про заiрозу для лкщеб чи органiзацiй,
знаБпрозавцомуваiрЕаiцивiсiьсвогоповiдомпвшяiбажаудавесiвйогодо
ддома и>нзД кiлiтегi лидей, i щиiнгий, т1еи>п чи держаинги
дрдiдiтяпiє або iуiаиiв влади. Не може бути пригигнутий до кiимiнадьаю
ддддщапипг-п тпй, туярят,ррррия тупмдян, пргяиiзш й циОргаяв
влади ннiцнiмне єюшрмхввя прозаiрозу безiвф, шажаючи, що вн
iдвцдаiляБiфаздивiаю сумнiвнi для нього ящривса.
Для кримiнальноє вiдповiдальностi за ст.206 не мау значення
мета цього злочину. Винний може мати за мету викликати
неспокiй людей, панiку або єх розгубленiсть. Це може бути
бахання розважитись аоо помститися за нанесену винному оора-
зу чи вiдмову в його проханнi з боку приватного, колективного
чи державного обуднання або з боку органiв влади тощо.
4. Субуктом злочину може бути особа, яка до його вчинення
досягла шiстнадцяти рокiв.
5. Вiдповiдно до ч.2 ст.206 обставинами, що обтяжують злочин,
крiм спричинення таким повiдомленням значноє шкоди громадя-
нам або єх обуднанням чи державi, про що сказано вище, у також
повторнiсть таких дiй, кожна з яких мау самостiйний характер,
а не у повторенням одного i того ж повiдомлення декiлька разiв
пiдряд. Такою обставиною у i вчинення злочину за попереднiм
зговором (до початку повiдомлення) групою осiб (двома або
бiльшою кiлькiстю осiо, кожна з яких була виконавцем злочину).
Стаття 207. Знищення i зруйнування памяток
iсторiє i культури
Умисне знищення) зруйнування чи зiпсування
памяток iсторi? I культури або природних обектiв,
взятих пiд охорону держави,-
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв,
або виправними роботами на строк до двох рокiв, або
штрафом у розмiрi до трьохсот карбованцiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1983. - №4. - Ст. 50).
I. Предметом даного злочину у памятки iсторiє та культури,
а також природнi обукти, взятi пiд охорону держави. Памятками
iсторiє та культури у споруди, памятнi мiсця i предмети,
повязанi з iсторичними подiями в життi народу, розвитком
суспiльства i держави, твори матерiальноє i духовноє творчостi,
якi становлять iсторичну, наукову, художню чи iншу культурну
цiннiсть. Всi вони охороняються державою. Це можуть бут>
памяткi iсторiє (будинки, споруди, памятнi мiсця i преяметв,
повязанi з найвахлгвiтнмн iсторичними подiями в життi народу,
розвитком суспiльства i держави, науки i технiки, культури i
побуту народiв, з життям видатних полiтичних, державних,
вiйськових дiячiв, народних героєв, дiячiв науки, лiтератури i
мистецтва), археологiє (городища, кургани, залишки стародавнiх
поселень, укрiплень, виробництв, каналiв, шляхiв, стародавнi
мiсця поховань, камянi скульптури, наскельнi зображення, ста-
ровиннi предмети, дiлянки iсторичного культурного шару старо-
давнiх населених пунктiв), мiстобудування i архiтектури
(архiтектурнi ансамблi i комплекси, iсторичнi центри, кварталi,
площi, вулицi, залишки стародавнього планування i заоудовн
мiст та iнших населених пунктiв, споруди цивiльноє, промисло-
воє, вiйськовоє, культовоє та народноє архiтектури, а також
повязанi з ними твори монументального, образотворчого, деко-
ративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природнi
ландшафти), мистецтва (твори монументального, образотворчо-
го, декоративно-прикладного та iнших видiв мистецтва), доку-
ментальнi (акти органiв державноє влади i управлiння, iншi
письмовi i графiчнi документи, кiнофотодокументи i звуко-
записе, а також стародавнi i iншi рукописи й архiви, запис>
фольклору i музики, рiдкiснi друкованi видання). До намятоє
Iсторiє та культури можуть бути вiднесенi й iншi обукти, що
становлять iсторичну, наукову, художню чи iншу культурну
цiннiсть (статтi 1, 6 Закону вiд IЗ липня 1978 р. "Про охорону
i використання памяток iсторiє та культури/Вздомос Верхов-
ноє Ради УРСР. - 1978. - №30. - 0г.426).
Пiд охороною держави перебувау Нацiональний архiвний фонд
Украєни, призначений для задоволення iнформацiйних,
соцiально-культурних, наукових та iнших потреб суспiльства,
реалiзацiє законних прав та iнтересiв громадян. Вiдповiдаю да
ст. I Закону вiд 24 грудня 1993 р. "Про Нацiональний архiвшА
фонд i архiвнi установи" (Голос Украєни. - 1994129 сiчня)
Нацiональний архiвний фонд" - це сукупнiсть докуiгентiв, неза-
лежно вiд єх виду, мiсця створення i форми власностi на них, що
зберiгаються на територiє Украєни, вiдображають iсторiю духов-
ного i матерiального хиття П народу та iнших народiв, мають
наукову iсторико-культурну цiннiсть, визнанi такими
вiдповiдною експертизою i зареустрованi у порядку, передбачв-
иому цим Законом. Документи Нацiонального архiвного фонду,
що мають особливу iсторико-культурну цiннiсть, визнаюпся
унiкальними документальними памятками. Порядок вiднесеяня
документiв Нацiонального архiвного фонду до унiкальнях доку-
ментальних памяток, включення до Державного реустру
нацiонального культурного надбання, а також єх зберiгання
затверджууться Кабiнетом Мiнiстрiв (ст.20 Закону).
Особливiй державнiй охоронi пiдлягають територiє та обукп
природно-заповiдного фонду й iншi територiє та обукти, визна-
ченi вiдповiдно до законодавства Украєни (ч.2 ст.5 Закону мд
"Про охорону навколишнього природного середовища iД
25 червня 1991 р. // Вiдомостi Верховноє Ради Украiви- 1991-
мо41. - Ст.546). Природно-заповiдний фонд становлять дiлянки
сушi i водного простору, природнi комплекси та обукти яких
"ають особдиву природоохоронну, наукову, естетичну, рекре-
ацiйну та iншу цiннiсть i видiленi з метою збереження природноє
рiзноманiтностi ландшафтiв, генофонду тваринного i рослинного
вiту, пiдтримання загального екологiчного балансу та забезпе-
чення фонового монiторингу навколишнього природного сере-
довища. Законодавством Украєни природно-заповiдний фоцд
охороняуться як нацiональне надбання, щодо якого встанов-
дюуться особливий режим охорони, вiдтворення i використання.
До природно-заповiдного фонду належать: природнi територiє та
обукти - природнi заповiдники, бiосфернi заповiдники,
нацiональнi природнi парки, регiональнi ландшафтнi парки,
заказники, памятки природи, заповiднi урочища; штучно ство-
ренi обукти - ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi
парки та парки-памятки садово-паркового мистецтва. Залежно
вiд походження, iнших особливостей природних комплексiв та
обуктiв, що оголошуються заказниками чи памятками природи,
мети i необхiдного режиму охорони заказники подiляються на
ландшафтнi, лiсовi, ботанiчнi, загальнозоологiчнi, орнiтологiчнi,
ентомологiчнi, iхтiологiчнi, гiдрологiчнi, загальногеологiчнi,
палеонтологiчнi та карстово-спелеологiчнi; памятки природи
подiляються на комплекснi, ботанiчнi, зоологiчнi, гiдрологiчнi та
геологiчнi. Законодавством Республiки Крим може бути встанов-
лено додатковi категорiє територiй та обуктiв природно-за-
повiдного фонду (ст.5 Закону "Про природно-заповiдняй фонд
Украєни" вiд 16 червня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни.- 1992. - №34. - Ст-502).
Про взяття памятки iсторiє чи культури, а також природного
обукта пiд охорону держави вiдповiдним органом приймауться
спецiальне рiшення, про яке населення сповiщауться через
пресу, шляхом встановлення на памятцi охоронноє дошки чи
iншим способом.
2. Обуктивна сторона розглядуваного злочину включау в
себе рiзнi способи впливу (механiчний, хiмiчний, бiологiчний
тощо), якi ведуть до знищення, зруйнування чи зiпсування
памяток iсторiє i культури або природних обуктiв, взятих пiд
охорону держави,
Знищення - це приведення обукта до повноє непридатностi з
втратою можливостi його вiдновлення; зруйнування - спричине-
ння обукту серйозних ушкоджень, внаслiдок чого вiн втрачау
свою цiннiсть, але може бути вiдновлений; зiпсування -
спричинення ушкоджень, що знижують iсторичну, наукову,
художню чи iншу культурну цiннiсть памяток, применшують
природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацiйну цiннiсть
природних обуктiв.
3. У разi знищення, пошкодження взятих пiд охорону де-
ржави памяток iсторiє чи культури або ж природних обуктiв
У виглядi лiсового масиву шляхом пiдпалу або iншим загаль-
нонебезпечним способом вчинене квалiфiкууться за су-
купнiстю злочинiв - за ст.207 i ч.2 чи 3 ст.89. Квалiфiкованi
види незаконноє порубки лiсу, незаконного заняття рибним,
звiрннвм або iншим водним добувним промислом, якщо прк
цьому знищууться, руйнууться або псууться памятка iсторiє чв
культури або природний обукт, взятий пiд охорону держави,
також квалiфiкуються за сукупнiстю злочинiв - за ч.2 ст. 160 чi
ч.2 ст.162 i ст.207.
4. Субуктивна сторона передбаченого ст.207 злочину ха-
рактеризууться умислом (прямим i непрямим). Мотиви мохуть
бути рiзними: помста, корисливiсть, iнша особиста
заiнтересованiсть, хулiганськi спонукання. Якщо ушкодхенм
памяток було повязане з викраденням єх частин, вчинене при
наявностi для цього всiх пiдстав мау квалiфiкуватись не лише за
ст. 207, а й як посягання на власнiсть. Вчинення розглядуваного
злочину з хулiганських спонукань мау квалiфiкуватись за ст.207
i ч.2 ст. 206 (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украєнi
вiд 28 червня 1991 р. №3 "Про судову практику в справах про
хулiганство"//Бюлетень..- С.151).
Необережне спричинення шкоди памяткам iсторiє, культури,
природним обуктам при наявностi необхiдних для цього пiдстав
може тягти вiдповiдальнiсть за статтями 90, 215, 219, 220, 228
тощо. Порушення правил охорони i використання памяток
iсторiє та культури може тягти вiдповiдальнiсть за ст.92 КАП.
5. Субукт злочину - особа, яка досягла 16-рiчного вiу.
Стаття 207. Жорстоке поводження з тваринами
Жорстоке поводження з тваринами, що спричинило єх
загибель або калiцтво, а так само мучення тварин,
вчиненi особою, до яко? протягом року було застосова-
но адмiнiстративне стягнення за такi ж дiє, -
караються виправними роботами на строк до шести
мiсяцiв або штрафом у розмiрi до ста карбованцiв,
(Ст. 20 Кодекс доповнено Указом вiд 29 квiтня 1988 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1988. -№19. -Стєi).
1. Жорстоке поводження з тваринами суперечить моральним
засадам суспiльного буття. Особи, виннi в жорстокому повод-
женнi з тваринами, несуть правову вiдповiдальнiсть (ст.58 Закону
"Про тваринний свiт" вiд 3 березня 1993 р. // Вiдомостi Верхов-
ноє Ради Украєни. - 1993. - №18. - Ст.191). Це може бути
адмiнiстративна (ст. 89 КАП), а також кримiнальна
вiдповiдальнiсть (ст.207).
2. Предметом розглядуваного злочину прийнято вважати
вищих хребетних - ссавцiв та птахiв. Ними можуть бути як
дорослi особини, так i молодняк, тварини домашнi (скажiмо, кiт,
собака), сiльськогосподарськi (наприклад, кiнь, коза), а також
дикi (вовк, лисиця тощо), якi перебувають як в станi природноє
свободи, так i в зоологiчних садах тощо.
3. Обуктивна сторона злочину може дiставати вияв у
жорстокому поводженнi з тваринами, що спричинило єх загибель
або калiцтво (матерiальний склад), а також у єх мученнi (фор-
мальний склад).
Жорстоке поводження може виявитись у побиттi тварин,
iяшому болiсному заподiяннi шкоди єх здоровю чи життю (здав-
дiоваяня шиє, заподiяння опiкiв, проникаючих поранень,
вiдчленування органу тощо). Наслiдком такого поводження у
загибель тварин або єх калiцтво, що проявляуться у виглядi
серйозноє шкоди для здоровя (зокрема, в переломах кiсток,
етратi органом його функцiй).
Мучення може дiставати вияв у спричиненнi страждань шляхом
пявалого позбавдення єжi, пиття, впливу термiчних факторiв тощо.
Жорстоке поводження, а також мучення можуть мати мiсце
щодо кiлькох тварин або щодо однiує.
Дiя ст.207 не поширюуться на випадки знищення шкiдливих,
заразних та бездоглядних тварин з дотриманням нормативних
вимог. При порушеннi таких вимог виннi осоои несуть
вiдповiдальнiсть у загальному порядку.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться
усвiдомленням винним того, що вiн мучить тварину, i бажанням
чинити так, а при жорстокому поводженнi з твариною -
усвiдомленням такого характеру своєх дiй, передоаченням
можливостi єє загибелi або калiцтва та, як правило, бажанням або
свiдомим допущенням настання цих наслiдкiв. Не виключений i
легковажний розрахунок на вiдвернення таких наслiдкiв. Мотиви
поведiнки винноє особи можуть бути рiзними: помста власнику
тварини, особистi неприязнi стосунки тощо. Якщо жорстоке
поводження з тваринами було обумовлено мотивами явноє непо-
ваги до суспiльства i груоо порушувало громадський порядок,
вчинене слiд квалiфiкувати як хулiганство за вiдповiдною
частиною СТ.206.
5. Субуктом злочину у особа, яка досягла 16-рiчного вiку i
до якоє протягом року було застосоване адмiнiстративне стягнен-
ня за ст.89 КАП.
6. При наявностi всiх необхiдних умов можлива квалiфiкацiя
вчиненого за ст.207 та ст.iбi чи 162 або ж за ст.89 чи 145.
Стаття 208. Вiягнення неповнолiтнiх у злочинну
дiяльнiсть
Втягнення неповнолiтнiх у злочинну дiяльнiсть) у
пияцтво, у заняття жеорацтвом, проституцiую]
азартними Iграми, а так само використання непов-
нолiтнiх для цiлей паразитичного Iснування -
караються позбавленням волi на строк до пяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 18 серпня 1969 р. i
17 червня 1974 р. //Вiдомостi ВерховнсЯ Ради УРСР. -1969. -
№35. -Ст. 287; 1974. -№27. -Ст. 222).
1. Суспiльна небезпечнiсть передбаченого коментованою
нормою злочину полягау в згубному впливi на пiдростаюче
околiння, заподiяннi шкоди його моральному благополуччю.
Його безпосереднiй обукт - нормальний моральний розвиток
неповнолiтнiх.
Якщо моральний розвиток цих осiб не ставиться в небезпеку
заподiяння йому шкоди i при цьому вiдсутня субуктивна спря-
мованiсть дiй винноє особи на цю соцiальну цiннiсть, вчинене не
пiдпадау пiд дiю ст.208 (наприклад, при використаннi немовдяти
пiд час заняття жебрацтвом, при обманному використаннi непов-
нолiтнього для вчинення дiб, що сприяють вчиненню дорослою
особою злочину, коли неповнолiтнiй цього не усвiдомлюу).
Для квалiфiкацiє вчиненого не мау значення поведiнка непов-
нолiтнього до втягнення його в злочинну або iншу антигромад-
ську дiяльнiсть, а також використання для цiлей раразитичного
iснування (див., наприклад, п.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150