Як правило, людина
сама сприймау цю подiю, але в окремих випадках вона може
дiзнатись про подiю, що викликау стан сильного душевного хвилю-
вання, i вiд iнших осiб. Так, стан сильного душевного хвилювання
може раптово виникнути у батька пiсля того, як його малолiтнiй
син, який прийшов додому з слiдами мордування, розповiв, що його
жорстоко побив набагато старший пдемiнник сусiди.
Пiд протизаконним насияьством стосовно ст. 95 слiд
розумiти як фiзичне, так i психiчне насильство. Як фiзичне
насильство може розглядатись заподiяння тiлесних ушкоджень
(див., наприклад, ухвалу судовоє колегiє Верховного Суду Ук-
раєни в справi М. // Рад.право. - 1985. - №11. - С.93-94),
навесення побоєв, позбавлення волi чи вчинення iнших
насильницьких дiб. Психiчним насильством може визнаватись
погроза застосувати фiзичне насильство, в окремих випадках -
погроза знищити майно або сири чинити iншу шкоду. Якщо
насильство не було протизаконним, наприклад, застосовувалось
для затримання злочинця, воно не дау пiдстав для квалiфiкацiє
дiй винного за ст.95.
Тяжкою образою слiд визнавати таке умисне приниження
честi i гiдностi особи, яке виражене в особливо непристойнiй
формi або за змiстом у для особи особливо образливим.
Протизаконне насильство або тяжка образа можуть бути вчиненi
як щодо винного, так i щодо iнших осiб, як правило, його близьких.
4. Вчинене винним в станi сильного душевного хвилювання
умисне вбивство дау пiдставу для квалiфiкацiє його дiй за ст.95
лише у випадку, коли була позбавлена життя саме та особа, яка
вчинила протизаконне насильство чи тяжку образу. Якщо винний
спрямовував своє дiє на спричинення смертi iншiй особi,
наприклад, комусь з близьких того, хто вчинив протизаконне
насильство, його дiє слiд квалiфiкувати за ст.94 чи ст.93.
5. У тих випадках, коли умисне вбивство потерпiлого, який
своєми протиправними дiями викликав стан сильного душевного
хвилювання, було здiйснене винним вже пiсля того, як цей стан
пройшов.дiє винного належить розглядати як вчинення умисного
вбивства без помякшуючих обставин. При призначеннi покаран-
ня протиправна поведiнка потерпiлого може враховуватись як
помякшуюча вiдповiдальнiсть обставина, а за певних умов - як
виняткова обставина, що дозволяу суду з врахуванням особи
винного призначити йому бiльш мяке покарання, нiж передба-
чено законом.
6. Про особливостi квалiфiкацiє умисного вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання, якщо воно мiстить
окремi обставини, передбаченi ст.93, - див. п.7 коментаря до ст.93.
Про особливостi врахування стану сильного душевного хвилю-
вання при вбивствi при перевищеннi меж неоохiдноє оборони -
див. п.5 коментаря до ст.97.
7. При призначеннi покарання за умисне вбивство, передба-
чене ст.9й, та обставина, що воно вчинене в станi сильного
душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслiдок протиза-
конного насильства чи тяжкоє образи з боку потерпiлого, не може
враховуватись як помякшуюча вiдповiдальнiсть, оскiльки вона
передбачена як обовязкова ознака складу цього злочину.
Стаття 96. Умисне вбивство матiрю своує
новонародженоє дитини
Умисне вбивство матiрю своує дитини пiд час пологiв
або зараз же пiсля пологiв
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв.
i Одним з видiв умисного вбивства при помякшуючих
обставинах КК визнау умисне вбивство матiрю своує новона-
оодженоє дитини. Це повязано з тим, що пiд час пологiв i деякий
яс пiсля них жiнка перебувау в особливому фiзичному i
психiчному станi, який послаблюу єє здатнiсть повнiстю
усвiдомлювати своє дiє або керувати ними.
2. Друга специфiчна ознака умисного вбивства, передбаченого
ст.96, - його потерпiлий. Згiдно з диспозицiую цiує статтi потер
пiлим вiд злочину, що вчинюуться матiрю, може бути лише к
власна дитина.
3. Таким чином, для квалiфiкацiє умисного вбивства за ст.о
буваючи в особливому станi, що повязаний з пологами;
2) потерпiлою вiд умисного вбивства була и масна дитина.
4. Якщо у вмисному вбивствi новонародженоє дитини брали
участь iншi особи, єх дiє квалiфiкуються за ст.94, а при наявностi
обтяжуючих обставин за ст.93. В даному випадку, оскiльки
ознака спецiального субукта злочину, передбаченого ст.96, у
них вiдсутня, цi особи несуть вiдповiдальнiсть за умисне вбивство
на загальних пiдставах.
Стаття 97. Вбивство при перевищеннi меж
необхiдноє оборони
Вбивство, вчинене при перевищеннi меж необхiдно?
оборони, -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст.50).
1. Вбивством при перевищеннi меж необхiдноє оборони у
умисне позбавлення життя того, хто нападау, з метою захисту
iнтересiв чи прав особи, яка захищауться, або iншоє особи,
iнтересiв суспiльства або держави вiд суспiльне небезпечного
посягання, коли спричинення такого результату явно не
вiдповiдау небезпечностi посягання чи обстановцi захисту.
Спричинення смертi тому, хто нападау, виключау кримiнальну
вiдповiдальнiсть, якщо той, хто використовував право на не-
обхiдну оборону, не перевищив й меж (див., наприклад, ухвалу
судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Б. // Рад.пра-
во. - 1976. - №8. - С.102). Вбивство, вчинене при перевищеннi
меж необхiдноє оборони (про поняття перевищення меж не-
обхiдноє оборони див. п.7 коментаря до ст.15), у рiзновидом
умисного вбивства, вчиненого пря помякшуючих обставинах.
Помякшення вiдповiдальностi обумовлено тим, що вбивство
вчинене при захистi вiд суспiльне небезпечного посягання, кади
мотивом злочину виступау прагнення захисту вiд такого пося-
гання iнтересiв особи, суспiльства або держави, що значимо
мiрою знижуу ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого.
У вiдповiдностi зi ст. 15 (в редакцiє вiд 26 сiчня 1993 р.) не у
злочином застосування зброє або будь-яких iнших засобiв i
предметiв, незалежно вiд наслiдкiв, якщо воно здiйснено для
захисту вiд нападу озброуноє особи чи нападу групи осiб,
вiдвернення протиправного насильницького проникнення в
житло чи iнше примiщення або якщо особа, яка здiйснюу захист,
не могла внаслiдок переляку або сильного душевного хвилюван-
ая, викликаного суспiльне небезпечними дiями, оцiнити
вiдповiднiсть захисту характеровi посягання.
2. Про вiдповiдальнiсть за ст.97 мова може йти лише в тому
разi, коли смерть була заподiяна особою, яка перебувала в станi
необхiдноє оборони (про цей стан див. пп.2, 3, 4 коментаря до
<г.15), межi якого були перевищенi. Лише при наявностi стану
необхiдноє оборони мау бути зроблений висновок, перевищила
особа межi необхiдноє оборони чи нi (див. абз.З п.4 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4
"Про практику застосування судами законодавства, яке забез-
печуу право на необхiдну оборону вiд суспiльне небезпечних
посягань" // Бюлетень...- С.20). В окремих випадках як виняток
можлива квалiфiкацiя дiй винного за ст.97 i при так званiй мнимiй
(уявнiй) оборонi (див. п.7 коментаря до цiує статтi). Коментована
стаття не застосовууться у випадках спричинення смертi особи,
яка потрапила в сферу дiє засобiв, використаних власником для
захисту майна вiд можливих посягань (наприклад, пропускання
електроструму через дрiт), оскiльки власник в даному разi при
монтуваннi таких засооiв не перебував в станi необхiдноє оборони.
До того ж потрапити в сферу дiє таких засобiв можуть випадковi
люди (див., наприклад: Рад.право. - 1978. - №1. - С.102).
3. Розглядуваний злочин вчиняуться лише шляхом дєє: не-
обхiдна оборона, межi якоє були перевищенi, передбачау активну
протидiю нападу.
4. Субуктивна сторона злочину характеризууться умисною
виною (умисел до смертi може бути прямим або непрямим) i Iметою
захисту вiд суспiльне небезпечного посягання.
Коли при перевищеннi меж необхiдноє оборони умисно були
заподiянi тяжкi тiлеснi ушкодження, вiд яких настала смерть, при
вiдсутностi умислу на позбавлення життя, дiє винного належить
квалiфiкувати не за ст.97, а за ст. 104 (див. абз.2 п. 10 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4).
Якщо для особи, яка оборонялась, за обставинами справи було
очевидно, що в застосуваннi засобiв захисту необхiднiсть вiдпала i
вона дiу не з метою захисту вiд суспiльне небезпечного посягання,
то спричинення смертi тому, чий напад уже вiдсутнiй, не може
квалiфiкуватися за ст.97. Таке дiяння, будучи розправою, мау
квалiфiкуватися за статтями 94, 93 чи ст.95 - якщо винний пере-
бував у станi сильного душевного хвилювання, що раптово виникло
внаслiдок протизаконного насильства з боку потерпiлого.
5. Дiє осiб, якi вчинили вбивство при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони i одночасно перебували в станi сильного ду-
шевного хвилювання, що раптово виникло, належить
квалiфiкувати за ст.97, тобто за бiльш мякою нормою, а не за
ст.95 (див. абз.I п.IО постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 28 червня 1991 р. №4; конкретнi справи: Инфор-
мационный бюллетень Верховного Суда УССР. - 1976. - №18. -
С.36; 1977. - №24. - С.27; Рад.право. - 1980. - №12. -С.75).
В той же час вбивство, вчинене при перевищеннi меж не-
обхiдноє оборони за наявностi обставин, передбачених пп"
"д", "е" (способом, небезпечним для життя багатьох осiб), "з"
ст.93, а також таке, що мiстить такi обуктивнi ознаки особливоє
жорстокостi, як спричинення великоє кiлькостi тiлесних ушкод-
жень або заподiяння смертi в присутностi близьких потерпiлому
осiб, мау квалiфiкуватися не за ст.93, а за сг97 (див., наприклад,
ухвалу судовоє колегiє Верховного Суду Украєни в справi Г. //
Практика...-С.113-I 14).
6. Субуктом злочину у особа, яка досягла чотирнад-
цятирiчного вiку. Такою особою може бути не тiльки та, на яку
вчинено напад, а й особа, яка використовуу право на необхiдну
оборону для захисту вiд суспiльне небезпечного посягання iншоє
особи (див., наприклад, постанову президiє Донецького обласного
суду в справi М. // Право Украєни. - 1992. - №9. - С.95),
суспiльства або держави.
Субуктом розглядуваного злочину можуть бути й пред-
ставники влади, iншi службовi особи.
7. Дiє, вчиненi в ашiмнимоi (уявноє) оборони, тобто коли особа,
яка захищауться, помиляуться щодо реального посягання- (про
мниму оборону див. п.4 коментаря до ст. 15), можуть розглядатися
як вчиненi в станi необхiдноє оборони, якщо особа не усвiдомлювала
факту вiдсутностi реального посягання, не повинна була i (або) не
могла це усвiдомлювати. Коди при цьому були перевищенi межi
захисту, допустимого в умовах вiдповiдного реального посягання, i
при цьому потерпiлий був позбавлений життя, особа повинна нести
вiдповiдальнiсть за ст.97. Якщо особа не усвiдомлювала факту
вiдсутностi реального посягання, але виходячи з конкретних
обставин повинна була i могла це усвiдомлювати, єє дiє не можуть
розглядатися як вчиненi в станi необхiдноє оборони. В цьому разi
позбавлення життя потерпiлого без ознак перевищення меж обо-
рони, допустимоє в умовах реального посягання, слiд розгладати як
необережне вбивство.
Якщо ж особа не усвiдомлювала факту вiдсутностi реального
посягання, але виходячи з конкретних обставин повинна була i
могла це усвiдомлювати, i позбавила життя потерпiлого,
перевищивши при цьому межi захисту, допустимого в умовах
реального посягання, вона мау нести вiдповiдальнiсть за ст.97,
оскiльки нею вчинено умисний злочин.
8. Призначення покарання у виглядi позбавлення волi за
вбивство при перевищеннi меж необхiдноє оборони вiдповiдно до
ст.334 КПК повинно бути у вироку мотивовано, оскiльки санкцiя
ст.97 КК передбачау, крiм позбавлення волi, i виправнi роботи.
В той же час при призначеннi покарання за ст.97 та обставина,
що вбивство вчинено при захистi вiд суспiльне небезпечного
посягання, хоч i з перевищенням меж необхiдноє оборони, не
може враховуватись як помякшуюча вiдповiдальнiсть, оскiльки
вона передбачена як обовязкова ознака злочину.
90. вбивство з необережностi
Вбивство з необережностi -
карауться позбавленням волi на строк до трьох рокiв
або виправними роботами на строк до двох рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня Ю83 р. //
Вiломостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
I. Вбивство з необережностi, як й iншi види вбивств, ввдноситьс>
де числа злочинiв з матерiальним складом. Обекппммя сторо-
на даного злочину включау дiяння, результат у вигладi смертi
потерпiлого та причинний звязок мiх першим i другим. Дiяння
може бута саме по собi злочинним (наприклад, умисне нанесення
удару). Найчастiше ж воно у незлочинним, повязаним з пору-
шенням писаних спецiальних правил або загалыок прамл обе-
режностi. Дiє винного, якi хоч безпосередньо i не стали причиною
смертi потерпiлого, але полягали у створеннi з необережностi
передумов для цього, розглядаються як вбивство з необережностi
(див.: Рад.право. - 1960. - №6. - С.121).
2. Специфика розглядуваного виду вбивства полягау в його
субективнш сторонi: воно мау мiсце лише при необережнiй
формi вини, яка може виступати у виглядi злочинноє само-
надiяностi або злочинноє недбалостi.
При вбивствi внаслiдок злочинноє самомадiяностi винна
особа передбачау можливiсть настання суспiльне небезпечного
наслiдку своує дiє або бездiяльностi у виглядi смертi iншоє особи,
але легковажно розраховуу на його вiдвернення. При цьому вона
розраховуу на якiсь конкретнi обставини, якi вiдвернуть настан-
ня смертi. Скажiмо, особа по дротянiй огорожi квiтника пропу-
скау електрострум i вивiшуу табличкугНе рiдходь. Убу стру-
мом". Якщо хтось iз пiдлiткiв, iгноруючи табличку або не
помiчаючи єє, намагауться проникнути до квiтiв, але смертельно
уражауться струмом, вина особи до факту смертi пiдлiтка харак-
теризууться злочинною самонадiянiстю.
Вбивство внаслiдок злочинноє самонадiяностi слiд вiдрiзнвд
вiд вбивства з непрямим умислом, коли особа передбачау настан-
ня смертi потерпiлого i свiдомо єє допускау. При вбивствi з
непрямим умислом вiдсутнiй розрахунок на якiсь конкретнi
обставини, якi б вiдвернули настання смертi. Це може бути лише
розрахунок на випадок або взагалi байдуже ставлення до реально
можливого настання смертi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150