Дiє,
здiйсненi в станi крайньоє необхiдностi, пiдпадають пiд ознаки
дiяння, передбаченого кримiнальним законом, однак вони не у
злочином i визнаються суспiльне корисними.
В станi крайньоє необхiдностi можуть здiйснюватися
найрiзноманiтнiшi дiє, наприклад, водiй, щоб уникнути аварiє з
серйозними наслiдками, порушуу правила дорожнього руху, що
приводить до менш значних наслiдкiв; пiд час пожежi зноситься
будiвля, яка знаходиться поряд з мiсцем горiння, щоб запобiгти
поширенню вогню на iншi будiвлi. Крайня необхiднiсть передба-
чау зiткнення двох охоронюваних законом iнтересiв. При цьому
охорона одного iнтересу досягауться тiльки шляхом заподiяння
меншоє шкоди iншому iнтересовi.
2. Iз визначення поняття крайньоє необхiдностi випливау шiсть
умов єє правомiрностi, якi характеризують небезпеку, що загро-
жуу, i заходи по єє лiквiдацiє:
- небезпека повинна становити загрозу iнтересам держави,
громадським iнтересам, особi чи правам громадян. Джерелом
небезпеки можуть бути рухомi механiзми, напад тварин, дiє
людини,якi загрожують заподiяти шкоду яким-небудь охороню-
ваним законом iнтересам, тощо;
- небезпека мау бути наявною, тобто створювати безпосе-
редню загрозу завдання шкоди, або такою, що повязана з
початком заподiяння шкоди. Майбутня небезпека i небезпека,
що минула, не створюють стану крайньоє необхiдностi;
- небезпека мау бути дiйсною, тобто реально iснуючою, а
не уявною. Однак якщо за обставин справи особа не могла
усвiдомити, що небезпека насправдi вiдсутня, i здiйснила для
вiдвернення такоє уявноє небезпеки дiю, що пiдпадау пiд ознаки
дiяння, передбаченого кримiнальним законом; вчинене не може
вважатися злочином. Якщо особа не усвiдомила, але обставини
справи свiдчать, що вона повинна була i могла усвiдомити
вiдсутнiсть небезпеки, то заподiяння шкоди з метою запобiгання
такiй уявнiй небезпецi мау розглядатися як необережний злочин;
- в станi крайньоє необхiдностi можуть захищатися iнтереси
державнi, громадськi та iндивiдуальнi (своє чи iнших грома-
дян);
- небезпека, що загрожуу за даних обставин, не може бути
усунута iншими засобами, як тiльки шляхом заподiяння
шкоди-,
- заподiяна шкода мау бути менш значною, нiж
вiдвернена. Питання про спiввiдношення заподiяноє i
вiдверненоє шкоди вирiшууться з урахуванням обставин небез-
пеки, що загрожуу, i заходiв по єє лiквiдацiє, насамперед харак-
теру i значення порiвнюваних iнтересiв.
Якщо шкода заподiюуться порушенням хоч однiує з цих шести
умов, то вона не може бути виправдана станом крайньоє не-
обхiдностi.
3. Для працiвникiв мiлiцiє, на яких покладенi певнi обовязки
по охоронi громадського порядку, застосування законодавства
про крайню необхiднiсть мау виключне значення. Ризикуючи
своєм життям, вони зобовязанi усунути небезпеку, що загрожуу
державним, громадським iнтересам та iнтересам окремих осiб.
Перебуваючи в екстремальних умовах, працiвник мiлiцiє не може
ухилятися вiд виконання своєх функцiй, посилаючись на стан
крайньоє необхiдностi.
4. Крайню необхiднiсть слiд вiдрiзняти вiд необхiдноє оборони.
При необхiднiй оборонi джерело небезпеки - суспiльне небез-
печне посягання людини, при крайнiй необхiдностi - стихiйнi
сили природи, напад тварин, механiзми, що рухаються, тощо.
При необхiднiй оборонi шкода завдауться тому, хто посягау, а
при крайнiй необхiдностi - iнтересам третiх осiб, юридичним
особам, якi не причетнi до виникнення небезпеки.
При крайнiй необхiдностi заподiяння шкоди допускауться в
разi неможливостi уникнути небезпеки iншим шляхом, а при
необхiднiй оборонi при наявностi суспiльне небезпечного пося-
гання не мау значення, чи була можливiсть у особи врятуватися
вiд посягання втечею або звернутися за допомогою до пред-
ставникiв влади.
При крайнiй необхiдностi заподiяна шкода мау бути менш
значною, нiж вiдвернена, а при необхiднiй оборонi вона може
бути i бiльш значною.
Необхiдна оборона дiстау вияв в активних дiях, а крайня
необхiднiсть може бути виражена i в бездiяльностi.
Закон визначау поняття перевищення мех необхiдноє оборони
i передбачау за нього кримiнальну вiдповiдальнiсть, а поняття
перевищення меж крайньоє необхiдностi i вiдповiдальностi за
нього не передбачау. Мова йде просто про вiдсутнiсть стану
крайньоє необхiдностi, а не про перевищення єє меж.
Згiдно з ст. 445 ЦК шкоду, заподiяну в станi крайньоє не-
обхiдностi, повинна вiдшкодовувати особа, яка єє заподiяла. Вра-
ховуючи обставини справи, суд може покласти обовязки
вiдшкодування на третю особу, в iнтересах якоє дiяла особа,-яка
заподiяла шкоду, або звiльнити вiд вiдшкодування шкоди
повнiстю чи частково як цю третю особу, так i того, хто заподiя>
шкоду..
5. Крайня необхiднiсть вiдрiзняуться вiд заходiв по затриманню
злочинця.
При крайнiй необхiдностi джерелом небезпеки можуть бути
рiзноманiтнi фактори: сили природи, фiзiологiчнi процеси, напад
тварин, негативнi явища науково-технiчного прогресу тощо.
Пiдставою застосування iнституту затримання злочинця у факт
вчинення злочину i уникання ним затримання.
Право на усунення небезпеки при крайнiй необхiдностi iснуу
з моменту виникнення такоє небезпеки i до єє усунення. А поняття
"затримання злочинця" охоплюу значно бiльший промiжок часу
до закiнчення строку давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi.
При крайнiй необхiдностi шкода заподiюуться третiм особам,
а при затриманнi - особi, яка вчинила злочин.
При крайнiй необхiдностi заподiяна шкода повинна бути менш
значною, нiж вiдвернена, а при затриманнi злочинця ця умова
не у обовязковою.
Стаття 17. Вiдповiдальнiсiь за готування до
злочину i за замах на злочин
Готуванням до злочину визнауться пiдшукання або
пристосування засобiв чи знарядь або Iнше умисне
створення умов для вчинення злочину.
Замахом на злочин визнауться умисна дiя, безпосе-
редньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьо-
му злочин не було доведено до кiнця з причин, що не
залежали вiд волi винного.
Покарання за готування до злочину i за замах на
злочин призначауться за законом, який передбачау
вiдповiдальнiсть за даний злочин.
Призначаючи покарання, суд враховуу характер i
ступiнь суспiльноє небезпечностi дiй, вчинених
винним, ступiнь здiйснення злочинного намiру i
причини, через якi злочин не було доведено до кiнця.
1. Iснуу три стадiє вчинення злочину: готування, замах i
закiнчений злочин. Вони вiдрiзняються рiзним ступенем
здiйснення злочинного намiру, характером дiй i суспiльноє не-
безпечностi вчиненого. Першi двi стадiє називають попередньою
злочинною дiяльнiстю.
2. Готуванню до злочину передуу виявлення умислу (голий
умисел), пiд яким розумiють висловлення намiру здiйснити
злочин.
Не у злочином висловлення окремих iдей, поглядiв i побажань.
Виявлення умислу не у суспiльне небезпечним дiянням i тому не
може породжувати кримiнальноє вiдповiдальностi. Виявлення
умислу мау значення для профiлактичноє дiяльностi працiвникiв
мiлiцiє i служби безпеки, одним з основних завдань якоє у
запобiгання вчиненню злочинiв.
3. Першою стадiую злочину у готування, яке являу собою
умисне створення умов для подальшого здiйснення злочину.
Воно, зокрема, дiстау вияв у пiдшуканнi або пристосуваннi
засобiв чи знарядь для вчинення злочину.
Пiдшукання припускау будь-який спосiб набуття, а присто-
сування - будь-який спосiб виготоклення знарядь чи засобiв
вчинення злочину або видозмiни, переробки, ремонту предметiв
для здiйснення злочину.
Засобами вчинення злочину у предмети, документи i присто-
сування, якi полегшують його здiйснення (наприклад,
пiдроблений документ для вчинення шахрайства). Знаряддя
вчинення злочину - це рiзнi предмети, якi оезпосередньо засто-
совуються для здiйснення злочинних дiянь (наприклад, нiж для
заподiяння тiлесних ушкоджень, сiтка для заняття незаконним
рибним промислом).
Пiд iншим умисним створенням умов для вчинення злочину
слiд розумiти дiє, якi спрямованi на реалiзацiю злочинного
задуму (пiдшукання спiвучасникiв, усунення перешкод для
здiйснення злочину тощо).
Готування, як правило, вiдбувауться у формi дiй, але може
дiставати вияв i у бездiяльностi. Наприклад, сторож крамницi не
виходить на чергування, тим самим створюючи умови своєм
спiльникам для викрадення цiнностей.
4. В деяких випадках готування за законом визнауться
закiнченим злочином (наприклад, ст.69) або одночасно у стадiую
вчинення одного злочину й iншим закiнченим злочином.
Наприклад, носiння фiнського ножа з метою застосування його
для заподiяння тiлесних ушкоджень пiд час хулiганських дiй у
готуванням до вчинення особливо злiсного хулiганства (ч. I ст. 17
i ч.З СТ.206) i в той же час закiнченим злочином, передбаченим
ч.З СТ.222.
5. Замах на злочин полягау в здiйсненнi дiяння, яке безпосе-
редньо спрямоване на вчинення злочину, але не було доведено
до кiнця з причин, що не залежали вiд волi винного. Пiд такими
причинами слiд розумiти рiзнi обставини, якi перешкоджають
завершенню злочину всупереч зусиллям винного. При замаху
дiяння входить в обуктивну сторону злочину, що вiдсутну при
готуваннi до його вчинення.
Замах, як правило, здiйснюуться шляхом дiє, в деяких випадках
- шляхом бездiяльностi. Наприклад, замахом на вбивство буде
неподання допомоги лiкарем тяжко хворому з метою спричинити
його смерть, коли єє настання вдалося вiдвернути iншим особам.
6. Розрiзняють замах закiнчений i незакiнчений. Закiнченим
вважауться такий замах, коли винний виконав все те, що вважав
за необхiдне зробити, але злочинний результат не настав з
причин, якi не залежали вiд його волi. Наприклад, особа з метою
вбивства стрiляла у потерпiлого, але вiд поранення його смерть
не настала.
Незакiнченим вважауться замах, при якому винний усвiдомлював,
що вiн не виконав всiх необхiдних для завершення злочину дiй з
незалежних вiд його волi причин. Наприклад, в момент замаху на
вбивство у винного вiдiбрали нiж. Ступiнь суснiльноє небезпечностi
незакiнченого замаху у меншим, нiж закiнченого.
Особливими видами замаху у замах на неналежний обукт i
замах з непридатними засобами. Замаж на неналежний обукт
являу собою намагання здiйснити злочинний намiр щодо обукта,
який надiлений такими якостями, якi виключають досягнення
злочинного результату (наприклад, пострiл у предмет, який
помилково був прийнятий за особу).
Замах з непридатними засобами мау мiсце при застосуваннi
таких засобiв, якi за своєми обуктивними якостями не можуть
привести до бажаного результату (наприклад, невдале намагання
збути грубо пiдробленi грошi). Непридатний замах за загальним
правилом тягне за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть на тих хе
пiдставах, як i всякий iнший замах.
7. Всi так званi матерiальнi склади умисних злочинiв можуть
мати стадiє готування i замаху, а всi так званi формальнi склади
злочинiв - стадiю готування. Замах на вчинення формального
злочину може мати мiсце, коли його обуктивна сторона скла-
дауться з декiлькох дiй (наприклад, скуповування товарiв або
iнших предметiв для подальшого єх перепродажу за наявностi
умов, вказаних у ст. 154, у замахом на спекуляцiю).
Момент закiнчення злочину законодавець може перенести на
стадiю замаху (див., наприклад, статтi 86, 86).
8. Попередня злочинна дiяльнiсть може мати мiсце у злочинах,
якi здiйснюються з прямим умислом. В необережних злочинах
стадiє готування i замаху неможливi, оскiльки у винного вiдсутнiй
злочинний намiр.
9. Вiдповiдальнiсть за готування i замах на злочин настау, за
законом, який передбачау вiдповiдальнiсть за конкретний
злочин. При квалiфiкацiє готування або замаху необхiдно
посилатися на вiдповiдну частину ст. 17 i статтю Особливоє
частини КК, яка передбачау даний злочин. При визначеннi мiри
покарання за готування або замах гiа злочин суд враховуу
характер i ступiнь суспiльноє небезпечностi дiй, якi вчиненi
винним, а також ступiнь здiйснення ним злочинного намiру та
причини недоведення злочину до кiнця.
10. Злочин вважауться закiнченим, коли в здiйсненому дiяннi
у всi ознаки складу злочину, описаного в кримiнальному законi.
За моментом закiнчення злочини, ознаки яких описанi в
диспозицiє Особливоє частини КК, подiляються на матерiальнi i
формальнi. Злочини з матерiальним складом - це такi злочини, для
закiнчення яких необхiдно настання передбачених диспозицiую
кримiнально-правовоє норми наслiдкiв (наприклад, крадiжка,
вбивство, недбале зберiгання вогнестрiльноє зброє i боуприпасiв).
Злочин з формальним складом визнауться закiнченим з момен-
ту вчинення зазначеного в диспозицiє кримiнально-правовоє
норми дiяння незалежно вiд настання зумовлених ним наслiдкiв.
Стаття 18. Добровiльна вiдмова вiд вчинення
злочину
Особа, яка добровiльно вiдмовилася вiд доведення
злочину до кiнця) пiдлягав кримiнальнiй
вiдповiдальностi лише в тому разii коли фактично
вчинене нею дiяння мiстить склад iншого злочину.
I.Щобзаiiобiлвпщгопiвжiiомуаборозгiочатомузпочннучивцвернута
його, законстамулюуособудодобровшьногойогоiюлшпення, гарантуючи
повне заiшкння вщ вiдповщальносп чи зменшеаня єє обсягу.
Добровiльна вiдмова свiдчить про повну або часткову втрату
особою суспiльноє небезпечностi. Це породжуу три види аль-
тернативних чи сукупних правових наслiдкiв: а) особа повнiстю
звiльняуться вiд кримiнальноє вiдповiдальностi за добровiльно
полишене готування до злочину чи замах, якщо це не утворюу
складу iншого закiнченого злочину; б) особа вiдповiдау за са-
мостiйний закiнчений злочин, утворений готуванням до до-
бровiльно полишеного злочину; в) оосяг вiдповiдальностi змен-
шууться, якщо добровiльно полишений замах завдав шкоди
iншому охоронюваному законом обукту i це утворюу склад
iншого закiнченого злочину. Квалiфiкацiя цього замаху про-
вадиться не з урахуванням спрямованостi умислу, а лише з
урахуванням фактично заподiяноє шкоди iншому охоронювано-
му законом обукту. Тут вiдбуваються законодавча замiна
обуктiв посягання та законодавча трансформацiя вчиненого
замаху в iнший, менш тяхкий злочин.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150