https://wodolei.ru/catalog/smesiteli/s-gigienicheskim-dushem/
№ 328. В свою чергу, комiтет по нагляду за охороною працi наказом вiд 31 травня 1995 р. № 82 затвердив Порядок органiзацiє державного нагляду за охороною працi в своєй системi.
Порядком визначено, що основним методом роботи при здiйсненнi державного нагляду у проведення перiодичних перевiрок пiдприумств з точки зору органiзацiє робiт по охоронi працi, вiдповiдностi споруд, устаткування i обладнання, технологiй вимогам нормативних актiв про охорону працi.
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
125
Перевiрки щодо дотримання нормативних актiв по охоронi працi залежно вiд єх конкретних завдань, мети i тривалостi подiляються на три види: оперативнi, цiльовi i комплекснi.
Контроль за технiчним станом пiдприумств здiйснюуться експертно-технiчними центрами Комiтету по нагляду за охороною працi.
Крiм того, державний нагляд за охороною працi здiйснюють такi органи:
- Державний комiтет Украєни з ядерноє та радiацiйноє безпеки;
- органи державного пожежного нагляду управлiння пожежноє охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украєни;
- органи та заклади санiтарно-епiдемiологiчноє служби
iН^герстра охорони здоров'я Украєни.
|^i|аИХ*_1НiЙОНЮЮЧИ СВОЄ повноваження по нагляду за
^^^^^|^Цй|иi|ВЦ(( акгiв 9 охорони працi, вiдповiдно
||^iВiИИм^|^м,'фУДОвого права.
^ИеiiГО'ДерЖiакГаДмiнiстрацiЄ i ради народних депутатiв у |йжах вiдповiдноє! територiє також виступають суб'уктами трудового права, коли забезпечують реалiзацiю державноє полiтики в галузi охорони працi; формують за участю профспiлок програми заходiв з питань безпеки, гiгiуни працi i виробничого середовища, що мають мiжгалузеве значення; здiйснюють контроль за додержанням нормативних актiв про охорону працi, ^встановлюють квоту для прийому на роботу молодi, iнвалiдiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДiЛ V
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВiР
1. iсторiя виникнення колективних договорiв i етапи єх розвитку в Украєнi
Виникнення колективних договорiв у всiх краєнах тiсно пов'язане з економiчними i соцiальними наслiдками подiй, що мали мiсце наприкiнцi XIX та на початку XX ст. Прискорений розвиток капiталiстичного способу виробництва, розподiл працi
- все це вiдбилося на традицiйних вiдносинах мiж трудящими i пiдприумцями i змусило трудящих шукати захисту шляхом створення органiзацiй, якi були б спроможними захистити єх iнтереси. Такими органiзацiями стали об'уднання за професiую
- професiйнi спiлки, мета створення яких була рiзною: для забезпечення зайнятостi членiв спiлки, для створення спецiальних товариств взаумодопомоги, якi б надавали допомогу при втратi роботи, в разi хвороби, при настаннi старостi, для регулювання умов працi.
Створення профспiлок мало своую метою два завдання:
допомогти працiвнику не наодинцi, а спiльними зусиллями, разом з iншими працiвниками бути спроможним конкурувати з пiдприумцями i усунути конкуренцiю мiх самими працiвниками при встановленнi iндивiдуальних умов працi. Тому створення професiйних спiлок зустрiло шалений опiр з боку пiдприумцiв, якi або вiдмовлялися вести переговори зi створюваними органiзацiями трудящих або погоджувались обговорювати питання з працiвниками про умови працi тiльки на iндивiдуальнiй основi.
Опiр пiдприумцiв веденню колективних переговорiв з трудящими пiдкрiплювався державною полiтикою. У свiтi немау краєни, де б не приймались спецiальнi обмеження щодо дiяльностi профспiлок, спрямованi на втручання в сферу єх дiяльностi та послаблення єх впливу, на недопущення колективних переговорiв.
Але вже на початку XX ст. i особливо пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни ставлення урядiв держав щодо колективних переговорiв почало змiнюватись: спочатку до повiльноє згоди на дозвiл проведення колективних переговорiв, а далi - до адекватного сприяння таким переговорам. У серединi 30-х рокiв XX ст. Мiжнародне Бюро Працi в своєй доповiдi про колективнi угоди вiдзначало зростаючу важливiсть колективних угод
Роздiл V. Колективний договiр
як елемента соцiально-економiчноє структури сучасного iндивiдуального суспiльства. Рух за регулювання умов працi шляхом ведення колективних переговорiв значно зрiс пiсля першоє свiтовоє вiйни, i в багатьох краєнах колективнi угоди у зараз визнаним методом встановлення умов працi.
Термiн <колективнi договори> в цей час був вже досить вiдомим. Вперше вiн був застосований подружжям Беатрисою та Сiднеум Уебб в 1891 р.в єх науковiй працi <Кооперативний рух у Великобританiє>.
Колективнi договори не становлять удиного метода встановлення умов працi чи регулювання трудових вiдносин. Навiть там, де колективно-договiрний метод мау переважне застосування, iснують й iншi методи: iндивiдуальнi переговори мiж ' "i .i ПiДПРИтМЦЯМИ, нормативне регулювання з боку ОЮ. стороною, встановлення розмiру <Працi в односторонньому порядку
II'РОЗВИТКУ трудове законодавство багать-^скае боротьбу трудящих та єх страйки з метою олiпшення умов працi саме в ходi колективних переговорiв i укладення колективних договорiв. Потенцiйно можлива або реально здiйснювана боротьба трудящих i профспiлок становить характерну рису сучасних колективних договорiв.
Вiдповiдно колективний договiр можна визначити як конкретний результат боротьби трудящих та єх профспiлок з Пiдприумцями, який фiксууться залежно вiд спiввiдношення сил Ври колективних переговорах у виглядi загальних положень про умови працi та соцiальнi права.
Необхiдними умовами укладення колективного договору мають бути:
- вiльнi, без державного втручання, колективнi переговори незалежних вiд монополiй представникiв трудящих, тобто можливiсть застосувати колективно-договiрну боротьбу аж до страйкiв;
- вiльне, без державного регулювання, закрiплення в колективнiй угодi умов працi i соцiальних прав, що досягнутi внаслiдок спiввiдношення сил, якi склалися мiж трудящими i пiдприумцями.
Основною метою колективного договору у полiпшення умов працi, розширення соцiальних прав трудящих та єх профспiлок.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Ведучи боротьбу за досягнення основноє мети, трудящi i профспiлки застосовують як наступальну, так i оборонну тактику. Наступальна тактика проявляуться в тому, що вони виступають iнiцiаторами укладення нових i переукладення старих колективних договорiв. До цього єх примушують погiршення умов працi i життя, безробiття, посилення експлуатацiє, постiйна iнфляцiя i зростання вартостi <споживчого кошика>.
Тактику оборони трудящi та єх профспiлки застосовують у вiдповiдь на довiльнi санкцiє пiдприумцiв або як реакцiю на урядовi соцiальнi заходи.
Таким чином, колективнi договори сприяють пiдвищенню життувого рiвня трудящих мас. Але в оцiнцi колективних договорiв необхiдний рiзностороннiй пiдхiд. Слiд акцентувати увагу на єх реальному значеннi, оскiльки вони виступають не тiльки як засiб соцiально-економiчноє боротьби, а й як тормоз цiує боротьби, обмежуючи єє або навiть пiдкоряючи iнтересам пiдприумцiв.
В принципi пiдприумцi завжди проти колективних договорiв. Тiльки пiд тиском трудящих та єх профспiлок вони змушенi єх укладати, намагаючись при цьому пристосувати єх до своєх iнтересiв.
Одночасно, слiд вiдзначити i двоякiсть колективних договорiв, бо саме за єх допомогою не тiльки завойовуються соцiально-економiчнi вигоди для трудящих, а й обмежууться економiчна влада пiдприумця. Але й пiдприумцi одержали певнi вигоди вiд укладення колективних договорiв. Стабiлiзууться виробничий процес, збiльшуються прибутки. Тому укладення колективного договору можна розглядати як досягнення соцiального перемир'я на певний строк в боротьбi, що тривау. Укладення колективного договору не становить досягнення миру, бо виробничi та життувi умови постiйно змiнюються. Це ставить перед трудящими i профспiлками завдання вимагати встановлення вiдповiдних умов працi i життя.
Колективний договiр не скрiзь був однаковим i мав одне i те ж походження. iнодi саме пiдприумцi намагались впровадити його, щоб змiнити тарифи, нав'язанi профспiлками, якi, незважаючи на протидiю пiдприумцiв, примусили прийняти загальну фiксацiю заробiтноє плати.
В усiх випадках при проведеннi колективних переговорiв важливе значення мау страйк або можливiсть його проведення.
Роздiл V. Колективний договiр
Для трудящих та єх представницьких органiзацiй завжди повинна iснувати можливiсть страйку, бо саме пiд його загрозою можна добитися вiд пiдприумцiв певних поступок. При вiдсутностi такоє можливостi трудящi стають беззахисними перед пiдприумцями.
Колективний договiр у i надалi залишауться основним документом локальноє дiє на пiдприумствах. Укладення колективного договору значною мiрою сприяу регулюванню виробничих i трудових вiдносин, пiдвищенню ефективностi виробництва та змiцненню дисциплiни, полiпшенню умов та охорони працi, посиленню соцiального захисту трудящих та єх сiмей, пом'якшуу соцiально-економiчну напругу в умовах переходу до ринку.
iе колективнi договори в Росiйськiй iмперiє були ук-19 хсйi тривалоє боротьби робiтничого
1i17 р. колективнi договори не iНЯ, а й набули поширення. З ча-<Й договiр пройшов цiлий етап свого ЛИПНЯ Єi18 р. був опублiкований декрет РНК Росiє
^'Порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв)>, ЯКИМ Встановлювались ставки заробiтноє плати i умови працi. Декрет поширювався на всi колективнi договори, що визначали оплату працi в усiх видах i формах. Встановлювалось кодо питань, якi повиннi були регулюватися колективним договором, а саме: прийняття на роботу i звiльнення працiвникiв, нормування робочого часу, оплата працi, правила користування квартирами, єдальнями, спецодягом, умови навчання тощо. Колективний договiр укладався мiж спiдкою працюючих i вiдповiдно спiлкою чи товариством пiдприумцiв, пiдлягав реустрацiє i затвердженню Народним комiсарiатом працi чи його мiсцевими органами.
Громадянська вiйна викликала змiни в регулюваннi умов працi. Полiтика <воунного комунiзму> встановила систему централiзованого регулювання всього виробництва: умови i поря-док.9плати працi, єє нормування тощо. Укладення колективних договорiв було припинено.
З переходом до новоє економiчноє полiтики починауться другий перiод в iсторiє розвитку колективних договорiв. 2 грудня 1922 р. сесiя ВУЦВК прийняла Кодекс законiв про працю,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
130
глава четверта якого присвячена колективному договору. Кодекс вмiщував визначення поняття колективного договору як угоди, що укладауться професiйною спiлкою як представником працюючих, з одного боку, i наймачем - з другого. Цiую угодою встановлювались умови працi та найму для окремих пiдприумств, установ, органiзацiй, господарств чи групи таких i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.
iз змiцненням державного сектора народного господарства сфера застосування колективного договору поступово звужувалась. Зменшувалось значення його тарифноє частини, оскiльки цi питання стали вирiшуватись в централiзованому порядку. Тому 23 червня 1933 р. була прийнята постанова ЦВК i РНК СРСР та ВЦРПС <Про об'уднання Народного Комiсарiату Працi Союзу РСР з Всесоюзною Центральною Радою Професiйних Спiлок>. Постановою вiд 10 вересня 1933 р. <Про порядок злиття НКП СРСР i ВЦРПС> профспiлкам було передано деякi функцiє, що до цього вiдносились до компетенцiє органiв державного управлiння. Внаслiдок цих заходiв укладення колективних договорiв припинилось взагалi, i до 1947 р. вони не укладались.
Пiсля закiнчення Великоє Вiтчизняноє вiйни за пропозицiую ВЦРПС Рада Мiнiстрiв СРСР 4 лютого 1947 р. прийняла постанову <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах>. Цiую постановою вiдновлювалась практика укладення колективних договорiв на пiдприумствах, органiзацiях, радгоспах, МТС. Цi договори не носили нормативного характеру, а були господарсько-полiтичними угодами, що не створювали джерела трудового права.
У вереснi 1965 р. в Радянському Союзi було розпочато проведення господарськоє реформи, що викликало вжиття заходiв щодо пiдвищення ролi i значення колективних договорiв. Було прийнято низку постанов, внесено змiни до КЗпП, спрямованi на урегулювання порядку укладення колективних договорiв, визначення його змiсту. За колективним договором було визнано нормативний характер.
Наш вiтчизняний досвiд регулювання суспiльно-трудових вiдносин свiдчить, що чисельнi проблеми економiчного i суспiльного життя можна вирiшувати ефективнiше, швидше i краще, якщо зорiунтувати сили суспiльства не на конфронтацiю, а на об'уднання зусиль i творче спiвробiтництво. Адже спiльна мета полягау у досягненнi соцiальноє згоди i прогресу. Конк-
Роздiл V. Колективний договiр
131
ретною формою такого спiвробiтництва мiж роботодавцями i найманими працiвниками як системи соцiального партнерства мау стати проведення переговорiв i укладення колективних угод i колективних договорiв. Тому важливою подiую в Украєнi стало прийняття 1 липня 1993 р. Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>
Значення цього Закону полягау в тому, що вiн вперше передбачив проведення переговорiв мiж сторонами колективних договорiв i колективних угод, урегулював укладення колективних угод на трьох рiвнях: державному, галузевому та регiональному. Якщо правове регулювання i практика укладення колективних договорiв була досить поширеною, то колективнi угоди в єх сучасному виглядi та всiх видiв ранiше не передбачалися i не укладалися. iснувала практика командно-адмiнiстративноє директивнi листи мiнiстерств i вiдомств за iО^iДНИМИ об'уднаннями професiйних спiлок, iЙЦСЯ Примiрний колективний договiр. Цi i992 р. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Ук-' Працi> Передбачалось укладення тарифних МСЬ оплати працi та найбiльш загальних соцiальних єй. З прийняттям Закону <Про колективнi договори i угоди> колективними угодами охоплюуться бiльш широкий спектр виробничих, трудових та соцiально-економiчних вiдносин. Нормативна сутнiсть колективних угод полягау в тому, що держава в певних межах надау єх сторонам право у встановленому порядку створювати локальнi норми права. Характерним для цих Норм у те, що вони мають обмежену рамками даноє угоди сферу застосування.
Внаслiдок упорядкування правового регулювання колективних договорiв i угод виникла певна система норм, якi регулюють трудовi та соцiально-економiчнi вiдносини мiж власником або уповноваженим ним органом та найманими працiвниками.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75
Порядком визначено, що основним методом роботи при здiйсненнi державного нагляду у проведення перiодичних перевiрок пiдприумств з точки зору органiзацiє робiт по охоронi працi, вiдповiдностi споруд, устаткування i обладнання, технологiй вимогам нормативних актiв про охорону працi.
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
125
Перевiрки щодо дотримання нормативних актiв по охоронi працi залежно вiд єх конкретних завдань, мети i тривалостi подiляються на три види: оперативнi, цiльовi i комплекснi.
Контроль за технiчним станом пiдприумств здiйснюуться експертно-технiчними центрами Комiтету по нагляду за охороною працi.
Крiм того, державний нагляд за охороною працi здiйснюють такi органи:
- Державний комiтет Украєни з ядерноє та радiацiйноє безпеки;
- органи державного пожежного нагляду управлiння пожежноє охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украєни;
- органи та заклади санiтарно-епiдемiологiчноє служби
iН^герстра охорони здоров'я Украєни.
|^i|аИХ*_1НiЙОНЮЮЧИ СВОЄ повноваження по нагляду за
^^^^^|^Цй|иi|ВЦ(( акгiв 9 охорони працi, вiдповiдно
||^iВiИИм^|^м,'фУДОвого права.
^ИеiiГО'ДерЖiакГаДмiнiстрацiЄ i ради народних депутатiв у |йжах вiдповiдноє! територiє також виступають суб'уктами трудового права, коли забезпечують реалiзацiю державноє полiтики в галузi охорони працi; формують за участю профспiлок програми заходiв з питань безпеки, гiгiуни працi i виробничого середовища, що мають мiжгалузеве значення; здiйснюють контроль за додержанням нормативних актiв про охорону працi, ^встановлюють квоту для прийому на роботу молодi, iнвалiдiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДiЛ V
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВiР
1. iсторiя виникнення колективних договорiв i етапи єх розвитку в Украєнi
Виникнення колективних договорiв у всiх краєнах тiсно пов'язане з економiчними i соцiальними наслiдками подiй, що мали мiсце наприкiнцi XIX та на початку XX ст. Прискорений розвиток капiталiстичного способу виробництва, розподiл працi
- все це вiдбилося на традицiйних вiдносинах мiж трудящими i пiдприумцями i змусило трудящих шукати захисту шляхом створення органiзацiй, якi були б спроможними захистити єх iнтереси. Такими органiзацiями стали об'уднання за професiую
- професiйнi спiлки, мета створення яких була рiзною: для забезпечення зайнятостi членiв спiлки, для створення спецiальних товариств взаумодопомоги, якi б надавали допомогу при втратi роботи, в разi хвороби, при настаннi старостi, для регулювання умов працi.
Створення профспiлок мало своую метою два завдання:
допомогти працiвнику не наодинцi, а спiльними зусиллями, разом з iншими працiвниками бути спроможним конкурувати з пiдприумцями i усунути конкуренцiю мiх самими працiвниками при встановленнi iндивiдуальних умов працi. Тому створення професiйних спiлок зустрiло шалений опiр з боку пiдприумцiв, якi або вiдмовлялися вести переговори зi створюваними органiзацiями трудящих або погоджувались обговорювати питання з працiвниками про умови працi тiльки на iндивiдуальнiй основi.
Опiр пiдприумцiв веденню колективних переговорiв з трудящими пiдкрiплювався державною полiтикою. У свiтi немау краєни, де б не приймались спецiальнi обмеження щодо дiяльностi профспiлок, спрямованi на втручання в сферу єх дiяльностi та послаблення єх впливу, на недопущення колективних переговорiв.
Але вже на початку XX ст. i особливо пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни ставлення урядiв держав щодо колективних переговорiв почало змiнюватись: спочатку до повiльноє згоди на дозвiл проведення колективних переговорiв, а далi - до адекватного сприяння таким переговорам. У серединi 30-х рокiв XX ст. Мiжнародне Бюро Працi в своєй доповiдi про колективнi угоди вiдзначало зростаючу важливiсть колективних угод
Роздiл V. Колективний договiр
як елемента соцiально-економiчноє структури сучасного iндивiдуального суспiльства. Рух за регулювання умов працi шляхом ведення колективних переговорiв значно зрiс пiсля першоє свiтовоє вiйни, i в багатьох краєнах колективнi угоди у зараз визнаним методом встановлення умов працi.
Термiн <колективнi договори> в цей час був вже досить вiдомим. Вперше вiн був застосований подружжям Беатрисою та Сiднеум Уебб в 1891 р.в єх науковiй працi <Кооперативний рух у Великобританiє>.
Колективнi договори не становлять удиного метода встановлення умов працi чи регулювання трудових вiдносин. Навiть там, де колективно-договiрний метод мау переважне застосування, iснують й iншi методи: iндивiдуальнi переговори мiж ' "i .i ПiДПРИтМЦЯМИ, нормативне регулювання з боку ОЮ. стороною, встановлення розмiру <Працi в односторонньому порядку
II'РОЗВИТКУ трудове законодавство багать-^скае боротьбу трудящих та єх страйки з метою олiпшення умов працi саме в ходi колективних переговорiв i укладення колективних договорiв. Потенцiйно можлива або реально здiйснювана боротьба трудящих i профспiлок становить характерну рису сучасних колективних договорiв.
Вiдповiдно колективний договiр можна визначити як конкретний результат боротьби трудящих та єх профспiлок з Пiдприумцями, який фiксууться залежно вiд спiввiдношення сил Ври колективних переговорах у виглядi загальних положень про умови працi та соцiальнi права.
Необхiдними умовами укладення колективного договору мають бути:
- вiльнi, без державного втручання, колективнi переговори незалежних вiд монополiй представникiв трудящих, тобто можливiсть застосувати колективно-договiрну боротьбу аж до страйкiв;
- вiльне, без державного регулювання, закрiплення в колективнiй угодi умов працi i соцiальних прав, що досягнутi внаслiдок спiввiдношення сил, якi склалися мiж трудящими i пiдприумцями.
Основною метою колективного договору у полiпшення умов працi, розширення соцiальних прав трудящих та єх профспiлок.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Ведучи боротьбу за досягнення основноє мети, трудящi i профспiлки застосовують як наступальну, так i оборонну тактику. Наступальна тактика проявляуться в тому, що вони виступають iнiцiаторами укладення нових i переукладення старих колективних договорiв. До цього єх примушують погiршення умов працi i життя, безробiття, посилення експлуатацiє, постiйна iнфляцiя i зростання вартостi <споживчого кошика>.
Тактику оборони трудящi та єх профспiлки застосовують у вiдповiдь на довiльнi санкцiє пiдприумцiв або як реакцiю на урядовi соцiальнi заходи.
Таким чином, колективнi договори сприяють пiдвищенню життувого рiвня трудящих мас. Але в оцiнцi колективних договорiв необхiдний рiзностороннiй пiдхiд. Слiд акцентувати увагу на єх реальному значеннi, оскiльки вони виступають не тiльки як засiб соцiально-економiчноє боротьби, а й як тормоз цiує боротьби, обмежуючи єє або навiть пiдкоряючи iнтересам пiдприумцiв.
В принципi пiдприумцi завжди проти колективних договорiв. Тiльки пiд тиском трудящих та єх профспiлок вони змушенi єх укладати, намагаючись при цьому пристосувати єх до своєх iнтересiв.
Одночасно, слiд вiдзначити i двоякiсть колективних договорiв, бо саме за єх допомогою не тiльки завойовуються соцiально-економiчнi вигоди для трудящих, а й обмежууться економiчна влада пiдприумця. Але й пiдприумцi одержали певнi вигоди вiд укладення колективних договорiв. Стабiлiзууться виробничий процес, збiльшуються прибутки. Тому укладення колективного договору можна розглядати як досягнення соцiального перемир'я на певний строк в боротьбi, що тривау. Укладення колективного договору не становить досягнення миру, бо виробничi та життувi умови постiйно змiнюються. Це ставить перед трудящими i профспiлками завдання вимагати встановлення вiдповiдних умов працi i життя.
Колективний договiр не скрiзь був однаковим i мав одне i те ж походження. iнодi саме пiдприумцi намагались впровадити його, щоб змiнити тарифи, нав'язанi профспiлками, якi, незважаючи на протидiю пiдприумцiв, примусили прийняти загальну фiксацiю заробiтноє плати.
В усiх випадках при проведеннi колективних переговорiв важливе значення мау страйк або можливiсть його проведення.
Роздiл V. Колективний договiр
Для трудящих та єх представницьких органiзацiй завжди повинна iснувати можливiсть страйку, бо саме пiд його загрозою можна добитися вiд пiдприумцiв певних поступок. При вiдсутностi такоє можливостi трудящi стають беззахисними перед пiдприумцями.
Колективний договiр у i надалi залишауться основним документом локальноє дiє на пiдприумствах. Укладення колективного договору значною мiрою сприяу регулюванню виробничих i трудових вiдносин, пiдвищенню ефективностi виробництва та змiцненню дисциплiни, полiпшенню умов та охорони працi, посиленню соцiального захисту трудящих та єх сiмей, пом'якшуу соцiально-економiчну напругу в умовах переходу до ринку.
iе колективнi договори в Росiйськiй iмперiє були ук-19 хсйi тривалоє боротьби робiтничого
1i17 р. колективнi договори не iНЯ, а й набули поширення. З ча-<Й договiр пройшов цiлий етап свого ЛИПНЯ Єi18 р. був опублiкований декрет РНК Росiє
^'Порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв)>, ЯКИМ Встановлювались ставки заробiтноє плати i умови працi. Декрет поширювався на всi колективнi договори, що визначали оплату працi в усiх видах i формах. Встановлювалось кодо питань, якi повиннi були регулюватися колективним договором, а саме: прийняття на роботу i звiльнення працiвникiв, нормування робочого часу, оплата працi, правила користування квартирами, єдальнями, спецодягом, умови навчання тощо. Колективний договiр укладався мiж спiдкою працюючих i вiдповiдно спiлкою чи товариством пiдприумцiв, пiдлягав реустрацiє i затвердженню Народним комiсарiатом працi чи його мiсцевими органами.
Громадянська вiйна викликала змiни в регулюваннi умов працi. Полiтика <воунного комунiзму> встановила систему централiзованого регулювання всього виробництва: умови i поря-док.9плати працi, єє нормування тощо. Укладення колективних договорiв було припинено.
З переходом до новоє економiчноє полiтики починауться другий перiод в iсторiє розвитку колективних договорiв. 2 грудня 1922 р. сесiя ВУЦВК прийняла Кодекс законiв про працю,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
130
глава четверта якого присвячена колективному договору. Кодекс вмiщував визначення поняття колективного договору як угоди, що укладауться професiйною спiлкою як представником працюючих, з одного боку, i наймачем - з другого. Цiую угодою встановлювались умови працi та найму для окремих пiдприумств, установ, органiзацiй, господарств чи групи таких i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.
iз змiцненням державного сектора народного господарства сфера застосування колективного договору поступово звужувалась. Зменшувалось значення його тарифноє частини, оскiльки цi питання стали вирiшуватись в централiзованому порядку. Тому 23 червня 1933 р. була прийнята постанова ЦВК i РНК СРСР та ВЦРПС <Про об'уднання Народного Комiсарiату Працi Союзу РСР з Всесоюзною Центральною Радою Професiйних Спiлок>. Постановою вiд 10 вересня 1933 р. <Про порядок злиття НКП СРСР i ВЦРПС> профспiлкам було передано деякi функцiє, що до цього вiдносились до компетенцiє органiв державного управлiння. Внаслiдок цих заходiв укладення колективних договорiв припинилось взагалi, i до 1947 р. вони не укладались.
Пiсля закiнчення Великоє Вiтчизняноє вiйни за пропозицiую ВЦРПС Рада Мiнiстрiв СРСР 4 лютого 1947 р. прийняла постанову <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах>. Цiую постановою вiдновлювалась практика укладення колективних договорiв на пiдприумствах, органiзацiях, радгоспах, МТС. Цi договори не носили нормативного характеру, а були господарсько-полiтичними угодами, що не створювали джерела трудового права.
У вереснi 1965 р. в Радянському Союзi було розпочато проведення господарськоє реформи, що викликало вжиття заходiв щодо пiдвищення ролi i значення колективних договорiв. Було прийнято низку постанов, внесено змiни до КЗпП, спрямованi на урегулювання порядку укладення колективних договорiв, визначення його змiсту. За колективним договором було визнано нормативний характер.
Наш вiтчизняний досвiд регулювання суспiльно-трудових вiдносин свiдчить, що чисельнi проблеми економiчного i суспiльного життя можна вирiшувати ефективнiше, швидше i краще, якщо зорiунтувати сили суспiльства не на конфронтацiю, а на об'уднання зусиль i творче спiвробiтництво. Адже спiльна мета полягау у досягненнi соцiальноє згоди i прогресу. Конк-
Роздiл V. Колективний договiр
131
ретною формою такого спiвробiтництва мiж роботодавцями i найманими працiвниками як системи соцiального партнерства мау стати проведення переговорiв i укладення колективних угод i колективних договорiв. Тому важливою подiую в Украєнi стало прийняття 1 липня 1993 р. Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>
Значення цього Закону полягау в тому, що вiн вперше передбачив проведення переговорiв мiж сторонами колективних договорiв i колективних угод, урегулював укладення колективних угод на трьох рiвнях: державному, галузевому та регiональному. Якщо правове регулювання i практика укладення колективних договорiв була досить поширеною, то колективнi угоди в єх сучасному виглядi та всiх видiв ранiше не передбачалися i не укладалися. iснувала практика командно-адмiнiстративноє директивнi листи мiнiстерств i вiдомств за iО^iДНИМИ об'уднаннями професiйних спiлок, iЙЦСЯ Примiрний колективний договiр. Цi i992 р. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Ук-' Працi> Передбачалось укладення тарифних МСЬ оплати працi та найбiльш загальних соцiальних єй. З прийняттям Закону <Про колективнi договори i угоди> колективними угодами охоплюуться бiльш широкий спектр виробничих, трудових та соцiально-економiчних вiдносин. Нормативна сутнiсть колективних угод полягау в тому, що держава в певних межах надау єх сторонам право у встановленому порядку створювати локальнi норми права. Характерним для цих Норм у те, що вони мають обмежену рамками даноє угоди сферу застосування.
Внаслiдок упорядкування правового регулювання колективних договорiв i угод виникла певна система норм, якi регулюють трудовi та соцiально-економiчнi вiдносини мiж власником або уповноваженим ним органом та найманими працiвниками.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75