б постанови Пленуму Вер-
ховного Суду Украєни вiд 18 iрудня 1987 р. №12 "Про судову
практику по застосуванню статтi 37 Кримiнального кодексу
Украєни" // Бюлетень... - С.41).
6. Кримiнальний закон не передбачау позбавлення наукових
ступенiв та вчених звань, у звязку з чим суд не вправi позбав-
ляти єх засуджених. Дане питання вирiшууться вiдповiдно до
СТ.56 Положення про порядок присудження наукових ступенiв i
присвоуння вчених звань, затвердженого постановою Кабiнету
Мiнiстрiв Украєни вiд 20 травня 1992 р. №257.
7, Порядок i умови виконання покарання у виглядi позбавлен-
ня вiйськового або спецiального звання встановленi гл. VI Поло-
ження про порядок i умови виконання кримiнальних покарань,
не звязаних iз заходами виправно-трудового впливу на засуд-
жених, затвердженого Указом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд
22 червня 1984 р.
Стаття 38. Позбавлення батькiвських прав
Позбавлення батькiвських прав може бути застосова-
но як додаткове покарання лиш у випадках, коли су-
дом встановлено зловживання цими правами з боку
винного.
Поновлення в батькiвських правах можливе лише в
порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сiмю
Украєни,
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 3 липни I973 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
-1973. -№29. -Ст. 249; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Позбавлення батькiвських прав у додатковою мiрою пока-
рання (п.З ч.З ст.23), яка може призначатися лише у випадках,
коли буде встановлено, що пiдсудний зловживав цими правами
(див-.наприклад: рад.право. - 1988. - №9. - С.90).
В санкцiях Особливоє частини КК позбавлення батькiвських
прав не вказууться. Воно може застосовуватись при засуд-
женнi за всi тi злочини, вчинення яких було повязане зi
зловживанням цими правами (наприклад, за статтями 106,
III, 118, 120, 121, 208). Рiшення про призначення розгляду-
ваного покарання, викладене в резолютивнiй частинi вироку,
повинно мiстити посилання на ст.38 (абз.2 п.23 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1990 р. №6
// Бюлетень... - С.29).
Позбавлення батькiвських прав не стосууться дiтей, якi народ-
жуються пiсля постановления вироку i щодо яких засуджений,
природно, не допускав зловживання цими правами.
2. Сутнiсть розглядуваного покарання полягау в тому,
що засуджений втрачау всi права, якi грунтуються на фактi
спорiдненостi з дитиною, вiдносно якоє вiн позбавлений
прав, у тому числi право вимагати вiд неє в майбутньому
надання йому утримання. В той же час позбавлення
батькiвських прав не звiльняу батькiв (батька чи матiр) вiд
обовязку по утриманню дитини (ст. 74 КШС). Особи, поз-
бавленi батькiвських прав, не можуть бути опiкунами i
пiклувальниками (ст. 140 КШС).
3. На вiдмiну вiд позбавлення батькiвських прав у порядку
цивiльного судочинства на пiдставах, вказаних у ст.70 КШС
(ухилення вiд виконання своєх обовязкiв по вихованню
дiтей, в тому числi вiдмова без поважних причин взяти
дитину з пологового будинку та iнших дитячих лiкувально-
профiлактичних i навчально-виховних закладiв, зловживан-
ня батькiвськими правами, жорстоке поводження з дiтьми,
шкiдливий вплив на дiтей аморальною поведiнкою, а також
те, що батьки у хронiчними алкоголiками або наркоманами),
позбавлення батькiвських прав як мiра кримiнального пока-
рагiня можливе лише у звязку з вчиненням злочину,
повязаного iз зловживанням цими правами.
4. Призначаючи позбавлення батькiвських прав як додаткову
мiру покарання, суд не визначау строку єє дiє. Поновлення в
батькiвських правах може мати мiсце в порядку, передбаченому
ст.75 КШС.
Порядок i умови виконання розглядуваного покарання вста-
новленi гл. VII Положення про порядок i умови виконання
кримiнальних покарань, не звязаних iз заходами виправно-тру-
дового впливу на засуджених, затвердженого Указом Президiє
Верховноє Ради УРСР вiд 22 червня 1984 р.
Глава V
ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ I ПРО
ЗВIЛЬНЕННЯ ВЩ ПОКАРАННЯ
начала призначення
Стаття 39. Загальнi
покарання
Суд призначав покарання в межах, встановлених
статтею закону, яка передбачау вiдповiдальнiсть за
вчинений злочин, у точнiй вiдповiдностi з положеннями
Загальноє частини цього Кодексу. При призначеннi
покарання суд, керуючись правосвiдомiстю, враховуу
характер 1 ступiнь суспiльноТ небезпечностi вчиненого
злочину, особу винного 1 обставини справи, що
помякшують i обтяжують вiдповiдальнiсть.
(Iз змiнами, внесеними Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -№35. -Ст. 511).
1. Призначення нокяроння -один з етапiв застосування
кримiнального законодавства. Воно здiйснюуться судом (суддею)
пiсля того, як вiн згiдно з п.4 ст.324 КПК Украєни дiйде висновку,
що особа, яка вчинила злочин, пiдлягау покаранню за це.
Призначення покарання полягау в обраннi щодо особи, визна-
ноє винною у вчиненнi злочину (злочинiв), конкретноє мiри
покарання. Це означау, що суд (суддя) повинен визначити i
вказати у вироку: а) яке основне покарання призначауться особi,
що вчинила злочин, а у вiдповiдних випадках - який його розмiр
та iншi показники (вид виправно-трудовоє установи, процент
вiдрахування iз заробiтку тощо); о) чи призначауться особi
додаткове покарання, а якщо призначауться, то який його вид,
а у вiдповiдних випадках - розмiр; в) якщо мають мiсце
обставини, зазначенi в статтях42, 43, яке покарання остаточно
призначауться особi, котра вчинила кiлька злочинiв.
2. При призначеннi покарання суд (суддя) повинен керуватися
лише законом та власною правосвiдомiстю. Закон (ст.39) вста-
новлюу такi загальнi начала призначення покарання: а) суд
призначау покарання в межах, встановлених статтею закону, яка
передбачау вiдповiдальнiсть за вчинений злочин; б) суд призна-
чау покарання у точнiй вiдповiдностi з положеннями Загальноє
частини Кримiнального кодексу; в) при призначеннi покарання
суд, керуючись правосвiдомiстю, враховуу характер i ступiнь
суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину,, особу винного i
обставини справи, що помякшують i обтяжують вiдповiдальнiсть.
3. За загальним правилом, межi покарання, що може бути
призначене особi за вчинений нею злочин, вказанi в санкцiє тiує
статтi (частини статтi) кримiнального закону, яка передбачау
вiдповiдальнiсть за цей злочин. В окремих санкцiях нижня межа
основного чи додаткового покарання не вказана. В таких випадках
вона визначауться тiую статтею Загальноє частини КК, яка перед-
бачау даний вид покарання, i дорiвнюу його мiнiмальнiй межi.
В бiльшостi санкцiй передбачено кiлька основних, а в деяких
- i кiлька додаткових покарань. При цьому додатковi покарання
можуть бути як обовязковими, так i факультативними. Iнколи в
санкцiє однi додатковi покарання привязанi до окремих основних
покарань, а iншi - до всiх основних покарань. Наприклад, згiдно
з санкцiую ч.2 ст.155 конфiскацiя майна як додаткове покаран-
ня може бути призначена в поуднаннi з позбавленням волi чи з
виправними роботами, а позбавлення права займати певнi посади
або займатися певною дiяльнiстю - у поуднаннi як з цими
основними покараннями, так i зi штрафом. Очевидно, що ця
санкцiя дозволяу при призначеннi основного покарання у виглядi
позбавлення водi чи виправних робiт призначити винному як
одне, так i два додаткових покарання.
Таким чином, призначаючи покарання в межах, встановлених
статтею закону, яка передбачау вiдповiдальнiсть за вчинений
злочин, суд (суддя) повинен зясувати такi питання: а) якi види
покарання передбаченi санкцiую статтi; 6) яка мiнiмальна i
максимальна межа кожного з цих покарань; в) якi з них <у
основними, а якi - додатковими; г) до яких основних покарань
привязанi додатковi; д) у додатковi покарання обовязковими чи
факультативними.
Кримiнальне законодавство Украєни не передбачау випадкiв
призначення бiльш суворого виду основного покарання, нiж
передбачено санкцiую статтi, за якою засуджууться винний, а
також призначення основного чи додаткового покарання вище
за ту максимальну межу, що встановлена даною санкцiую. В той
же час в окремих випадках, прямо передбачених Загальною
частиною КК, суд (суддя) при призначеннi покарання може
вийти за межi санкцiє статтi закону, яка передбачау
вiдповiдальнiсть за вчинений злочин. До цих випадкiв належать:
а) призначення бiльш мякого покарання, нiж передбачено за-
коном (ст.44); б) призначення додаткових покарань, не перед-
бачених санкцiую статтi, за якою засуджууться винний (позбав-
лення права займати певнi посади або займатись певною
дiяльнiстю - ст. 31; позбавлення вiйськових або iнших зваиь - ч. I
ст.37; позбавлення батькiвських прав - ст.38; в) замiна покаран-
ня, передбаченого в санкцiє статтi, за якою засуджууться винний,
iншим покаранням (ч.З ст.29, ч.4 ст.32).
4. Додержання при призначеннi покарання положень Запiль-
ноє частини Кримiнального кодексу означау, що суд (суддя)
повинен: а) виходити з мети покарання, яка визначена ст.22;
б) керуватись послiдовнiстю розташування покарань у ст. 23 при
вирiшеннi питання, яке з них у бiльш суворим; в) виконувати
положення тих статей Загальноє частини КК, якi передбачають
конкретнi види покарань, - єх змiст, умови застосування,
особливостi призначення тощо (статтi 24-25, 29-34, 35-38);
г) враховувати характер i ступiнь суспiльноє небезпечностi
вчиненого злочину, особу винного i обставини справи, що
I
З
помякшують i обтяжують вiдповiдальнiсть (статтi 39, 40, 41);
д) додержувати правил призначення покарання при вчиненнi
кiлькох злочинiв та за кiлькома вироками (статтi 42, 43);
е) викопистовувати передбаченi законом можливостi помякшен-
ня покарання винному (ч.З ст.5, ст.44, ч.2 ст.47); ж) застосову-
вати всi iншi положення Загальноє частини КК, повязанi з
призначенням покарання.
5. Стаття 39 як окремi фактори, якi повинен враховувати суд
(суддя) при призначеннi покарання, передбачау: а) характер
суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину; б) ступiнь його
суспiльноє небезпечностi; в) особу винного; г) обставини справи,
що помякшують i обтяжують вiдповiдальнiсть.
Характер суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину - це
показник суспiльноє небезпечностi не конкретного злочину, а
певного виду злочинiв (наприклад, крадiжок) у зiставленнi з
iншими видами злочинiв (наприклад, з розбоями, згвалтуван-
нями, вбивствами). Тому iндивiдуальнi особливостi вчиненого
злочину на характер його суспiльноє небезпечностi, як правило,
не впливають. При визначеннi характеру суспiльноє небезпеч-
ностi вчиненого злочину слiд перш за все враховувати: а) чи у
цей злочин тяжким (особливо тяжким); б) яка соцiальна цiннiсть
обукта злочину, виходячи з тiує iурархiє соцiальних цiнностей,
що у прiоритетною для кримiнального законодавства (особа,
власнiсть, порядок управлiння i т.д.); в) як спiввiдноситься
вчинений злочин з iншими однорiдними злочинами (в наведеному
прикладi - крадiжка з шахрайстром, вимагательством, розбоум).
Ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину - це
iндивiдуальний показник суспiльноє небезпечностi окремого
злочину, на який перш за все впливають його конкретнi
особливостi. При визначеннi ступеня суспiльноє небезпечностi
злочину слiд виходити з сукупностi всiх обставин його вчинення
- форми вини, мотивiв, способу, обстановки i стадiє вчинення
злочину, тяжкостi наслiдкiв, ступеня участi кожного iз
спiвучасникiв та iн.
В той же час слiд мати на увазi, що окремi з цих обставин
можуть виступати як обовязковi ознаки складу вiдповiдного
злочину, а також бути передбаченi в статтях 40 чи 41 як
обставини, що помякшують чи обтяжують вiдповiдальнiсть. В
таких випадках, за загальним правилом, данi обставини або
зовсiм не повиннi впливати на ступiнь суспiльноє небезпечностi
вчиненого злочину (наприклад, форма вини - умисел, передба-
чена як обовязкова ознака субуктивноє сторони складу
злочину), чи впливають на нього як обставини, що помякшують
або обтяжують вiдповiдальнiсть (наприклад, заподiяння
злочином тяжких наслiдкiв), оскiльки вони конкретно передба-
ченi в законi саме як такi. (про окремi винятки з цього загального
правила див. шi.2, 8 коментаря до ст.41).
Врахування при призначеннi покарання особи винного
передбачау зясування не лише тих його рис, якостей та особливо-
стей, що повязанi з вчиненням злочину, а й iнших даних, якi
всебiчно його характеризують. Зокрема, необхiдно виявляти
ставлення пiдсудного до працi, навчання, виконання гро-
мадських обовязкiв, поведiнку на виробництвi та в побутi,
працездатнiсть, стан здоровя, сiмейний стан, данi про минулi
судимостi (а6з.2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду Ук-
раєни вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення
судами Украєни мiр кримiнального покарання" // Бюлетень... -
С.23). Всi Цi данi мають бути оцiненi судом (суддею) в сукуп-
ностi, i тi з них, якi вплинули на призначення покарання,
повиннi бути наведенi у вироку.
Якщо окремi данi про особу передбаченi в статтях 40 або 41
як обставини, що помякшують чи обтяжують вiдповiдальнiсть,
вони повиннi враховуватись при призначеннi покарання саме як
такi, а не як обставини, що характеризують особу винного.
Про врахування судом при призначеннi покарання обставин,
що помякшують та. обтяжують вiдповiдальнiсть, див.
коментар до статей 40, 41.
помякшують
Стаття 40. Обставини, що
вiдповiдальнiсть
При призначеннi покарання обставинами, що
помякшують вiдповiдальнiсть, визнаються:
1) вiдвернення винним шкiдливих наслiдкiв вчиненого
злочину або добровiльне, вiдшкодування завдано?
втрати чи усунення заподiяноє шкоди;
2) вчинення злочину внаслiдок збiгу тяжких особистих
або сiмейних обставин;
3) вчинення злочину пiд впливом погрози чи примусу
або в силу матерiальноє чи iншоє залежностi;
4) вчинення злочину пiд впливом великого душевного
хвилювання, викликаного неправомiрними дiями
потерпiлого;
5) вчинення злочину при захистi вiд суспiльне небез-
печного посягання, хоч I з перевищенням меж не-
обхiдноє оборони;
6) вчинення злочину неповнолiтнiм;
7) вчинення злочину жiнкою в станi вагiтностi;
8) щире розкаяння або явка з повинною, а також
сприяння розкриттю злочину.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150