особам, якi навчаються в
учбових закладах на стацiонарнiй формi навчання. Особам, якi
не поуднують навчання з роботою, виправнi роботи признача-
ються лише в iнших мiсцях, що визначаються органами, якi
вiдають застосуванням виправних робiт.
Непрацездатним особам, а також тим, якi стал? такими пiсля
постановления вироку, виправнi роботи суд може замiнити штра-
фом або громадською доганою. Замiна виправних робiт штрафом
здiйснюуться з розрахунку двадцять карбованцiв диграфу за один
мiсяць виправних робiт, причому за злочини, що не у
корисливими, сума не повинна перевищувати 300 iфб. (ч.З ст.29).
Дане обмеження не поширюуться на корисливi злочини, що
характеризуються прагненням винноє особи до певноє ма-
терiальноє вигоди. Про застосування покарання у виглядi штрафу
див. п.2 коментаря до ст.32.
7. Каральнi властивостi виправних робiт гiроявляються в
тому, що вони: а) призначаються на певний строк, б) протягом
цього строку iз заробiтку засудженого здiйснюються
вiдрахування в доход держави; в) змiнюють у несприятливий бiк
правовий стан засудженого; г) породжують судимiсть.
8. Виправнi роботи призначаються на строк вiд двох мiсяцiв до
двох рокiв у межах санкцiє статтi кримiнального закону. При
замiнi iнших видiв покарання виправними роботами i при скла-
даннi покарань строк виправних робiт також не може перевищу-
вати двох рокiв.
Порядок обчислення строку виправних робiт визначений ст.97
ВТК. Зокрема, строк вiдсування виправних робiт" обчислюуться
мiсяцями i дйями, протягом яких засуджений працював i з його
заробiтку здiйснювались вiдрахування. Вiдбування виправних
робiт тривау до повного вiдпрацювання засудженим числа
робочих днiв, якi припадають на встановлений судом кален-
дарний строк покарання.
При призначеннi за вироком суду виправних робiт особi, яка
вiдбувау адмiнiстративне стягнення у виглядi виправних робiт,
вирок приводиться у виконання самостiйно пiсля вiдбуття
адмiнiстративного стягнення.
9. Iз заробiтку засудженого до виправних робiт" здiйснюються
вiдрахування в роЗмiрi до 20 процентiв. Конкретний розмiр суд
встановлюу, керуючись вимогами закону про iндивiдуалiзацiю
покарання. В законi мiнiмльний розмiр вiдрахувань не перед-
бачений, на практицi вiн не опускауться нижче 5 процентiв.
При призначеннi покарання у виглядi виправних робiт за
кiлькома вироками за правилами ст.43 "можуть складатися лише
строки виправних робiт. Розмiри вiдрахувань iз заробiтку засудже-
ного складанню не пiддягають. В таких випадках, iiризначивши за
новий злочин виправнi роботи з вiдрахуванням iз заробiтку призна-
нного процента в доход держави, суд повнiстю чи частково
приуднуу до призначеного за останнiм вироком покарання
невiдбутий строк виправних робiт за попереднiм вироком,
залишивши для приуднаного строку попереднiй розмiр
ндрахувань(п.19 постанови Пленуму Верховнол> Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призiiачення судами
Украєни мiр кримiнального покарання" // Бюлетеiиь... - С.28).
10. Порядок здiйснення вiдрахувань iз заробiтку засуджених
до виправних робiт регулюуться ст. 102 ВТК.
II. На осiб, якi вiдбувають покарання у виглядi виправних
робiт, крiм вiдрахувань iз заробiтку, поширюуться ряд правооб-
межень, якi можуть стосуватись загального i безперервного тру-
дового стажу, порядку звiльнення з роботи за власним бажанням.
вiдпусток та допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатнiстю,
вагiтнiстю i пологами (статтi 103, 104, 105 ВТК), пiдстав
припинення трудового договору (п.7 ч.I ст.Зб КЗП).
12. Органами, якi вiдають застосуванням виправних робiт, у
iнспекцiє виправних робiт i працевлаштування органiв
внутрiшнiх справ. Iх обовязки визначенi ст.99 ВТК.
IЗ. До осiб, засуджених до виправних робiт, може бути засто-
соване умовно-дострокове звiльнення вiд покарання або замiна
невiдбутоє частини покарання бiльш мяким покаранням (штра-
фом, громадською доганою) за наявностi пiдстав, вказаних у
статтях 52,53.
14. Засудженi до виправних робiт визнаються такими, що не
мають судимостi, якщо вони протягом одного року з дня вiдбуття
покарання не вчинять нового злочину (п.4 ч. I ст.55). Дострокове
зняття судимостi з осiб, засуджених до виправних робiт, законом
не передбачено.
Стаття ЗО. Наслiдки ухилення вiд вiдбування
виправних робiт без позбавлення волi
В разi ухилення вiд вiдбування покарання оссби; за-
судженоє до виправних робiт без позбавлення волi з
вiдбуванням за мiсцем роботи, суд за поданням органу
внутрiшнiх справ або за клопотанням громадськоє
рганiзацi? чи трудового колективу може направити цю
особу для вiдбування покарання в Iншi мiсця, що визна-
чаються органами, якi вiдають застосуванням виправних
робiт, але в районi проживання засудженого.
В разi злiсного ухилення вiд вiдбування покарання
особи, засудженоє до виправних робiт без позбавлення
волi, суд може замiнити невiдбутий строк виправних
робiт покаранням у виглядi позбавлення волi на той же
строк.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50).
I. Ухиленням вiд вiдбування виправних робiт без позбав-
лення. волi вважаються такi дiє засудженого, як невлаштування
без поважних причин на роботу протягом 15 днiв з моменту
взяття на облiк або з моменту залишення попередньоє роботи,
неявка без поважних причин протягом 15 днiв пiсля переєзду на
нове мiсце проживання в орган, який вiдау застосуванням
виправних роЙт, вчинення протягом призначеного строку пока-
рання прогулу, поява на роботi у нетверезому станi.
2. Позбавлення права займати певнi посади або займатися
певною дiяльнiстю може бути призначене або як основне - якщо
воно передбачене як таке в санкцiє статтi, а також при застосу-
ваннi СТ.44, або як додатком покарання - якщо воно передба-
чене як таке в санкцiє статтi, а також тодi, коли за характером
вчинених винним злочинiв по посадi або при заняттi певною
дiяльнiстю суд вiдповiдно до ст.ЗI визнау неможливим збережен-
ня за ним права займати певнi посади або займатися певною
дiяльнiстю. В останньому випадку в резолютивнiй частинi вироку
повинно мiститися посилання на ст.ЗI (а6з.2 п.23 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р. №6).
Розглядуване покарання може призначатися як додаткове i в
тих випадках, коли санкцiя застосовуваноє статтi передбачау його
як одне з основних. Скажiмо, за ч.I ст.155 суд може призначити
додаткову мiру покарання у виглядi позбавлення права займати
певнi посади у пiдприумствах торгiвлi i громадського харчування
при обраннi таких основних мiр покарання, як виправнi роботи
або штраф (п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 2 березня 1973 р. №2 "Про судову практику в справах про
обман покупцiв" // Бюлетень... - С.128).
Позбавлення права займати певнi посади або займатися пев-
ною дiяльнiстю може призначатися, при наявностi для цього
пiдстав, стосовно осiб, засуджених умовно (ч.З ст.45) або з
вiдстрочкою виконання вироку, якщо виконання додаткового
покарання не вiдстрочено (ч. I ст.46).
3. В число заборонюваних до заняття засудженим посад можуть
входити платнi i безоплатнi, постiйнi i тимчасовi, виборнi i тi, якi
займаються за призначенням, керiвнi i рядовi, а в перелiк заборонюваноє
дiяльностi - як службова (наприклад, лiкарська, педагогiчна), так i
неслужбова (наприклад, керування особистим транспортом).
Обовязковою умовою призначення розглядуваного покарання у
те, що скоуний умисний або необережний злочин повязаний з
використанням тiує чи iншоє посада аоо дiяльностi. Так, позбавлення
права займати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю може
бути призначене лише в тих випадках, коли розкрадання вчинене
винним з використанням свого службового становища або в звязку
з заняттям ним певною дiяльнiстю (п.4 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 29 квiтня 1977 р. №2 "Про практику
призначення судами додаткових мiр покарання у виглядi
конфiскацiє майна або позбавлення права займати певнi посади чи
займатися певною дiяльнiстю в справах про розкрадання держав-
ного або колективного майна" // Бюлетень... - С.ЗI/, позбавлення
права займати посади, повязанi з матерiальною вiдповiдальнiстю,
може бути призначене як додаткова мiра покарання лише у випад-
ках, коли особа вчинила злочин, займаючи таку посаду (ухвала
судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 1 серпня 1978 р. в
справi Ф. // Рад. право. - 1979. - №6. - С.87).
4. Прийнявши рiшення про позбавлення права займати тi чи
iншi посади, суд повинен сформулювати у вироку це так, щоб
засуджений не мав права займати вказанi посади в будь-якiй
галузi народного господарства, а також посади, однаковi за
характером з тими, використовуючи якi вiн вчинив злочин
(наприклад, касирiв або комiрникiв слiд позбавити права займати
посади, повязанi з матерiальною вiдповiдальнiстю; головних або
старших бухгалтерiв - посади, повязанi з веденням облiку товар-
но-матерiальних цiнностей, тощо) (а6з.4 п.23 постанови Пленуму
Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р. №6). В резолютивнiй
частинi вироку посади або вид дiяльностi мають бути вказуй конкрет-
но. Неприпустимо, зокрема, позбавляти засудженого права працювати
в тiй чи iншiй галузi господарства без визначення кола посад, займати
якi вiн не вправi. Наприклад, як додаткова мiра покарання можна
заборонити працювати продавцем, але не можна позбавити права
працювати в торговельнiй мережi.
Позбавлення права займатися певною дiяльнiстю тягне також
заборону для засудженого займати повязанi з нею посади. Скажiмо,
лiкар, засуджений за ч.З ст.109 до позбавлення водi строком на
пять рокiв i позбавлення права займатися лiкарською дiяльнiстю
строком на три роки, протягом всього строку вiдбування основного
i додаткового покарання (в даному випадку восьми рокiв) не може
працювати на посадi завiдувача вiддiлення лiкарнi.
5. Та обставина, що на момент, постановления вироку пiдсудний
уже не займав посади або не займався дiяльнiстю, з якими було
повязане вчинення злочину, не у перешкодою для застосування
розглядуваного додаткового покарання. В абз.З п.5 постанови Пле-
нуму Верховного Суду Украєни вiд 24 грудня 1982 р. №7 "Про
практику застосування судами Украєни законодавства у справах про
транспортнi злочини" вказууться на необхiднiсть враховувати, що
"позбавлення права керувати транспортними засобами може бути
призначено i особам, позбавленим п?х прав в адмiнiстративному
порядку, крiм тих, котрi таких прав не мали" (Бюлетень... -С.162).
6. Максимальною межею розглядуваноє мiри покарання (як
основноє так i додатковоє) у пять рокiв. В санкцiє конкретноє
статтi може бути вказаний менший строк, наприклад, в ч.I ст.155
- до трьох рокiв (основне покарання), в ч.2 ст.155 - до пяти рокiв
(додаткове покарання). Нiжня межа в законi (ст.ЗI) не встанов-
лена. Для досягнення виховних i профiлактичних цiлей доцiльно
призначати це покарання на строк не менше одного року.
Позбавлення права займати певнi посади або займатися пев-
ною дiяльнiстю як додаткова мiра покарання, призначувана за
сукупнiстю злочинiв, повинна бути спочатку призначена за
конкретний злочин, який входить у сукупнiсть. Додаткове пока-
рання не може бути призначене за сукупнiстю злочинiв, якщо
воно не призначене хоча б за один iз злочинiв, що входять у
сукупнiсть (постанова Пленуму Верховного Суду Украєни в
справi Л. // Рад. право. - 1979. - №10. - С.90).
7. Розглядуване покарання, будучи призначеним як додаткове
до позбавлення волi, поширюуться на весь час перебування
засудженого в мiсцях позбавлення волi i, окрiм того, на встанов-
лений вироком строк. Строк виконання цього покарання, призна-
ченого як основне покарання або як додаткове до покарання, не
повязаного з позбавленням волi, а також при умовному засуд-
женнi чи вiдстрочцi виконання вироку особi, засудженiй до
позбавлення волi, якщо в останньому вшадху виховання додат-
кового покарання не вiдстрочене, обчислюуться з моменту на-
брання вироком законноє сили. Строк розглядуваного покарання,
застосованого як додаткове до позбавлення волi, у випадку
застосування до особи умовно-дострокового звiльнення або
замiни покарання бiльш мяким, обчислюуться з моменту
звiльнення єє з мiсць позбавлення волi (ст.9 Положення про
порядок i умови виконання кримiнальних покарань, не звязаних
iз заходами виправно-трудового впливу на засуджених, затвер-
дженого Указом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 22 червня
1984 р. // Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - №27. - Ст.511).
Засуджений може бути звiльнений вiд розглядуваного додатко-
вого покарання при умовно-достроковому звiльненнi вiд основ-
ного покарання або замiнi його бiльш мяким покаранням в
порядку ч.7 ст.52.
Умовно-дострокове i дострокове звiльнення вiд призначеного
як основне покарання позбавлення права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю в КК не передбачене. Воно
може мати мiсце лише в силу акта амнiстiє або помилування.
8. Особи, засудженiдо розглядуваного покарання як основного,
вважаються несудимими, якщо протягом року з дня його вiдбуття
не вчинять нового злочину (п.4 ч. I ст.55).
Стаття 32. Штраф
Штраф е грошове стягнейня, що накладауться судом у
випадках 1 межах, встановлених цим Кодексом.
Розмiр штрафу встановлювться залежно вiд тяжкостi
вчиненого злочину з урахуванням майнового стану
винного в межах вiд пятдесяти до пятисот карбо-
ванцiв, а за корисливi злочини - в межах до однiує
тисячi карбованцiв. У виняткових випадках, передба-
чених законодавством Украєни, за окремi злочини може
бути встановлено й бiльш високi розмiри штрафу.
В разi злiсного ухилення особи вiд сплати штрафу,
призначеного як основне покарання, суд може замiнити
несплачену суму штрафу покаранням у виглядi
виправних робiт без позбавлення волi з розрахунку
один мiсяць виправних робiт за двадцять карбованцiв
штрафу, але на строк не бiльш як два роки.
При неможливостi сплати штрафу суд може поста-
новити про замiну його громадською доганою.
Замiна штрафу позбавленням волi 1 позбавлення волi
штрафом не допускауться.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150