Зележно вiд способу впливу на поведiнку людей можна визначити два методи правового регулювання: державно-нормативний i колективно-договiрний (локальний).
Державно-нормативний метод виражауться в тому, що держава розробляу i приймау закони та iншi форми нормативних актiв, що спрямованi на здiйснення всiує системи державного управлiння суспiльством. Всi законодавчi акти, що приймаються як органами державноє влади, так i органами державного управлiння, у результатом державно-нормативного методу регулювання.
Локальний метод правового регулювання проявляуться переважно у формi колективного договору, що вмiщуу основнi положення з питань працi i заробiтноє плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, що розробленi власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комiтетом або iншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
22
наданих йому прав. Тому цей метод прийнято називати колективно-договiрним, хоч поряд з колективним договором можуть прийматися й iншi форми локальних актiв: правила внутрiшнього трудового розпорядку, положення про премiювання, iнструкцiє щодо охорони працi тощо.
При локальному методi регулюються питання, якi мають значення тiльки для конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Сторонам надано певну iнiцiативу. Саме участь професiйних спiлок в правовому регулюваннi створюу специфiку регулювання трудових вiдносин.
Для прийняття власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом разом з профспiлковими комiтетами локальних актiв важливого значення набувають рекомендацiйнi норми, за допомогою яких держава пропонуу сторонам самим урегулювати певнi вiдносини. Рекомендацiйнi норми не у обов'язковими для сторiн. Якщо сторони вiдповiдноє норми не прийняли, то рекомендацiйна норма не може бути застосована при вирiшеннi спору, що виник мiж сторонами.
В умовах переходу до ринкових вiдносин важливого значення набувають функцiональнi зв'язки права, спрямованi на виявлення i пiдвищення соцiальноє результативностi правового регулювання. По сутi проводиться економiчно-правовий експеримент, який дозволяу визначити оптимальнi варiанти створюваних нових суспiльних вiдносин.
Якщо локальнi норми приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно або за погодженням з профспiлковим комiтетом, то експериментальнi норми у спецiальними актами компетентних державних органiв, якими санкцiонууться проведення правового експерименту на вiдмiну або навiть всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини.
Вiдмiннiсть локальних норм вiд експериментальних полягау в тому, що локальнi норми доповнюють, конкретизують загальнi норми трудового права стосовно конкретного пiдприумства, установи, органiзацiє. Експериментальнi ж норми, навпаки, роблять винятки iз загальних норм або приймаються всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини з тим, що, можливо, в майбутньому в разi позитивних наслiдкiв експерименту цi загальнi норми будуть замiненi на новi. Прийняття нових норм здiйснюуться методом державно-нормативного регулювання.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
23
 5. Функцiє трудового права Украєни
Термiн <функцiя> походить вiд латинського слова <Гшiсєiо>, що означау обслуговування, дiяльнiсть. Якщо метод правового регулювання - це спосiб впливу на суспiльнi вiдносини, то функцiя права - це основнi напрямки цього впливу, що вiдображають його службове призначення. Функцiє трудового права також обумовленi економiчним базисом i в них зовнiшньо проявляуться сутнiсть права.
Правовi функцiє виражають спрямованiсть впливу права на суспiльнi вiдносини, тому показником єх реалiзацiє служать соцiально-економiчнi, полiтичнi, iдеологiчнi та iншi наслiдки, що сталися в результатi дiє права. Саме на цих напрямках i проявляуться активно-творча роль права в регулюваннi i розвитку суспiльних вiдносин. Свiй нормативний вираз функцiє права одержують в законодавчих актах у виглядi мети i завдань правового регулювання.
Оскiльки право у одним з елементiв структури суспiльства, його функцiє необхiдно розглядати в удинiй системi суспiльного управлiння i в нерозривному зв'язку з об'уктивними та суб'уктивними чинниками суспiльного розвитку.
Об'уктивним критерiум класифiкацiє функцiй можуть слу-жити основнi види суспiльних вiдносин, що становлять уднiсть правового регулювання. З цiує точки зору можна видiлити економiчну, соцiальну та iдеологiчну (виховну) функцiє права. У здiйсненнi цих функцiй прямо або побiчно беруть участь усi галузi права, при цьому кожна з них використовуу специфiчнi для неє властивостi, методи i засоби, якi вiдповiдають особливостям суспiльних вiдносин, що ними регулюються, та єх мiсцю в суспiльнiй структурi.
Отже, функцiя права - це напрям правового впливу на суспiльнi вiдносини, що визначау службове призначення права в життi суспiльства. В першу чергу цей вплив спрямований на пiдвищення суспiльного виробництва, змiцнення економiчних вiдносин, оскiльки передумовою прискорення соцiального розвитку у самовiддана праця громадян Украєни в усiх сферах господарства.
Регулюючи трудову дiяльнiсть громадян, трудове право активно впливау на виробництво i тим самим виконуу економiчну, виробничу функцiю. Саме через трудовi вiдносини реалiзуються виробничi програми, створюються i збiльшуються народне багатство i фонди матерiального забезпечення працюючих.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
24
Економiчна функцiя трудового права впливау на економiчнi вiдносини шляхом встановлення мiри працi та мiри споживання, диференцiацiє працi за ознакою єє складностi, визначення кiлькiсних i якiсних показникiв працi, стимулювання матерiальними засобами високопродуктивноє працi.
Перехiд до ринкових вiдносин обумовив глибокi змiни в господарському механiзмi держави, а вiдповiдно i обумовлюу якiснi змiни в правовому регулюваннi, зокрема розширення засад локальноє нормотворчостi.
Трудове право Украєни активно впливау на соцiальнi чинники розвитку суспiльства. Соцiальну сферу суспiльного життя становлять переважно вiдносини по становищу людей в суспiльствi, тобто вiдносини рiвностi або нерiвностi, спiвробiтництва чи експлуатацiє, ступеня розвитку особи, ставлення до власностi. Саме завдяки працi та єє результатам створюуться можливiсть визначити становище людини в суспiльствi. Тому право, регулюючи вiдносини по застосуванню працi, стау важливим чинником розвитку суспiльних вiдносин.
В трудовому правi Украєни знаходять закрiплення принципи соцiальноє справедливостi, подальшого розвитку засад рiвностi, стимулювання прогресивних змiн в умовах i змiстi працi, створення оптимальноє органiзацiє працi на виробництвi, сприятливих умов для залучення робочоє сили до працi i розвитку особи працiвника, стимулювання трудовоє та громадськоє активностi, забезпечення гарантiй зайнятостi в здiйсненнi трудових вiдносин. Кожний з цих напрямiв соцiальноє дiє трудового права пiдкрiплюуться вiдповiдними правовими нормами.
Основою соцiальноє сфери у здiйснення працi, оскiльки соцiальнi вiдносини формуються, вiдтворюються i проявляються в працi, хоч вони охоплюють й iншi сфери життя. Саме тому трудове право мау найбiльш широкi можливостi впливати на соцiальне життя шляхом як встановлення правового i фактичного статусу особи, яка вступила в трудовi вiдносини, так i безпосереднього регулювання суспiльних трудових i пов'язаних з ними вiдносин.
Соцiальна функцiя трудового права проявляуться у тому, що за єє допомогою формууться особа працiвника в напрямку, необхiдному для суспiльства. Проявом розвитку особи працiвника у його сумлiнне ставлення до працi, участь в справах трудового колективу та громадських органiзацiях.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
25
Соцiальна функцiя трудового права у основною i характерною саме для цiує галузi права. Тому в розвинутих промислових краєнах досить часто замiсть термiну <трудове право> вживауться термiн <соцiальне право>, що знайшло вiдображення i в юридичнiй лiтературi. Так, наприкiнцi 1975 р. в Федеративнiй Республiцi Нiмеччини оголошено про створення Соцiального кодексу ФРН, завданням якого визначено <здiйснення соцiальноє справедливостi i соцiальноє безпеки, включаючи соцiальну i виховну допомогу>'.
" До соцiальноє функцiє трудового права тiсно примикау iде-1< ологiчна (виховна) функцiя, яка мау загальну соцiальну спрямованiсть на справедливе регулювання трудових вiдносин i виховання свiдомостi цiує справедливостi. Провiдне становище людини у виробництвi визначають його розумовi здiбностi, хоч i фiзичнi здiбностi у важливим компонентом робочоє сили. Саме завдяки мисленню, свiдомостi, своєм розумовим здiбностям людина вiдiграу активну роль в суспiльному виробництвi.
Формування здiбностей працiвникiв у складним процесом. Для здiйснення висококвалiфiкованоє працi людина повинна тривалий час навчатися не тiльки професiйно, а й загальноос-вiтньо. Тому кожному виду трудовоє дiяльностi завжди передуу надбання тих чи iнших знань.
Завдяки наявностi в трудовiй дiяльностi такого компонента, як пiзнання, вiдбуваються акумуляцiя виробничого досвiду попереднiх поколiнь, його трансформацiя, засвоуння навикiв та вмiння наступними поколiннями. Без цього була б неможливою спадковiсть трудовоє дiяльностi. Поряд з пiзнанням в трудовому процесi працiвником оцiнюуться своя праця, усвiдомлюуться єє необхiднiсть, формуються потреби, iнтереси, мотиви та мета цiує дiяльностi.
Важливим чинником виховання i розвитку здiбностей працiвникiв у трудове право. Його норми не тiльки вмiщують належну iнформацiю, а й забезпечують закрiплення органiзацiйно-правових форм як трудовоє, так i iнших видiв дiяльностi. Право визначау обов'язкову поведiнку працюючих, а також встановлюу певний комплекс правових засобiв, що забезпечують сумлiнне iнiцiативне ставлення робiтникiв i службовцiв до виконання своєх трудових обов'язкiв.
Норми трудового права мiстять правила належноє поведiнки працiвника в процесi спiльноє працi. Завдяки цим нормам
' Див.: <Виiкiе&ееаеiгЬiаИ>. 1975. N 1. Р. 3015.
26
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
у працюючих формууться певна правосвiдомiсть. Разом з тим данi норми мiстять й певнi негативнi наслiдки, примус до тих, хто цi правила порушуу.
Тому можна вважати, що правове виховання нормами законодавства про працю здiйснюуться шляхом переконання, стимулювання, контролю за додержанням законодавства i методом примусу. Усi цi методи повиннi забезпечити справедливий пiдхiд до регулювання працi як працюючих взагалi, так i окремих категорiй громадян з метою надання єм пiльг i переваг за виконання особливо важливих для держави функцiй (шахтарi, лiкарi, вчителi та iн.) або з iнших пiдстав (жiнки, молодь, люди похилого вiку), у забезпеченням саме справедливого пiдходу до регулювання i визнання соцiального значення єх працi. Досягнення суспiльством в майбутньому вiдповiдного рiвня розвитку, перетворення характеру, змiсту та умов працi на пiдставi зростання єє продуктивностi об'уктивно вирiвнють становище працюючих i роблять непотрiбними значну кiлькiсть ланок диференцiйованих переваг.
В радянськiй лiтературi постiйно пiдкреслювалось, що норми права взагалi i норми трудового права зокрема, якi безпосередньо спрямованi на розвиток демократiє на виробництвi, участь працюючих в управлiннi пiдприумствами i об'уднаннями у проявом виконання ними полiтичноє (управлiнськоє) функцiє. Проте зазначимо, що управлiнська функцiя у суто економiчною, оскiльки вона спрямована на досягнення пiдприумством певних господарських результатiв. Тому не слiд шукати в трудовому правi полiтичних повноважень, воно спрямоване на регулювання трудових вiдносин. Нi колективна праця, нi тим бiльш iндивiдуальна не спрямованi на вирiшення полiтичних питань.
 6. Вiдмежування трудового права вiд сумiжних галузей права
Трудове право у самостiйною галуззю права, мау свiй предмет i специфiчний метод регулювання. В той же час трудове право - не вiдокремлене право, бо вирiшуу цiлу низку питань, щодо яких стикууться з iншими галузями права. Застосування норм трудового права тiсно пов'язууться iз застосуванням правових норм iнших галузей права, а також враховуу принципи цих галузей. Найбiльший зв'язок трудове право мау з конституцiйним, адмiнiстративним, цивiльним та господарським правом.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
27
З конституцiйним правом трудове право пов'язане тим, що Конституцiя Украєни визначау основнi трудовi права i обов'язки громадян, якi знаходять подальший розвиток в нормах трудового права i сприймаються як принципи. Зокрема Конституцiя Украєни закрiплюу право кожного громадянина на пiдприумницьку дiяльнiсть; право на працю, включаючи можливiсть заробляти собi на життя працею; право на справедливу i задовiльну винагороду; право на умови працi, що вiдповiдають вимогам безпеки i гiгiуни працi; право на соцiальне забезпечення в старостi, у разi хвороби, повноє або частковоє непрацездатностi, iнвалiдностi, нещасного випадку, втрати годувальника i безробiття.
Цi основнi конституцiйнi права у нормативними передумовами, на пiдставi яких розвиваються приписи трудового права. Найбiльш важливим у конституцiйний принцип, вiдповiдно до якого тiльки праця у основою суспiльного i матерiального становища громадян Украєни. Саме тому для удосконалення права на працю повинна бути удосконалена система працевлаштування громадян. Не випадково одним з перших законiв Украєни став саме Закон <Про зайнятiсть населення>, прийнятий Верховною Радою 1 березня 1991 р.
Вiдповiдно до цього Закону держава взяла на себе обов'язок забезпечити рiвнi можливостi всiм громадянам в реалiзацiє єх права на вiльний вибiр виду дiяльностi за здiбностями та професiйною пiдготовкою з урахуванням особистих iнтересiв i суспiльних потреб; сприяти забезпеченню ефективноє зайнятостi, запобiгати безробiттю, створювати новi робочi мiсця та умови для розвитку пiдприумництва; координувати дiяльнiсть у сферi зайнятостi з iншими напрямками економiчноє та соцiальноє полiтики; спiвробiтничати з професiйними спiлками, асоцiацiями пiдприумцiв та iн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75