8. Способи розголошення вiдомостей про проведення медичного
огляду особи на зараження вiрусом iмунодефiциту людини або
захворювання на СНIД можуть бути рiзними: повiдомлення
вказаних вiдомостей iншим особам в розмовi, наукових статтях,
засобах масовоє iнформацiє, доповiдях та повiдомленнях на нау-
кових конференцiях, пiд час читання лекцiй студентам, надання
iншим особам для ознайомлення документiв, що мiстять такi
вiдомостi, тощо. Крiм того, вказанi вiдомостi можуть бути розго-
лошенi внаслiдок недбалого зберiгання чи втрати документiв з
такими вiдомостями, що дало можливiсть стороннiм особам з ними
ознайомитись.
9. Злочин вважауться закiнченим з моменту, коли вiдомостi про
проведення медичного огляду особи на зараження вiрусом iму-
нодефiциту людини або захворювання на СНIД стали вiдомi
стороннiй особi, яка не повинна єх знати, незалежно вiд наслiдкiв.
Наслiдки розголошення вказаних вiдомостей (наприклад, само-
губство потерпiлого, звiльнення його з роботи, нестерпнi умови
проживання) повиннi враховуватись при iндивiдуалiзацiє
вiдповiдальностi i покарання особи, яка розголосила вiдомостi.
10. З субуктивноє сторони розголошення вiдомостей про
проведення медичного огляду особи на зараження вiрусом iму-
нодефiциту людини або захворювання на СНIД може бути
вчинене як умисно, так i необережно.
II. Субуктом злочину можуть бути медичнi працiвники -
службовi i неслужбовi особи, iншi службовi особи, котрим у звязку
з виконанням професiйних або службових обовязкiв стали вiдомi
данi про медичний огляд особи на єє ВIЛ-iнфiкованiсть чи захворю-
вання на СНЄД, i якi вони зобовязанi зоерiгати в таумницi. До
iнших осiб вiдносяться працiвники лiкувально-профiлактичних за-
кладiв, працiвники центрiв (республiканського, обласних,
Києвського i Севастопольського мiських) по профiлактицi i боротьбi
зi СНIДом та єх фiлiй, працiвники санепiдемстанцiй та iнших
закладiв, яким повiдомляються вiдомостi про позитивнi результати
медичних оглядiв на ВIЛ-iнфекцiю; працiвники органiв МВС,
прокуратури i суду, iнших органiв, яким данi про ВIЛ-iнфiкованiсп>
особи чи єє захворювання на СНIД стали вiдомi у звязку з
виконанням професiйних чи службових функцiй i якi вони зо-
бовязанi зберiгати в таумницi.
Стаття 109. Незаконне проведення аборту
Незаконне проведення лiкарем аборту -
карауться виправними роботами на строк до двох
рокiв, або штрафом у розмiр! до трьохсот карбоцiнцiв,
або громадською доганою.
Проведення аборту особою; що не мас спецiально?
медичноє освiти, -
карауться позбавленням волi на строк до двох рокiв
або виправними роботами на строк вiд одного року до
двох рокiв.
Незаконне проведення аборту, що спричинило
тривалий розлад здоровя або смерть, -
карауться позбавленням волi на строк до шести рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст.50)
1. "Операцiя штучного переривання вагiтностi (аборт) мохе
бути проведена за бажанням жiнки у акредитованвх закладах
охорони здоровя при вагiтностi строком не бiльше 12 тижнiв.
Аборт при вагiтностi жiнки вiд 12 до 28 тижнiв за спецiальними
i медичними показаннями може бути зроблено в окрема шпа
ках i в порядку, що встаноадюуться Кабiнетом Мiактрш У>-
паєни" (ст.50 Основ законодавства Украєни про охорону зд-
я//Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1993.- №4. -Ст.19).
2. В умовах не досить розвинутоє сексуальноє культури в нашiй
державi, вiдсутностi ефективних i широкодоступних засобiв за-
побiгання небажанiй вагiтностi бiльшiсть жiнок Украєни хоча б
один раз звергались до аборту як удиного засооу позбутись
небажаноє вагiтностi. Негативнi наслiдки абортiв досить суттувi:
розлад здоровя, смерть жiнки, якiй зроблено аборт, безплiддя тощо.
3. Частина 1 ст. 109 передбачау кримiнальну вiдповiдальнiсть
за незаконне проведення аборту лiкарем. Закон надау право на
медичних протипоказань. Дозволяуться проведення аборту ляше
в спецiальних акредитованих закладах охорони здоровя i
фахiвцями, якi мають необхiдну квалiфiкацiю, пiдготовку i дозвiл
на проведення аборту.
4. Незаконний аборт, проведений лiкарем, буце мати мiсце:
I) при вагiтностi понад 12 тижнiв, якщо за спецiальвими i
медичними показаннями не дозволяуться проведення аборту при
вагiтностi вiд 12 до 28 тижнiв; 2) при вагiтностi понад 28 тижнiв,
коли за спецiальними i медичними показаннями може бути зроблено
аборт в окремих випадках i у встановленому порядку прв вагiтностi
вiд 12 до 28 тижнiв; 3) за наявностi медичних протипоказань для
проведення аборту; 4) проведення аборту не в спецiальних ак-
редитованих закладах охорони здоровя; 5) проведения аборту без
вiдповiдного документального оформлення; 6) проведання аборту
недозволеними чи забороненими способами.
5. Обуктивна сторона незаконного проведення аборту -
активнi дiє лiкаря, спрямованi на штучне переривання вагiтностi,
якi призвели до єє переривання. Способи штучного переривання
вагiтностi можуть бути рiзними: 1) механiчний - введення в
порожнину матки стороннiх предметiв i рiдин; 2) операцiйний -
використання спецiально призначених iнструментiв;
3) токсичний - введення в органiзм жiнки токсичних речовин;
4) вакуум-респiраторний. З моменту настання вказаного
наслiдку злочин вважауться закiнченим.
6. Субуктивна сторона злочину характеризууться прямим
умислом. Лiкар, який проводить незаконний аборт, усвiдомлюу,
що робить переривання вагiтностi з порушенням встановлених
правил проведення такоє операцiє. Мотиви i мета незаконного
проведення аоорту можуть бути рiзними i на квалiфiкацiю не
впливають. Як правило, незаконнi аборти проводяться за вина-
городу, тобто з корисливих мотивiв.
7. Субуктом злочину, передбаченого ч. I ст. 109, може бути
лише лiкар, який мау необхiдну медичну пiдготовку,
квалiфiкацiю i дозвiл на проведення операцiє по штучному
перериванню вагiтностi.
. Частина 2 ст. 109 передбачау вiдповiдальнiсть за проведення
аборту особою, яка не мау спецiальноє медичноє освiти. Субуктам
цього злочину може бути особа, яка досягла шiстнадцятi рокiв i ве
мас спецiальноє медичноє освiти. До таких осiо вiдносяться i
медичнi працiвники, в тому числi лiкарi, якi мають iншу фахову
медичну пiдготовку. Проведення аборту особою, яка не мау
спецiальноє медичноє освiти, завжди у незаконним.
9. Частина 3 ст.109 передбачау вiдповiдальнiсть за незаконне
проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоровя або
смерть потерпiлоє.
Пiд тривалим розладам здоровя слiд розумiти такий розлад
здоровя, який повязаний з тривалим порушенням функцiй
яких-небудь органiв потерпiлоє (зору, слуху, мови, кiнцiвок
тощо), а так само втрату працездатностi (тимчасову - тривалiстю
понад 21 день, постiйну -вiд 10 до 33%).
Обовязкова ознака обуктивноє сторони квалiфiкованого виду
незаконного проведення аборту - наявнiсть причинного звязку
мiх незаконним проведенням аборту i наслiдками у виглядi
смертi чи тривалого розладу здоровя потерпiлоє.
10. Субуктивна сторона злочину, передбаченого ч.З ст.109,
характеризууться рiзним психiчним ставленням винного до фак-
ту проведення аборту (прямий умисел) i його подальших
наслiдкiв (необережна вина). Особа, яка проводить незаконний
аборт, передбачау можливiсть настання тяжких наслiдкiв у
виглядi тривалого розладу здоровя чи смертi потерпiлоє, але
легковажно розраховуу на єх вiдвернення (злочинна само-
надiянiсть) або ж не передбачау можливостi єх настання, хоча за
обставинами справи повинна була i могла єх передбачити
(злочинна недбалiсть).
11. При умисному ставленнi винного до наслiдкiв незаконно
проведеного аборту залежно вiд виду умислу i наслiдкiв його дiє
повиннi квалiфiкуватись: а) за наявностi прямого умислу до
заподiяння смертi чи тривалого розладу здоровя - як умисне
вбивство чи умисне заподiяння тяжких або середньоє тяжкостi
тiлесних ушкоджень; б) за наявностi непрямого умислу до смертi
чи тривалого розладу здоровя, тобто коли винний усвiдомлюу
можливiсть настання таких тiпспiдiгiтiпг бiпчаг єт, але свiдомо
допускау єх настання - за сукупнiстю злочинiв за статтями 93,
94, 101 чи 102 i ч.I чи ч.2 ст.109.
12. Оскiльки ч.З ст.109 передбачау вiдповiдальнiсть за незакон-
не проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоровє
чи смерть потерпiлоє, то настання таких наслiдкiв в результатi
проведення лiкарем аборту на законних пiдставах при необереж-
ному ставленнi до таких наслiдкiв повинно квалiфiкуватись за
ст. 105 чи ст-98 як необережне тяжке або середньоє тяжкостi
тiлесне ушкодження чи як необережне вбивство.
Стаття 110. Примушування жiнки до вчинення
аборту
Примушування жiнки до вчинення аборту, якщо
внаслiдок цього аборт був проведений,-
карауться виправними роботами на строк до одного
року або громадською доганою.
1. Стаття 110 передбачау вiдповiдальнiсть за примушування
жiнки до вчинення аборту за умови, що аборт був проведений.
Обовязковими ознаками обуктивноє сторони цього злочину у:
i) дiє винного, спрямованi на те, щоб примусити вагiтну жiнку
перервати вагiтнiсть; 2) наслiдки у виглядi фактичного
переривання вагiтностi; 3) причинний звязок мiж примусом до
переривання вагiтностi i Н перериванням. Закiнченим злочин
вважауться з моменту фактичного переривання вагiтностi.
Про поняття аборту дав. пл. I, 5 комеитаря до ст.109.
2. Пiд примушуванням жiнки до вчинення аборту слiд
розумiти будь-якi активнi дiє винного, спрямованi на спонукання
хiнки перервати вагiтнiсть за умови, що винний знау про и
небахання переривати вагiтнiсть. Тому .не буде примушування
до переривання вагiтностi у разi, коли особа радить чи рекомен-
дуу жiнцi перервати вагiтнiсть або не виконуу прохання чи
вимоги жiнки вчинити певвi дiє як умови збереження вагiтностi,
наприклад, укласти з нею шлюб, змiнити мiсце роботи, навiть
якщо особа бажау, щоб жiнка перервала вагiтнiсть, i
вiдмовляуться вчинити певнi дiє, усвiдомлюючи, що внаслiдок И
вiдмови жiнка перерве вагiтнiсть.
3. Примушування повинне супроводжуватись погрозою на-
стання небажаних для жiнки наслiдкiв у разi вiдмови перервати
вагiтнiсть i може бути у виглядi психiчного чи фiзичного
насильства. Психiчне насильство - це рiзного виду погрози:
звiльнити з роботи; позбавити матерiального забезпечення i
пiдтримки, розiрвати шлюб; розголосити вiдомостi про особисте
життя жiнки, якi вона хоче зберегти в таумницi; застосувати
фiзичне насильство тощо. Фiзичне насильство - це нанесення
побоєв, тiлесних ушкоджень, мучення, позбавлення єжi, сну тощо.
Фiзичне насильство, яке утворюу самостiйний склад злочину,
квалiфiкууться за сукупнiстю зi ст. 110.
4. З субуктивноє сторони злочин характеризууться лише
прямим умислом, особа бажау, щоб жiнка перервала вагiтнiсть.
Мотиви спонукання жiнки до переривання вагiтностi на
квалiфiкацiю злочину не впливають.
5. У разi спонукання жiнки до переривання вагiтностi у випадках,
коли за медичними показаннями збереження вагiтностi неможливе
чи небажане (загроза життю чи здоровю жiнки при пологах,
можливiсть народження психiчно чи фiзично неповноцiнноє дитини
або дитини з тяжкою спадковою хворобою тощо), питання про
наявнiсть чи вiдсутнiсть в дiях особи складу злочину повинно
вирiшуватись за правилами про крайню необхiднiсть.
6. Субуктом злочину може бутi будь-яка особа, яка
зацiкавлена з тих чи iнших причин в перериваннi жiнкою
вагiтностi. Це може бути як особа, в матерiальнiй, службовiй чи
iншiй залежностi якоє перебувау жiнка (батьки, чоловiк, родичi,
особа, вiд якоє жiнка завагiтнiла, керiiиiк по роботi тощо), так
i особа, вiд якоє жiнка не перебувау в такi залежностi.
7. Дiє особи, яка примусила жiнку до вчинення аборту i в той
же час сама здiйснила аборт або сприяла iншiй особi у його
проведенвi, повиннi квалiфiкуватись за наявностi ознак злочину,
передбаченого ст.109, за сукупнiстю злочинiв як примушування
до вчинення аборту i незаконне його проведення чи спiвучасть
в незаконному проведеннi аборту.
Стаття 111. Залишення в небезпецi
Змiдоме залишення без допомого особи, що перебув-
в небеме-юму для життя стажжиаф 1 позбавлене
можливостi вжити заходiв до самозбереження через ма-
лолiтство, отарЮть, хворобу або внаслiдок Iншого безпо-
радного стану, якщо той, хто залишив без допомогм, зо-
бовязать був пiклуватися про цю особу 1 мав можливiсть
подати єй допомогу, а так само, якщо вiн мм поставив
iмтерпiлоговнебезпе-1едляжиттястановище, -
карастмявнправинми роботами на строкдодвохрохiв.
Те саме дiяшм, якщо воно спричинiмо смерть особм,
залишемоi без докомогм, або Iншi тяжкi наслiдки, -
караетым позбавленням волi на строк до двох рокiв
або випревиями роботами на той же отрок.
(Iз змiнами, внвсвнимм Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 80).
I. Подання допомоп особам, яи перебувають в яебезпечшту
для ххття становищi, - моралмхб обовязок кокаоi люцини, а
для окрема мгегорiй громадян - це i обовязок првяовкй, за
нехяхованвя якого передбачена вiдпомдальнiсть.
2. Мекячиш. сторона злочину, передбаченото ч. I ст. I II;
вирахауться в беадаяльвостi - неподавзi чи неамеквому подавнI
необхiдноє допомоги особi, яка перебувау в небеапечному дяя
життя стааавюцi. за ваявносгi можливостi подати таку допом<му.
3. Небеяючне дяя життя становище особи - це таке-
стаиовиию, коли особа без сторонньоє допомоги не мау
мехливостi вжити ефектизвах заходiв для самозберехевця
внаслiдок безiюрадвого стану. Причини безпорадиостi особi
вказанi > двепозицiГст. 111: малолiтство, стясть, хяюба, iилий
безпораднi стан. До нпиого безпорадногогану вiдаосяться:
наркотичне чи алкогольне спянiння особи, травма>
непритомнiсть, вiдсутнiсть необхiдних навичок поведiнки i знань
в екстремаiiьгак умовах, наприклад, невмiння плавати (Дiа.
справу Л. // Практика... - С.142-143), використовувати певнi
механiзми, технiчнi засоби чи невмiння керувати ними, яе-
щаснай вниадок тощо. .
Безпорадний стан може бути зумовлений як причтами
обуктивного характеру, незалежними вiд поведiнки винноГ
особи, так i єє поведiнкою (дiями чи бездiяльнiстю).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150