https://wodolei.ru/catalog/accessories/derzhatel-dlya-polotenec/nastennye/
<Про скорочення робочого дня на фабриках i заводах i про встановлення святкового вiдпочинку>. Законом встановлювався робочий день тривалiстю в 11,5 години на добу.
Пiсля прийняття цього закону становище трудящих не по-ЛЦiшилось, оскiльки загальна кiлькiсть робочих годин на рiк єбiльшилась за рахунок зменшення кiлькостi святкових днiв.
286
ОСОБЛИВА ЧАСТИШ
Лютнева революцiя в Росiє 1917 р. не вирiшила питання про обмеження тривалостi робочого дня. Дiяльнiсть Тимчасового уряду по введенню восьмигодинного робочого дня звелася до того, що в особливому комiтетi мiнiстерства працi було тiльки обговорено, але без будь-яких наслiдкiв, питання про порядок роботи по створенню такого законодавства.
Пiсля бiльшовицького перевороту першим законодавчим актом про працю був декрет вiд 29 жовтня (11 листопада) 1917 р. <Про восьмигодинний робочий день>. Цей декрет став прикладом для революцiйне настроуних мас у деяких краєнах твропи, де також був уведений восьмигодинний робочий день (Нiмеччина, Австрiя, Фiнляндiя, Англiя, iталiя).
В Украєнi Центральною Радою 25 сiчня 1918 року був прийнятий i ухвалений Закон про восьмигодинний робочий день. Закон прийнятий <в вiдмiну та поправку> статей 64, 65, 68-70, 72-75 та 193-201 Устава о промьiшленном труде. Закон поширювався на всi пiдприумства, в яких прикладауться наймана праця, незалежно вiд розмiру цих пiдприумств, так i вiд того, кому вони належать.
Робiтничим часом або часом робочих годин на добу вважауться той час, в який згiдно умовi найму (статтi 48, 60, 96, 98 i 103 Устава о промьiшленном труде) робiтник повинен бути на промисловiм пiдприумствi i в розпорядженнi завiдуючого ним для виконання роботи.
Робочий день, який встановлюуться нормами внутрiшнього розпорядку пiдприумств (п. 1 ст. 103 Устава о промьiшленном труде - нормальний робочий час), не повинен бути вище 8 годин на добу та 48 годин на тиждень, рахуючи сюди i час, потрiбний для чистки машин та на наведення порядку в робiтничому помешканнi. Перед Рiздвом (24 грудня) та перед Трiйцею праця закiнчууться у 12 годин дня (наведено за мовою орiгiна-лу - В.П.). В листопадi 1919 р. на першiй мiжнароднiй конференцiє Лiги Нацiй була досягнута загальна угода про прийняття конвенцiє про восьмигодинний робочий день.
В СРСР на вiдзначення десятирiччя жовтневоє революцiє ЦВК СРСР манiфестом вiд 15 жовтня 1927 р. постановив забезпечити протягом найближчих рокiв перехiд вiд восьмигодинного до семигодинного робочого дня промислових працiвникiв без зменшення єх заробiтноє плати.
В розвиток цього манiфесту ЦВК i РНК СРСР сiчня 1929 р. прийняли постанову <Про семигодинний робочий день>, якою
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
287
переважну бiльшiсть робiтникiв виробничих пiдприумств було поступово переведено на семигодинний робочий день. Вводилася шестиденка - п'ятиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. Тривалiсть робочого тижня фактично встановлювалась в 35 годин. Кожний шостий день - 6, 12, 18, 24 та ЗО числа кожного мiсяця, незалежно вiд того, на який день тижня вони припадали, оголошувались вихiдними днями.
Однак у зв'язку з напруженням мiжнародноє обстановки указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 26 червня 1940 р. <Про перехiд на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень i про заборону самовiльного уходу робiтникiв i службовцiв з пiдприумств i установ> було здiйснено перехiд на восьмигодинний робочий день'. Тривалiсть робочого дня з семи годин була збiльшена до восьми, робочий тиждень 'встановлювався в 48 годин при шести робочих днях з одним вихiдним у недiлю.
Фактично було проведено закрiплення (<закрiпачення>) працюючих за пiдприумствами i установами, оскiльки заборонявся самовiльний уход робiтникiв i службовцiв iз державних, кооперативних i громадських пiдприумств i установ, а також самовiльний перехiд з одного пiдприумства на iнше або з однiує установи в iншу. В ст. 4 цього указу зазначались випадки, коли директор пiдприумства i начальник установи мали право i були зобов'язанi дати дозвiл на уход робiтника i службовця. За запiзнення на роботу, прогули i самовiльне залишення роботи було встановлено кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Заборона залишати роботу i кримiнальна вiдповiдальнiсть за це були скасованi лише указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 25 квiтня 1956 р. <Про скасування судовоє вiдповiдальностi робiтникiв i службовцiв за самовiльне залишення пiдприумств i установ i за прогул без поважних причин>.
До скасування судовоє вiдповiдальностi за самовiльне залишення пiдприумств Радянський Союз разом з Украєнською РСР i Бiлоруською РСР вступили в члени Мiжнародноє Органiзацiє Працi (МОП). Ця органiзацiя ще у 1935 р. прийняла Конвенцiю № 47 <Про 40-годинний робочий тиждень>. Але ця Конвенцiя протягом тривалого часу не набирала чинностi, оскiльки вiдповiдно до iснуючих положень Конвенцiя набирау чинностi за умови, якщо вона ратифiкована не менше як двома краєнами - членами МОП. На момент вступу Украєни в МОП
Див.: Ведомости Верхов. Совета СССР. 1940. № 20.
288
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Конвенцiя № 47 була ратифiкована лише однiую краєною - Новою Зеландiую.
В 1956 р. Украєна разом з Бiлорусiую i Радянським Союзом ратифiкували Конвенцiю № 47, i ця Конвенцiя набрала чинностi. Почався новий етап скорочення робочого часу, який в Украєнi був завершений в 1993 р. прийняттям Верховною Радою закону вiд 17 листопада 1993 р.
Робочий час - поняття багатозначне. Як економiчне поняття робочий час - це частка iндивiдуальноє участi працюючих у спiльнiй працi. Розмiр суспiльне необхiдноє частки (мiри) працi на кожному етапi iсторичного розвитку обумовлений соцiально-економiчними i полiтичними чинниками. Урегульована законом частка (мiра) працi набувау правовоє форми, стау юридичне обов'язковою нормою тривалостi працi робiтникiв i службовцiв.
Предметом правового регулювання робочий час стау лише тодi, коли вiн виступау як мiра працi, змiстом трудових вiдносин. Час i розпорядок працi в особистому господарствi (наприклад, праця ремiсника), так само, як i час працi, який виступау засобом виконання зобов'язань в цивiльних майнових вiдносинах, не регламентууться правом.
Встановлена державою норма робочого часу у узаконеною часткою суспiльне> необхiдноє працi, яку кожний робiтник i службовець повинен виконувати.
Норма робочого часу слугуу засобом охорони працi внаслiдок того, що вона поуднуу потреби суспiльства з соцiально-фiзiологiчними потребами окремоє людини, мау обов'язковий характер, реально забезпечууться i, як правило, точно виконууться. Нормi робочого часу властивий принцип реальностi, правовими гарантiями якого у максимальне обмеження надурочних робiт i вiдповiдальнiсть за єх незаконне проведення, державний нагляд i громадський контроль за додержанням законодавства про робочий час i час вiдпочинку.
Таким чином, в трудовому правi Украєни норма робочого часу (вiдповiдний робочий день, робочий тиждень) виступау одночасно як суспiльне необхiдна i як обов'язкова частка участi робiтникiв i службовцiв у створеннi суспiльного продукту.
Юридичною формою закрiплення мiри тривалостi працi i методом правового нормування робочого часу в широкому розумiннi виступау закон. Разом з тим нормативнi угоди вiдiграють важливу роль в регламентацiє розподiлу та облiку робочого
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
289
часу. В правилах внутрiшнього трудового розпорядку окремих пiдприумств встановлюються розпорядок робочого дня, графiк змiн, порядок облiку робочого часу та iншi важливi елементи режиму робочого часу. iстотною ознакою робочого часу у те, що вiн у часом, протягом якого робiтник або службовець внаслiдок обов'язкiв, що випливають з трудових правовiдносин, повинен виконувати свою трудову функцiю або iншу роботу, що йому доручауться.
; Як виняток, робочим часом визначаються також окремi Шрiзки часу, протягом яких працiвник вiльний вiд виконання 1-их трудових обов'язкiв, але йому виплачууться за цей час |Варобiтна плата. Такi перiоди прямо вказуються в законi i зара-iХОВУЮТЬСЯ в робочий час (перерви для жiнок для годування iтини, для вантажникiв, перерви для обiгрiву в холоднi пори НвУ та iн.).
дiг.ртже, робочим часом у час, протягом якого робiтник або кбовець вiдповiдно до правил внутрiшнього трудового роз-ядку повинен перебувати на мiсцi виконання робiт i вико-ати свою трудову функцiю або iншу доручену йому роботу.
2. Види тривалостi робочого часу
^Держава вважау нормальною тривалiстю робочого часу норiє що не перевищуу 49 годин на тиждень. У сучасних умовах 'бiльшого значення набувають локальнi (мiсцевi) норми, що Ливау iз змiсту ч. 2 ст. 50 КЗпП, де зазначено, що пiдпри-тва i органiзацiє при укладеннi колективного договору мо-ь встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, це передбачено законом.
^Єiоряд iз загальним поняттям робочого часу в законодавствi ||енюуться його розмежування на окремi види. Передбачено i'види робочого часу: нормований i ненормований. Нормований робочий час у свою чергу подiляуться на робо-час нормальноє тривалостi, скорочений робочий час i не-iй робочий час.
пий час нормальноє тривалостi на пiдприумствах не може цувати 40 годин на тиждень. Саме ця тижнева норма мою нормою тривалостi робочого часу. точена тривалiсть робочого часу встановлена дяя деяких рiй працiвникiв. Зокрема, неповнолiтнiм у вiцi вiд 16 до iтривалiсть робочого часу встановлюуться в 36 годин на Ь. Для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв, а також учням вiком
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
290
вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул, тривалiсть робочого часу встановлена в 24 години на тиждень.
Якщо учнi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, тривалiсть єх робочого часу не може перевищувати половини встановленоє для неповнолiтнiх максимальноє тривалостi робочого часу, тобто вiдповiдно 18 i 12 годин на тиждень.
Для працiвникiв, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва у загальноосвiтнiх i професiйних навчально-виховних закладах, встановлюуться скорочений робочий тиждень або скорочена тривалiсть щоденноє роботи iз збереженням заробiтноє плати.
Для робiтникiв i службовцiв, якi успiшно навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) i заочних школах, на перiод навчального року встановлюуться скорочений робочий тиждень: у школах робiтничоє молодi - на один робочий день або на вiдповiдну йому кiлькiсть робочих годин (при скороченнi робочого дня протягом тижня), в школах сiльськоє молодi - на два робочих днi або на вiдповiдну єм кiлькiсть робочих годин (при скороченнi робочого дня протягом тижня). Цi особи звiльняються вiд роботи протягом навчального року не бiльш як на 36 робочих днiв при шестиденному робочому тижнi або на вiдповiдну єм кiлькiсть робочих годин. При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюуться залежно вiд тривалостi робочоє змiни при збереженнi кiлькостi вiльних вiд роботи годин. За час звiльнення з роботи у зв'язку з навчанням робiтникам i службовцям виплачууться 50 вiдсоткiв заробiтноє плати за основним мiсцем роботи, але не нижче встановленого мiнiмального розмiру заробiтноє плати.
Графiки надання особам, якi навчаються, скороченого робочого дня або скороченого робочого тижня затверджуються керiвником пiдприумства за погодженням з профспiлковим комiтетом i директорами вiдповiдних шкiл.
Керiвники пiдприумств можуть надавати без шкоди для виробничоє дiяльностi працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) i заочних школах, за єх бажанням у перiод навчального року один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень без збереження заробiтноє плати.
Працiвникам, якi навчаються на останнiх курсах вищих навчальних закладiв, протягом десяти навчальних мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або здачi державних екзаменiв надауться щотижневе при шестиденному
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
291
робочому тижнi один вiльний вiд роботи день для пiдготовки до занять з оплатою його в розмiрi 50 вiдсоткiв одержуваноє заробiтноє плати, але не нижче мiнiмальноє.
При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюуться залежно вiд тривалостi робочоє змiни при збереженнi загальноє кiлькостi вiльних вiд роботи годин.
На перiод десяти навчальних мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або здачi державних екзаменiв працiвникам за єх бажанням може бути надано додатково ще один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень без збереження заробiтноє плати.
Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi i успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, надауться за єх бажанням протягом чотирьох рокiв навчання один вiльний вiд роботи день на тиждень з оплатою його у розмiрi 50 вiдсоткiв середньоє заробiтноє плати.
Для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умовами працi, тривалiсть робочого часу встановлюуться не бiльше як 36 годин на тиждень. Перелiк працiвникiв, для яких скорочууться тривалiсть робочого часу, визначауться Списком виробництв, цехiв, професiй i посад з шкiдливими умовами працi, робота в яких дау право на додаткову вiдпустку i скорочений робочий день.
Право на скорочений робочий день мають робiтники, iнженерно-технiчнi працiвники i службовцi, професiє i посади яких передбаченi у виробництвах i цехах у вiдповiдних роздiлах Списку незалежно вiд того, до якоє галузi народного господарства належать цi виробництва i цехи.
Робочий день скорочууться лише за тi днi, коли працiвники працювали з шкiдливими умовами працi не менше половини скороченого робочого дня. При зазначеннi у Списку <постiйно зайнятий> або <постiйно працюючий> робочий день для таких працiвникiв скорочууться лише тодi, коли вони фактично зайнятi на роботi з шкiдливими умовами працi протягом усього .скороченого робочого дня.
Якщо професiє чи посади працiвникiв не зазначенi в Списку, але працiвник в окремi днi роботи працював з шкiдливими умовами працi, йому повинен у цi днi встановлюватись робочий день такоє тривалостi, яка передбачена для працiвникiв, постiйно зайнятих на таких роботах.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
292
Скорочений робочий день встановлений для окремих категорiй працiвникiв розумовоє працi, дiяльнiсть яких пов'язана з пiдвищеним iнтелектуальним i нервовим напруженням.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75
Пiсля прийняття цього закону становище трудящих не по-ЛЦiшилось, оскiльки загальна кiлькiсть робочих годин на рiк єбiльшилась за рахунок зменшення кiлькостi святкових днiв.
286
ОСОБЛИВА ЧАСТИШ
Лютнева революцiя в Росiє 1917 р. не вирiшила питання про обмеження тривалостi робочого дня. Дiяльнiсть Тимчасового уряду по введенню восьмигодинного робочого дня звелася до того, що в особливому комiтетi мiнiстерства працi було тiльки обговорено, але без будь-яких наслiдкiв, питання про порядок роботи по створенню такого законодавства.
Пiсля бiльшовицького перевороту першим законодавчим актом про працю був декрет вiд 29 жовтня (11 листопада) 1917 р. <Про восьмигодинний робочий день>. Цей декрет став прикладом для революцiйне настроуних мас у деяких краєнах твропи, де також був уведений восьмигодинний робочий день (Нiмеччина, Австрiя, Фiнляндiя, Англiя, iталiя).
В Украєнi Центральною Радою 25 сiчня 1918 року був прийнятий i ухвалений Закон про восьмигодинний робочий день. Закон прийнятий <в вiдмiну та поправку> статей 64, 65, 68-70, 72-75 та 193-201 Устава о промьiшленном труде. Закон поширювався на всi пiдприумства, в яких прикладауться наймана праця, незалежно вiд розмiру цих пiдприумств, так i вiд того, кому вони належать.
Робiтничим часом або часом робочих годин на добу вважауться той час, в який згiдно умовi найму (статтi 48, 60, 96, 98 i 103 Устава о промьiшленном труде) робiтник повинен бути на промисловiм пiдприумствi i в розпорядженнi завiдуючого ним для виконання роботи.
Робочий день, який встановлюуться нормами внутрiшнього розпорядку пiдприумств (п. 1 ст. 103 Устава о промьiшленном труде - нормальний робочий час), не повинен бути вище 8 годин на добу та 48 годин на тиждень, рахуючи сюди i час, потрiбний для чистки машин та на наведення порядку в робiтничому помешканнi. Перед Рiздвом (24 грудня) та перед Трiйцею праця закiнчууться у 12 годин дня (наведено за мовою орiгiна-лу - В.П.). В листопадi 1919 р. на першiй мiжнароднiй конференцiє Лiги Нацiй була досягнута загальна угода про прийняття конвенцiє про восьмигодинний робочий день.
В СРСР на вiдзначення десятирiччя жовтневоє революцiє ЦВК СРСР манiфестом вiд 15 жовтня 1927 р. постановив забезпечити протягом найближчих рокiв перехiд вiд восьмигодинного до семигодинного робочого дня промислових працiвникiв без зменшення єх заробiтноє плати.
В розвиток цього манiфесту ЦВК i РНК СРСР сiчня 1929 р. прийняли постанову <Про семигодинний робочий день>, якою
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
287
переважну бiльшiсть робiтникiв виробничих пiдприумств було поступово переведено на семигодинний робочий день. Вводилася шестиденка - п'ятиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. Тривалiсть робочого тижня фактично встановлювалась в 35 годин. Кожний шостий день - 6, 12, 18, 24 та ЗО числа кожного мiсяця, незалежно вiд того, на який день тижня вони припадали, оголошувались вихiдними днями.
Однак у зв'язку з напруженням мiжнародноє обстановки указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 26 червня 1940 р. <Про перехiд на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень i про заборону самовiльного уходу робiтникiв i службовцiв з пiдприумств i установ> було здiйснено перехiд на восьмигодинний робочий день'. Тривалiсть робочого дня з семи годин була збiльшена до восьми, робочий тиждень 'встановлювався в 48 годин при шести робочих днях з одним вихiдним у недiлю.
Фактично було проведено закрiплення (<закрiпачення>) працюючих за пiдприумствами i установами, оскiльки заборонявся самовiльний уход робiтникiв i службовцiв iз державних, кооперативних i громадських пiдприумств i установ, а також самовiльний перехiд з одного пiдприумства на iнше або з однiує установи в iншу. В ст. 4 цього указу зазначались випадки, коли директор пiдприумства i начальник установи мали право i були зобов'язанi дати дозвiл на уход робiтника i службовця. За запiзнення на роботу, прогули i самовiльне залишення роботи було встановлено кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Заборона залишати роботу i кримiнальна вiдповiдальнiсть за це були скасованi лише указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 25 квiтня 1956 р. <Про скасування судовоє вiдповiдальностi робiтникiв i службовцiв за самовiльне залишення пiдприумств i установ i за прогул без поважних причин>.
До скасування судовоє вiдповiдальностi за самовiльне залишення пiдприумств Радянський Союз разом з Украєнською РСР i Бiлоруською РСР вступили в члени Мiжнародноє Органiзацiє Працi (МОП). Ця органiзацiя ще у 1935 р. прийняла Конвенцiю № 47 <Про 40-годинний робочий тиждень>. Але ця Конвенцiя протягом тривалого часу не набирала чинностi, оскiльки вiдповiдно до iснуючих положень Конвенцiя набирау чинностi за умови, якщо вона ратифiкована не менше як двома краєнами - членами МОП. На момент вступу Украєни в МОП
Див.: Ведомости Верхов. Совета СССР. 1940. № 20.
288
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Конвенцiя № 47 була ратифiкована лише однiую краєною - Новою Зеландiую.
В 1956 р. Украєна разом з Бiлорусiую i Радянським Союзом ратифiкували Конвенцiю № 47, i ця Конвенцiя набрала чинностi. Почався новий етап скорочення робочого часу, який в Украєнi був завершений в 1993 р. прийняттям Верховною Радою закону вiд 17 листопада 1993 р.
Робочий час - поняття багатозначне. Як економiчне поняття робочий час - це частка iндивiдуальноє участi працюючих у спiльнiй працi. Розмiр суспiльне необхiдноє частки (мiри) працi на кожному етапi iсторичного розвитку обумовлений соцiально-економiчними i полiтичними чинниками. Урегульована законом частка (мiра) працi набувау правовоє форми, стау юридичне обов'язковою нормою тривалостi працi робiтникiв i службовцiв.
Предметом правового регулювання робочий час стау лише тодi, коли вiн виступау як мiра працi, змiстом трудових вiдносин. Час i розпорядок працi в особистому господарствi (наприклад, праця ремiсника), так само, як i час працi, який виступау засобом виконання зобов'язань в цивiльних майнових вiдносинах, не регламентууться правом.
Встановлена державою норма робочого часу у узаконеною часткою суспiльне> необхiдноє працi, яку кожний робiтник i службовець повинен виконувати.
Норма робочого часу слугуу засобом охорони працi внаслiдок того, що вона поуднуу потреби суспiльства з соцiально-фiзiологiчними потребами окремоє людини, мау обов'язковий характер, реально забезпечууться i, як правило, точно виконууться. Нормi робочого часу властивий принцип реальностi, правовими гарантiями якого у максимальне обмеження надурочних робiт i вiдповiдальнiсть за єх незаконне проведення, державний нагляд i громадський контроль за додержанням законодавства про робочий час i час вiдпочинку.
Таким чином, в трудовому правi Украєни норма робочого часу (вiдповiдний робочий день, робочий тиждень) виступау одночасно як суспiльне необхiдна i як обов'язкова частка участi робiтникiв i службовцiв у створеннi суспiльного продукту.
Юридичною формою закрiплення мiри тривалостi працi i методом правового нормування робочого часу в широкому розумiннi виступау закон. Разом з тим нормативнi угоди вiдiграють важливу роль в регламентацiє розподiлу та облiку робочого
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
289
часу. В правилах внутрiшнього трудового розпорядку окремих пiдприумств встановлюються розпорядок робочого дня, графiк змiн, порядок облiку робочого часу та iншi важливi елементи режиму робочого часу. iстотною ознакою робочого часу у те, що вiн у часом, протягом якого робiтник або службовець внаслiдок обов'язкiв, що випливають з трудових правовiдносин, повинен виконувати свою трудову функцiю або iншу роботу, що йому доручауться.
; Як виняток, робочим часом визначаються також окремi Шрiзки часу, протягом яких працiвник вiльний вiд виконання 1-их трудових обов'язкiв, але йому виплачууться за цей час |Варобiтна плата. Такi перiоди прямо вказуються в законi i зара-iХОВУЮТЬСЯ в робочий час (перерви для жiнок для годування iтини, для вантажникiв, перерви для обiгрiву в холоднi пори НвУ та iн.).
дiг.ртже, робочим часом у час, протягом якого робiтник або кбовець вiдповiдно до правил внутрiшнього трудового роз-ядку повинен перебувати на мiсцi виконання робiт i вико-ати свою трудову функцiю або iншу доручену йому роботу.
2. Види тривалостi робочого часу
^Держава вважау нормальною тривалiстю робочого часу норiє що не перевищуу 49 годин на тиждень. У сучасних умовах 'бiльшого значення набувають локальнi (мiсцевi) норми, що Ливау iз змiсту ч. 2 ст. 50 КЗпП, де зазначено, що пiдпри-тва i органiзацiє при укладеннi колективного договору мо-ь встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, це передбачено законом.
^Єiоряд iз загальним поняттям робочого часу в законодавствi ||енюуться його розмежування на окремi види. Передбачено i'види робочого часу: нормований i ненормований. Нормований робочий час у свою чергу подiляуться на робо-час нормальноє тривалостi, скорочений робочий час i не-iй робочий час.
пий час нормальноє тривалостi на пiдприумствах не може цувати 40 годин на тиждень. Саме ця тижнева норма мою нормою тривалостi робочого часу. точена тривалiсть робочого часу встановлена дяя деяких рiй працiвникiв. Зокрема, неповнолiтнiм у вiцi вiд 16 до iтривалiсть робочого часу встановлюуться в 36 годин на Ь. Для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв, а також учням вiком
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
290
вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул, тривалiсть робочого часу встановлена в 24 години на тиждень.
Якщо учнi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, тривалiсть єх робочого часу не може перевищувати половини встановленоє для неповнолiтнiх максимальноє тривалостi робочого часу, тобто вiдповiдно 18 i 12 годин на тиждень.
Для працiвникiв, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва у загальноосвiтнiх i професiйних навчально-виховних закладах, встановлюуться скорочений робочий тиждень або скорочена тривалiсть щоденноє роботи iз збереженням заробiтноє плати.
Для робiтникiв i службовцiв, якi успiшно навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) i заочних школах, на перiод навчального року встановлюуться скорочений робочий тиждень: у школах робiтничоє молодi - на один робочий день або на вiдповiдну йому кiлькiсть робочих годин (при скороченнi робочого дня протягом тижня), в школах сiльськоє молодi - на два робочих днi або на вiдповiдну єм кiлькiсть робочих годин (при скороченнi робочого дня протягом тижня). Цi особи звiльняються вiд роботи протягом навчального року не бiльш як на 36 робочих днiв при шестиденному робочому тижнi або на вiдповiдну єм кiлькiсть робочих годин. При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюуться залежно вiд тривалостi робочоє змiни при збереженнi кiлькостi вiльних вiд роботи годин. За час звiльнення з роботи у зв'язку з навчанням робiтникам i службовцям виплачууться 50 вiдсоткiв заробiтноє плати за основним мiсцем роботи, але не нижче встановленого мiнiмального розмiру заробiтноє плати.
Графiки надання особам, якi навчаються, скороченого робочого дня або скороченого робочого тижня затверджуються керiвником пiдприумства за погодженням з профспiлковим комiтетом i директорами вiдповiдних шкiл.
Керiвники пiдприумств можуть надавати без шкоди для виробничоє дiяльностi працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) i заочних школах, за єх бажанням у перiод навчального року один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень без збереження заробiтноє плати.
Працiвникам, якi навчаються на останнiх курсах вищих навчальних закладiв, протягом десяти навчальних мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або здачi державних екзаменiв надауться щотижневе при шестиденному
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
291
робочому тижнi один вiльний вiд роботи день для пiдготовки до занять з оплатою його в розмiрi 50 вiдсоткiв одержуваноє заробiтноє плати, але не нижче мiнiмальноє.
При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюуться залежно вiд тривалостi робочоє змiни при збереженнi загальноє кiлькостi вiльних вiд роботи годин.
На перiод десяти навчальних мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або здачi державних екзаменiв працiвникам за єх бажанням може бути надано додатково ще один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень без збереження заробiтноє плати.
Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi i успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, надауться за єх бажанням протягом чотирьох рокiв навчання один вiльний вiд роботи день на тиждень з оплатою його у розмiрi 50 вiдсоткiв середньоє заробiтноє плати.
Для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умовами працi, тривалiсть робочого часу встановлюуться не бiльше як 36 годин на тиждень. Перелiк працiвникiв, для яких скорочууться тривалiсть робочого часу, визначауться Списком виробництв, цехiв, професiй i посад з шкiдливими умовами працi, робота в яких дау право на додаткову вiдпустку i скорочений робочий день.
Право на скорочений робочий день мають робiтники, iнженерно-технiчнi працiвники i службовцi, професiє i посади яких передбаченi у виробництвах i цехах у вiдповiдних роздiлах Списку незалежно вiд того, до якоє галузi народного господарства належать цi виробництва i цехи.
Робочий день скорочууться лише за тi днi, коли працiвники працювали з шкiдливими умовами працi не менше половини скороченого робочого дня. При зазначеннi у Списку <постiйно зайнятий> або <постiйно працюючий> робочий день для таких працiвникiв скорочууться лише тодi, коли вони фактично зайнятi на роботi з шкiдливими умовами працi протягом усього .скороченого робочого дня.
Якщо професiє чи посади працiвникiв не зазначенi в Списку, але працiвник в окремi днi роботи працював з шкiдливими умовами працi, йому повинен у цi днi встановлюватись робочий день такоє тривалостi, яка передбачена для працiвникiв, постiйно зайнятих на таких роботах.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
292
Скорочений робочий день встановлений для окремих категорiй працiвникiв розумовоє працi, дiяльнiсть яких пов'язана з пiдвищеним iнтелектуальним i нервовим напруженням.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75