Для визначення розмiру розкрадання застосовуються
державнi роздрiбнi цiни, а за єх вiдсутностi - цiни на анало-
гiчнi товари.
Крiм вартостi викраденого майна, враховууться також
вага, обсяг, кiлькiсть викраденого та значущiсть його для
власника. Але вирiшальною у грошова вартiсть викрадено-
го майна, оскiльки в нiй вiдбиваються i всi iншi показники.
У справах про розкрадання державного майна, коли за-
подiянi матерiальнi збитки стягуються у кратному обчис-
леннi (наприклад, при розкраданнi мяса та мясопродук-
оп
тiв), дiє винних за ознакою значного, великого або особливо
великого розмiру розкрадання у всiх випадках квалiфiкуються
виходячи з вартостi викраденого, яка визначауться залежно
вiд виду продукцiє за роздрiбними, закупочними або iншими
державними цiнами. Вартiсть викраденого майна, визначена
iз застосуванням коефiцiунта, мау враховуватися як при
обчисленнi розмiру матерiальних збиткiв, так i при квалiфi-
кацiє злочину.
У тих випадках, коли збитки заподiюються розкрадан-
ням або нестачею мяса, молока, мясних i молочних про-
дуктiв, розмiр сум, що пiдлягають стягненню на вiдшкоду-
вання збиткiв, визначауться за державними роздрiбними
цiнами на цi товари iз застосуванням коефiцiунтiв: мясо i
мяснi продукти - 3, молоко i молочнi продукти - 2,5. При
квалiфiкацiє дiй осiб, винних у розкраданнi або втратi мяса,
молока, мясних продуктiв, необхiдно виходити з однора-
зовоє вартостi викраденого або втраченого майна. Вартiсть
викраденоє продукцiє i товарiв у пiдприумствах громадсько-
го харчування i в комiсiйнiй торгiвлi визначауться за цiна-
ми, встановленими для реалiзацiє цiує продукцiє i товарiв.
У тих випадках, коли роздрiбнi цiни нижчi оптових, для
визначення розмiру розкрадання застосовуються оптовi
цiни, незалежно вiд того, викрадено майно в органiзацiй,
якi займаються роздрiбною торгiвлею, чи в iнших органiза-
цiй. Якщо роздрiбнi цiни на викрадене майно вiдсутнi i
немау можливостi визначити його вартiсть за порядком,
передбаченим Державним комiтетом за цiнами, то вартiсть
викраденого визначауться експертами. При викраданнi
майна та iнших цiнностей, стосовно яких законодавством
установлений особливий порядок визначення розмiру запо-
дiяноє шкоди (дорогоцiннi метали, каменi тощо), вартiсть
викраденого визначауться за цим порядком. Квалiфiкацiя
розкрадання при цьому провадиться, виходячи з однократ-
ноє вартостi викраденого, без урахування додаткових кое-
фiцiунтiв.
При квалiфiкацiє викрадань iноземноє валюти, платiжних
документiв, фондових цiнностей в iноземнiй валютi єхня
91
вартiсть визначауться за курсом Держбанку на день вчи-
нення злочину, а розмiр вiдшкодування заподiяних злочи-
ном збиткiв - за вiдповiдними цiнами на час вирiшення
справи в судi.
Розкрадання iз контейнерiв товарiв, на якi у роздрiбна
цiна, єхня вартiсть визначауться за цими цiнами, а вартiсть
майна громадян - виходячи iз цiни, яка була зазначена в
товарних документах при вiдправленнi вантажу.
Вартiсть сiльськогосподарськоє продукцiє визначауться за
середньоринковими цiнами, що iснували на день розкрадання.
Розмiр шкоди, заподiяноє розкраданням квиткiв до театрiв,
оплачених талонiв удиного державного фонду на паливнi та
мастильнi матерiали, одноразових проєзних автобусних чи
тролейбусних квиткiв, визначауться за єх номiнальною вар-
тiстю i квалiфiкууться як закiнчений злочин.
При визначеннi розмiру розкрадання враховууться:
а) все майно, викрадене з одного й того ж мiсця, одним i
тим же способом;
б) все майно, викрадене групою осiб, незалежно вiд частки
кожного iз спiвучасникiв;
в) все майно (та грошi) використане, реалiзоване чи по-
вернене.
У тих випадках, коли умисел винного був спрямований
на викрадення у великому розмiрi, але фактично розкра-
дання було вчинено лише на незначну суму, дiє винного
квалiфiкуються як замах на розкрадання у великому розмiрi
за ст. 17 i вiдповiдною частиною статей Особливоє частини
(ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82, ч. З ст. 84, ч. 2 ст. 86 КК Украєни).
У разi вчинення винною особою декiлькох злочинiв проти
власностi, однi з яких були закiнченими, а iншi - нi, неза-
кiнченi злочини квалiфiкуються окремо з посиланням на
вiдповiдну частину ст. 17 КК Украєни.
Вартiсть викраденого майна повинна бути повнiстю об-
грунтована i доведена. Осудною може бути лише така сума,
яка не викликау нiяких сумнiвiв i доведена всiма доказами у
справi. У тих випадках, коли винна особа мала намiр викра-
сти певну суму грошей чи майна на певну суму, а фактично
92
викрала бiльше, єє дiє квалiфiкуються виходячи з тiує суми,
яка фактично була викрадена.
Правильно, наприклад, були квалiфiкованi за ст. 86 КК
Украєни дiє Т. Його було засуджено за те, що вiн, зламавши
замок, проник до магазину i викрав грошову виручку в сумi
10 528 крб. У поданiй на вирок суду касацiйнiй скарзi засу-
джений просив переквалiфiкувати його дiє зi ст. 86 КК
Украєни на ч. Зет 81 КК Украєни, виходячи з того, що, про-
никаючи до магазину, мав намiр викрасти одноденну виручку,
тобто 500-700 крб., але, знайшовши бiльшу суму, грошей
не перелiчував.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни пiдстав для
задоволення скарги не знайшла, оскiльки у справi повнiстю
доведено, що Т. вночi зламав замок, проник до магазину i
викрав грошову виручку в сумi 10 528 крб., а тому його дiє
за ст. 86 КК Украєни квалiфiковано правильно. Таке рiшення
судовоє колегiє Верховного Суду у правильне, оскiльки воно
грунтууться на тих пiдставах, що виннiсть особи, яка вчинила
злочин, визначауться єє психiчним ставленням до злочину не
взагалi, а лише пiд час i саме в момент вчинення злочинних
дiй. Тому вирiшальне значення мають не думки, мiркування
чи намiри, якi мала особа напередоднi, а тi з них, якi вона мала
пiд час вчинення злочину. У даному випадку Т. мав намiр
викрасти одноденну виручку (500-700 крб.) заздалегiдь, до
вчинення злочину. Але коли вiн вiдчинив шафу, де були схо-
ванi грошi, i побачив, що там лежить значно бiльше грошей, у
нього негайно намiр змiнився i вiн захопив єх усi-10 528 крб.
Таким чином, у момент викрадення грошей Т. уже мав на-
мiр викрасти саме цю суму, про що свiдчить i те, що вiн
грошей не перелiчував. Якби у нього був iнший намiр, то
вiн дiяв би iнакше. Тому за викрадення цiує суми вiн i по-
винен вiдповiдати, а отже його дiє квалiфiкованi за ст. 86
КК Украєни правильно.
Див.: ухвала судовоє колегiє в кримiнальних справах Верховного Суду
Украєни вiд IЗ березня 1986 р. у справi Т. - Практика судiв Украєни в
кримiнальних справах. - К., 1993. - С. 71-72.
93
Згiдно з ч. З примiтки до ст. 81 КК Украєни розкрадання
державного або колективного майна визнауться вчиненим в
особливо великих розмiрах, якщо воно вчинено однiую
особою чи групою осiб на суму, що у двiстi пятдесят i
бiльiйе разiв перевищуу мiнiмальний розмiр заробiтноє пла-
ти, встановлений законодавством Украєни.
При визначеннi особливо великого розмiру розкрадання
враховуються:
а) усi розкрадання, вчиненi винним, незалежно вiд вито-
кiв, способу, форми i часу вчинення злочинiв;
б) уся вартiсть викраденого групою осiб незалежно вiд
частки, отриманоє кожним спiвучасником (вирiшальним
у не розмiр прибутку кожного злодiя, а розмiр заподiяноє
власнику майновоє шкоди єх спiльними дiями).
Разом з тим, при вчиненнi викрадення в особливо вели-
ких розмiрах групою осiб дiє окремого спiвучасника квалi-
фiкуються за ст. 86 КК Украєни тiльки у тих випадках,
коли ця особа брала безпосередню участь у викраденнi чи
допомагала в цьому iншим спiвучасникам.
До загальноє суми викраденого не зараховууться вар-
тiсть викраденого злочинами:
а) за якi особа вже була засуджена чи стосовно яких ви-
текли строки давностi притягнення до кримiнальноє
вiдповiдальностi (ст. 48 КК Украєни);
б) якi були вчиненi одним iз спiвучасникiв самостiйно,
незалежно вiд iнших.
У тих випадках, коли умисел винного був спрямований
на викрадення в особливо великих розмiрах, але за незалеж-
них вiд нього причин вiн не змiг досягти цих наслiдкiв,
його дiє квалiфiкуються як замах на викрадання майна в
особливо великих розмiрах за ст. 17 i ст. 86 КК Украєни.
Отже, вчинення декiлькох викрадань будь-яким спосо-
бом (таумно, вiдкрито, за допомогою обману та iн.), якi
взагалi утворюють особливо великий розмiр, квалiфiкууть-
ся за ст. 86 КК Украєни.
Розкрадання як вчинене особливо небезпечним рециди-
вiстом може квалiфiкуватися за частинами 4-ми ст. 81i 82,
ал
ч. З ст. 83, ч. 2 ст. 86, ч. З ст. 86 ч. 4 ст. 120 i 141, ч. З ст. 142,
ч. З ст. 143 та ч. З ст. 144 КК Украєни лише тодi, коли винна
особа вже до вчинення цього злочину була визнана судом
особливо небезпечним рецидивiстом i про це у вирок суду,
що набув чинноє сили. Така квалiфiкацiя буде неправиль-
ною вiдносно тих осiб, якi можуть i повиннi бути, згiдно iз
законом, визнанi особливо небезпечними рецидивiстами.
Розкрадання, вчинене особливо небезпечним рецидивiс-
том, як квалiфiкуюча ознака тривау доти, доки з цiує особи
не буде знято судимiсть у встановленому законом порядку.
Всi види розкрадання вчинюються умисно, умисел прямий.
1.2. Розкрадання державного або колективного
майна способом крадiжки
Крадiжка у найпоширенiшим способом викрадення дер-
жавного чи колективного майна. Крадiжкою в кримiналь-
ному правi називауться таумне викрадення чужого майна.
Таумно - означау, що викрадення було непомiтним:
а) для власника, володаря (орендатора) або охоронця -
пiд час єхньоє вiдсутностi або єхньоє присутностi, але
коли вони не помiчають чи не усвiдомлюють факту
розкрадання (в силу рiзних особливих обставин);
б) для третiх осiб (стороннiх), якi не помiчають викрадення
або не усвiдомлюють сутностi того, що вiдбувауться;
в) розкрадання визнауться таумним i тодi, коли воно
спостерiгауться i усвiдомлюуться спiвучасниками та
особами, причетними до цього злочину.
Iнодi розкрадання державного чи колективного майна
вчинюуться в присутностi стороннiх осiб (якi не у нi мате-
рiально вiдповiдальними особами, нi охоронцями майна, нi
особами, що використовують його для роботи тощо).
За таких обставин розкрадання визнауться таумним чи вiд-
критим залежно вiд того, як розцiнюу винний оцiнку присут-
нiми його поведiнки. Якщо винний вважау або безсумнiвно
знау, що присутнi при цьому схвалюють його дiє чи принайм-
95
нi байдуже ставляться до цього, розкрадання визнауться таум-
ним. Якщо ж винна особа не знау, як оцiнюють присутнi його
дiє, а тим бiльше коли знау, що присутнi не схвалюють єх i все
ж таки чинить викрадення, то воно визнауться вiдкритим.
Розкрадання визнауться таумним i тодi, коли воно вчи-
нюуться в присутностi будь-яких осiб, якi не усвiдомлюють
факту викрадення через малолiтнiсть (до 5-6-лiтнього вi-
ку), хворобливiсть, у силу iнших особливих обставин.
При вiдмежуваннi крадiжки вiд грабежу, - зазначив
Пленум Верховного Суду Украєни, - належить виходити з
направленостi умислу винноє особи i даних про те, чи усвi-
домлювали потерпiлий або iншi особи характер вчинюва-
них винним дiй. У звязку з цим, викрадання належить ква-
лiфiкувати як крадiжку не лише тодi, коли воно вчинюуться
пiд час вiдсутностi потерпiлого чи iнших осiб, але й тодi,
коли воно чиниться в єх присутностi за умови, що винна
особа не знау про це чи вважау, що робить це непомiтно для
них, а також тодi, коли потерпiлий чи iншi особи не усвi-
домлюють факту протиправного вилучення майна.
Вирiшальним для вiдмежування таумного i вiдкритого
розкрадання у субуктивний фактор ~ думка, мiркування
винноє особи, єє оцiнка оцiнки присутнiми його дiй. Тому,
якщо винний сумлiнно помилявся, вважав, що чинене ним
викрадення або нiхто не спостерiгау, або тi, хто спостерiга-
ють його дiє, не розумiють того, що дiйсно вiдбувауться,
тобто не усвiдомлюють факту викрадання, то воно визнау-
ться таумним навiть тодi, коли в дiйсностi дiє винного хтось
спостерiгав i розумiв - вчинюуться викрадання. I навпаки,
якщо розкрадання нiхто не бачив, але винний через якiсь
особливi обставини вважав, що його дiє хтось спостерiгау,
тобто розумiв, що вiн вчинюу викрадання в присутностi
стороннiх, яких вiн не знау i не знау єх оцiнки щодо своєх
дiй, то в таких випадках викрадання визнауться вiдкритим.
Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 25 грудня
1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
та цивiльних справах. - К., 1995. - С. I IЗ.
96
Наприклад, П., працюючи в нiчну змiну, зайшов до су-
шильноє комори рибзаводу i став викрадати вялену рибу.
Коли П. склав у мiшок майже 40 кг риби, то побачив, що
одна iз дверей комори почала повiльно вiдчинятися. У ко-
морI свiтло було слабке i П. здалося, що до комори заходять
робiтники iншоє змiни. Щоб не бути затриманим, П. схопив
мiшок з рибою i втiк. Потiм слiдчому i в судi П. стверджував,
що викрав лише 40 кг риби, бо прийшли на роботу робiтники
iншоє змiни, помiтили його i вiн змушений був тiкати. У спра-
вi було доведено, що в той час, коли П. викрадав рибу, до
комори нiхто не заходив i його там нiхто не бачив. Район-
ний народний суд засудив П. за грабiж за ч. I ст. 82 КК
Украєни, квалiфiкуючи його дiє як вiдкрите викрадання.
I Таке рiшення треба визнати правильним, вiдповiдним
закону, оскiльки головне в злочинi - це лиха воля, злочинна
рiшучiсть вчинити зло, тобто субуктивний фактор дiє. Саме
тому кримiнальна вiдповiдальнiсть грунтууться на субук-
i тивних пiдставах, а обуктивна осуднiсть вiдхиляуться, ви-
ключауться в демократичному суспiльствi, демократичним
законодавством.
З усього наведеного слiд зробити висновок: головна рiз-
i ниця мiж таумним та вiдкритим викраданням полягау в
I тому, що при вiдкритому викраданнi винний долау iстотну
[психiчну перешкоду, психiчний барур, докладау значних
I вольових зусиль для того, щоб єх подолати, розумiючи, що
I його дiє усвiдомлюють, розумiють i осуджують присутнi
I при цьому особи (власники, володарi, охоронцi, стороннi).
Така психiчна перешкода, барур виникау й тодi, коли в дiйс-
ностi факту викрадання нiхто не спостерiгау, але винний, сум-
лiнно помиляючись, вважау, що його бачать, спостерiгають i в
кожну мить можуть затримати, покликати мiлiцiю тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69