94 КК Украєни, а дiяння, пе-
редбачене ст. 95 КК Украєни, квалiфiкууться за ст. 94 КК
Украєни. Судова колегiя Верховного Суду, виправляючи
такi помилки, звертау увагу судiв на необхiднiсть бiльш
ретельного дослiдження цiує ознаки злочину. Подiбнi по-
милки трапляються при вiдмежуваннi вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання (ст. 95 КК Украє-
ни), вiд вбивства, вчиненого при перевищеннi меж необ-
хiдноє оборони (ст. 97 КК Украєни), а також при вiдмежу-
ваннi вбивства (ст. 93, 94, 95, 97 i 98 КК Украєни) вiд запо-
дiяння тяжких тiлесних ушкоджень, вiд яких настала
смерть потерпiлого (ч. З ст. 101 КК Украєни).
Аналiз практики квалiфiкацiє злочинiв свiдчить, що чим
бiльш непевно визначенi окремi ознаки злочину, чим бiльш
важко єх конкретизувати, тим бiльше помилок припуска-
уться при виявленнi, оцiнцi i використаннi цих ознак.
Так, наприклад, кримiнально-каране хулiганство у частинi I
ст. 206 КК Украєни визначено занадто загальними, зде-
бiльшого оцiнковими i тому не досить певними ознаками:
<умиснi дiє>, що <грубо порушують> <громадський поря-
док> i виражають <явну неповагу> до суспiльства. У лiтера-
турi вже зазначалося, що таке визначення ознак конкретно-
го злочину невдале, оскiльки майже всi навмиснi злочини
мають такi ознаки. Принаймнi, явну неповагу до суспiльст-
ва виражають i масовi безпорядки (ст. 71 КК Украєни), i
груповий розбiй (ч. 2 ст. 86 i ч. 2 ст. 142 КК Украєни), i гру-
пове згвалтування (ч. З ст. 117 КК Украєни) та багато iн.
Тому вiдмежувати хулiганство вiд злочинiв проти особи
Збувау занадто складно. У надрукованiй судовiй практицi
iйбiльше число помилок викрито саме при розмежуваннi
пiганства i злочинiв проти особи.
Пленум Верховного Суду Украєни у Постановi вiд
В червня 1991 р. № 3 <Про судову практику в справах про
лiганство> зазначив, що дiє, якi супроводжувались погро-
ми вбивством, образою, нанесенням побоєв, заподiянням
десних ушкоджень, вчиненi в сiмє, квартирi вiдносно
Здичiв, знайомих i викликанi особистими неприязними
цносинами, неправильними дiями потерпiлих та iнше,
виннi квалiфiкуватися як злочини проти особи.
Все це так, але як єх вiдрiзнити, за якими ознаками,
)iльки i хулiганськi дiє, що передбаченi ст. 206 КК Украє-
Iможуть бути вчиненi в квартирi вiдносно родичiв, зна-
них? У п. 15 наведеноє постанови Пленум Верховного
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 5 грудня
1989 р. у справi Т. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
К., 1993.-С. 99-100.
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
1990 р. у справi Р. - Там само, - С. 105-106; ухвала судовоє колегiє
Верховного Суду Украєни вiд 21 липня 1992 р. у справi К. - Там само. -
С. 108-109.
Див.: Постанова президiє Києвського обласного суду вiд 3 жовтня
1991 р. у справi К.-Там само. - С. 128-129.
),; Н.И.Коржанский. Квалификация хулиганства. - Волгоград, 1989. -
I,"! ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 12 грудня
р. у справi Л. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
93. - С. 138-139; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни
I жовтня 1990 р. у справi К. - Там само. - С. 136-137; постанова
ВЄТ Харкiвського обласного суду вiд 14 вересня 1990 р. у справi П. -
><о.-С. 139-140.
п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
- Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
iьних справах. - К., 1995. - С. 173.
Суду Украєни вказав на те, що суди повиннi розрiзняти
хулiганство, вчинене групою осiб, i злочини, передбаченi
ст. 71 (масовi безпорядки) та ст. 187 КК Украєни (органiза-
цiя або активна участь у групових дiях, що порушують
громадський порядок). Для такого вiдмежування Пленум
Верховного Суду Украєни вказав, що дiє, передбаченi
ст. 187 КК Украєни, не супроводжуються явною неповагою
до суспiльства, а лише порушують громадський порядок,
нормальну дiяльнiсть установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботу транспорту або повязанi з явною непокорою закон-
ним вимогам представникiв влади- Можна зрозумiти спробу
Пленуму Верховного Суду Украєни розмежувати цi злочини,
але дуже сумнiвно, що порушення громадського порядку,
нормальноє дiяльностi установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботи транспорту або непокора законним вимогам представ-
никiв влади може чинитися без явноє неповаги до суспiльства.
Тому занадто важко провести таке вiдмежування мiж цими
злочинами, якi мають переважну бiльшiсть подiбних ознак.
Взагалi весь процес квалiфiкацiє злочинiв, - пiдсумовуу
академiк В.М.Кудрявцев, - за своую сутнiстю полягау у
послiдовному вiдмежуваннi кожноє ознаки вчиненого дiян-
. 2 ",.
ня вiд ознак iнших, сумiжних злочинiв. Усi ознаки складу
злочину виконують вiдмежувальну роль i призначаються
головним чином для цього. Кожна ознака злочину, описа-
ного законом, видiляу, вiдокремлюу певний злочин вiд iн-
ших або вiдмежовуу злочин вiд iнших правопорушень.
Найбiльш складними для вiдмежування єх вiд сумiжних,
подiбних злочинiв при квалiфiкацiє у саме тi, якi вiдрiзняю-
ться один вiд одного лише однiую ознакою. Цi вiдмежу-
вальнi ознаки належать у рiзних складах злочинiв до рiзних
єх елементiв. Це можуть бути ознаки обукта (наприклад,
склади злочинiв уст. 81 i 140 КК Украєни вiдрiзняються
лише ознаками обукта посягання), ознаки субуктивноє
сторони (наприклад, у складах злочинiв ст. 94 i 98 КК
Украєни), або ознаки субукта злочину (наприклад, у злочи-
нах, передбачених ст. 56I57 КК Украєни).
Найбiльшу складнiсть мау квалiфiкацiя дiянь, якi спря-
мованi на один i той же безпосереднiй обукт посягання i
якi утворюють низку послiдовних, але дещо рiзних пося-
. гань. Так, наприклад, вiдносно працiвника мiлiцiє, народно-
го дружинника або вiйськовослужбовця при виконаннi ни-
Iми обовязкiв по охоронi громадського порядку може бути
I вчинена образа (ст. 198 КК Украєни), опiр (ст. 188 КК
Украєни), погроза вбивством чи знищенням майна (ст. 189
\К Украєни) або посягання на єхну життя (ст. 190 КК
/краєни). Пленум Верховного Суду Украєни у Постановi
д 26 червня 1992 р. № 8 <Про застосування судами Зако-
нодавства, що передбачау вiдповiдальнiсть за посягання на
иття, здоровя, гiднiсть та власнiсть працiвникiв право-
охоронних органiв> також зазначив, що посягання на життя,
юровя та власнiсть працiвника правоохоронного органу
50 його близьких родичiв, скоуне безпосередньо пiсля
огрози вчинити такi дiє, утворюу один злочин i не потре-
уу додатковоє квалiфiкацiє за ст. 189 КК Украєни. Таке
пення у правильним i обгрунтованим, оскiльки вчинення
(iлькох дiянь, передбачених рiзними кримiнально-
iвовими нормами, одночасно, вiдносно одного i того ж
герпiлого (чи потерпiлих), утворюу лише один злочин.
ЦI дiяння у такому випадку у лише способом, не-
чемною складовою частиною обуктивноє сторони вчи-
Iiня iншого, бiльш тяжкого злочину. Рiвним чином i
Iективна сторона злочину (намiр) свiдчить, що особа
гне вчинити найбiльш тяжкий злочин, а iншi злочини,
вкладають його, виступають для нього процесом вчи-
цього бiльш тяжкого злочину.
Див.: п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
1991 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
та цивiльних справах. - К., 1995, - С. 173.
д
Див.: В.Н.Кудрявцев. Общая теория квалификации преступлений. - М-,
1972.-С. 146.
10 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 26 червня
i, № К.- Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримi-
ЄИХ ти цивiльних справах. - К., 1995. -С. 162.
-Л
Не мау задовiльних обгрунтувань квалiфiкацiя викра-
дання державного чи колективного майна, поуднаного зi
знищенням цього ж самого майна. Пленум Верховного Су-
ду Украєни у Постановi вiд 25 вересня 1981 р. №7 (з пiзнi-
шими змiнами i доповненнями) <Про практику застосуван-
ня судами законодавства у справах про розкрадання держав-
ного та колективного майна> зазначив, що розкрадання,
поуднане з умисним знищенням або пошкодженням держав-
ного чи колективного майна, яке належить пiдприумству,
установi, органiзацiє або перебувау у єхньому володiннi,
слiд квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв як розкрадання
та умисне знищення чи пошкодження такого майна.
Вказiвка у цiй постановi на <такого майна> не дау мож-
ливостi зробити категоричний висновок, про яке майно
йдеться - про тi ж самi речi, якi були викраденi злодiум, чи
йдеться про знищення або пошкодження iнших речей, крiм
тих, що були викраденi. Якщо виходити з того, що йдеться
про рiзнi речi (майно), коли, наприклад, злодiум були ви-
краденi грошi, радiоапаратура, магнiтофон, телевiзор, а
знищено було примiщення магазину, обладнання складу чи
майстернi або iншi речi, крiм викрадених, то безперечно,
що таке дiяння утворюу сукупнiсть злочинiв i воно повинно
квалiфiкуватися як викрадання (ст. 81-84 КК Украєни) i за
сукупнiстю i знищення державного чи колективного майна
(ст. 89 КК Украєни). Але як належить квалiфiкувати дiяння,
коли злодiй викрав державне чи колективне (чи взагалi
чуже) майно, а потiм пiсля допиту його як пiдозрюваного у
викраденнi цього майна, вiн, злякавшись того, що буде ви-
критий, i щоб знищити речовi докази його злочину, знищив
(спалив, побив, понiвечив чи викинув) викраденi ним речi?
Обгрунтованим може бути висновок, що у такому ви-
падку вчинюуться один злочин, оскiльки при цьому у лише
одне посягання на вiдносини власностi (обукт посягання).
Див.: пiдпункт в) пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду Украє-
ни вiд 26 червня 1992 р. № 7.- Постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни в кримiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 76.
?4
Викраданням економiчнi вiдносини власностi зруйнованi,
вони вже не iснують i тому нового (другого) посягання на
них бути не може (не може бути посягання на нiщо). Тому
винна у викраденнi державного (чи iншого чужого) майна
особа, яка пiсля викрадення знищила це майно, повинна
вiдповiдати лише за викрадення цього майна. Отже, вчи-
нення рiзних передбачених законом дiянь вiдносно одного i
того ж предмета, речi утворюу лише один злочин.
На тих же пiдставах i викрадення автомобiля з наступ-
iним його знищенням (розукомплектування, спродаж агре-
Iгатiв, вузлiв, спалення кузова тощо) не утворюу сукупностi
iлочинiв, а повинно квалiфiкуватися лише за ст. 81-84, 86-
16 або ст. 140-144 КК Украєни
Крiм того, квалiфiкацiя злочину вимагау вiднесення цього
iочину до певного виду - вбивство, викрадання, зловжи-
iння, тiлеснi ушкодження тощо. Вiднесення злочину до
ввного виду злочинiв у його родовою квалiфiкацiую, яка
изначауться законодавчою назвою цього злочину. Без ви-
iвчення назви злочину, без його законодавчого наймену-
iння не може бути повною, задовiльною квалiфiкацiя,
iкiльки вона не буде загальнозрозумiлою. Таким чином,
iховуючи наведене, квалiфiкацiю злочинiв можна визна-
ГИ як кримiнально-правову оцiнку вчиненого дiяння,
Нр i застосування до нього тiує кримiнально-правовоє
рмн, яка найбiльш повно описуу його ознаки. Iнакше
чи, квалiфiкувати злочин - це означау дати йому кри-
iьно-правову оцiнку i застосувати до нього ту кримi-
).: /-/. Й. Коржанский. Обгект й предмет утоловно-правовой охраньi. -
НО - С. 239.
Iiдомляуться, наприклад, що першi мiсця серед викрадених iномарок
ииоiь <Мерседеси> та <ВМЛУ> i, головним чином, з метою розiбрати
Iну для подальшого спродажу запчастин. - Див.: Олексiй Гаронько.
мобiль усе ж таки розкiш // Юридичний вiсник Украєни. - 1996. -
.12.
,; 11 .Й .Коржанский. Обгект посягательства й квалификация преступ-
Полi-оград, 1976. - С. 90-91.
25
кримiнально-правове ставлення в вину - формальним.
Формальнiсть квалiфiкацiє злочину випливау iз формалiзо-
ваностi кримiнально-правовоє норми. Саме тому квалiфiка-
цiя злочину вимагау вiдповiдноє форми; без цiує форми ква-
лiфiкацiя неможлива. Кожнiй i будь-якiй кримiнально-
правовiй квалiфiкацiє притаманна вiдповiдна форма. Форма
кримiнально-правовоє квалiфiкацiє завжди чiтка, певна i
конкретна. Особливостi кримiнальноє вiдповiдальностi ви-
магають, щоб дiяння завжди було чiтко i конкретно квалi-
фiковано.
Конкретнiсть квалiфiкацiє дiяння полягау у застосуван-
нi конкретноє кримiнально-правовоє норми - частини чи
пункту певноє статтi кримiнального закону. Формула ква-
лiфiкацiє злочину мау вигляд формалiзованоє нумерацiє
кримiнально-правовоє норми -ч. I ст. 140 КК Украєни,
ч. 2 ст. 117КК Украєни, ч. 2 ст. 168 КК Украєни i т. iн.
Конкретнiсть квалiфiкацiє дiяння полягау також у тому, що
квалiфiкацiя не може бути непевною, загальною. Кримi-
нальна вiдповiдальнiсть не тiльки особиста (персонiфiкова-
на), але вона завжди конкретна, чiтко визначена й обмежена.
Найбiльшою мiрою кримiнальна вiдповiдальнiсть конкре-
тизууться, обмежууться саме квалiфiкацiую, яка створюу,
складау сутнiсть, змiст i обсяг обвинувачення. Нi в чому
iншому обвинувачення не виявляуться i нiщо iнше обвину-
ваченням не е. Квалiфiкацiя повнiстю дорiвнюу обвинува-
ченню, а обвинувачення рiвне квалiфiкацiє.
Квалiфiкацiя злочинiв - надзвичайно важливе практичне
завдання органiв слiдства, суду, прокуратури, адвокатури.
Якраз при цьому, як свiдчить практика, допускауться
найбiльша кiлькiсть помилок.
Передумовами правильноє квалiфiкацiє злочинiв у такi
вимоги:
1. Глибоке вивчення та порозумiння особою, яка засто-
совуу кримiнально-правовi норми, засад кримiнально-
го права, кримiнальноє полiтики держави, свого мiсця
та ролi у єх виконаннi:
2. Правильне зясування i витлумачення змiсту кримi-
нального закону, всiх ознак конкретноє кримiнально-
правовоє норми;
3. Повне та всебiчне дослiдження фактичних ознак вчи-
неного злочину;
4. Науково обгрунтоване поуднання ознак злочину, що
встановленi законом, з ознаками вчиненого дiяння.
Теорiую та практикою виробленi правила квалiфiкацiє
злочинiв. Головнi з них такi:
1. Всi фактичнi ознаки скоуного повиннi вiдповiдати
юридичним ознакам складу злочину.
2. Ознаки вчиненого злочину повиннi бути вiдмежо-
ванi вiдокремленi вiд сумiжних складiв злочину.
Наприклад, кражi вiд грабежу, розбоє вiд вимагання i т. iн.
3. До скоуного злочину завжди повинна бути застосо-
вана та кримiнально-правова норма, яка найбiльш повно
мiстить його ознаки.
Наприклад, ст. 135 КК Украєни за наявностi ознак ст. 98
i ст. 135 КК Украєни.
4.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69