9. Кримiнальне законодавство Украєни не знау iнституту
невизначених вирокiв до позбавлення волi. Це покарання завжди
призначауться на певний строк.
10. Не може бути призначене покарання на строк понад
10 рокiв особi, якiй на момент вчинення злочину не виповнилося
вiсiмнадцяти рокiв, навiть коли стаття, що встановлюу
вiдповiдальнiсть за. це дiяння, мау бiльш сувору санкцiю i на
момент засудження винний досяг повнолiття.
I 1. Законодавством диференцiюються <инрмно-трудмiус-
танми, де вiдбувають покарання особи, засудженi до позоав-
дення волi. Зокрема, встановлено чотири види таких установ:
а) виправно-трудовi колонiє-поселення; 6) виправно-трудовi ко-
лонiє; в) виховно-трудовi колонiє; г) тюрми.
12. Колонiє-поселення подiляються залежно вiд субуктивного
ставлення винного за форми виня злочину, за який вiн засуд-
жууться до позбавлення волi, на два види: колонiє-поселення для
осiб, якi вчинили злочини з необережностi, i колонiє-поселення
для осiб, якi вчинили умиснi злочини.
У колонiях-поселеннях для осiб, якi вчинили злочини з нео-
бережностi, вiдбувають покарання чоловiки та жiнки, вперше
засудженi за цi злочини до позбавлення волi, незалежно вiд його
строку. У випадках засудження за сукупнiстю злочинiв,
вчинених умисно i з необережностi, суд мау право призначити
колонiю-поселення для осiб, що вчинили злочин з необережностi,
лише за умови, що за умисний злочин призначено покарання,
не повязане з позбавленням волi.
Особи, якi були засудженi за необережний злочин до виправних
робiт i яким вiдповiдно до ст.ЗО виправнi роботи замiнено поз-
бавленням волi, якщо вони ранiше до нього не засуджувались,
також направляються в колонiє-поселення для осiб, якi вчинили
злочин з необережностi.
13. Вiдбування покарання в колонiях-поселеннях для осiб, якi
вчинили умиснi злочини, суд може призначити лише за наявностi
таких умов: а) особа засуджууться до позбавлення волi вперше;
б) вона засуджууться до такого виду покарання не за будь-яке
дiяння, а лише за злочин, що не у тяжким i який названий у
вичерпному перелiку, наведеному в абзацi 3 ч.4 ст.25. (Законом
Украєни вiд 4 травня 1993 р. "Про змiну статтi 25 Кримiнального
кодексу Украєни", враховуючи новели кримiнального законодав-
ства, вiдносну ефективнiсть вiдбування покарання в колонiях-
поселеннях, перевантаженiсть виправно-трудових установ бiльш
суворого режиму тримання засуджених, цей перелiк було
розширено); в) чоловiки засуджуються до позбавлення водi на
строк не бiльше 5 рокiв (для засуджених за вчинення умисних
злочинiв жiнок такого обмеження законом не передбачено).
14. Вшєравно-трудовi колонiє для засуджених чоловiкiв
мають чотири види режимiв: а) загальний; б) посилений;
в) суворий; г) особливий.
Рiзниця мiж режимами полягау в ступенi обмежень, що встанов-
люються засудженим, а саме: у кiлькостi та перiодичностi посилок
i передач, побачень з родичами та iншими особами, розмiрi сум, якi
дозволяуться витратити на продукти харчування та предмети
першоє необхiдностi, в умовах тримання (наприклад, у
примiщеннях камерного типу при ососяивому режимi), характерi
виробничоє дiяльностi тощо. Цi питання регламентуються ВТК.
15. У виправно-трудовi колонiє загального режиму направ-
ляються чоловiки,-якi вперше засуджуються до позбавлення волi
за умиснi злочини, що не у тяжкими, за винятком передбачених
в абзацi 3 ч.4 ст.25. Особа визнауться такою, що вперше засуд-
жууться до позбавлення волi у випадках, коли вона ранiше:
а) зовсiм не притягалась до кримiнальноє вiдповiдальностi; б) засуд-
жувалась до покарання, не повязаного з позбавленням волi;
в) засуджувалась до позбавлення водi, але судимiсть була знята
або погашена у встановленому законом порядку; г) засуджува-
лась до виправних робiт, якi оули замiненi позоавленням волi в
порядку ст. ЗО; д) засуджувалась до позбавлення волi, але була
реабiлiтована.
16. В колонiях посиленого режиму вiдбувають покарання
чоловiки, засудженi вперше до позбавлення волi за тяжкi
злочини. Перелiк таких злочинiв мiститься у ст.7
17. Вiдбування покарання у виправно-трудових колонiях су-
ворою режиму призначауться особам, засудженим за особливо
небезпечнi злочинв протв держави, або тим, що ранiше вiдбували
покарання у виглядi позбаклення волi.
Особами, якi ранiше вiдбували позбавлення волi, визнаються:
а) тi, що ранiше були засудженi до позбавлення волi та вiдбули
покарання в тюрмi, виправно-трудовiй колонiє будь-якого виду
або виховно-трудовiй колонiє;
б) умовно звiльненi з мiсць позбавлення волi для роботи на
будiвництвi державних обуктiв;
в) умовно засудженi до позбаклення волi з обовязковим залу-
ченням до працi, якщо цi особи з пiдстав, зазначених у ч.5 ст.25,
були направленi для вiдбування покарання у виглядi позбавлення
волi до вяправно-трудовоi колонiє;
г) засудженi до позбавлення волi, якi пiсля набрання вироком
законноє сили вiдбували це покарання в слiдчому iзоляторi i були
умовно звiльненi для роботи на будiвництвi державних обуктiв;
д) умовно засудженi до позбавлення водi, якi з пiдстав, зазна-
чених у частинах 5 та 6 ст.45, були направленi для вiдбування
позбавлення волi у виправно-трудову колонiю.
Не можуть визнаватись такими, що ранiше вiдбували
покарання у виглядi позбавлення волi:
а) особи, якi ранiше фактично вiдбували покарання у мiсцях
позбавлення волi, але були реабiлiтованi;
б) умовно засудженi до позбавлення водi, а також особи, до
яких суд замiсть позбавлення волi застосував за вчинений злочин
вiдповiдно до ст.34 направлення в дисциплiнарний батальйон;
в) особи, якi знаходились в мiсцях позбамення волi до розг-
ляду справи в касацiйному або наглядному порядку, якщо цими
судовими iнстанцiями щодо даних осiб вирок був скасований iз
закриттям справи або змiнений з призначенням покарання, не
повязаного з позбавленням волi, або застосуванням умовного
засудження;
г) особи, якi засуджувались до позбавлення волi, але фактично
не вiдбували його в звязку з вiдстрочкою виконання вироку
(якщо пiсля закiнчення строку вiдстрочки судом була винесена
ухвала про єх звiльнення вiд покарання), в звязку iз застосу-
ванням до них амнiстiє, звiльненням вiд покарання в порядку
помилування або незверненням вироку до виконання у випадках
закiнчення строкiв давностi, зазначених у ст.49;
д) умовно засудженi до позбавлення волi з обовязковим залу-
ченням засудженого до працi, якщо вони повнiстю вiдбули
призначений строк покарання за мiсцем роботи, визначеним
органами, що вiдають виконанням вироку, або до них було
застосовано умовно-дострокове звiльнення вiд покарання;
е) особи, якi ранiше засуджувались до позбавлення волi в
мехах строку перебування пiд вартою як запобiжного заходу,
оскiльки вони не вiдбували покарання у виправно-трудових
установах;
ж) особи, якi вiдбувають позбавлення водi, в разi засудження
єх за злочини, вчиненi до винесення вироку, за яким вони вперше
вiдбувають це покарання;
з) особи, якi засуджувались до виправних робiт без позбавлен-
ня волi, i яким останнi на пiдставах, передбачених ст.ЗО, були
замiненi позбавленням волi.
18. У виправно-трудових колонiях особливого режиму
вiдбувають покарання особи, визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, а також засудженi, яким покарання у виглядi
смертноє кари замiнено позбавленням волi в порядку помилуван-
ня або амнiстiє. Якщо особу ранiше було визнано особливо
небезпечним рецидивiстом i пiсля вiдбуття покарання, але до
погашення судимостi судом вона вчинила новий злочин, за який
засуджена до позбавлення волi, вона також повинна вiдбувати
покарання в колонiє особливого режиму.
19. Обираючи покарання у виглядi позбавлення волi за
правилами статей 42 та 43, суд призначау ввд колонiє або
тюрму для вiдбування всього строку покарання чи його частини
не окремо стосовно кожного злочину, а лише при визначеннi
остаточноє мiри покарання за сукупнiстю злочинiв або за
кiлькома вироками. Особi, яка засуджена до позбавлення волi за
вчинення кiлькох злочинiв, в тому числi одного тяжкого, за який
призначено покарання, не повязане з позбавленням волi,
вiдбування покарання належить призначати в колонiє загального
режиму. Якщо хоча б один iз злочинiв, що утворюють сукупнiсть,
у тяжким, особi призначауться колонiя посиленого режиму.
Вiдбування покарання в колонiє посиленого режиму призна-
чауться i особам, якi вчинили тяжкий злочин в перiод вiдбування
покарання за ранiше винесеним вироком у виглядi направлення
в дисциплiнарний батальйон, виправних робiт без позбавлення
волi, позбавлення волi iз застосуванням ст.25, а також в перiод
iспитового строку при умовному засудженнi.
20. Згiдно з ст.25 КК та ст. 15 ВТК для вiдбування покарання
засудженим жiнками iснують виправно-трудовi колонiє двох
видiв режимiв: загального та суворого. Крiм того, жiнки можуть
вiдбувати покарання в колонiях-поселеннях. У виправно-тру-
дових колонiях суворого режиму вiдбувають покарання особливо
небезпечнi рецидивiстки та жiнки, засудженi за особливо небез-
печнi злочини проти держави. Рештi жiнок, засуджених до
позбавлення волi за умиснi злочини, що не зазначенi в абзацi З
ч.4 ст.25, призначауться вiдбування покарання в колонiях за-
гального режиму.
21. Засудженi до позбавлення волi немояноптий вiдбувають
покарання у виховно-трудових колонiях. Як i дорослi засуд-
женi, неповнолiтнi чоловiчоє та жiночоє статi тримаються окремо.
Неповнолiтнiм чоловiчоє статi, вперше засудженим до позбавлен-
ня волi, вiдбування покарання призначауться колонiях загаль-
ного режиму. Якщо ж вони ранiше вiдбували покарання у виглядi
позбавлення волi, єм призначауться вiдбування покарання в
колонiях посиленого режиму. Для засуджених неповнолiтнiх
жiночоє статi iснують виховно-трудовi колонiє лище одного виду
режиму - загального.
22. Закон надау судам право з урахуванням характеру та ступеня
суспiльноє небезпечностi злочину, особи винного та iнших обставин
справи (зокрема, тривалостi часу, що пройшов з моменту вiдбуття
покарання за попереднiм вироком, строкiв перебування в мiсцях
позбавлення волi) обрати засудженому як бiльш мякий, так i
бiльш суворий вид виправно-трудовоi або вкховго-трудовоє колонiє.
При цьому суди повиннi мотивувати своу рiшення. Але вiдповiдно до
ст-25 особливо небезпечним рецидивiстам може бути призначено
вiдбування покарання у виглядi позбавлення волi лише в колонiє
осоопивого режиму, а особам, якi не визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, навпаки, кодонiя з таким вадом режиму не може бути
призначена. Не можна також призначати ведоування покарання в
колонiях-поселеннях особам, яким згiдно з законом повиннi призна-
чатися виправно-трудовi колонiє загального, посиленого або суворого
режимiв. Неповнолiтнiм чоловiчоє статi може бути призначено
вiдбування покарання у виховно-трудовiй колонiє загального режиму
замiсть колонiє посиленого режиму. Але суди не мають права призна-
чати вiдбування позбавлення волi у виховно-трудовiй кодонiє посиле-
ного режиму замiсть ксяонiє загального режиму неповнолiтнiм, якi
иiерше засудженi до позбавлення волi.
23. Найбiльше каральний елемент покарання проявляуться при
вiдбуваннi позбавлення волi в тюрмi. Цей вид виправно-трудо-
воi установи призначауться на весь строк покарання або його
частину особливо небезпечним рецидивiстам та особам, якi
вчинили в дорослому вiцi особливо небезпечнi злочини проти
держави, а також iншi тяжкi злочини, якщо вони засуджуються
за це до позбавлення волi на строк бiльше пяти рокiв. За
наявностi зазначених вище умов суд вирiшуу питання про
увязнення засудженого в тюрму залежно вiд конкретних
обставин справи.
При постановленнi вироку про вiдбування в тюрмi частини
покарання судам належить вказувати, де засудженi повиннi
вiдбувати строк позбавлення волi, що залишився, а саме: особливо
небезпечнi рецидивiсти - в колонiє особливого режиму; засудженi
вперше до позбавлення волi за тяжкi злочини - в колонiє посиле-
ного режиму; засудженi за особливо небезпечнi злочини проти
держави або осоои, якi ранiше вiдбували покарання у виглядi
позбавлення волi, але не визнанi особливо небезпечними
рецидивiстами, - в колонiє суворого режиму.
24. Призначення покарання у виглядi позбавлення волi i
визначення виду виправно-трудовоє установи та режиму колонiє
особам, засудженим за шзакiнчену злочинну дiяльнiсть або
спiвучасть у злочинi, здiйснюуться за тими ж правилами, якi
викладено в коментарi до цiує статтi. тдина особливiсть в таких
випадках - бiльший дiапазон конкретних обставин, якi необхiдно
врахувати для iндивiдуалiзацiє вiдповiдальностi.
25. Змiна визначеного засудженому виду випровно-трудовт
установи здiйснюуться за пiдставами i в порядку, встаноапеними
кримiнальним, виправно-трудовим та кримiнально-процесуальним
законодавством Украєни. Наприклад, при засудженнi до позбавлен-
ня волi неповнолiтнього суд визначау лише вид виховно-трудовоє
колонiє, куди направяяугься засуджений, не вирiшуючи наперед
питання про те, до якого виду випрайiо-трудояоє колонiє вiн може
бути направлений пiсля досягнення ним вiсiмнадцятирiчного вiку.
З метено закрiплення результатiв виправдення та перевиховання,
завершення загальноосвiтнього або професiйно-технiчного навчан-
ня засудженi, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, як правило,
залишаються у виховво-трудовiй колонiє до закiнчення строку
покарання, але не бiльше, нiж до досягнення ними двадцятярiчного
вiку. Вирiшуючи це питання, суди повиннi всебiчно заховувати
поведiнку засудженого в перiод вiдбування ним покарання у вихов-
но-трудовiй колонiє та його валив на ишшх веповнолинiх, якi
утримуються в копонii. Якщо засуджений ве став на шлях виправ-
лення, пiсля досягнення повнолiття вiн може бути переведений у
вшiравно-трудову колонiю для дальшого вiдбування покарання в
порядку, встановденому ст.26 ВТК. Це шпання вирiшууться iз
додержанням також процесуалышх правил, переябачеаик статтями
410,411 КПК
26. До вiйськовослужбовцiв строковоє служби, якi вчинили
злочини, за певних умов замiсть позбавлення воаi на строк до
трьох рокiв суд може застосувати направлення в дисциплiнарний
батальйон (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150