Невжиття начальником належних заходiв для знищення або
приведення в непридатнiсть засобiв ведення вiйни, коли єм
погрожуу безпосередня i неминуча небезпека захоплення су-
противником, розглядауться як залишення начальником су-
противнику цих засобiв.
4. Злочин вчинюуться як умисно, так i необережно. Мотивом
цього злочину може бути малодушнiсть, боягузство, панiкерство.
Вчинення згаданих вище дiй з метою сприяння ворогу, послаблення
Збройних Сил утворюу державну зраду (ст.56).
5. Субуктом злочину у тiльки командир (начальник), який
мау у своуму пiдпорядкуваннi особовий склад, бойову та iншу
вiйськову технiку.
6. Про поняття "бойова обстмовка" див. п.9 коменгаря до ст.232.
Стаття 256.
тнучого вiйсмового
Злиiииiсмiмя
корабля
а) Залишення гинучого вiйськового корабля ко-
мандиром, який не виконав до кiнця своєх службових
обовязкiв, а так само особою Iз складу команди кораб-
ля без належного на те розпорядження командира -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти рокiв.
б) Те саме дiяння, вчинене у воунний час або в бой-
овiй обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд десяти до пятнадцяти рокiв.
1. Небезпека загибелi вiйськового корабля можлива як в бой-
овiй обстановцi, так i в мирний час. Корабельнхi статут ВМС
зобовязуу комавдвра корабля в складнiй i небезпечнiй обста-
новцi вхяти всiх заходiв для спасiння корабля, а якщо це
виявиться неможхвмм, вiн повинен забезпечати органiзоване
залншенвя корабв особовим складом, спасiння або знищення у
воуншй час вахловх документiв, майна i тiльки пiсля цього
покинути пшучяЛ корабель. Члени команди мають право його
залишити тiльки з домопу командира.
Невиконання командиром корабля або особою iз складу комавди
покладених на вих обовязкiв в обстановф, коли корабию загрожуу
загибель, може посягти тяжкi наслiдки. Прогипране залишення
корабля утворюу вiбоковяй злочин, передбачений ст. 256.
i. Склад злочину в дiях командира корабля буде у випадках,
коли вiн, думаючи, що корабель неминуче загине, залишить борт
корабля, ве ввковавшх чи вяконавши не повнiстю всiх обовязкiв,
якi повквен був вповати в цих умовах, i якщо вiн прв цьому
мав обуктивну можливiсть єх ваконатв.
Особи iз складу команди вiйськового корабля вчинюють
вiйськоввi злочин, якщо, гадаючи, що корабель неминуче
загине, залишають борт корабля до вiдповiдного ровпорядження
командире.
Закiнчмшм злочiн вважауться з моменту протиправного
залпнивж вiйськотего корабля.
7>>
або
3. Командир, який протиправно залишау гинучий корабель,
може дiяти умисно або з необережностi. При необережнiй формi
вини субукт злочину вважау, що всiх можливих засобiв ним
вжито, але в дiйсностi ця його думка у помилковою, оскiльки
фактично вiн не виконав до кiнця своєх обовязкiв, хоч повинен
був i мiг в конкретнiй обстановцi єх виконати.
Залишення без дозволу гинучого корабля членами команди
характеризууться тiльки умисною формою вини.
4. Субуктам злочину у командир корабля i будь-яка особа,
яка належить до складу команди корабля.
5. Про поняття "воунний час" i "бойова обстановка" див.
вiдповiдно пл. 8 i 9 коментаря до ст.232.
Стаття 257.
Самовiльне залишення поля бою
або вiдмова дiяти зброую
Самовiльне залишення поля бою пiд час бою
вiдмова пiд час бою дiяти зброую -
карауться смертною карою або позбавленням волi
I Самовiльне залишення поля бою або вiдмова дiяти зброую у
злочинне порушення вiйськового обовязку. Цей злочин посягау на
порядок поводження вiйськовослужбовцiв пiд час бою, порядок,
який забезпечуу виконання ними свого вiйськового обовязку в бою.
2.06ехтивтi<;т<фомазлочннувиражауп>сяв: 1) самовiльному
залишеннi поля бою; 2) вiдмовi пiд час бою дiяти зброую.
3. Самовiльне залишення паяя бою - це залишення
вiйськовослужбовцем без дозволу командира рубежу простору, в
межах якого вiн повинен вести бойовi дiє пiд час безпосереднього
збройного зiткнення з супротивником, або тодi, к2 у безпосе-
редня загроза нападу супротивника, або перед пМктком атакв
свого пiдроздiлу. Тривалiсть залишення поля бою на
квалiфiкацiю не впливау.
4. Вiдмова пiд час бою дiяти зброую може виразитися у
вiдкритiй заявi вiйськовослужбовця про небажання дiяти зброую
в бою або у фактичному незастосуваннi зброє в бою, коли була
можливiсть i необхiднiсть єє застосувати, хоч вiдкрито
вiйськовослужбовець i не заявив про таке своу небажання.
5. Умисне пошкодження зброє чи iнших засобiв ведення бою з
метою уникнути участi в бою слiд квалiфiкувати за сукупнiстю
злочинiв - за статтями 245 i 257.
6. Самовiльне залишення поля бою чи вiдмова дiяти зброую
вчинюються польки умисно через боягузтво, малодушнiсть або
з iнших мотивiв, крiм протидержiвного. У випадках вчинення
таких дiй з метою сприяти ворогу вони квалiфiкуються як
державна зрада (ст.56).
7. Субуктом злочину у будь-який вiйськовослужбовець.
Стаття 258. Добровiльна здача в полон
Добровiльна здача в полон через боягузтво або мало-
душнiсть -
карауться смертною карою або позбавленням волi
строком на пятнадцять рокiв.
1. Пiд здачею в полон розумiуться добровiльний перехiд
вiйськовослужбовця, який перестав шцiиi-и опiр ворогу, але мав
фiзичну можливiсть це робити, у владу противника. Вона може
полягати у вчиненнi певних дiй (викидання в ходi бойових дiй
бiлого стягу, складання зброє, утiкання до противника тощо) або
бездiяльностi (залишення на полi бою пiд виглядом пораненого
чи вбитого для того, щоб опинитися в полонi).
2. Добровiльна здача в полон може бути вчинена тiльки
умисно за мотивами боягузтва чи малодушностi. Якщо до-
бровiльна здача в полон викликана бажанням допомогти ворогу,
на шкоду обороноздатностi Украєни, то такi дiє слiд квалiфiкувати
за ст.56 як державну зраду.
3. Субуктом злочину у будь-який вiйськовослужбовець.
4. Злочин може бути вчинений тiльки у воунний час в умовах
бойового зiткнення з противником.
Стаття 259. Злочиннi дiТ вiйськотеслужбовiфi,
який перебувау в полонi
а) Добровiльна участь вiйськовослужбовця, який
перебував в полонi, у роботах, що мають воунне зна-
чення, або в Iнших заходах, якi завiдомо можуть за-
вдати шкоди Украєнi або союзним з нею державам, при
вiдсутностi ознак зради батькiвщини, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
б) Насильство над iншими вiйськовополоненими або
жорстоке поводження з ними з боку
вiйськовополоненого, який перебував на становищi
старшого, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
в) Вчинення вiйськовослужбовцем, який перебував в
полонi,, дiй, спрямованих на шкоду Iншим
вiйськовополоненим, з корисливих мотивiв або з ме-
тою забезпечення поблажливого до себе ставлення з
боку ворога -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до трьох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховне> Ради Украєни. - 1992. - №35. - Ст. 511).
1. Навiть опинившись внаслiдок поранення або за iнших обставин
в полонi у супротивника, вiйськовослужбовець повинен додержу-
ватись вiйськовоє присяги, дорожити гiднiстю громадянина Украєни
i нi за яких обставин не подавати допомогу ворогу.
2. Ст. 259 передбачау вiдповiдальнiсть за три самостiйнi
вiйськовi злочини: 1) добровiльну участь вiйськовополоненого
в роботах, якi мають вiйськове значення (п."а"); 2) вчинення
вiйськовополоненим, що перебувау на становищi старшого,
насильства над iншими вiйськовополоненими (п.б"); 3) вчине-
ння вiйськовополоненим дiй, якi спрямованi на шкоду iншим
вiйськовополоненим (п."в").
3. Роботами, що мають вiйськове значення, визнаються будь-
жi роботи, спрямованi на будiвництво вiйськових обуктiв, виробництво
вiйськовоє технiки, боуприпасiв, будь-жих вiйськових матерiалiв.
Пiд iншими заходами визнаються органiзованi ворогом будь-
якi заходи, що сприяють посиленню сил ворога або послабленню
Украєни чи дружнiх з нею держав.
Участь у роботах або у зазначених вище заходах повинна бути
добровiльною, тобто вiйськовополонений бере участь в роботах без
примушування, маючи при цьому можливiсть ухилитися вiд них.
Женевська конвенцiя про поводження з вiйськовополоненими
1949р. забороняу використовувати вiйськовополонених тая роботах,
що мають вiйськове значення (ст.50). Вiйськовополонений мау
право вiдмовитися вiд участi в таких роботах i заходах. Офiцер, який
знаходиться у полонi, може, вiдповiдно до цiує конвенцiє,
вiдмовитися вiд будь-якоє роботи.
4. У вiдповiдностi з положеннями Женевськоє конвенцiє
вiйськовополонений, що перебувау на становищi старшого
(довiреного), повинен сприяти фiзичному, моральному i iнтедекту-
альному добробуту вiйськовополонених. Якщо ж старший порушуу
своє обовязки, допускау насильство або жорстоке поиоджеИяIь з
вiйськовополоненими, то його дiє слiд квалiфiкувати за п.б" ст.259.
Пiд насильством слiд розумiти будь-який психiчний чи
фiзичний вплив на вiйськовослужбовця.
Жорстоке поводження проявляуться у вчиненнi дiй, якi
принижують гiднiсть вiйськовополонених, спричиняють єм
страждання i муки.
5. Дч, якi спрямованi на шкоду iншим вiйськовополоненим,
можуть виражатися у вiдiбраннi у них одягу, харчiв, примушеннi
єх до виконання робiт, якi повинен виконувати iнший, доносi
адмiнiстрацiє про порушення режиму тощо.
6. Субуктивна сторона всiх трьох складiв злочину харак-
теризууться прямим умислом.
7. Субуктами злочинiв, передбачених ст.259, у вiйськово-
службовцi. що знаходяться в полонi. Субуктом злочину, перед-
баченого п.б" ст.259, у тiльки вiйськовополонений, який пере-
бувау на становищi старшого.
8. Для квалiфiкацiє дiяння за п."в" ст.259 потрiбна наявнiсть
у винного корисливостi або бажання забезпечити поблажливе до
себе ставлення зi сторони ворога.
Якщо злочиннi дiє вiйськовослужбовця, який знаходиться в
полонi, вчиненi iз антидержавних мотивiв, мають на метi послаб-
лення Украєни, то вони квалiфiкуються як державна зрада за ст.56.
Стаття 260. Мародерство
Викрадення на полi бою речей, що знаходяться при
вбитих 1 поранених (мародерство), -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв або смертною карою.
I. Мародерство - це викрадення речей, що знаходяться при вбитих
i поранених, тобто у таумному чи вiдкритому, з насильством чи без
насильства заволодiннi вiйськовослужбовцями на полi бою предметамi
особистого користування або обмундируванням, що знаходяться при
вбитих або поранених. Вилучення у вбитих i поранених зброє,
боуприпасiв, документiв i iнших предметiв з метою єх подальшого
використання ддя ведення вiйськових дiй не утворюу складу злочину.
2. Мародерство вчинюуться тiльки на полi бою пiд час бою або
вiдразу ж пiсля його завершення.
Полем бою слiд вважати не тiльки мiсцевiсть, де сталося
безпосередну зiткнення з противником, але й тиловi райони, якi
були пiдданi впливу зi сторони ворожих засобiв ураження.
Викрадення речей поза полем бою утворюу склад злочину
проти власностi.
З.Поранемтавбитi, уякихвикрадаютьсяречi, можутьналежати
до будь-яких армiй або бути iз числа цивiльного населення.
4. Мародерство вважауться закiнченим злочином з моменту
вилучення речей у пораненого чи вбитого.
5. Злочин вчинюуться тiльки з прямим умислом.
6. Субуктом злочину у тiльки вiйськовослужбовець. Цивiльнi
особи за викрадення на полi бою речей у поранених та вбитих
притягуються до кримiнальноє вiдповiдальностi за вiдповiдними
статтями глави II або глави V Особливоє частини КК.
Стаття 261. Насильство над населенням у
районi воунних дiй
Розбiй, протизаконне знищення майна, насильство, а
так само протизаконне вiдiбрання майна пiд приводом
военноТ необхiдностi, вчинюванi щодо населення в
районi воунних дiй, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
десяти рокiв або смертною карою.
1. Женевська "Конвенцiя про захист цивiльного населення пiд
час вiйни" вiд 12 серпня 1949 р. (статтi 33 i 53), резолюцiя
Генеральноє Асамблеє ООН вiд 9 грудня 1970 р. "Основнi
принципи захисту цивiльного населення в перiод збройних
конфлiктiв" (ст. 2, 3, 7) забороняють будь-яке залякування,
терор, пограбування та репресiє щодо цивiльних осiб на окупо-
ванiй або захопленiй територiє. Забороняуться знищення рухо-
мого i нерухомого майна, якщо це не викликалось воунною
необхiднiстю; примусове перемiщення або iншi посягання на
недоторканнiсть громадян.
2. Сг.261 передсачау кримiнальну вiдповiдальнiсть за вчинення
в районi воунних дiй щодо населення: 1) розбою (див. коментар
до ст. 142); 2) протиправного знищення майна (див. коментар до
ст. 145); 3) насильства, тобто рiзноманiтних форм злочинного
посягання на гiднiсть, життя i здоровя громадян (вбивства,
тiлесних ушкоджень, згвалтування тощо); 4) протиправ-
ного вiдбирання майна пiд приводом воунноє необхiдностi.
3. При квалiфiкацiє зазначених дiй за ст. 261 не вимагауться
додатковоє квалiфiкацiє за статтями КК, що передбачають
вiдповiдальнiсть за злочини проти особи i власностi.
4. Не утворюють складу злочину знищення або вiдбирання майна у
населення, якщо цi дiє викликалися необхiднiстю воунноє обстановки.
5. Районом воунних дiй вважауться частина територiє, на яки
певнi угрупування вiйськ ведуть воуннi дiє.
6. Населення - це цивiльне населення цiує мiсцевостi (в тому
числi бiженцi, евакуйованi, угнанi супротивником i iншi особи,
якi з тих чи iнших причин опинилися в цьому районi).
7. Насильство над населенням в районi воунних дiй харак-
теризууться тiльки прямим умислом.
8. Субуктом злочину у тiльки вiйськовослужбовець.
Стаття 262. Погане поводження з вiйськово-
полоненими
а) Погане поводження а вiйськовополоненими, яке
мало мiсце неодноразово або звязане з особливою
жорстокiстю, або спрямоване проти хворих 1 пора-
нених, а так само недбале виконання обовязкiв щодо
хворих 1 поранених особами, на яких покладено
лiкування єх 1 пiклування про них, при вiдсутностi ознак
бiльш тяжкого злочину, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до трьох рокiв.
б) Погане поводження з вiйськовополоненими без
зазначених обтяжуючих обставин
тягне застосування правил Дисциплiнарного статуту
Збройних Сил.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150