Розвиток ринкових вiдносин змiнив ставлення трудящих до колективного договору. Вони почали вбачати в ньому засiб регулювання всього комплексу соцiально-побутових умов, метод регулювання трудових вiдносин.
Визначення поняття колективного договору давалось в Кодексi законiв про працю УРСР 1922 р. Стаття 15 цього Кодексу визначала колективний договiр як угоду, що укладалася професiйною спiлкою як представником робiтникiв i службовцiв, з однiує сторони, й наймачем, - з другоє, якою встановлювались умови працi й найму для окремих пiдприумств, установ i господарств або єх груп, i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.
В постановi Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 4 лютого 1947 р. <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах> практика укладення колективних договорiв вiдновлювалась з 1947 р. з метою забезпечення виконання i перевиконання виробничих планiв, дальшого зростання продуктивностi працi, полiпшення органiзацiє працi, а також пiдвищення вiдповiдальностi господарських i профспiлкових органiзацiй за полiпшення матерiально-побутових умов i культурного обслуговування робiтникiв, iнженерно-технiчних працiвникiв i службовцiв пiдприумства.
В п. 6 цiує постанови на мiнiстерства i ВЦРПС покладалась вiдповiдальнiсть за те, щоб у колективнi договори не включались системи оплати працi робiтникiв, iнженерно-технiчних працiвникiв i службовцiв, не затвердженi урядом. Отже, колективним договором визнавалась господарсько-полiтична угода, за якою робiтники, iнженерно-технiчнi працiвники i службовцi брали на себе обов'язок щодо виконання i перевиконання планiв по дальшому зростанню продуктивностi працi. Щодо єє оплати, то в колективний договiр можна було включати лише тi систе-
139
Розди V. Колективний договiр
ми, що затверджувались у централiзованому порядку. За дот-риманiсть цiує вказiвки несли вiдповiдальнiсть не тiльки державнi установи, а й професiйнi спiлки.
Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР i ВЦРПС вiд 6 березня 1966 р. <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах> сторонам було надано право включати до колективного договору нормативнi положення з питань працi i заробiтноє плати, у зв'язку з чим колективний договiр набув нормативного характеру. Ще бiльшого розширення знайшли повноваження нормативного характеру в колективному договорi згiдно до Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди> i роздiлу II <Колективний договiр> КЗпП (ст.ст. 10-20) в редакцiє Закону Украєни вiд 15 грудня 1993 р. Але нi в цьому Законi, нi в КЗпП визначення поняття колективного договору не дауться. Вiдповiдно до цих законодавчих актiв специфiчним в регулюваннi колективних правових вiдносин у те, що держава надау єх сторонам права i можливостi в певних межах приймати акти, що мають нормативний характер. Можливiсть такоє нормотворчоє МОСТi носить яскраво виражений демократичний характер. Ьки шюму нормативнi приписи держави доповнюються iЯМИ, що вiдображають iнтереси окремих трудових колективiв.
В науцi трудового права колективний договiр розглядауться двояко: як iнститут трудового права i як локальний правовий акт. Як iнститут трудового права колективний договiр становить сукупнiсть правових норм, що визначають порядок розробки, укладення та виконання трудового договору. Як локальний правовий акт колективний договiр являу собою угоду мiж власником i трудовим колективом про локальне регулювання трудових, виробничих i соцiально-економiчних вiдносин на пiдприумствi. За своую цiльовою спрямованiстю вiн покликаний конкретизувати вiдносини мiж власником i трудовим колективом з питань економiчного i соцiального розвитку з урахуванням специфiчних умов пiдприумств.
Вiдповiдно до ст. 17 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> колективним договором регулюються виробничi, трудовi й економiчнi вiдносини трудового колективу з адмiнiстрацiую пiдприумства, питання охорони працi, соцiального розвитку, участi працiвникiв у використаннi прибутку пiдприумства, якщо останну передбачене статутом пiдприумства.
140
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Аналiз правових актiв, якi обумовлюють порядок укладення i змiст колективних договорiв, дау можливiсть визначити колективний договiр як угоду, що укладауться власником пiдприумства або уповноваженою ним особою, з однiує сторони, i трудовим колективом найманих працiвникiв, який уповноважив профспiлковий комiтет чи iнший представницький орган на проведення колективних переговорiв i укладення договору, - з другоє, з метою врегулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин, що потребують додатковоє регламентацiє з урахуванням особливостей здiйснення працi на даному пiдприумствi, а також питань, що не урегульованi чинним законодавством.
Метою колективного договору у полiпшення господарськоє дiяльностi пiдприумства, пiдвищення його рентабельностi i якостi продукцiє, що випускауться, забезпечення трудящим можливостi брати участь в управлiннi виробництвом, удосконалення винагороди за працю, пiдняття рiвня охорони працi, матерiально-побутового та культурного обслуговування працюючих.
Забороняуться включати до колективного договору умови, що погiршують порiвняно з чинним законодавством становище працiвникiв.
Змiст колективного договору i його сторони значною мiрою залежать вiд форми власностi на засоби виробництва. Якщо власнiсть державна, колективний договiр укладауться на основi Генеральноє i галузевих угод. Партнерами по переговорному процесу виступають уповноважена державним органом службова особа, з однiує сторони, i профспiлковий комiтет як представник трудового колективу - з другоє. Вважауться, що норми соцiального захисту найманих працiвникiв з питань оплати працi, режиму роботи i вiдпочинку та з iнших питань, зафiксованi в колективному договорi, повиннi бути влщi за ступенем захисту у порiвняннi з Генеральною та галузевими угодами.
Однак кiлькiсть державних пiдприумств внаслiдок процесiв приватизацiє невпинно зменшууться. На пiдприумствах iнших форм власностi, крiм державноє, працiвники можуть виступати в двох ролях: як спiввласники майна (акцiонери, орендарi, члени кооперативу), єм належить право обирати правлiння, брати участь у формуваннi, розподiлi та використаннi прибутку, одержувати дивiденди; одночасно вони можуть бути й найманими
141
Роздiл V. Колективний договiр
працiвниками, тому мають право на договiрне регулювання трудових та соцiально-економiчних вiдносин шляхом укладення колективного договору. Це не стосууться громадян, якi у акцiонерами, але не працюють на даному пiдприумствi.
Крiм того, колективний договiр, який включау локальнi норми по використанню працi i вiдтворенню робочоє сили, у важливою юридичною основою для укладення iндивiдуальних трудових договорiв мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом.
В укладеннi колективного договору не менше працiвникiв повинен бути зацiкавленний власник або уповноважена ним особа. Як вже вiдзначалося, колективний договiр встановлюу локальнi норми в сферi працi i соцiального розвитку. Тому iснуу безпосереднiй зв'язок мiж стимулами працi i соцiальними ре-Мрваки виробництва. Чим оптимальнiшими будуть локальнi иНОуми, ТЯМ бiльшою мiрою колективний договiр спри-МЯММММу господарюванню, стимулюватиме вироб-НрiЙЙМiОЧИ турботу про себе, працiвники тим самим КмiЧКЯЙ внесок у розвиток виробництва, пiдвищення i^iфективностi.
' *'*Аяе одночасно слiд враховувати, що iнтереси найманих працiвникiв i власника, єх погляди на однi й тi ж питання 'не в усьому i не завжди збiгаються. Працiвники зацiкавленi в першу чергу у високому рiвнi оплати працi, встановленнi додаткових пiльг, гарантiй, створеннi належних умов працi, скороченнi тривалостi робочого часу, а пiдприумець - в одержаннi високих прибуткiв, пiдвищеннi ефективностi виробництва при менших затратах, пiдвищеннi конкурентоспроможностi пiдприумства. Звiдси i суперечностi, спори, конфлiкти.
Однак спiльнiсть iнтересiв у позитивною основою для розробки i укладення колективного договору як юридичного документу, яким встановлюються загальнi зобов'язання сторiн, що вiдповiдають чинному законодавству Украєни.
 4. Поняття колективних угод та єх види
Свiтовий досвiд виробив ефективний засiб досягнення консолiдацiє та соцiального миру в суспiльствi. Це - соцiальне партнерство на державному, галузевому та виробничому рiвнях. Така система передбачау обов'язковий дiалог, хоч би яким важким вiн не був, мiж профспiлками, урядом та пiдприумцями.
142
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Це у удиною цивiлiзованою альтернативою руйнiвним страйкам, якi ще бiльше погiршують економiчну ситуацiю, посилюють розлад у суспiльствi.
Система соцiального партнерства почала складатися в Украєнi на початку 90-х рокiв, у складних умовах переходу економiки вiд жорсткоє командно-плановоє системи до господарювання на ринкових засадах. На сучасному етапi становлення системи соцiального партнерства, коли одна з його сторiн - пiдприумцi - ще не сформувалася, саме державi, яка переважно i виступау в ролi роботодавця, та профспiлкам належить провiдна роль.
Основою цивiлiзованих вiдносин профспiлок з державою у укладення колективних угод. Поняття <колективна угода> в законодавствi Украєни з'явилося порiвняно недавно з прийняттям Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>. До цього iснували тарифнi угоди, якi укладалися на мiжгалузевому, галузевому, територiальному та виробничому рiвнях. Тарифна угода визначалась як договiр мiж представниками сторiн переговорiв з питань оплати працi та соцiальних гарантiй.
Закон Украєни <Про колективнi договори i угоди> визначив правовi засади розробки, укладення та виконання колективних угод з метою сприяння регулюванню трудових вiдносин та соцiально-економiчних iнтересiв працiвникiв i власникiв. Метою укладення колективних угод у не тiльки вирiшення питань оплати працi i соцiальних гарантiй, а й регулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин i узгодження iнтересiв трудящих, власникiв та уповноважених ними органiв.
Законодавець розрiзняу поняття колективного договору i угоди, хоча по сутi колективний договiр у рiзновидом колективноє угоди, яка укладауться на виробничому рiвнi. Але, незважаючи на спiльнi риси колективноє угоди i договору, таке розмежування викликано наявнiстю мiж ними вiдмiнностей i особливостей. Основною вiдмiннiстю у те, що колективна угода мау специфiчну сферу укладення. Вiдповiдно до ст. 2 названого Закону Украєни колективна угода укладауться на державному, галузевому, регiональному рiвнях на двостороннiй основi.
Сторонами Генеральноє угоди виступають професiйнi спiлки, якi об'удналися для ведення колективних переговорiв i укладення Генеральноє угоди, та власники або уповноваженi ними
143
Роздiл V. Колективний договiр
органи, якi об'удналися також для проведення таких переговорiв. Оскiльки в Украєнi в даний час бiльшiсть найманих працiвникiв зайнято в державному секторi економiки, тому iнтереси власника при укладеннi Генеральноє угоди представляу Кабiнет Мiнiстрiв Украєни.
Право представляти iнтереси трудящих при укладеннi Генеральноє угоди законом надауться об'уднаним з цiую метою профспiлкам. На вiдмiну вiд iнших видiв колективних угод i колективних договорiв при укладеннi Генеральноє угоди закон визнау повноважними представниками трудящих лише професiйнi спiлки i не мiстить формулювання <профспiлки та iншi уповноваженi трудовим колективом органи>. Такий пiдхiд викликаний вiдсутнiстю на державному рiвнi iншоє, крiм професiйних спiлок, органiзацiє, що представляу трудящих, яка була б такою масовою, мала б такий досвiд роботи i авторитет серед К^Але iншi представницькi органiзацiє трудящих не поз-
iгМежливостi брати участь в переговорах i при укла-
I-тоє угоди.
ЕНi Генеральна угода була вперше укладена в 1993 р. _ це був принципово новий документ як за змiстом, |4 а> складом сторiн, що його пiдписали. Дiя угоди згодом була продовжена на 1994 р.
В листопадi 1994 р. мiж Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни та профспiлковими об'уднаннями Украєни знову розпочалися переговори про укладення Генеральноє угоди, яка була пiдписана 4 серпня 1995 р.
18 жовтня 1997 року пiдписана Генеральна угода на 1997-1998 роки. Єє особливiсть полягау в тому, що вона укладена мiж Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни i Украєнським союзом промисловцiв i пiдприумцiв, з одного боку, та профспiлковими об'уднанням Украєни - з другого, тобто на двостороннiй основi. Держава в особi Кабiнету Мiнiстрiв Украєни i Украєнський союз промисловцiв i пiдприумцiв виступили удиною, об'уднаною стороною.
В роздiлах Генеральноє угоди сформульовано норми, що стосуються забезпечення продуктивноє зайнятостi та соцiального захисту населення вiд безробiття, гарантiє оплати працi та єє захисту; забезпечення соцiальних гарантiй, групових вiдносин, режиму працi i вiдпочинку, охорони працi, здоров'я i навколишнього середовища; соцiального забезпечення; гарантiй
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
144
у приватизацiє; соцiального партнерства; умов внесення змiн i доповнень до угоди, контролю за єє виконанням, вiдповiдальностi за недотримання єє положень тощо.
Сторонами угоди на галузевому рiвнi у власники, об'уднання власникiв або iншi представницькi органiзацiє роботодавцiв. На пiдприумствах державноє власностi iнтереси власника представляють мiнiстерства i вiдомства. iнтереси ж працюючих представляють галузевi об'уднання профспiлок.
Угода на регiональному рiвнi укладауться мiж мiсцевими органами державноє виконавчоє влади або регiональними об'уднаннями пiдприумцiв, якщо вони створенi i мають вiдповiднi повноваження, i об'уднаннями профспiлок чи iншими уповноваженими трудовими колективами органами.
За наявностi на галузевому чи територiальному рiвнi кiлькох профспiлок або єх об'уднань чи iнших уповноважених трудовим колективом на представництво органiв вони повиннi сформувати спiльний представницький орган для ведення переговорiв i укладення колективноє угоди. У разi недосягнення згоди у створеннi спiльного представницького органу угода вважауться укладеною, якщо єє пiдписали представники профспiлок чи єх об'уднань або iншi уповноваженi трудовим колективом на представництво органи, до яких входить бiльше половини найманих працiвникiв галузi, територiє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75