2. Добровiльна вiдмова вiд вчинення злочину - це до-
бровiльне та остаточне припинення розпочатоє дiяльностi при
усвiдомленнi наявноє можливостi єє успiшного завершення. Особа
безумовно i назавжди полишау готування до злочину або замах
на нього. Добровiльнiсть полягау у вiдмовi вiд продовження
злочинноє дiяльностi за власною волею особи, без фiзичного та
психiчного примусу з боку iншоє особи.
3. Добровiльна вiдмова можлива лише при усвiдомленнi наявноє
можливостi безперешкодного чи з подоланням певних перешкод
доведення злочинноє дiяльностi до кiнця. Добровiльною у вiдмова
i при неусвiдомленнi особою наявностi та нездоланностi переш-
коди. Оманне ж усвiдомлення наявностi нездоланноє перепони
виключау добровiльнiсть вiдмови.
Причини виникнення перепон чи єх нездоланностi у факто-
рами, не залежними вiд винноє особи. Ними можуть бути,
наприклад, неспроможнiсть насильника щодо подолання опору
потерпiлоє чи завершення злочину через фiзiологiчнi причини
(абз.2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
27 березня 1992 р. №4 "Про судову практику в справах про
згвалтування та iншi статевi злочини" // Бюлетень... - С.87),
втрата чи непридатнiсть знарядь вчинення злочину, рiзнi змiни
обстановки вчинення злочину тощо.
4. Остаточнiсть полишення злочинноє дiяльностi полягау в
безумовному i безповоротному рiшеннi особи щодо припинення
вчинення даного злочину.
5. Добровiльна вiдмова можлива лише щодо злочину, вчинюваного
з прямим умислом. Мотиви вiдмови можуть бути будь-якими: страх
вiдповiдальностi, жалiсть щодо потерпiлого, сором тощо.
6. Добровiльна вiдмова при готуваннi та незакiнченому замаху
здiйснюуться шляхом утримання вiд продовження злочинних дiй.
В деяких випадках добровiльна вiдмова можлива i при
закiнченому замаху на злочин, коли мiж вчиненням дiяння та
настанням шкiдливих наслiдкiв iснуу певний промiжок часу, а
розвиток причинного звязку особа контролюу i шляхом його
нейтралiзацiє вiдвертау загрозу та реальне заподiяння шкоди
обукту злочину. Наприклад, якщо з метою вбивства особа ввела
потерпiлому повiльно дiючу отруту, а потiм, вiдмовившись вiд
вбивства (сама чи за допомогою лiкаря), знешкодила отруту в
органiзмi i вiдвернула смерть потерпiлого. Успiшне вiдвернення
смертi звiльняу особу вiд вiдповiдальностi за замах на злочин,
але не виключау єє щодо можливого заподiяння тiлесних ушкод-
жень потерпiлому. Невдале вiдвернення тягне вiдповiдальнiсть
за закiнчений злочин (вбивство) при помякшеннi покарання на
пiдставi п. 8 ч.I ст. 40.
7. Утримання особи вiд повторення замаху на злочин, коли
попереднiй замах був невдалим, добровiльноє вiдмови не утворюу.
Особа вiдповiдау на загальних пiдставах.
8. Добровiльна вiдмова спiвучасникiв вiд вчинюваного злочину
оцiнюуться за критерiями ст. 18, однак мау особливостi, зумовленi
функцiональною роллю спiвучасника. Така вiдмова стосууться дiй
.тише того спiвучасника, який до них вдався. Проте не виключауться
можливiсть спiльного добровiльного подишення спiвучасниками
вчинюваного злочину або вiдвернення його наслiдкiв.
Органiзатор i пiдмовник мають вжити заходiв щодо полишення
злочинних дiй виконавцем або спiввиконавцями злочину. По-
собник злочину мау до здiйснення замаху сповiстити виконавця
та органiзатора злочину про свою вiдмову вiд участi у злочинi
або ж лiквiдувати (нейтралiзувати) створенi ним умови щодо
вчинення даного злочину чи-вчасно сповiстити органи влади про
пiдготовлений злочин. Вiдмова виконавця (спiввиконавця) поля-
гау в утриманнi вiд виконання чи продовження злочинних дiй
або у вiдверненнi настання шкiдливих наслiдкiв закiнченого
замаху на злочин.
9. Добровiльна вiдмова спiвучасника може вiдбуватися i
шляхом застосування необхiдноє оборони щодо виконавця,
спiввиконавця чи iншого спiвучасника, який вiдмовляуться
припинити розпочатий замах на злочин, примушуу виконав-
ця (спiввиконавця) до продовження злочину чи перешкод-
жау вiдвернути неминучi шкiдливi наслiдки закiнченого
замаху.
До необхiдноє оборони вправi вдаватися i особа, яка
вiдмовилася вiд злочину на стадiє закiнченого замаху, але
створила сприятливi умови для вчинення злочину, якi нама-
гауться використати або використовуу iнша осооа. Скажiмо,
тодi, коли особа нейтралiзувала охоронну сигналiзцiю ма-
газину, розбила вiтрину, а потiм вiдмовилася вiд вчинення
крадiжки i залишилася охороняти магазин вiд можливих
крадiєв.
10. Вiд добровiльноє вiдмови слiд вiдрiзняти дiяльне каяття -
дiяльнiсть особи пiсля вчинення закiнченого злочину або
закiнченого замаху, що не дав бажаного злочинного наслiдку,
яха також може бути спрямована на вiдвернення бiльш тяжких
наслiдкiв.
Вiдвернення бiльш тяжких наслiдкiв закiнченого злочину
полягау у недопущеннi настання похiдних бiльш тяжких
наслiдкiв, якi можуть перетворити вчинене у бiльш тяжкий
злочин, наприклад, у тому, щоб завiдоме залишення особи в
небезпечному для життя становищi (ч. I ст. I II) не спричинило
смертi потерпiлого (ч. 2 ст. I II).
Вiдвернення настання бiльш тяжких наслiдкiв закiнченого
замаху на злочин, який не дав бажаного результату, дiстау вияв
у тому, що винна особа лише пiсля цього втрачау умисел щодо
досягнення цього результату та вiдвертау настання iнших
можливих наслiдкiв даного замаху. Скажiмо, пострiлом з метою
вбивства винний тяжко поранив потерпiлого, а потiм надав йому
медичну допомогу тощо.
Таке вiдвернення шкiдливих наслiдкiв не охоплюуться озна-
ками ст.". а лише враховууться при iндивiдуалiзацiє покарання
як помякшуюча обставина.
Стаття 19. Спiвучасть
Спiвучастю визнауться умисна спiльна участь двох
або бiльше осiб у вчиненнi злочину.
Спiвучасниками злочину, поряд з виконавцями,
визнаються органiзатори, пiдмовники 1 пособники.
Виконавцем визнауться особа) яка безпосередньо
вчинила злочин.
Органiзатором визнауться особа, яка органiзувала
вчинення злочину або керувала його вчиненням.
Пiдмовником визнауться особа, яка схилила до
вчинення злочину.
Пособником визнауться особа, яка сприяла вчиненню
злочину порадами, вказiвками, наданням засобiв або
усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегiдь
обiцяла сховати злочинця, знаряддя 1 засоби вчинення
злочину, слiди злочину або предмети, добутi
злочинним шляхом.
Ступiнь 1 характер участi кожного з спiвучасникiв у
вчиненнi злочину повиннi бути врахованi судом при
призначеннi покарання.
I. Умисна спiльна участь у виконаннi злочину кiлькох осiб, як
правило, являу собою бiльшу суспiльну небезпеку, нiж вчинення
злочину однiую особою. Ця обставина не тiльки враховууться в
настановах Загально! частини, але й дiстау вияв у деяких нормах
Особливоє частини. Такi, наприклад, злочини, як масовi безпо-
рядки, органiзацiя або участь в групових дiях, якi порушують
громадський порядок, можуть вчинюватись тiльки у спiвучастi.
2. Спiльна участь кiлькох осiб у вчиненнi злочину надау у рядi
випадкiв окремим складам злочинiв квалiфiкованого виду. Скажiмо,
крадiжка, грабiж, розбiй з метою розкрадання набувають такого
виду, якщо вони вчиненi за попереднiм зговором групою осiб.
Спiвучасть, як особлива форма злочинноє дiяльностi, харак-
теризууться сукупнiстю обовязкових обуктивних i субуктивних
ознак.
3. З обуктивноє сторони спiвучасть передбачау дiяльнiсть,
особливiстю якоє у те, що вона: 1) виходить вiд кiлькох осiб, якi
безпосередньо беруть участь у вчиненнi злочину або сприяють
йому; 2) у складовою частиною спiльних зусиль осiб, якi беруть
участь у злочинi, i веде до певного удиного результату.
За своєм характером така дiяльнiсть може становити просте
обуднання зусиль кiлькох осiб (спiввиннiсть), за якого дiє одного
дорiвнюють дiям кожного з учасникiв злочину. Так, А. i Б.,
домовившись мiж собою, викрали 2 бiдони меду загальною вагою
54 кг, який належав колгоспу. В цьому випадку дiє кожного
однаковi i безпосередньо спрямованi на вчинення крадiжки. Тому
А. i Б. були засудженi як виконавцi злочину за ч.2 ст.81.
Злочинна дiяльнiсть кiлькох осiб може бути бiльш складною i
дiставати вияв у вчиненнi кожним з учасникiв рiзних дiй, а в
деяких випадках у бездiяльностi окремих з них. Так, К., знаючи
про те, що на територiє заводу знаходиться велика партiя
шиферу, пiдмовив Д.i М. вчинити його крадiжку. Н. пообiцяв
надати в розпорядження Д. i М. автомашину. Д.i М. домовилися
з охоронником заводу П. про те, що вiн не перешкоджатиме
викраденню шиферу. Вночi Д. i М. викрали 300 листiв шиферу,
за допомогою Н. вiдвезли його в робiтниче селище i реалiзували.
У цьому прикладi дiє К. являють собою пiдмовництво до
крадiжки майна, дiє Н. i бездiяльнiсть П. - пособництво в
крадiжцi, а дiє Д. i М.- безпосередну вчинення крадiжки.
4. Для наявностi обуктивноє сторони спiвучастi необхiдна також
спiльнiсть дiй осiб, якi беруть участь в одному й тому ж злочинi,
яка передбачау взаумодоповнюючу одна одну дiяльнiсть учасникiв,
спрямовану на досягнення удиного злочинного результату.
В наведеному прикладi дiє пiдмовника К., пособникiв Н. i П.,
а також виконавцiв крадiжки шиферу Д. i М. взаумообумовленi
i кожна окремо спрямована на досягнення удиного результату.
5. Спiвучасть може мати мiсце як на стадiє попередньоє
злочинноє дiяльностi, так i в процесi вчинення злочину виконав-
цем. Це положення закрiплене в ст.20, згiдно з якою заздалегiдь
не обiцяне переховування злочинiв належить до злочинiв
особливого роду. На пiдставi цього можливо не тiльки обмежити
коло дiй, якi утворюють спiвучасть, але й провести рiзницю мiж
спiвучастю у злочинi, з одного боку, i так званою причетнiстю
до злочину у формi переховування, недонесення та потурання -
з другого. Отже, для наявностi обуктивноє сторони спiвучастi
необхiднi: 1) спiльнiсть дiй спiвучасникiв, тобто вчинення
злочину спiльними або взаумодоповнюючими зусиллями його
учасникiв; 2) спричинення одного й того ж, удиного для всiх
спiвучасникiв злочинного наслiдку; 3) причинний звязок мiж
дiянням кожного спiвучасника i удиним злочинним результатом.
6. З субуктивноє сторони спiвучасть характеризууться на-
явнiстю умисноє вини. Кожний iз спiвучасникiв усвiдомлюу
можливiсть дiяти спiльно, бажау обуднати своє зусилля з
зусиллями iнших осiб i бере спiльну участь як виконавець,
органiзатор, пiдмовник або пособник в досягненнi злочинногв
результату. Спiльна дiяльнiсть спiвучасникiв обуднууться
Злочинне спiвтовариство мау крiм кiлькiсних (наявнiсть двох
або бiльше осiб) i якiснi ознаки. Якiсною ознакою злочинного
спiвтовариства (банда, органiзована група) у певна стiйкiсть
злочинноє групи, яка обудналась, як правило, для неодноразових
злочинних дiй.
Кожний з учасникiв злочинного спiвтовариства усвiдомлюу, що
вiн разом з iншими особами бере участь у здiйсненнi злочинноє
мети, для досягнення якоє створена органiзацiя, i бахау зробити
в цю дiяльнiсть свiй внесок.
Всi учасники злочинного спiвтовариства в силу узгодженостi
дiй по досягненню його цiлей пiдлягають вiдповiдальностi неза-
лежно вiд конкретних дiй, якi кожний з них вчинив, як виконавцi
злочину, вчиненого органiзацiую. Однак кожному учаснику
злочинного спiвтовариства можуть бути iнкримiнованi лише тi
дiє, якi вiн вчинив, i тi злочини, в яких вiн брав участь.
9. В ст. 19 дауться визначення окремих видiв спiвучасникiв:
виконавця, органiзатора, пiдмовника i пособника. В основу та-
кого розподiлу покладенi обуктивнi критерiє - ступiнь i характер
участi кожного у вчиненнi злочину.
Виконавцем злочину визнауться особа, яка безпосередньо
вчинила злочин. Виконавець - це особа, дiє якоє мiстять у собi склад
конкретного злочину. Такою особою у той, хто безпосередньо,
особисто досягау злочинного результату. Разом з тим виконання
злочину буде i тодi, копи особа- досягла злочинного наслiдку не
власноручно, а шляхом використання iншоє особи, яка в силу свого
малолiтства, розумовоє вiдсталостi та iнших причин не могла
розумiти характеру i значення вчинюваних нею дiй, або використа-
ла для цiує мети тварин (наприклад, дресированого пса).
Посередну виконання буде i в тому разi, коли злочиннi дiє
вчиненi в результатi фiзичного або психiчного насильства, яке
обумовило стан крайньоє необхiдностi, наприклад, внаслiдок
загрози заподiяти особi смерть, якщо вона негайно не вчинить
крадiжку. В такому разi особа, яка застосовуу насильство,
пiдлягау вiдповiдальностi як виконавець за посередну вчинення
крадiжки. Особа ж, яка фактично вчинила крадiжку,
кримiнальнiй вiдповiдальностi не пiдлягау, оскiльки вона дiяла в
умовах крайньоє необхiдностi.
Як виконавець за посередну вчинення злочину повинен
вiдповiдати начальник, який вiддав пiдлеглому злочинний наказ
про вчинення злочину. Особливiсть цього виду посереднього
вчинення злочину полягау в тому, що пiдлегла особа, яка виконуу
обовязковий для неє наказ начальника, звiльняуться вiд
кримiнальноє вiдповiдальностi, якщо вона не знала i не могла
знати про злочиннi цiлi особи, яка вiддала наказ.
10. Органiзатором визнауться особа, яка органiзувала вчине-
ння злочину або керувала його вчиненням.
Органiзатором у особа, яка не тiльки викликау у iнших осiб
бажання вчинити злочин, але й обуднуу єх, розробляу план
вчинення злочинних дiй, розподiляу ролi мiж учасниками
злочину або здiйснюу безпосередну керiвництво вчиненням
злочину як ватажок, розпорядник дiяльностi, спрямованоє на
досягнення злочинного результату. Цьому може сприяти су-
купнiсть всiх вказаних видiв органiзаторськоє дiяльностi або
лише деяка частина такоє дiяльностi за умови, що вона породжуу
у певних осiб рiшучiсть дiяти вiдповiдно до заздалегiдь розроб-
леного плану.
Дiяльнiсть органiзатора може бути спрямована на вчинення
окремого злочину (наприклад, вбивства), або повязана з утво-
ренням злочинноє органiзацiє. Вiдповiдальнiсть за
органiзаторську дiяльнiсть передбачена також i як самостiйний
злочин (див. статтi 69, 69 71, 209, 213, 229\ 229). Оскiльки
така органiзаторська дiяльнiсть мау особливо небезпечний харак-
тер, вона пiдлягау пiдвищенiй вiдповiдальностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150