I ст.26 перелiк злочинiв, судимiсть за якi або
вчинення яких у умовою визнання особи особливо небезпечним
рецидивiстом, у вичерпним i розширювальному тлумаченню не
годлягау.
8. При застосуваннi пунктiв 1-3 ч.I ст.26 такою, що "ранiше
засуджувалась до позбавлення волi", слiд вважати особу, якiй в
минулому за вироком суду, що вступив у законну силу, признача-
лося покарання у виглядi позбавлення волi з вiдбуванням його у
виправно-трудовiй установi, в тому числi й тодi, коди це покарання
особа не вiдбувала (наприклад, ухилилась вiд його вiдбування або
виконання вироку було вiдстрочене на пiдставi ст. 405 КПК), за
винятком випадкiв, коли вирок не був виконаний в звязку iз
закiнченням строкiв давностi (ст. 49). Особа визнауться також
ранiше судимою до позбавлення водi, якщо вона в минулому
засуджувалась умовно, умовно з обовязковим залученням до працi,
iз застосуванням вiдстрочки виконання вироку.
При цьому в будь-якому випадку не може враховуватись
судимiсть, що знята або погашена у встановленому порядку.
Згiдно з викладеним, за наявностi ознак, зазначених в пп. 1-3
ч.I тав ч.2 ст.26, суд мау право визнати особливо небезпечним
рецидивiстом i особу, що ранiше засуджувалась до позбавлення
волi умовно, або умовно з обовязковим залученням до працi, або
iз застосуванням вiдстрочки виконання вироку, якщо ця особа
вчинила новий злочин вiдповiдно протягом iспитового строку, або
строку обовязкового залучення до працi, або пiд час вiдстрочки
виконання вироку, або тодi, коли вона була за ухвалою суду
направлена для вiдбування призначеного за вироком суду поз-
бавлення волi в порядку ч.5 ст.45, ч.4 ст.25, частин 5, 6 ст.46.
Особи, якi засуджувались до позбавлення волi за дiяння, що
були частково декримiналiзованi на момент вирiшення питання
про визнання особи особливо небезпечним рецидивiстом
(наприклад, Законом вiд 25 червня 1991 р. було звужено поняття
спекуляцiє у порiвняннi з попередньою редакцiую ст.154), не
повиннi вважатись такими.
9. Особа, засуджена до виправних робiт без позбавлення волi,
якiй з пiдстав, передбачених ст.ЗО, виправнi роботи замiненi
позбавленням волi, а так само вiйськовослужбовець, до якого суд
вiдповiдно до ст. 34 замiсть позбавлення волi за вчинений злочин
застосував направлення в дисциплiнарний батальйон, не мо-
жуть розглядатись як такi, що засуджувались до позбавлення
волi. Не можуть вважатись такими i особи, якi вiдбули пока-
рання у виховно-трудовому профiлакторiє.
10. Пiд такою, що "вiдбувау покарання у виглядi позбавлен-
ня волi" (п.4 ч.I ст.26), мауться на увазi особа, яка вiдбувау за
вироком суду це покарання у виправно-трудовiй установi
(виправно-трудовiй колонiє будь-якого режиму, колонiє-посе-
леннi, тюрмi), слiдчому iзоляторi, а також осота, засуджена до
позбавлення волi, яка перебувау в iзоляторi тимчасового
утримання, на етапi, пiд конвоум або втекла з мiсць увязнення
чи з-пiд варти пiсля засудження до зазначеного виду покарання.
До категорiє тих, хто "вiдбувау покарання у виглядi позбавлен-
ня волi", належить i особа, якiй за вироком суду позбавлення
волi призначене умовно або надана вiдстрочка виконання
вироку, але ця особа направлена для вiдбування покарання у
мiсця позбавлення волi в порядку ч.5 ст.45 або чч.5, 6 ст.46.
11. Обговорюючи питання про визнання особи особливо небез-
печним рецидивiстом, суди повиннi ретельно дослiджувати
обставини справи, маючи на увазi, що такими можуть бути
визнанi лише злiснi злочинцi, якi становлять собою пiдвищену
небезпеку для суспiльства i вперто не бажають стати на шлях
виправлення. При цьому слiд враховувати не тiльки наявнiсть у
пiдсудного необхiдноє кiлькостi судимостей, але вiдповiдно до
вимог СТ.26 також данi про його особу, ступiнь суспiльноє небез-
печностi вчинених злочинiв та єх мотиви, ступiнь здiйснення
злочинних намiрiв та iншi обставини справи (п.9 постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня 1984 р. №5
"Про практику застосування судами Украєни законодавства про
повторнi злочини" // Бюлетень... - С.49). Пiдстави для такого
рiшення повиннi бути дослiдженi в судi iз забезпеченням
пiдсудному можливостi здiйснити право на захист в цiй частинi
(дати показання, заявити клопотання про витребування
вiдповiдних докумен+iв).
Визнаючи особу особливо небезпечним рецидивiстом, суд
повинен згiдно з ч.2 ст. 26 в мотивувальнiй частинi вироку навести
мотиви, а в резолютивнiй - викласти прийнятi рiшення i пос-
латися на вiдповiднi пiдстави. Якщо суд за наявностi формальних
ознак, передбачених ч. I ст. 26, знайде за можливе не визнавати
особу особливо небезпечним рецидивiстом, це також повинно
бути мотивовано у вироку.
12. Перш нiж вирiшувати питання про визнання особи особливо
небезпечним рецидивiстом, треба перевiрити, Чи немау обставин,
що перешкоджають прийняттю .такого рiшення. Зокрема,
треба зясувати, чи не була знята або погашена судимiсть за цi
злочини, чи не змiнювалась квалiфiкацiя дiяння судом вищоє
iнстанцiє. З цiую метою необхiдно вимагати вiд органiв слiдства
приуднання до справи вирокiв та iнших документiв, що можуть мати
значення для вирiшення зазначеного питання.
IЗ. У тих випадках, кота особа мау судимостi за злочини,
перелiченi в ч.I ст.26, i знову засуджууться за сукупнiстю
злочинiв або вирокiв, суд, вирiшуючи питання про визнання особи
особливо небезпечним рецидивiстом, повинен виходити iз строку
позбавлення волi, призначеного за злочин, вчинення якого може
бути пiдставою для такого висновку, а не остаточного строку
позбавлення волi, призначеного за сукупнiстю злочинiв або вирокiв.
14. Якщо особа вчинила кiлька злочинiв, але була засуджена
за один з них, а решта була розкрита пiсля винесення вироку по
першiй справi, судимостi за такi злочини враховуються при
визнаннi особи особливо небезпечним рецидивiстом як одна
судимiсть.
15. Закон в категоричнiй формi вказуу на неприпустимiсть враху-
вання судимостей за злочини, вчиненi у вiщ до IЯ рокiв. В звязку
з цим не може бути визнано особливо небезпечним рецидивiстом
особу, яка вчинила злочин в мiсцях позбавлення водi, якщо вона
вiдбувала покарання за злочин, вчинений у вiцi до 18 рокiв.
16. Якщо в ст.26 вносяться змiни, що доповнюють перелiк
дiянь, вчинення яких або судимiсть за якi дають пiдстави для
визнання особи особливо небезпечним рецидивiстом, цей закон
зворотноє сили не мау, оскiльки посилюу вiдповiдальнiсть
особи. Якщо ж новий закон звужуу коло таких дiянь, вiн мау
зворотну силу.
17. Визнання особи особливо небезпечним рецидивiстом тягне
такi наслiдки: а) в рядi випадкiв вчинення дiяння особливо
небезпечним рецидивiстом розцiнюуться як квалiфiкуюча або
особливо квалiфiкуюча ознака складу злочину. Наприклад, за
вчинення особливо небезпечним рецидивiстом згвалтування
вiдповiдальнiсть настау за ч.4 ст. 117. За статтями, що передба-
чають пiдвищену вiдповiдальнiсть за злочини, вчиненi особливо
небезпечним рецидивiстом, можуть квалiфiкуватись дiє лише тих
осiб, якi до вчинення цього злочину вже були у встановленому
законом порядку визнанi особливо небезпечними рецидивiстами;
б) таким особам може бути призначене покарання у виглядi
позбавлення водi на строк до 15 рокiв (зрозумiло, якщо це дозволяу
санкцiя статтi). Причому єм призначауться вiдбування цього пока-
рання у виправно-трудовiй колонiє особливого режиму або в тюрмi;
в) до них не може застосовуватись умовно-дострокове звiльнення
або замiна покарання бiльш мяким в порядку ст.52; г) пiсля вiдбуття
покарання за цими особами встановлюуться адмiнiстративний на-
гляд; д) щодо особливо небезпечних рецидивiстiв встановлено
особливий порядок зняття судимостi (ст.55).
18. Визнання особи особливо небезпечним рецвдивiстом скасо-
вууться судом при погашеннi судимостi за умов, встановлених
п.8 ч.I ст.55.
Стаття 27. Виключена
(Закон Украєни вiд 6 березня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє
Ради Украєни. - 1992. - №23. - Ст. 337).
Стаття 28. Виключена
(Закон Украєнивiдбберезня 1992р. //Вiдомостi Верховноє
Ради Украєни. - 1992. - №23. - Ст. 337).
Стаття 29. Виправнi роботи без позбавлення волi
Виправнi роботи без позбавлення волi призначаються
на строк вiд двох мiсяцiв до двох рокiв 1 вiдбуваються
вiдповiдно до вироку суду або за мiсцем роботи засуд-
женого, або в Iнших мiсцях, що визначаються орга-
нами, якi вiдають застосуванням виправних робiт, але
в районi проживання засудженого.
Iз заробiтку засудженого до виправних робiт без поз-
бавлення волi провадиться вiдрахування в доход де-
ржави у розмiрi, встановленому вироком суду, але не
бiльше 20 процентiв.
Особам, що визнанi непрацездатними, а також осо-
бам, якi стали непрацездатними пiсля постановления
вироку суду, суд може замiнити виправнi роботи штра-
фом з розрахунку двадцять карбованцiв штрафу за один
мiсяць виправних робiт, а за злочини: що не е
корисливими, з того ж розрахунку, але на суму не бiльш
як триста карбованцiв, або громадською доганою.
Порядок вiдбування виправних робiт без позбавлення
волi встановлюуться законодавством Украєни.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 12грудня1969 р., 12 сiчня
1983 р. i Законом вiд 17 червня 1992 р. // Вiдомостi Верхов-
чоТРади УРСР. -1969. -№50. -Ст. 388; 1983. -№4. -Ст. 50;
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -1992. -№35. -Ст. 511).
I. Виправнi роботи у основною мiрою покарання, яка може бути
призначена судом у випадках: а) коли така мiра покарання
яередбачена в санкцiє статтi кримiнального закону; 6) призна-
чення бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом
(ст. 44); в) замiни покарання бiльш мяким покаранням (статтi
52, 53); г) замiни зиправнин роботами штрафу, призначеного
як основне покарання, при злiсному ухиленнi засудженого вiд
його сплати (ст-32).
2. Керiвнi розяснення Пленуму Верховного Суду Украєни
орiунтують судовi органи на використання наданих законом
можливостей для призначення покарань, не повязаних з позбав-
ленням волi, стосовно осiб, винних у вчиненнi менш небезпечних
злочинiв i здатних виправитись без iзоляцiє вiд суспiльства (п.Є
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня 1985 р.
№6 "Про хiд виконання судами Украєни законодавства, а також
постанов Пленуму Верховного Суду Украєни з питань призна-
чення покарання" // Бюлетень... - С.37). До числа таких
покарань належать i виправнi роботи без позбавлення волi.
Правильне вирiшення питання про застосування виправних
робiт значною мiрою залежить вiд ретельного зясування даних
про особу пiдсудного (працездатнiсть, сiмейний стан, поведiнка
на роботi i за мiсцем проживання, ставлення до працi, причини,
в силу яких винний на час вчинення злочину не працював, тощо).
Наприклад, змiнюючи вирок народного суду, за яким О. був
засуджений за ч. I ст.81 до одного року i шести мiсяцiв позбав-
лення волi, та призначаючи О. виправнi роботи на той же строк,
президiя Тернопiльськогб обласного суду вказала у своєй поста-
новi, що народний суд при призначеннi покарання неповно
врахував обставини, якi помякшують вiдповiдальнiсть О., i данi,
що характеризують його особу. О. вчинив злочин вперше, визнав
себе винним i щиро розкаявся, заподiяну шкоду повнiстю
вiдшкодував. Вiн займався суспiльне корисною працею, за
мiсцем роботи i проживання характеризувався позитивно, на його
утриманнi перебувають двоу неповнолiтнiх дiтей i престарiла
мати (див.: Рад. право. - 1984. - №3. - С.87).
В той же час явно недоцiльно призначати виправнi роботи з
застосуванням ст.44 особам, якi вчинили тяжкi злочини, особливо
ранiше судимим.
3. Коментована стаття передбачау два види виправних робiт:
а) за мiсцем роботи засудженого; б) в iнших мiсцях, що визнача-
ються органами, якi вiдають застосуванням цього виду покаран-
ня, але в районi проживання засудженого. Пiд районом
проживання розумiються не лише межi адмiнiстративно-
територiальноє одиницi, але й таке розташування мiсця
виправних робiт, коли єх вiдбування не вимагау перемiни мiсця
постiйного проживання засудженого. Вид виправних робiт суд
зобовязаний зазначити у вироку.
4. Виправнi роботи за мiсцем роботи засудженого
вiдбуваються, як правило, на попереднiй посадi, якщо до нього
не застосовано як додаткову мiру покарання позбавлення права
займати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю. Переве-
дення засудженого на iншу роботу може мати мiсце лише за
наявностi вказаних у трудовому законодавствi пiдстав. Отже, не
виключауться призначення виправних робiт службовим особам
за мiсцем єх роботи.
У випадку призначення цього виду виправних робiт особi, яка
займау виборну посаду, суд надсилау копiю вироку органiзацiє
або колективу, якi здiйснювали вибори. Вони й вирiшують питан-
ня про подальше перебування засудженого на цiй посадi.
5. Виправнi роботи в iнших мiсцях у бiльш тяжким видом
розглядуваного покарання. Воно звичайно призначауться осо-
бам, якi на момент засудження не мають постiйноє роботи або
яким призначено додаткове покарання у виглядi позбавлення
права займати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, а
також особам, залишення яких на попередньому мiсцi роботи у
недоцiльним з врахуванням конкретних обставин справи, особи
винного i мотивiв вчиненого ним злочину. Недоцiльно призна-
чати виправнi роботи з вiдбуванням за мiсцем роботи особам, якi
вчинили злочини, повязанi з виконанням ними службових або
професiйних обовязкiв, коли залишення винних на попереднiй
роботi може спричинити послаблення виховного i запобiжного
значення покарання (див. п.8 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 25 грудня 1981 р. №10 "Про виконання судами
Украєни законодавства з питань призначення покарання" //
Бюлетень... - С.34-35).
6. Виправнi роботи не призначаються вiйськовослужбовцям.
Вони замiнюються триманням таких осiб на гауптвахтi строком
до двох мiсяцiв (ч.2 ст.34). Розглядуваний вид покарання не
призначауться також непрацездатним (iнвалiдам першоє i другоє
груп; особам, якi досягли пенсiйного вiку; неповнолiтнiм до 15
рокiв). Недоцiльно призначати виправнi роботи неповнолiтнiм до
16 рокiв; непрацюючим жiнкам, якi утримують малолiтнiх дiтей
або перебувають у станi вагiтностi;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150