До спорiв непозовного характеру вiдносяться розбiжностi у зв'язку з встановленням умов працi. Вони можуть бути як iндивiдуальними, так i колективними.
Класифiкацiя трудових спорiв мау значення для визначення єх пiдвiдомчостi - для кожноє групи встановленi певний порядок розгляду i орган, уповноважений розглядати цей спiр. Причини виникнення трудових спорiв рiзнi. Вони можуть носити суб'уктивний характер, але можуть мати i об'уктивно-органiзацiйний характер.
15
14й
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
450
До причин суб'уктивного характеру слiд вiднести вiдставання правовоє свiдомостi вiд реалiй життя, необiзнанiсть не тiльки працюючих, а й керiвних осiб (власникiв i уповноважених ними осiб) з чинним законодавством, що регулюу трудовi вiдносини. Навiть особи, що мають вищу неюридичну освiту, пiд час навчання у вузах знайомляться з правом лише за допомогою курсу <Основи права> обсягом бiля 20 годин. Пiсля закiнчення вузiв вони стають керiвниками структурних пiдроздiлiв, а то й керiвниками пiдприумств, не маючи достатнiх знань в галузi законодавства взагалi i трудового зокрема.
Лекторiє, семiнари з питань права у даний час не проводяться, нiхто до цього iнтересу не виявляу. Адвокатура наданням правовоє допомоги громадянам не займауться, оскiльки така допомога повинна надаватись безоплатно, а адвокатура - органiзацiя госпрозрахункова.
Причиною виникнення трудових спорiв можуть бути помилки однiує з сторiн у спорi про наявнiсть чи вiдсутнiсть фактичних обставин, з якими закон пов'язуу виникнення, змiну чи припинення певних правовiдносин.
Це перша група причин виникнення трудових спорiв.
До другоє групи слiд вiднести причини органiзацiйно-правового характеру, пов'язанi з недолiками в нормотворчiй дiяльностi. На цю причину вказують Основнi напрями соцiальноє полiтики на 1997-2000 роки, затвердженi Указом Президента Украєни вiд 18 жовтня 1997 р. Вiдзначено, що за останнi роки захист трудових прав громадян значно погiршився. В цiлому це пов'язано iз змiнами соцiально-економiчних умов, невiдповiднiстю чинних норм трудового законодавства новим соцiальним i економiчним вiдносинам, послабленням державного нагляду i контролю за додержанням законодавства про працю.
Регулювання соцiально-трудових вiдносин у нових умовах, забезпечення захисту трудових прав громадян вимагають оновлення трудового законодавства та прийняття нового Кодексу законiв про працю Украєни.
З метою забезпечення конституцiйних гарантiй кожного громадянина Украєни на працю в безпечних i здорових умовах, а також виконання конституцiйного обов'язку держави щодо визначення, дотримання та захисту прав i свобод людини у сферi працi визнано за необхiдне прийняти низку законiв та iнших нормативно-правових актiв про працю та охорону працi, забезпечити вiдповiднiсть нацiонального законодавства нормам
Роздiл XIV. Порядок, розгляду трудових спорiв
451
мiжнародного права, ратифiкувати найбiльш важливi й актуальнi конвенцiє Мiжнародноє Органiзацiє Працi, а також вжити iншi заходи щодо удосконалення правового регулювання трудових вiдносин.
Третю групу становлять причини органiзацiйно-господарського характеру. Розрив економiчних зв'язкiв, вiдсутнiсть у достатнiй кiлькостi власних енергоносiєв, наявнiсть значноє кiлькостi пiдприумств оборонного комплексу, що потребують конверсiє, призвели до спаду виробництва, вимушеноє неповноє зайнятостi та безробiття, руйнування соцiальноє iнфраструктури. Внаслiдок цього знизились реальнi доходи значноє частини населення, зросла заборгованiсть iз виплат заробiтноє плати, пенсiй та iнших соцiальних виплат.
Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фiнансування бюджетних установ освiти, науки, охорони здоров'я, культури.
Потребами життя у активiзацiя проведення заходiв щодо структурноє перебудови економiки, стимулювання зростання обсягiв виробництва, оздоровлення фiнансового стану пiдприумств, пiдтримка iнвестицiйних програм та заохочення iнвестицiй.
Причини, що породжують трудовi спори в сферi застосування працi, вiдомi, i держава намiчау заходи щодо єх усунення. Як цi заходи впроваджуватимуться у життя i до яких наслiдкiв вони приведуть, покаже майбутну.
Поряд з причинами виникнення трудових спорiв iснують також приводи єх виникнення, якi слiд вiдрiзняти вiд причин. Приводом у подiя, що безпосередньо передуу виникненню спору, але не породжуу його сама по собi. Зв'язок мiж приводом i спором iснуу, але цей зв'язок зовнiшнiй, неiстотнiй. Зв'язок мiж причиною i наслiдком носить унiверсальний, iстотний характер.
Приводом для виникнення трудових спорiв можуть бути рiзнi дiє або бездiяльнiсть одного iз суб'уктiв трудових правовiдносин, наприклад видання власником або уповноваженим ним органом наказу про звiльнення працiвника, невиплата заробiтноє плати працiвнику тощо.
 2. Розвиток порядку розгляду трудових спорiв в Украєнi
Розвиток органiв по розгляду трудових спорiв в Украєнi в юридичнiй лiтературi колишнього СРСР завжди ототожнювався з розвитком правового регулювання в Росiє. Зокрема, наголо-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
452
шувалось, що 29 жовтня (11 листопада за новим стилем) 1917 р. був прийнятий декрет про восьмигодинний робочий день, 31 сiчня 1918 р. - декрет про створення мiсцевих i обласних бiрж працi; 18 травня 1918 р. лiквiдована стара фабрична iнспекцiя i створена iнспекцiя працi; 2 липня 1918 р. прийнята постанова про порядок затвердження колективних договорiв, якою встановлювалося, що в колективному договорi повиннi бути передбаченi органи, що впроваджуватимуть договiр в життя i контролюватимуть його виконання та розгляд трудових спорiв, тощо.
i хоча з'єзд Рад Украєни 12 грудня 1917 р. проголосив Украєну радянською республiкою, доручив Тимчасовому центральному комiтету <негайно поширити на територiю Украєнськоє республiки усi декрети i розпорядження робiтничо-селянського уряду>, правовi акти перших рокiв радянськоє влади Росiє поширення i застосування в Украєнi не мали, оскiльки Радам влада в Украєнi не належала, на що ми вже звертали увагу при викладеннi теми <Джерела трудового права>.
До нормативних актiв того часу, прийнятих в Украєнi, слiд вiднести постанову Народного комiсарiату працi (НКП) Украєни при Тимчасовому робiтничо-селянському урядi, якою передбачалось, що спори про звiльнення робiтникiв i службовцiв повиннi розглядати профспiлки, скарги на рiшення яких у триденний строк можуть бути поданi до вiддiлу працi.
29 сiчня 1919р. НКП Украєни опублiкував звернення до всiх трудящих, в якому зазначав, що при виникненнi конфлiктiв треба звертатись за сприянням до фабрично-заводських комiтетiв i професiйних спiлок i лише в разi неможливостi розгляду у цих органах надсилати такi звернення до мiсцевих органiв НКП.
У зверненнi наголошувалося, що НКП Украєни вважау, що фабрично-заводськi комiтети i професiйнi спiлки як органiзацiє, що особливо близько стоять до робiтничих мас i найбiльш повно ознайомленi з умовами працi своєх спiвчленiв, з достатньою увагою вiднесуться до всього, що тою чи iншою мiрою зачiпау умови працi, i у достатньо компетентними при вирiшеннi конфлiктiв'.
Захист iнтересiв трудящих вимагав подальшоє регламентацiє i удосконалення порядку розгляду трудових спорiв. 6 березня 1919 р. НКТ Украєни була видана iнструкцiя про порядок розгляду трудових конфлiктiв у пiдвiддiлах мiсцевих органiв працi.
Див.: Вестник НКТ Украиньє. 1919. № 1. С. 58.
Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв
453
Першим органом по розгляду трудових спорiв, вiдповiдно до iнструкцiє, визнавались конфлiктнi комiсiє при професiйних спiлках. Другим органом були конфлiктнi комiсiє мiсцевих вiддiлiв працi. Вищим органом по розгляду трудових конфлiктiв була конфлiктна колегiя при НКП Украєни, яка створювалась у складi голови конфлiктного вiддiлу i двох членiв: представника юридичного або тарифного вiддiлу i Всеукраєнського центру профспiлок'.
Постановою РНК Украєни вiд 28 травня 1919 р. було затверджено Положення про порядок розгляду справ, що виникають мiж робiтниками i службовцями i наймачами на грунтi виконання трудового договору. Цим Положенням збережено тi ж органи по розгляду трудових спорiв, хоча й були внесенi iстотнi змiни в порядок єх органiзацiє, встановленi норми, що регулювали порядок розгляду трудових справ2.
15 травня 1922 р. уповноваженим НКП Украєни було затверджено Положення про розцiночно-конфлiктнi комiсiє (РКК), якi здiйснювали розгляд як розцiночних, так i конфлiктних питань на пiдприумствах та установах i органiзовувались з рiвноє кiлькостi представникiв вiд адмiнiстрацiє i профспiлковоє органiзацiє пiдприумства.
З прийняттям КЗпП Украєни 1922 р. були внесенi змiни в порядок розгляду трудових спорiв. Примирне забезпечення розгляду спорiв здiйснювалось РКК, примирними камерами i третейськими судами, кожний з яких дiяв на пiдставi окремого положення.
Примусовий порядок розгляду трудових спорiв здiйснювався особливими сесiями народних судiв по трудових спорах. У зв'язку з цим РКК при НКП було лiквiдовано.
РНК Украєни постановою вiд 27 квiтня 1923 р. затвердила Положення про примирнi камери i третейськi суди.
Рiшення РКК i примирних камер виконувалися добровiльно, оскiльки вони приймалися за погодженням сторiн, тому вважалися такими, що мають силу договорiв. Для визначення законностi рiшень примирних i третейських органiв вони направлялись безпосередньо до суду. Народний суддя перевiряв єх законнiсть i учиняв надпис, що мав силу виконавчого документу.
Порядок розгляду трудових спорiв, значна кiлькiсть конфлiктiв, великi строки для єх розгляду призводили до тривалих
Див.: Вестник НКТ Украиньє, 1919. № 1. С. 58. Див.: Там же. № 2. С. 107.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
454
строкiв розгляду трудових спорiв. Видатний вчений у галузi трудового права В. Догадов розробив i опублiкував дiаграму проходження трудових справ. Вiн показав, що в разi трудового спору вiд РНК до пленуму Верховного Суду РРФСР справа повинна була пройти через 24 органи'.
Постановою ЦВК i РНК СРСР вiд 29 серпня 1928 р. були затвердженi новi Правила про примирно-третейськi суди i судовий розгляд трудових спорiв2.
На пiдставi цих Правил НКП СРСР 12 грудня 1928 р. затвердив Положення про розцiночно-конфлiктнi комiсiє. Комiсiє утворювались на пiдприумствах i в установах iз рiвноє кiлькостi представникiв адмiнiстрацiє i профспiлкового комiтету.
Рiшення в РКК приймалося тiльки за погодженням з обома сторонами, незалежно вiд характеру спору. В разi недосягнен-ня згоди рiшення не приймалось, i на цьому розгляд спору в РКК закiнчувався.
Рiшення РКК могло бути оскаржено кожною стороною або опротестовано прокурором до вищоє профспiлки не пiзнiше 14-денного строку з дня повiдомлення сторiн про розгляд спору. В особливих сесiях народного суду трудовi спори могли розглядатись тiльки у випадках, коли сторони в РКК не досягли згоди i рiшення прийнятим не було, коли рiшення РКК було скасовано вищою профспiлковою органiзацiую, коли вiдповiдно до законодавства не обов'язково було звертатись до РКК.
Постановою вiд 28 серпня 1928 р. встановлювався також адмiнiстративний порядок розгляду трудових спорiв вищими у порядку пiдлеглостi органами.
З пiдвищенням ролi РКК i народних судiв зводиться нанiвець роль примирних камер i третейських судiв - органiв по розгляду спорiв при укладеннi, змiнi чи доповненнi колективного договору. Мала значення i та обставина, що роль колективних договорiв як джерела права звужувалася, а з 1933 р. вони взагалi перестали укладатись.
Правила 1928 р., якими визначався порядок розгляду трудових спорiв, дiяли до 1957 р. 31 сiчня 1957 р. Указом Президiє Верховноє Ради СРСР було затверджено нове Положення про порядок розгляду трудових спорiв. Для розгляду трудових спорiв були визначенi органи: комiсiя по трудових спорах, яка створювалась на паритетних засадах з рiвноє кiлькостi представ-
Див.: Труд. 1928. 14 января. Див.: СЗ СССР. 1928. № 56. С. 495.
Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв
455
никiв адмiнiстрацiє i профспiлкового комiтету; фабричнi, заводськi, мiсцевi комiтети профспiлок i народнi суди. Трудовi спори працiвникiв, якi займали посади, зазначенi у перелiку, що додавався до Положення, розглядались у порядку пiдлеглостi вищими органами.
Розгляд трудових спорiв був удосконалений новим Положенням про порядок розгляду трудових спорiв, затвердженим Указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 20 травня 1974 р. Але органи по розгляду трудових спорiв i порядок єх вирiшення залишилися такими, якими вони були установленi Положенням вiд 31 сiчня 1957 р.
Законом Украєни вiд 18 лютого 1992 р. в КЗпП Украєни була повнiстю замiнена глава XV <Трудовi спори> (ст. ст. 221 - 242). Вона одержала назву , була зменшена на три статтi - вiдсутнi ст. ст. 240, 241 та 242. Пiзнiше, за вiдсутностi ст. ст. 240 i 241, були введенi ст. ст. 240' i 241'.
Трудовi спори стали розглядатись тiльки комiсiями по трудових спорах i районними (мiськими) судами. Фабричний, заводський, мiсцевий комiтет профспiлки був виключений з числа органiв, що розглядали трудовi спори.
Змiнився i порядок створення комiсiє по трудових спорах.. Якщо, починаючи з 1957 р., комiсiє по трудових спорах створювались на паритетних засадах з представникiв адмiнiстрацiє та профспiлкового комiтету i за вiдсутностi погодженоє думки сторiн рiшення не приймалося, то тепер вони обирались трудовим колективом, обов'язково по трудовому спору виносили рiшення по сутi i це рiшення поряд з працiвником, у разi незгоди, мiг оскаржити власник або уповноважений ним орган.
Встановлювались особливостi розгляду трудових спорiв су-дей, прокурорсько-слiдчих працiвникiв, а також працiвникiв навчальних, наукових та iнших установ прокуратури, якi мають власнi чини.
<Випав> також порядок розгляду спорiв з приводу встановлення або змiни умов працi, що регулювався ст. 242 КЗпП.
 3. Комiсiя по трудових спорах як обов'язковий первинний орган по розгляду трудових спорiв
Комiсiя по трудових спорах (КТС) у обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдприумствах. Вона обирауться загальними зборами або кон-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
456
ференцiую трудового колективу пiдприумства з числом працюючих не менше 15 чоловiк.
Порядок обрання, чисельнiсть, склад i строк повноважень КТС визначаються загальними зборами або вiдповiдно конференцiую трудового колективу пiдприумства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75