3. ЗАГАЛЬНI ПРАВИЛА
КВАЛIФIКАЦIЄ ЗЛОЧИНIВ
Головним у змiстi i призначеннi Особливоє частини
кримiнального права е квалiфiкацiя злочинiв.
Квалiфiкацiую злочинiв називауться юридична оцiнка
злочину i встановлення (застосування) тiує кримiналь-
но-правовоє норми закону, яка найбiльш повно описуу
ознаки цього злочину. Квалiфiкувати злочин - означау
встановити повну вiдповiднiсть його ознак ознакам норми,
яка передбачау вiдповiдальнiсть саме за вчинення цього
злочину. Термiн <квалiфiкацiя> походить вiд латинського
<иаII8> - якiсть. Взагалi квалiфiкацiя позначау вiднесення
певного явища, речi за єх властивостями (якiстю) до певно-
го класу, виду чи категорiє. Правова квалiфiкацiя у пошук,
вибiр i застосування до певноє подiє, випадку конкретноє
правовоє норми.
В кримiнальному правi квалiфiкацiя злочину - у дiя,
реалiзацiя кримiнального закону, застосування до вчинено-
го дiяння конкретноє кримiнально-правовоє норми, або
iнакше- це означау пiдвести певний злочин пiд ознаки
конкретноє норми.
Теорiя квалiфiкацiє злочинiв почала розвиватися не так
давно; першi працi на цю тему були надрукованi лише
пiсля другоє свiтовоє вiйни. Першою з них була праця
проф. О.А.Герцензона <Квалификация преступлений> (М.,
1947). Квалiфiкацiю злочинiв О.А.Герцензон визначав як
встановлення вiдповiдностi конкретного дiяння ознакам
того чи iншого складу злочину, передбаченого кримiналь-
ним законом. Таке визначення поняття квалiфiкацiє злочи-
нiв взагалi може бути визнане правильним: воно вiдобра-
жау головну сутнiсть квалiфiкацiє - встановлення вiдповiд-
ностi ознак вчиненого дiяння ознакам складу злочину, опи-
саних у законi. Але воно правильне лише взагалi i лише як
Див.: А.А.Герцензон. Квалификация преступлений. - М., 1947. - С. 4.
орiунтовне. Його головний недолiк у тому, що воно не ви-
значау, не вказуу на ту кримiнально-правову норму, яка у
удиною, що повинна бути застосована у цьому випадку, до
цього саме дiяння. Кримiнально-правова квалiфiкацiя у
застосування не будь-якоє норми закону, а лише певноє,
конкретноє. Кримiнальну вiдповiдальнiсть за певний, кон-
кретний злочин передбачау декiлька кримiнально-правових
норм, iнодi цiла низка норм. Вiдповiдальнiсть за вбивство,
наприклад, передбачають норми ст. 93, 94, 95, 96, 97, 98 КК
Украєни. Крiм того, у багато iнших кримiнально-правових
норм, якi теж передбачають вiдповiдальнiсть за позбавлен-
ня iншоє особи життя - ст. 58, 59, 190, ч. 2 i ч. З ст. 215,
ч. З ст. 217 ст. 226 КК Украєни. Яка з них пiдлягау засто-
суванню у конкретному випадку? Правильною може бути
квалiфiкацiя лише тодi, коли буде застосована саме та нор-
ма, яка передбачау це .дiяння, тобто правильним буде засто-
сування лише однiує i лише певноє, конкретноє норми.
Тому вказiвка у визначеннi поняття квалiфiкацiє злочинiв
О.А.Герцензоном на вiдповiднiсть конкретного дiяння
ознакам того чи iншого складу злочину (пiдкреслено
мною - М.К.), передбаченого кримiнальним законом, не
визначау цiує однiує, удино правильноє для цього випадку
норми. Цей недолiк поняття квалiфiкацiє злочинiв робить
його малопридатним для практики. Наступнi дослiдники
теорiє квалiфiкацiє злочинiв намагались подолати його не-
долiки. Найбiльшим внеском у розвиток теорiє квалiфiкацiє
злочинiв у доробок академiка В.М.Кудрявцева. Квалiфiкацiя
злочинiв, на думку В.М.Кудрявцева, у встановлення i юри-
дичне закрiплення точноє вiдповiдностi мiж ознаками вчине-
ного дiяння i ознаками складу злочину, передбаченого кримi-
нальним законом. На вiдмiну вiд проф. О.А.Герцензона
академiк уточнюу ту норму, яка пiдлягау застосуванню,
вказуючи на те, що квалiфiкацiя у <встановлення i закрiп-
лення точноє вiдповiдностi мiж ознаками вчиненого дiяння
Див.: В.Н.Кудрявцев. Общая теория квалификации преступлений. - М.,
972.-С. 8.
ознаками складу злочину, передбаченого кримiнальним
законом>. Але i таке визначення тiує норми, яка пiдлягау
застосуванню у конкретному випадку, не задовiльне, оскiльки
i воно не конкретне, не категоричне, не виключау застосу-
вання не належноє норми, тобто не виключау помилки.
Подiбно до В.М.Кудрявцева визначають поняття квалi-
фiкацiє злочинiв проф. А.Ф.Зелiнський, проф. Б.О.Курi-
нов, доцент С.А.Тарарухiн. Таке поняття квалiфiкацiє зло-
чинiв не враховуу детальноє конкретизацiє i диференцiацiє
кримiнально-правових норм, що вiдображають прагнення
Законодавця до диференцiацiє кримiнальноє вiдповiдально-
стi. Сучасна диференцiацiя кримiнально-правових норм
настiльки деталiзована, що багато окремих, самостiйних
Iскладiв злочинiв, передбачених законом, вiдрiзняються
юдин вiд одного лише однiую ознакою. Так, наприклад,
рикрадання державного чи колективного майна (ст. 81, 82,
183, 84, 86, 86 КК Украєни) мають склади злочинiв, якi вiд-
рiзняються лише однiую ознакою - способом вчинення
Iдiяння - таумно (ст. 81 КК Украєни), вiдкрито (ст. 82 КК
Украєни), iз застосуванням обману (ст. 83 КК Украєни)
i i т. iн. Всi ж iншi ознаки цих складiв злочинiв тотожнi, од-
i.наковiсiнькi. Крiм того, i в межах однiує статтi мiститься
Iдекiлька окремих складiв злочинiв, якi теж вiдрiзняються,
iаприклад ч. 2 ст. 81 вiд ч. I цiує ж статтi, лише однiую
iнакою (повторнiстю вчинення цього злочину чи вчинен-
iм його за попереднiм зговором групою осiб).
Для квалiфiкацiє дiяння важливо встановити i застосува-
п саме ту норму, що мiстить певний, конкретний склад
точину. Але який? Як видно iз наведеного, такi сумiжнi
єклади злочинiв вiдрiзняються один вiд iншого лише однiую
яп.: А.Ф.Зелинский. Квалификация повторньiх преступлений. - Волго-
IЛ. 1976.-С. 5.
Ий.: К.А.Куринов. Научньiе основи квалификации преступлений - М.,
Є4.С.5.
Ий.: С.А. Тарарухин. Квалификация преступлений в судебной й следст-
iиiшй практико. -К., 1995.-С. 8.
тє
ознакою (рiдше двома). За таких умов правильну квалiфi-
кацiю можна викласти у виглядi формули: п+I, де п - всi
спiльнi, тотожнi ознаки складiв цих злочинiв, а 1-це та
додаткова ознака, яка вiдрiзняу цей склад злочину вiд iн-
ших, сумiжних, подiбних.
Отже, осередком, глибинною сутнiстю квалiфiкацiє зло-
чинiв у встановлення всiх ознак певних злочинiв плюс, до-
датково, ще одиницi - однiує додатковоє ознаки цього пев-
ного, конкретного дiяння i складу злочину, що його перед-
бачау. З цього випливау, що необхiдна i удина для квалiфiкацiє
злочину норма вiд iнших (сумiжних, подiбних) вiдрiзняуться
бiльшiстю ознак, вона бiльш повно описуу ознаки певного
злочину i складу злочину за формулою; п+I. Отже, для прави-
льноє квалiфiкацiє злочину необхiдно вибрати i застосувати ту
норму, яка найбiльш повно описуу ознаки вчиненого дiяння.
У цьому i полягау юридична сутнiсть квалiфiкацiє злочину.
Визначити iз багатьох подiбних найнеобхiднiшу норму
бувау складно, що призводить до помилок. Щоб єх уникну-
ти, Пленум Верховного Суду Украєни змушений майже у
кожнiй постановi про практику застосування законодавства
про вiдповiдальнiсть за окремi види злочинiв вказувати
судам на необхiднiсть посилення уваги до ставлення в вину
квалiфiкацiє злочинiв. Зокрема, у Постановi вiд 24 червня
1983 року № 3 <Про практику застосування судами Украєни
Законодавства у справах про розкрадання продовольчих
товарiв, єх втрату i псування в системi державноє торгiвлi та
споживчоє кооперацiє> Пленум Верховного Суду зазначив,
що судами <допускаються помилки в квалiфiкацiє дiй вин-
них за способом вчинення розкрадання, розмiром (вартiс-
тю) викраденого, за ознакою повторностi, у вiдмежуваннi
розкрадань вiд iнших складiв злочинiв, закiнченого розкра-
дання вiд незакiнченого, продовжуваного - вiд повторно-
го>. Як бачимо, помилки трапляються майже в усьому
спектрi квалiфiкування злочинiв проти власностi. У Поста-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995. - С. 79.
новi вiд 1 квiтня 1994 р. № 1 <Про судову практику в спра-
вах про злочини проти життя i здоровя людини> Пленум
Верховного Суду Украєни зазначив, що <допускаються
судами помилки в квалiфiкацiє умисних вбивств при роз-
бiйному нападi, з хулiганських мотивiв, способом небезпеч-
ним для життя багатьох осiб, а також вчинених при iнших
обтяжуючих обставинах>. У Постановi вiд 25 грудня 1992 р.
№ 12 <Про судову практику в справах про корисливi зло-
чини проти приватноє власностi> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <суди допускають помилки при квалi-
1 фiкацiє дiй винних осiб, вiдмежуваннi одних злочинiв вiд iн-
ших, вирiшеннi питань про наявнiсть або вiдсутнiсть квалiфi-
куючих ознак та призначеннi мiр кримiнальних покарань>.
У Постановi вiд 28 червня 1991 р. №3 <Про судову прак-
тику в справах про хулiганство> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <деякi суди як хулiганство квалiфi-
? кують дiє осiб, якi вчинили бiльш тяжкi злочини, засуджу-
ють за ч. I ст. 206 КК Украєни осiб, якi вчинили злiсне чи
особливо злiсне хулiганство, кримiнально-каране хулiган-
ство розцiнюють як дрiбне хулiганство i, навпаки, до кри-
мiнальноє вiдповiдальностi притягують осiб, якi вчинили
дрiбне хулiганство. Допускають iншi помилки при квалiфi-
кацiє дiй винних>.
Велике практичне значення квалiфiкацiя дiяння мау то-
/i що вона визначау:
1) юридичну оцiнку вчиненого дiяння, його суспiльну
сутнiсть i небезпечнiсть (тяжкiсть);
2) мiру вiдповiдальностi i мiру покарання;
3) суттуво посилюу кримiнальну вiдповiдальнiсть за
вчинення наступних злочинiв пiсля вiдбуття пока-
рання за попереднiй (п. I ст. 41, ч. 2 ст. 86, п. <З>
i.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
iiпьiiих справах.-К., Є995рнС6.
iсамо.-С. 111-112. <.. --
-П-"-
i само.-С. 169.
ст. 93, ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 142 та деякi iн-
шi норми КК Украєни);
4) пiдстави для визнання особи особливо небезпечним
рецидивiстом (ст. 26 КК Украєни);
5) правовi наслiдки кримiнальноє вiдповiдальностi (по-
збавлення певних прав -ст. 31,38 КК Украєни, суди-
мiсть -ст. 55 КК Украєни, адмiнiстративний нагляд -
ст. 196 КК У краєни).
Для квалiфiкацiє мають значення не всi ознаки конкрет-
ного дiяння, а лише тi з них, що характеризуються, визна-
чаються кримiнально-правовим змiстом - якi у ознаками
складу злочину. Перелiк ознак дiяння, якi враховуються
при квалiфiкацiє, обмежений законом - рамками складу
злочину. Але за межами складу злочину перебувау чимало
iнших ознак, обставин, якi мають кримiнально-правове
значення - суспiльно-громадська характеристика особи
субукта, склад його сiмє, стан здоровя, професiя, збiг пев-
них обставин тощо. Згiдно з цим, у кожному злочинi можна
видiлити такi групи ознак:
1) вся сукупнiсть ознак i властивостей злочину;
2) ознаки i властивостi, що мають значення для вирi-
шення кримiнальноє справи за сутнiстю;
3) кримiнально-правовi ознаки - ознаки складу злочину.
Характеристика кримiнально-правових особливостей
всiх ознак вчиненого дiяння свiдчить, що для його квалiфi-
кацiє вирiшальне значення мають не всi, а лише деякi озна-
ки злочину. При вiдмежуваннi, наприклад, викрадання зо-
всiм не використовуються ознаки субуктивноє сторони,
оскiльки цими ознаками викрадання не вiдрiзняються. Всi
вiдомi способи викрадання чужого майна вчинюються ли-
ше навмисно i з корисливих мотивiв. Причому й умисел
всiх викрадань лише прямий, оскiльки викрасти чуже май-
но без бажання неможливо. При квалiфiкацiє викрадання
найбiльше помилок трапляуться тодi, коли незадовiльно
оцiненi i врахованi ознаки способу вчинення дiяння (таумно
чи вiдкрито, з насильством, небезпечним для життя i здо-
ровя потерпiлого чи не небезпечним, тощо), коли визнача-
18
уться - викрадення було вчинено одним субуктом чи гру-
пою осiб, викрадення було закiнченим чи дiяння утворюу
лише замах на вчинення злочину, або тодi, коли визначау-
ться розмiр викраденого. Судова практика свiдчить, що
саме такi помилки трапляються при квалiфiкацiє викраден-
ня чужого майна. Так, судова колегiя Верховного Суду
Украєни у своєй ухвалi вiд IЗ грудня 1988 р. у справi Я. та
М. зазначила, що суд допустив помилку при вiдмежуваннi
вимагання вiд грабежу або вiд розбою. При такому вiдме-
жуваннi, - зазначила колегiя, - необхiдно враховувати, що
при вимаганнi погроза насильством спрямована на одержання
майна в майбутньому, а не в момент застосування погрози.
Отже, помилка виникла через неправильну оцiнку судом ли-
ше однiує ознаки - моменту отримання майна за намiром зло-
чинця. В iншiй справi суд припустився помилки, неправильно
I визначивши вартiсть викраденого державного майна. Такi ж
помилки трапляються i при квалiфiкацiє iнших злочинiв. На-
приклад, замах на вбивство (ст. 17 i ст. 94 КК Украєни) вiд
Iiаподiяння потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень (ч. I
Iст. 101 КК Украєни) вiдрiзняуться у бiльшостi випадкiв лише
Iоднiую ознакою субуктивноє сторони складу злочину -
iом умислу. Теорiую i практикою вже давно доведено, що
iах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умис-
)м або, iнакше кажучи, дiяння може квалiфiкуватися як за-
iх на вбивство лише тодi, коли воно було вчинене з прямим
мислом. Мiж тим трапляуться, що суди iнодi ретельно не
єслiджують цю ознаку субуктивноє сторони злочину i
випускаються помилок. У багатьох ухвалах судова колегiя
п.: Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. -
114-85.
),; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 сiчня
I р. у справi П. - Там само - С. 65-66.
1.; п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня
I р. № 1 <Про судову практику в справах про злочини проти життя i
мя людини>. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в
iнялi>них та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 93-94.
19
Верховного Суду Украєни вказала судам на допущенi ними
помилки, наголошуючи кожного разу - замах на вбивство
можливий лише з прямим умислом.
Рiвним чином i умисне вбивство, вiдповiдальнiсть за яке
передбачають ст. 94 i 95 КК Украєни, вiдрiзняуться одне вiд
одного лише однiую ознакою - наявнiстю чи вiдсутнiстю
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло вна-
слiдок протизаконного насильства або тяжкоє образи з боку
потерпiлого. Неналежне дослiдження цiує ознаки призво-
дить до того, що вбивство в станi сильного душевного хви-
лювання квалiфiкууться за ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69