- дiяння, здiйсненi в станi необхiдноє оборони, не у злочинними;
такi дiяння - суспiльне кориснi;
- внаслiдок здiйснення цих дiянь особi, що посягала, за-
подiюуться шкода;
- необхiдна оборона - субуктивне право кожного громадянина,
в той хе час захист державних, громадських iнтересiв, особи, П
прав - його моральний обовязок;
- право необхiдноє оборони громадяни можуть використати
тiльки в зазначених законом мехах.
Якщо для громадян необхiдна оборона у субуктивним правом
i моральним обовязком, то для працiвникiв органiв внутрiшнiх
справ захист iнтересiв держави, суспiльства, а також iнтересiв
громадян - службовий обовязок. Правом на необхiдну оборону
вiдповiдно до ст. 15 працiвники мiлiцiє володiють нарiвнi з усiма
без винятку громадянами.
Згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
28 червня 1991р. №4 "Про практику застосування судами
законодавства, яке забезпечуу право на необхiдну оборону вiд
суспiльне небезпечних посягань" (абз.I п.8) "суди зооовязанi
суворо додержувати законiв, спрямованих на захист пред-
ставникiв влади, представникiв правоохоронних органiв,
воунiзованоє охорони 1 iнших осiб при виконаннi ними службових
обовязкiв по запобiганню суспiльне небезпечним посяганням i
затриманню правопорушникiв" (Бюлетень... - С.20).
2. Заподiяння шкоди при необхiднiй оборонi мау вiдповiдати
умовам правомiрностi i виключати небезпеку та протиправнiсть
дiяння. Цi умови виробленi теорiую кримiнального права i
вiдповiдають нормi закону про необхiдну оборону. Таких умов,
що належать до посягання i захисту вiд нього, у шiсть.
Посягання повинно бути суспiльна небезпечним. Ст. 15 перед-
бачау захист не вiд будь-якого протизаконного вчинку, а лише
вiд суспiльне небезпечного посягання. Частiше за все не-
обхiднiсть захисту виникау внаслiдок посягання з боку хулiганiв,
грабiжникiв, розбiйникiв та iнших злочинних елементiв пiд час
єх нападiв.
За своєми обуктивними даними при виникненнi необхiдноє
оборони посягання мау досягти ступеня суспiльноє небезпечностi
злочину. Якщо ж характер посягання та ступiнь суспiльноє
небезпечностi незначнi, зокрема, посягання пiдпадау пiд ознаки
ч.2 ст.7 КК або адмiнiстративного правопорушення, стану не-
обхiдноє оборони не виникау. В звязку з цим заподiяння вказаноє
в ст. 15 шкоди в порядку захисту вiд таких посягань не у
правомiрним i повинно тягти кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Вiдповiдно до закону (ст. 15) стан необхiдноє оборони виникау
не тiльки у випадках, копи посягання у винним i таким, що
пiдлягау покаранню як злочин, але й при суспiльне небезпечно-
му посяганнi особи неосудноє або такоє, яка не досягла вiку
кримiнальноє вiдповiдальностi, а також у випадках, коли таке
посягання було наслiдком фактичноє помилки.
За правилами необхiдноє оборони потрiбно розглядати i
вбивство тварини в тих випадках, коло вона використовууться яп
знаряддя посягання П власником або iншою особою. Вбивство
тварини, яка зiрвалася з ланцюга i нападау на людей, або такоє.
що нападау у лiсi тощо, необхiдно розглядати за правилами
крайньоє необхiдностi.
З. Посягання повинно бути наявним, тобто вiдбуватися в мехах
якогось часу. Воно починауться з безпосередньоє реальноє за-
грози його виконання i закiнчууться в ту хвилину, коли перер-
вано захистом або припинено самим посягаючим.
Для слiдчих i суддiв основою встановлення наявностi стану
необхiдноє оборони мають бути насамперед субуктивнi критерiє.
Це означау, що в момент нападу особа, яка захищалась, не тiльки
передбачала неминучiсть заподiяння єй шкоди, але й
усвiдомлювала необхiднiсть вжиття захисних дiй, аж до вимуше-
ного заподiяння шкоди тому, хто посягау.
Субуктивне уявлення особи про початок загрози мау грунту-
ватися на врахуваннi фактичних обставин конкретного випадку
При оцiнцi небезпечного стану особи, яка оборонялася, слiд
враховувати, що загроза могла перейти в напад негайно i в
даному мiсцi.
В аго. I п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
28 червня 1991 р. №4 розяснюуться, що "стан необхiдноє
оборони виникау не лише в момент суспiльне небезпечного
посягання, але i при наявностi реальноє загрози заподiяння
шкоди тому, хто обороняуться".
Посягання не перестау бути наявним, якщо воно лише зупине-
но i в кожну хвилину може розпочатися знову. Посягання
вважауться закiнченим, коли воно перервано захистом або
припинене самим посягаючим.
Важливе розяснення з розглядуваного питання мiстить поста-
нова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1991 р.
№4 (абз.З п.З): "При вирiшеннi питання, чи не з запiзненням
застосовано оборону, слiд виходити з того, що для особи, яка
обороняуться, за обставинами повинно бути очевидним, що в
застосуваннi засобiв захисту вiдпала необхiднiсть. Якщо таке
переконання було вiдсутну i той, хто захищався, припускав
помилку щодо необхiдностi продовжувати захист, то треба вва-
жати. що вiн знаходився у станi необхiдноє оборони. Суди повиннi
мати на увазi, що перехiд використаних при нападi знарядь або
iнших предметiв вiд нападаючого до особи, яка захищауться, не
завжди свiдчить про закiнчення посягання".
З припиненням небезпечного посягання вiдпадау i право на не-
обхiдну оборону. Особи, якi завдали шкоди нападаючому вже пiсля
закiнчення посягання, притягаються до кримiнальноє вiдповiдальностi
як за зяояин, вчинений умисно проти особи (умисне вбивство - ст.93
або 94 чи умисне тiлесне ушкодження -ст.ЮI або 102).
4 Посягання повинно бути дiйсним, тобто iснуючим
обуктивно, в реальнiй дiйсностi, а не тiльки в уявi того, хто
захищауться. Якщо ж посягання iснуу тiльки в уявi особи, що
захищауться, питання про вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану
особi, яка помилково прийнята за нападаючого, вирiшууться за
правилами уявно? (мнимоє) оборони.
Для уявноє оборони характерно те, що вона у результатом
поведiнкою потерпiлого, а також всiма обставинами випадку. Як
при уявнiй, так i при необхiднiй оборонi особа керууться
намiрами дати вiдсiч суспiльне небезпечному посяганню. Тiльки
при необхiднiй оборонi це посягання у дiйсним, а при уявнiй воно
iснуу лише в уявi того, хто захищауться.
Уявну оборону за субуктивними ознаками мохна роздiлити
на два види:
а) коли особа не усвiдомлювала i, виходячи з обстановки, не
могла усвiдомити помилковiсть свого припущення про наявнiсть
посягання. Завдання шкоди без перевищення мех оборони у
казусом i не тягне кримiнальноє вiдповiдальностi, тобто
вирiшууться за правилами впливу фактичноє помилки на
субуктивну сторону дiяння;
б) коли особа не усвiдомлювала, але повинна була i могла
усвiдомити помилковiсть свого припущення про наявнiсть пося-
гання. Вiдповiдальнiсть настау за необережне завдання шкоди, а
при переищенш меж оборони - за умисний злочин, вчинений
при перевищеннi меж необхiдноє оборони.
5. Захист здiйснюуться шляхом завдання шкоди таму, хто
посягау.
Дiє людини, яка активно обороняуться вiд суспiльне небезпеч-
ного нападу, правомiрнi тiльки в тому випадку, коли вони
спрямованi на заподiяння шкоди самому нападаючому, а не
третiм особам. Коли ж дiями, спрямованими на завдання шкоди
нападаючому, насправдi заподiюуться шкода iншiй людинi, яка
опинилась на мiсцi пригоди, постау питання про вiдповiдальнiсть
особи, яка заподiяла таку шкоду.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 червня
1991 р. №4 розяснив (абз.2 п.б); "Якщо при оборонi випадково
заподiяно шкоду непричетнiй до нападу особi, залежно вiд
наслiдкiв вiдповiдальнiсть може настати за заподiяння шкоди з
необережностi".
6. Оборона допускауться, коли треба захистити iнтереси
громадян, суспiльства або держави.
Законодавство, закрiплюючи право громадян захищати вiд
суспiльне небезпечних посягань цi iнтереси, дау досить широкi
можливостi для цього. Однак мали мiсце випадки, коли слiдчi i
суддi не визнавали в дiях особи, яка протвдiяла суспiльне
небезпечному нападу, стану необхiдноє оборони тiльки тому, що
вона захищала безпосередньо не себе, а близьких єй людей або
стороннiх громадян. Така практика у хибною.
7. Захист не повинен перевищувати меж необхiдностi.
Заподiяна шкода визнауться необхiдною, а значить правомiрною,
якщо вона вiдповiдау небезпечностi посягання i обстановцi
захисту.
Для кожного конкретного випадку iснують своє межi необхiдноє
оборони, якi виникають з конкретних обставин справи. При
цьому враховуються як обуктивнi, так i субуктивнi моменти.
Закон не вимагау, зокрема, щоб захист здiйснювався такими ж
знаряддями, як i посяання. В ч.2 ст. 15 перелiченi випадки, коли
застосування зброє або будь-яких iнших засобiв чи предметiв,
незалежно вiд наслiдкiв, не виходить за межi необхiдноє оборони
i тим самим не у злочином. До цих випадкiв належить, зокрема,
той, коли особа, яка захищалася, не могла внаслiдок переляку
або сильного душевного хвилювання, викликаного суспiльне
небезпечними дiями, оцiнити вiдповiднiсть захисту характеровi
посягання.
Застосування вогнестрiльноє зброє i спецiальних засобiв для
працiвникiв мiлiцiє регламентовано Законом Украєни "Про
мiлiцiю" вiд 20 грудня 1990 р.
Перевищенням меж необхiдноє оборони вiдповiдно до закону
(ч.4 ст. 15 КК) у завдання тому, хто посягав, шкоди, яка явно не
вiдповiдау небезпечностi посягання чи обстановцi захисту.
Наприклад, громадянин М. зустрiв на вулицi О. i попросив у
нього припалити. О. вiдповiв, що у нього цигарок немау, i пiшов
далi. М. його наздогнав, схопив за плече, розвернув i двiчi вдарив
головою в обличчя, розбивши його до кровi. Боячись за своу
життя, О. вихопив нiж, вдарив ним нападника i побiг додому. М.
були заподiянi тяжкi тiлеснi ушкодження.
Президiя Херсонського обласного суду встановила, що О. ударив
М. пiд час захисту вiд неправомiрних дiй самого потерпiлого. Але
вiн при цьому перевищив межi необхiдноє оборони, допустивши явну
невiдповiднiсть свого захисту характеровi i небезпечностi посягання
(Право Украєни. - 1993. - №2. - С.60).
Вбивство i заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень при
перевищеннi меж необхiдноє оборони у привiлейованими видами
злочинiв, вiдповiдальнiсть за якi передбачена статтями 97 та 104.
8. До необхiдноє оборони прирiвнюються дiє потерпiлого та
iнших осiб безпосередньо пiсля вчинення посягання, спрямованi
на затримання особи, яка вчинила напад, i доставления єє
вiдповiдним органам влади.
9. Необхiдна оборона i затримання злочинця вiдрiзняються
одне вiд одного. При необхiднiй оборонi злочинець у нападаю-
чою, активною стороною, а при затриманнi - особою, ?ка
ухиляуться, тобто пасивною стороною. Якщо особа, яку затриму-
ють, чинить опiр законним дiям громадян i вiн переростау при
цьому в суспiльне небезпечне посягання, виникау право на
необхiдну оборону. Заподiяна при цьому шкода особi, що
здiйснюу посягання, буде виправдана станом необхiдноє оборони.
Якщо суспiльне небезпечне посягання припинилось i
злочинець намагауться втекти, то завдання йому шкоди не для
подолання опору, а для затримання буде виправдане не-
обхiднiстю його затримання.
Вiдмiннi i цiлi заподiяння шкоди: при необхiднiй оборонi
вiдбиття нападу, при затриманнi - доставления злочинця
вiдповiдним органам влади.
10. Вiдповiдно до вимог ч.5 ст.15 затримання злочинця
правомiрним за таких умов:
- особа вчинила дiяння, що мау ознаки злочину. Аналiз
практики боротьби iз злочиннiстю дозволяу зробити висновок, що
кримiнально-правовi пiдстави для затримання можуть настати, як
правило, пiсля вчинення таких злочинiв, якi характеризуються
пiдвищеним ступенем суспiльноє небезпечностi, зокрема,
повязаних з застосуванням насильства (злочини, в яких обуктом
посягання у життя, здоровя чи статева недоторканнiсть; крадiжки,
грабежi, розбiйнi напади; втеча засудженого; злочини, повязанi iз
застосуванням насильства до представникiв влади, тощо).
Можлива ситуацiя, коли в процесi кримiнальне - процесуаль-
ного або адмiнiстративного затримання правопорушник
ухиляуться вiд законних вимог представникiв влади i навiть
чинить насильство над ними, або, iншими словами, вчинюу
злочин. В подiбних випадках можуть виникнути кримiнально-
правовi пiдстави для затримання i застосування заходiв фiзично-
го впливу, якi будуть застосовуватись уже не до пiдозрюваного
або особи, яка вчинила адмiнiстративне порушення, а до особи,
яка вчинила злочин;
- особа, яка вчинила напад, ухиляуться вiд затримання-,
- заподiяння шкоди- може мати мiсце лише з метою
затримання особи та передачi ii органам влади. Застосову-
ючи фiзичний вплив до особи, яка вчинила напад, спiвробiтник
мiлiцiє або iнша особа розумiють, що вони це роблять тiльки з
метою затримання. Вчинення таких дiй з iншою метою,
наприклад, для самочинноє розправи, виключау єх правомiрний
характер, а особи, якi єх вчинили, притягаються до
вiдповiдальностi;
- шкода, завдана особi, яка вчинила напад з метою затримання,
мау бути вимушеною. Це означау, що фiзичний вплив при
затриманнi визнауться правомiрним лише в тому випадку, коли
iншим способом за конкретних обставин здiйснити затримання
було неможливо;
- дiє по затриманню, включаючи заподiяну шкоду, вiдповiдали
небезпечностi посягання i обстановцi затримання
злочинця.
Оскiльки дiє, спрямованi на затримання особи, яка вчинила
напад, i доставления єє вiдповiдним органам влади,
прирiвнюються до необхiдноє оборони (ч.5 ст.15), то й
вiдповiдальнiсть за спричинену при цьому надмiрну шкоду мау
наставати як за перевищення меж необхiдноє оборони.
Стаття 16. Крайня необхiднiсть
Не е злочином дiя, яка хоч i пiдпадау пiд ознаки
дiяння, передбаченого кримiнальним законом, але
вчинена в станi крайньоє необхiдностi, тобто для усу-
нення небезпеки, що загрожуу Iнтересам держави, гро-
мадським iнтересам, особi чи правам цiує людини або
iнших громадян, якщЬ цю небезпеку за даних обставин
не можна було усунути Iншими засобами 1 якщо за-
подiяна шкода в менш значною, нiж вiдвернута шкода.
(Iз змiнами, внесеними Законом вiл 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №35. - Ст. 511).
i. Крайня необхiднiсть - правомiрне заподiяння шкоди для
усунення небезпеки, яка загрожуу державним, громадським чи
особистим iнтересам, що охороняються законом, здiйснене за
обставин, коли ця небезпека не може бути усунута iншими
засобами i заподiяна шкода менш значна, нiж вiдвернена.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150