При призначеннi покарання суд може враховувати I
iншi помякшуючi обставини.
I. За своєм змiстом обставини, про якi йдеться в ст.40, харак-
теризують: а) подiю злочину (iш.2-5); б) особу винного (пп.I, 6-8).
За соцiальними властивостями перша група обставин знижуу
ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину, а друга
група - особи винного.
Отже, за своую кримiнально-правовою природою вказанi в
ст.40 обставили у бiльш конкретними критерiями ступеня
суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину та особи винного.
Оскiльки закон прямо вказав на цi обставини як на самостiйний
фактор, що впливау на призначення покарання, вони, за за-
гальним правилом, повиннi враховуватись судом (суддею) саме
як обставини, що помякшують вiдповiдальнiсть.
2. В окремих випадках обставини, вказанi в ст.40 (наприклад,
вчинення злочину при захистi вiд суспiльне небезпечного пося-
гання, хоч i з перевищенням меж необхiдноє оборони), можуть
виступати як обовязковi ознаки складу конкретного злочину
(наприклад, вбивства при перевищеннi меж необхiдноє оборони
- СТ.97). В таких випадках суд (суддя) не повинен при призна-
ченнi покарання враховувати єх як обставини, що помякшують
вiдповiдальнiсть, оскiльки це вже враховано в санкцiє вiдповiдноє
статтi Особливоє частини КК.
3. Врахування обставин, що помякшують вiдповiдальнiсть при
призначеннi покарання, означау, що за iнших рiвних умов суд
(суддя) за наявностi таких обставин може: а) призначити менш
суворий вид основного покарання, якщо в санкцiє статтi, за якою
засуджууться винний, передбачено декiлька альтернативних
основних покарань; б) призначити основне чи додаткове пока-
рання ближче до мiнiмальноє межi, встановленоє кримiнальним
законом за вчинення даного злочину; в) не призначати винному
додаткове покарання, якщо воно передбачене в санкцiє статтi, за
якою вiн засуджууться, як факультативне; г) враховуючи на-
явнiсть 6 iнших передбачених законом обставин, застосувати до
винного умовне засудження чи вiдстрочку виконання вироку.
Якщо у справi встановлено декiлька обставин, якi помякшують
вiдповiдальнiсть, i суд (суддя) дiйде висновку, що вони у винят-
ковими, вiн може, враховуючи також особу винного, призначити
бiльш мяке покарання, нiж передбачено законом (ст.44).
4. Пункт 1 ст.40 передбачау три схожi за кримiнально-пра-
вовим змiстом обставини: а) вiдвернення винним шкiдливих
наслiдкiв вчиненого злочину; б) добровiльне вiдшкодування за-
вданоє втрати; в) добровiльне усунення заподiяноє шкоди.
Вiдвернення винним шкiдливих наслiдкiв вчиненого
злочину означау, що винний пiсля вчинення злочину, бажаючи
уникнути тих наслiдкiв, якi цей злочин може спричинити,
вчинюу певнi дiє по єх недопущенню, i це призводить до того, що
такi наслiдки не настають. При цьому винний може вiдвернути
як всi можливi негативнi наслiдки, так i лише найнебезпечнiшi
з них. Наприклад, заволодiвши майном в результатi розбою,
винний зразу ж повертау це мййно потерпiлому або,
спричинивши тяжке тiлесне ушкодження, небезпечне для життя
в момент заподiяння, подау потерпiлому допомогу, i тим самим
вiдвертау смерть останнього.
Добровiльне вiдшкодування завданоє втрати мау мiсце
тодi, коли спричинена злочином втрата вiдшкодовууться винним
з власноє iнiцiативи до винесення обвинувального вироку.
Прикладами добровiльного вiдшкодування завданоє втрати у
вiдшкодування вартостi знищеного або пошкодженого майна,
оцлата лiкування завданого тiлесного ушкодження тощо.
Добровiльне усунення заподiяноє шкоди передбачау, що
вона усувауться винним з власноє iнiцiативи до винесення
обвинувального вироку шляхом вiдновлення тiує цiнностi, якiй
була завдана, або надання потерпiлому такоє ж цiнностi. Йдеться,
наприклад, про ремонт пошкодженого майна, передачу
потерпiлому замiсть знищеноє речi такоє ж тощо.
Якщо винний на момент винесення обвинувального вироку не
змiг повнiстю вiдшкодувати завдану втрату або усунути за-
подiяну шкоду, а зробив це частково, суд (суддя) може врахувати
цi обставини як такi, що позитивно характеризують його особу,
або спецiально визнати єх такими, що помякшують
вiдповiдальнiсть, на пiдставi ч.2 ст.40.
5. Пункт 2 ст.40 передбачау як обставину, що помякшуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину внаслiдок збiгу тяжких
особистих або сiмейних обставин. Збiг таких обставин - це
поуднання iстотних доiя особи факторiв фiзичного, матерiального
чи морального характеру, що негативно впливають на єє особисте
або сiмейне життя. Прикладами можуть бути значнi матерiальнi
труднощi, тяжка хвороба винного або членiв його сiмє,
несприятливi побутовi чи житловi умови, жорстоке поводження
батькiв з дiтьми, чоловiка з дружиною тощо. При цьому не-
обхiдно, щоб збiг тяжких особистих або сiмейних обставин знач-
ною мiрою зумовив вчинення винним злочину.
6. Пункт 3 ст.40 передбачау двi обставини, що помякшують
вiдповiдальнiсть: а) вчинення злочину пiд впливом погрози чи
примусу; 6) вчинення злочину в силу матерiальноє чи iншоє "
залежностi.
Вчинення злочину пiд впливом погрози розглядауться як
обставина, що помякшуу вiдповiдальнiсть, коли: а) погроза повязу-
валась iз заподiянням фiзичноє, матерiальноє чи моральноє шкоди
шляхом вчинення незаконних дiй як щодо самого винного, так i
щодо близьких йому осiб; 6) погроза була реальною, тобто дiйсно
були пiдстави побоюватись П виконання; в) в дiях винного вiдсутнi \
ознаки крайньоє необхiдностi (ст. 16); г) винний вчинив злочин,
прагнучи вiдвернути несприятливi для себе чи для своєх близьких
наслiдки, з якими повязувалась погроза.
Пiд примусом слiд розумiти всi iншi, крiм погрози, форми
примушування винного вчинити злочин (фiзичне насильство,
позбавлення волi, єжi, питва тощо). Як i при погрозi, вчинення
злочину пiд впливом примусу визнауться обставиною, що
помякшуу вiдповiдальнiсть, коли в дiях винного вiдсутнi ознаки
крайньоє необхiдностi.
Матерiальна, залежнiсть винного вiд iншоє особи означау
повне або часткове перебування винного на утриманнi цiує особи,
а також будь-яку iншу майнову залежнiсть, наприклад, боржника
вiд кредитора, спадкоумця вiд спадкодавця та iн.
До iншоє залежностi слiд вiднести, перш за все, службову
залежнiсть, а також залежнiсть одних членiв сiмi вiд iнших,
залежнiсть учнiв вiд вчителiв тощо.
7. Вчинення злочину пiд впливом великого душевного
хвилювання, .викликаного неправомiрними дiями
потерпiлого, передбачено як помякшуючу вiдповiдальнiсть
обставину п.4 ст.40. Йдеться про вчинення винним злочину, в
станi так званого фiзiологiчного афекту, коли здатнiсть винного
усвiдомлювати характер i значення своєх дiй або керувати ними
хоча й зберiгауться, але значною мiрою зменшууться. Для того,
щоб визнати цю обставину такою, що помякшуу
вiдповiдальнiсть, необхiдно встановити, що: а) стан великого
душевного хвилювання у винного мав мiсце пiд час вчиненая
ним злочину; б) такий стан був викликаний неправомiрними,
тобто протиправними дiями iншоє особи (осiб), наприклад,
фiзичним аоо психiчним насильством, образою, iншим
приниженням честi i гiдностi винного, тощо, в) злочин вчинено
по вiдношенню саме до тiує особи, неправомiрнi дiє якоє
викликали у винного стан великого душевного хвилювання.
8. Пункт 5 ст.40 передбачау як обставину, що помякшуу
вiдповiдальнiсть, вчинення злочину при захистi вiд суспiльна
небезпечного посягання, хоч i з перевищенням меж не-
обхiдноє оборони. Для наявностi цiує обставини необхiдно
встановити, що особа перебувала в станi необхiдноє оборони, але
при цьому перевищила єє межi. Про поняття необхiдноє оборони,
а також перевищення єє меж див.коментар до ст. 15.
9. Вчинення злочину неповнолiтнiм передбачене як
обставина, що помякшуу вiдповiдальнiсть, п.б ст.40. Пiд непов-
нолiтнiм тут розумiуться особа, якiй на момент вчинення злочину
не виповнилось 18 рокiв. Закон в даному разi враховуу те, що
формування неповнолiтнього як особистостi ще не закiнчилось
(емоцiйно-вольова сфера його психiки ще не набула стiйкостi,
вiн не мау належного життувого досвiду, сталих соцiальних
орiунтирiв) i вчинення злочину, як правило, тiую чи iншою мiрою
зумовлено даними факторами.
10. Вчинення злочину жiнкою в станi вагiтностi (п.7
ст.40) помякшуу вiдповiдальнiсть, оскiльки цей стан вагiтностi
супроводжууться рядом психiчних та фiзiологiчних особливостей,
якi певною мiрою знижують здатнiсть жiнки повнiстю контро-
лювати свою поведiнку. Строк вагiтностi на момент вчинення
злочину, а також обiзнанiсть про такий стан самоє жiнки в даному
разi значення не мають.
11. Пункт 8 ст.40 передбачау як помякшуючi вiдповiдальнiсть
три обставини: а) щире розкаяння; 6) явку з повинною;
в) сприяння розкриттю злочину.
Всi цi обставини обуднуу те, що вони у конкретними проявами
усвiдомлення особою своує вини у вчиненому злочинi i готовностi
сприяти правосуддю. А це в свою чергу свiдчить про зменшення
суспiльноє небезпечностi особи винного.
Щире розкаяння мау мiсце в тих випадках, коли особа
повнiстю визнау свою вину у вчиненому злочинi, дау свой поведiнцi
належну оцiнку i дiйсно готова нести передбачену законом
вiдповiдальнiсть. Щиро розкаятись винний може як на стадiє попе-
реднього розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
Явка з повинною передбачау, що особа добровiльно приходить
в правоохороннi органи, суд або iнший державний орган,
зiзнауться у вчиненому нею злочинi i виражау готовнiсть нести
за нього передбачену законом вiдповiдальнiсть. Явка з повинною
може бути здiйснена з будь-яких причин, але не у звязку з тим,
що винному стало вiдомо про розкриття правоохоронними орга-
нами вчиненого ним злочину.
Сприяння розкриттю злочину означау, що винний в будь-
якiй формi подау допомогу органам правосуддя в зясуваннi тих
обставин вчинення злочину, якi мають iстотне значення для
певного його розкриття. Йдеться про викриття iнших
спiвучасникiв злочину, визначення ролi кожного у його
вчиненнi, передачу речових доказiв, предметiв, здобутих
злочинним шляхом, тощо. Як i щире розкаяння, сприяння
розкриттю злочину може мати мiсце як на стадiє попереднього
розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
12. Згiдно з ч.2 СТ.40 суд при призначеннi покарання може
враховувати й iншi помякшуючi вiдповiдальнiсть обставини. Це
означау, що передбачений в кримiнальному законi перелiк
обставин, що помякшують вiдповiдальнiсть, не е вичерпним.
Якщо суд (судця) дiйде висновку, що певнi обставини справи слiд
врахувати при призначеннi покарання саме як помякшуючi
вiдповiдальнiсть, вiн повинен спецiально визнати єх такими i
прямо вказати про це в мотивувальнiй частинi вироку. До таких
обставин можуть бути вiднесенi, наприклад, вчинення злочину
вперше або внаслiдок випадкового збiгу обставин, неправильна,
в тому числi й протиправна, поведiнка потерпiлого, часткове
усунення винним заподiяноє шкоди.
Стаття 41. Обставини, що
вiдповiдальнiсть
обтяжують
При призначеннi покарання обставинами, що обтяжу-
ють вiдповiдальнiсть, визнаються:
1) вчинення злочину особою, що ранiше вчинила
якийсь злочин. Суд вправi, залежно вiд характеру пер-
шого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючоє
обставини;
2) вчинення злочину органiзованою групою;
3) вчинення злочину з використанням пiдлеглого або
Iншого залежного стану особи, щодо якоє вчинено злочин;
4) вчинення злочину з корисливих або Iнших низьких
мотивiв;
5) заподiяння злочином тяжких наслiдкiв;
6) вчинення злочину щодо малолiтнього, старого або
особи, яка перебувау в безпорадному станi;
7) пiдмовлення неповнолiтнiх до вчинення злочину
або залучення неповнолiтнiх до участi в злочинi;
8) вчинення злочину з особливою жорстокiстю або
знущанням з потерпiлого;
9) вчинення злочину з використанням умов громадсь-
кого лиха;
10) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
11) вчинення злочину особою, яка перебувау в станi
спянiння. Суд вправi, залежно вiд характеру злочину,
обтяжуючою
обставину
не визнати
вiдповiдальнiсть;
12) вчинення нового злочину особою, яка була взята
на поруки, на протязi строку поручительства або на
протязi одного року пiсля закiнчення цього строку.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 грудня 1969 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1969. -№50. -Ст. 388).
1. Обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть, як i помякшу-
ючi обставини, з точки зору єх змiсту характеризують: а) подiю
злочину (ПП.2-9 ст.41); 6) особу винного (пп.I, II, 12 ст.41).
З точки зору соцiальноє значущостi перша група обставин
пiдвищуу ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину,
друга група - свiдчить про бiльшу суспiльну небезпечнiсть особi
винного. Але оскiльки закон надав цим обставирам значення
самостiйного критерiю; що впливау на призначення покарання,
вони, за загальним правилом, повиннi враховуватись судом (суд-
дею) саме як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть. Винятки
з цього правила див. у пп.2 i 8 коментаря до даноє статтi.
2. Нерiдко обставини, передбаченi в ст.41, одночасно вказанi i
в диспозицiє статтi Особливоє частини кримiнального закону як
обовязковi (як правило, квалiфiкуючi) ознаки складу конкрет-
ного злочину. У випадках визнання особи винною у вчиненнi
такого злочину з iнкримiнуванням єй при квалiфiкацiє даних
ознак вони не повиннi додатково враховуватись при призначеннi
покарання як обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть (див.
абз.б п.2 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання" // Бюлетень... - С.24).
При цьому, якщо така квалiфiкуюча ознака (обтяжуюча
обставина) зумовила остаточну квалiфiкацiю вчиненого злочину
i лише вона з усiх передбачених вiдповiдною статтею (частиною,
пунктом статтi) Особливоє частини кримiнального закону була
iнкримiнована винному, ця ознака, за загальним правилом, не
повинна враховуватись при призначеннi покарання взагалi. Така
ситуацiя мау мiсце, наприклад, при призначеннi покарання за
умисне вбивство з корисливих мотивiв, згвалтування малолiтньоє,
вчинене органiзованою групою вимагательство.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150