Психiчне насильство полягау у впливi на
психiку людини шляхом залякування, погрози, щоб зламати єє
волю до опору, вiдстоювання своєх прав та свобод.
6. Квалiфiкуючими ознаками визнаоться: 1) вчинення дiяння
щодо декiлькох осiб (п.б"); 2) заподiяння потерпiлому менш
тяжкого або легкого тiлесного ушкодження (п.б"); 3) вчинення
злочину групою осiб (п."в"); 4) застосування зброє (п."в");
5) настання тяжких наслiдкiв (п."в").
7. Вчинення дiяння щодо декiлькох осiб мауiсце у вкладках,
коли протягом певного вiдрiзку часу, що олiiлюуться конк-
ретним злочином, нанесенi побоє або застосоване iнше насильство
щодо двох i бiльше осiб.
8. У примiтцi до ст. 102 вказууться, що застосоване в ст.238
поняття "менш тяжке тiлесне ушкодження" вiдповiдау поняттю
"середньоє тяжкостi тiлесне ушкодження", яке застосовууться у
статтях 102, 103, 105 i 215. Про поняття середньоє тяжкостi
тiлесного ушкодження див. коментар до ст. 102.
Про поняттялегке тiлесне ушкодженнядая. коментар до ст.IОб.
9. Про поняття "група осiб" див. п.б коментаря до ст.232.
Про поняття "застосування зброє" див. п.7 коментаря до ст.234.
10. Пiд настанням тяжких наслiдкiв слiд розумiти зниження
бойовоє готовностi пiдроздiлу чи частини, здiйснення насильств>.
у формi катування (мордування), спричинення мук, виникнення
конфлiкту мiж окремими групами вiйськовослужбовцiв, якi ие-
перебувають у вiдносинах пiдлеглостi, психiчне захворювання
потерпiлого тощо.
Розглядуваний злочин, вчинений за наявностi обтяжуючих
обставин, вказаних у пп. "б" i "в", належать до тяжких (ст.7).
II. Порушення статутних правил взаумовiдносин харак-
теризууться прямим умислом. Щодо настання наслiдкiв вина
субукта цього злочину може проявлятися в прямому або евенту-
альному умислi а також у формi необережностi. Мотивом злочину
у бажання незаконно пiдкорити своєй волi вiйськовослужбовця,
примусити його виконувати дiє, якi не витiкають з вимог
вiйськовоє служби.
12. Субуктом злочину у будь-який вiйськовослужбовець,
який не перебувау з потерпiлим у вiдносинах пiдлеглостi. Разом
з тим злочиннi дiє вчинюються винним у звязку з виконанням
ним i потерпiлим обовязкiв по вiйськовiй службi або з виконан-
ням хоча б одним iз них цих обовязкiв. Винний несе
вiдповiдальнiсть i тодi, коли застосування насильства хоч i не
повязане з виконанням обовязкiв вiйськовоє служби, але супро-
воджувалось проявом явноє неповаги до вiйськового колективу,
порушенням порядку вiйськових вiдносин, нормального
вiдпочинку або дозвiлля вiйськовослужбовцiв.
Стаття 239. Самовiльна вiдлучка
а) Самовiльна вiдлучка з частини або з мiсця служби
вiйськовослужбовця строковоє служби, а так само
незявлення його в строк без поважних причин на служ-
бу при увiльненнi з частини, при призначеннi, переводi,
з вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу
тривалiстю понад одну добу, але не бiльше трьох дiб,
або хоч 1 менше доби, але вчинене повторно протягом
трьох мiсяцiв, -
караються направленням в дисциплiнарний батальй-
он на строк вiд трьох мiсяцiв до двох рокiв.
б) ТI самi дiяння, вчиненнi у воунний час, -
караються позбавленням волi на строк вiд двох до
десяти рокiв.
) Дiяння, передбаченi пунктом "а" цiує статтi,
вчиненi вiйськовослужбовцем, який вiдбувау покаран-
ня в дисциплiнарному батальйонi, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до трьох рокiв.
г) Дiяння, передбаченi пунктом "а" цiвТ статтi, при
помякшуючих обставинах -
тягнуть застосування правил Дисциплiнарного стату-
ту Збройних Сил.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 26 квiтня 1965 р.,
12 сiчня 1983 р. i Законом вiд I/червня 1992 р. //Вiдомостi Вер-
ховна Ради УРСР. -1965. - №19. - Ст. 317; 1983. - №4. - Ст. 50;
Вiдомостi Верховна Ради Украєни. -1992. - №35. - Ст. 511).
г. Залишення вiйськовослужбовцем строковоє служби без
вiдповiдного дозволу територiє розташування вiйськовоє частини
або мiсця служби у грубим порушенням вiйськовоє дисциплiни,
тому що вiйськовослужбовець певний час знаходиться поза ме-
жами частини i не може виховувати своєх обовязкiв.
2. Обуктом злочину у установлений порядок проходження
вiйськовоє служби, який зобовязуу вiйськовослужбовцiв строко-
воє служби постiйно знаходитися в розташуваннi вiйськовоi
частини чи мiсця служби i не залишати єх без дозволу
вiдповiдного начальника.
3. Стаття мiстить два склади злочину: 1) самовiльне залишення
частини; 2) незявлення в строк без поважних причин на службу
iз увiльнення, при призначеннi, переводi, iз вiдрядження, iз
вiдпустки або лiкувального закладу.
Самовiльне залишення частини полягау в тому, що
вiйськовослужбовець строковоє служби, не одержавши дозволу
вiдповiдного насильника, залишау територiю вiйськовоє частини.
Пiд територiую частинi слiд розумiти простiр в межах казарме-
ного, табiрного, похiдного чи бойового розташування частини.
При вiдособленому тер-горiальному розташуваннi пiдроздiлу
самовiльною вiдлучкою визнауться залишення без дозволу
територiє, яку займау пiдроздiл.
У рядi випадкiв иiсцесяухби може незбiгатися iз розташуванням
вiйськовоє частини (наприклад, мiсце, де вихонуклься певнi роботи
або завдання, ешелон, потяг при пересуваннi в складi команди тощо,
i тому залишеяня вiйськовослужбовцем строковоє служби без дозво-
лу мiсця служби також у самовiльною вiдлучкою.
4. Для складу злочину, передбаченого ст. 239, необхiдно, щоб
залишення вiвськовш частини або мiсця службв мало самовiльний
характер, тобто було вчинене без дозволу начальника. Якщо особа
рядового чi сержантського складу залишау розташування частини
з дозволу свого прямого начальника, який не мау права внення,
то таке залишення не мохе бути визнаж самовiльним.
5. Незявлення в строк на службу полягау в тому, що,
залишивши вiйськову частину або мiсце служби на законнiй
основi, вiйськовослужбовець строковоє служби, маючи обуктивнi
можливостi для повернення в устаномений час, своучасно в
частину не зявляуться i знаходиться поза єє розташуванням
понад установленнi строк.
Якщо вiйськовослужбовець строковоє служби своучасно не
зявився в частину з поважних причин, то таке запiзнення ие
розглядауться як вiйськовий злочин.
6. Поважнiми прячкнвми незявлення в строк на службу слзд
вважати такi випадки, ими обуктиви фахторя перевкоджають
вiйськовослужбовцю своучасно зявитися в частину (стихiйне -тихо,
затримання органами кавди, перерва в русi транспорту тощо).
Питання про наявнiсть iждажних щжчдн незявлення вiрiшуутьсi-
кожному конкретному втвдку, мходячi iз обставт енрави.
7. Початком самовiльноє вiдлучки вважауться момент
фактичного самовiльного залишення вiйськовоє частини або
мiсця служби, а кiнцем - час i день повернення в частину або
затримання поза межами частини. Початком незявлення на
службу вважауться закiнчення установленого строку зявлення,
а кiнцем - час повернення до частини або затримання.
8. Вiйськовим злочином, передбаченим ст.239, визнауться не
всяке самовiльне залишення частини i не всяке несвоучасне
зявлення в частину без поважних причин, а тiльки така неза-
конна вiдсутнiсть йськовослужбовця строковоє служби, яка
продовжувалась бiльше однiує доби, але не бiльше трьох дiб, або
хоч i менше доби, але вчинена повторно протягом трьох мiсяцiв.
Самовiльна вiдлучка тривалiстю до однiує доби, вчинена вперше
або пiсля скiнчення трьох мiсяцiв з моменту вчинення самовiльноє
вiдлучки, розглядауться як дисциплiнарний проступок.
9. Самовiльна вiдлучка не може розглядатися як повторна,
якщо зняте дисциплiнарне стягнення, яке було накладене за
попередню вiдлучку.
10. Субуктивна сторона самовiльноє вiдлучки характеризууться
прямим умислом. Незявлення в строк на службу без поважних причин
може бути вчинене як умисно, так i з необережностi.
11. Субуктами цих злочинiв можуть бути вiйськовослужбовцi
строковоє служби та прирiвненi до них вiйськовi будiвельники.
Перебуваючими на дiйснiй строковiй вiйськовiй службi вва-
жаються особи рядового та сержантського (старшинського)
складу, що проходять дiйсну вiйськову службу в межах
строкiв, установлених Законом вiд 25 березня 1992 р. "Про
загальний вiйськовий обовязок i вiйськову службу" (Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №27. - Ст. 385; Голос
Украєни. - 1993. - 12 листопада; 1993. - 2 грудня).
Субуктами самовiльноє вiдлучки можуть бути також курсанти
вiйськових навчальних закладiв, якщо до зарахування на навчання
вони не пройшли дiйсноє строковоє вiйськовоє служби. Правовий стан
таких осiб прирiвнюуться до вiйськовослужбовцiв строковоє служби.
12. Про поняття "воунний час" див. п.8 коментаря до ст. 232.
IЗ. За ст.239 квалiфiкууться самовiльна вiдлучка з територiє
дисциплiнарного батальйону. Про дисциплiнарний батальйон
див. коментар до ст. З 4.
14. Про застосування правил Дисциплiнарного статуту
Збройних Сил до вiйськовослужбовцiв, якi вчинили самовiльну
вiдлучку або не зявилися в частину без поважних причин (п. "г"
ст.239), див. п.IО коментаря до ст.231.
Стаття 240. Самовiльне залишення частини
або мiсця служби
а) Самовiльне залишення частини або мiсця служби
вiйськовослужбовцем строковоє служби, а так само
езявления його в строк без поважних причин на служ-
бу при увiльненнi з частини, при призначеннi, переводi,
з вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу
тривалiстю понад три доби, але не бiльше мiсяця, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до пяти рокiв.
б) Самовiльне залишення частини або мiсця служби
особою офiцерського складу, прапорщиком, мiчманом
чи вiйськовослужбовцем надстроковоє служби, а так
само незявлення Тх в строк на службу без поважних
причин тривалiстю понад десять дiб, але не бiльше
мiсяця, або хоч 1 менше десяти дiб, але бiльше трьох
дiб, вчиненi повторно на протязi року, -
караються позбавленням волi на строк вiд одного
року до пяти рокiв.
в) Дiяння, передбаченi пунктами а" 1 "б" ц1якщо самовiльна вiдсутнiсть тривала понад мiсяць, -
караються позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
г) Дiяння, передбаченi пунктами "а 1 "б" цiс? статтi,
вчиненi у военниий час, якщо самовiльна вiдсутнiсть
тривала понад одну добу,
караються позбавленням волi на строк вiд пяти до де-
сяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 14 жовтня 1974 р. I
29 лютого 1984 р. //Вiдомостi Верховне> Ради УРСР. -1974.
- №44. - Ст. 445; 1984. - №11. - Ст. 203).
1. Ухилення вiд вiйськовоє служби протягом зазначених у
ст. 240 строкiв законодавець назвав загальним поняттям "са-
мовiльне залишення частини чи мiсця служби", яке полягау в
тому, що винний знаходиться поза розташуванням частини або
мiсця служби i не мау на те дозволу. ?
2. Про те, у яких випадках вважауться, що вiйськовослужбовець
самовiльно залчшч> мiсце служби або не зявився > строк ня
службу, див. пл. З, 4 i 5 коментаря до ст.239.
Для осiб офiцерського складу, прапорщикiв, мiчманiв i
вiйськовослужбовцiв надстроковоє служби самовiльним залишев-
ням частини у залишення ними без дозволу начальника розта-
шування вiйськовоє частини або мiсця служби в службовий час,
територiє учбового центру (табору) або корабля у будь-який час.
Для наявностi складу злочину не мау значення, де знаходився
вiйськовослужбовець - в гарнiзонi, де розташована частина, чи
за межами гарнiзону.
3. Самовiльне залишення частини або мiсця служби харак-
теризууться тiльки умисною формою вини, а незявлення в строк без
поважних причин на службу може бути вчинене i з необережностi.
4. Пункт "в" СТ.240 застосовууться у випадках, коли самовiльна
вiдсутнiсть тривала понад мiсяць. Пiд "мiсяцем" мауться на увазi
мiсяць, незалежно вiд кiлькостi днiв, що мiстяться в ньому (з
I березнi по 1 квiтня, з 17 травня по 17 червня).
Якщо вiйськовослужбовець строковоє служби самовiльно був
вiдсутнiй перший раз 20 дiб, а другий раз 15 дiб, причому, в
кожному конкретному випадку вiн не мав намiру ухилитися вiд
несення служби на строк бiльший нiж мiсяць, то вчинене слiд
квалiфiкувати за п."а" ст.240, хоча загальна тривалiсть са-
мовiльноє вiдсутностi i перевищуу мiсячний строк.
5. Цей склад злочину вiдрiзняуться вiд самовiльноє вiдлучки
тривалiстю ухиляння вiд вiйськовоє служби, а вiд дезертирства -
вiдсутнiстю мети зовсiм ухилитися вiд вiйськовоє служби.
6. Субуктом злочину, передбаченого п. "а", може бути тiльки
вiйськовослужбовець строковоє служби, а передбаченого п. "б"
ст.240, - тiльки особи офiцерського складу, прапорщики, мiчмани
i вiйськовослужбовцi надстроковоє служби (тобто особи рядового
та сержантського i старшинського складiв, що проходять дiйсну
вiйськову службу понад встановленi Законом про загальний
вiйськовий обовязок i вiйськову службу строки).
Субуктами злочинiв, передбачених пп. "в" i "г" СТ.240,
можуть бути всi категорiє вiйськовослужбовцiв.
7. Про поняття "воунний час" див. п.8 коментаря до ст.232.
8. Про поняття "поважна причина" див. п.(i коментаря до ст. 239.
Стаття 241. Дезертирство
а) Дезертирство, тобто залишення вiйськовоє
частини або мiсця служби з метою ухилитися вiд
вiйськовоє служби, а так само незявлення з тiую ж ме-
тою на службу при призначеннi, переводi, з
вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу,
вчинене вiйськовослужбовцем строковоє служби, - -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до
семи рокiв.
б) ТI самi дiяння, вчиненi у воунний час, -
караються смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
в) Дезертирство, вчинене особою офiцерського скла-
ду, прапорщиком, мiчманом або вiйськовослужбовцем
надстроковоє служби, -
карауться позбавленням волi на строк вiд пяти до
семи рокiв.
г) Те саме дiяння, вчинене у воунний час, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд семи до десяти рокiв.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 14 жовтня 1974 р. //
Вiдомостi Верховна Ради УРСР. - 1974. -№44. -Ст. 445).
1. Дезертирство - один iз найбiльш небезпечних вiйськових
злочинiв, що належать до категорiє тяжких (ст.7).
Обуктам злочину у встановлений порядок проходження
вiйськовоє служби, який зобовязуу кожного вiйськовослужбовця
нести вiйськову службу протягом встановленого законом строку,
завжди бути готовим до захисту держави, виконувати свiй
вiйськовий обовязок.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150