3. Продавець у момент вчинення купiвлi-продажу повинен мати
право власностi на рiч, що продауться, тодi як поставник може не
бути власником у момент укладення договору.
4. Рiч, що продауться, повинна мати iндивiдуальнi ознаки, тодi
як при поставцi речi можуть визначатися кiлькiстю i якiстю.
5. У купiвлi-продажу мiж укладенням договору та його вико-
нанням може i не бути промiжку, тодi як для договору поставки вiн
у iстотним.
6. Як характерну ознаку договору поставки можна назвати й
тривалий характер взаумовiдносин сторiн. Поставка продукцiє здiйс-
нюуться не одноразово, а окремими партiями.
Вид речi, що продауться, дау змогу розмежувати договори по-
ставки i продажу нерухомостi. За договором продажу нерухомостi
завжди передауться iндивiдуально-визначена рiч.
Договiр про постачання енергетичними та iншими ресурсами
через приуднану мережу регулюуться нормами, встановленими
правовими актами, а в разi єх вiдсутностi - правилами про договiр
енергопостачання, тому до договорiв про передачу цiує продукцiє
норми про поставки не застосовуються.
iншi ознаки мають застосовуватися для розмежування дого-
ворiв поставки i пiдряду. Схожi вiдносини виникають у випадках,
коли в договiр поставки включено умови про зустрiчну передачу
матерiалiв, сировини. При розмежуваннi таких договорiв слiд ура-
ховувати основний змiст зобовязань.
У договiр поставки нерiдко включаються умови про надання
послуг або виконання робiт. Так, наприклад, у договiр поставки
202
складного обладнання включаються умови про шефмонтаж. Такий )
договiр слiд визнавати змiшаним, до правового регулювання яко-
го належать як норми про договiр поставки, так i норми про на-
дання послуг. |
Отже, договiр поставки у таким договором, за яким постав- ;i
ник - продавець, котрий здiйснюу господарсько-пiдприумницьку
дiяльнiсть, зобовязууться передати в обумовлений строк товар -
продукцiю для використання в господарськiй дiяльностi або в iнших
цiлях, не повязаних з особистим, домашнiм використанням.
Правовi норми, що регулюють вiдносини за договором постав- ,
ки, мiстяться в Цивiльному кодексi Украєни, Положеннi про постав-
ки продукцiє виробничо-технiчного призначення i Положеннi про
поставки товарiв народного споживання. Останнi затвердженi по- i
становою Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 25 липня 1988 року i застосову-
ються в частинi, що не суперечить нормативним актам Украєни.
Сторонами договору поставки виступають постачальник i по-1
купець. Постачальником, як уже зазначено, може бути як вироб-
ник, так i посередницька органiзацiя. Покупцями у будь-якi органi-
зацiє - юридичнi особи, якi придбавають товари для здiйснення
як господарськоє, так i iншоє дiяльностi, не повязаноє з особис-1
тим споживанням. Фiзичнi особи можуть придбавати товари за до-
говором поставки для пiдприумницьких цiлей. ;
Структура договiрних звязкiв за поставками товарiв може;
бути простою i складною, залежно вiд складу сторiн та учасникiв
виконання договiрних зобовязань. При простiй структурi склад
сторiн договору i виконавцiв договiрних зобовязань збiгауться,
при складнiй - не збiгауться.
У разi поставки готових виробiв, що включають рiзнi деталi,
комплектуючi вироби, виготовленi iншими пiдприумствами, за-
стосовууться кооперована поставка. iз пiдприумств одного вироб-
ничого циклу виокремлюються:
1) головне, що поставляу закiнчений вирiб (головний поста-
чальник);
2) пiдприумства-сумiжники, якi поставляють складнi частини
цього виробу;
3) покупець.
Господарськi вiдносини, якi виникають мiж учасниками коопе-
рованоє поставки, оформляються за допомогою низки договорiв. При
цьому слiд ураховувати, що головний постачальник вiдповiдау як за
виконання власних зобовязань, так i за зобовязаннями сумiжникiв.
203
Укладаючи договори, сторони у вiльними у виборi контрагентiв
i визначеннi умов договору. Договiр у удиним юридичним фактом,
на пiдставi якого виникау зобовязання з поставки товару.
Традицiйним способом укладення договору поставки у пись-
мова розробка документа i пiдпис його сторонами. Пропозицiю
укласти договiр поставки може зробити будь-яка сторона - як по-
стачальник, так i покупець.
Змiст договору становлять права i обовязки його сторiн. Сто-
рони при звичайному договорi поставки самостiйно виробляють
умови договору.
iстотнi умови - це такi умови, без яких неможливо викона-
ти зобовязання. До таких умов, як правило, належать:
асортимент, кiлькiсть, якiсть товарiв;
строки поставки i цiна;
порядок приймання товарiв;
вiдповiдальнiсть за неналежне виконання зобовязань за до-
говором;
форма i порядок розрахункiв за поставлену продукцiю чи то-
вари.
Сторони в договорi передусiм визначають строки i кiлькiсть
продукцiє, що поставляуться. Договори можуть бути як довго-
строковi, що укладаються на строк понад один рiк, так i коротко-
строковi, якi укладаються на строк до одного року. Кiлькiсть то-
варiв також визначауться за згодою сторiн.
Товари поставляються згiдно зi специфiкацiую, де зазначений
повний асортимент продукцiє, що поставляуться. Розрiзняють гру-
повий i розгорнутий асортимент. При груповiй номенклатурi това-
ри позначаються за збiльшеними ознаками (трикотажнi вироби -
плаття, светри, костюми); при розгорнутiй - за видовими ознака-
ми (трикотажнi вироби - плаття такого-то фасону, сорту тощо).
Продукцiя, що поставляуться, мау вiдповiдати за якiстю стан-
дартам, технiчним умовам, зразкам, затвердженим у встановлено-
му порядку. Таким чином, на кожний товар повинен бути документ,
який засвiдчуу його якiсть - сертифiкат якостi.
Сертифiкацiя - це один з ефективних методiв, що широко
застосовуються у свiтовiй практицi i дають змогу на пiдставi ви-
пробування продукцiє в спецiальних лабораторiях забезпечити за-
Пiд якiстю продукцiє мають на увазi сукупнiсть властивостей продукцiє, що
обумовлюють єє придатнiсть задовольняти певнi потреби згiдно з єє призначенням.
204
хист прав споживачiв шляхом одержання ними достовiрноє та об-
уктивноє iнформацiє про якiсть продукцiє, єє характеристику i вiд-
повiднiсть стандартам.
Декрет Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 10 травня 1993 року <Про
стандартизацiю i сертифiкацiю> чiтко визначау мету сертифiкацiє:
а) запобiгання реалiзацiє продукцiє, небезпечноє для життя, здо-
ровя, майна громадян i навколишнього природного середовища;
б) сприяння споживачу в компетентному виборi продукцiє;
в) створення умов для участi субуктiв господарювання в мiж-
народному економiчному, науково-технiчному спiвробiтництвi,
мiжнароднiй торгiвлi.
Названий декрет передбачау два види сертифiкацiє - обоу яз-
кову та добровiльну.
Продукцiя, яка iмпортууться i пiдлягау обовязковiй сертифi-
кацiє на територiє Украєни, мусить супроводжуватися сертифiка-
том, що пiдтверджуу єє вiдповiднiсть обовязковим вимогам нор-
мативних документiв, чинних в Украєнi. Зазначений сертифiкат
(сертифiкат вiдповiдностi) мау бути виданий або визнаний упов-
новаженим на те органом з сертифiкацiє Украєни.
Однiую з iстотних умов договору поставки у також порядок
приймання товарiв за кiлькiстю i якiстю.
Цiна також у iстотною умовою договору поставки. В ринковiй
системi господарства пiдприумства поставляють товари за цiною,
що визначауться угодою сторiн, а в передбачених законодавством
випадках застосовууться державне регулювання цiн. Сторони по-
виннi визначати в договорi конкретну цiну. Якщо на товар встанов-
люуться фiксована цiна, то вона зазначауться в договорi з вказiв-
кою на акт, яким вона затверджена.
Укладаючи договiр, сторони мають право вибирати будь-яку
форму розрахункiв згiдно з вимогами законодавства, вказавши про
це в договорi.
До iстотних умов договору поставки слiд вiднести й усi тi умо-
ви, якi сторони визнали такими. Це й ризик випадковоє загибелi май-
на, i момент переходу права власностi, i вiдповiдальнiсть за порушен-
ня договору поставки, i порядок змiни й розiрвання договору та iн.
Див.: iнструкцiє "Про порядок прийомки продукцiє виробничо-технiчного
призначення та товарiв народного споживання за кiлькiстю" (№ П- 6); "Про поря-
док прийомки продукцiє виробничо-технiчного призначення та товарiв народного
споживання за якiстю" (П-7), якi затвердженi постановою Держарбiтражу при Радi
Мiнiстрiв СРСР вiд 15 червня 1965 р.
205
Договiр оптовоє купiвлi-продажу. На вiдмiну вiд звичайно-
го договору купiвлi-продажу цей договiр укладауться в процесi
здiйснення господарськоє дiяльностi.
На нього поширюються загальнi правила про договiр купiвлi-
продажу, але вiн мау i ряд особливостей. Договiр укладауться, як
правило, на значнi партiє товару. В процесi руху товару вiд продав-
ця до покупця (як i при поставцi товару) беруть участь один або
декiлька перевiзникiв.
Сторонами в договорi оптовоє купiвлi-продажу виступають
пiдприумства рiзних органiзацiйно-правових форм i пiдприумцi.
Некомерцiйнi органiзацiє можуть укладати цi договори, якщо це
вiдповiдау цiлям єхньоє дiяльностi i не суперечить статуту чи по-
ложенню про них.
В умовах ринковоє економiки господарськi договори постав-
ки, оптовоє купiвлi-продажу, мiни та iншi укладаються i на товар-
них бiржах.
За командно-адмiнiстративноє системи необхiдностi в такiй
iнфраструктурi економiки не було. В Радянському Союзi пiсля
лiквiдацiє бiрж торговельно-посередницькi та постачальницькi
функцiє виконували Державний комiтет з постачання з мережею
постачальницьких установ.
А у всьому свiтi товарнi i фондовi бiржi продовжували iсну-
вати. Першi бiржi виникли у ХУ-ХУi столiттях в iталiє, Голландiє,
Англiє.
Щодо походження самоє назви <бiржа> iснуу кiлька версiй.
Згiдно з однiую з них ця назва мау своєм початком новолатинське
слово Ьигва - шкiряний гаманець. i у французькiй мовi слово Ьоигзе-
також означау гаманець, але i одночасно <студентська стипендiя>.
За iншою версiую назва <бiржа> повязууться з iмям голландсь-
кого купця ван дер Буреу, який проживав у бельгiйському мiстi
Брюгге i мав на своуму гербi зображення трьох голландцiв. Мiсце-
знаходження його будинку було зручною площею для зiбрання тор-
говцiв. Таким чином цей будинок i став першою бiржовою будiвлею.
Однак елементи бiржовоє торгiвлi розвивалися повiльно. Бiльш
звичними були караванна, а згодом ярмаркова торгiвля. Ярмарко-
ва торгiвля особливого поширення набула в Росiє. На вiдмiну вiд
захiдноувропейських краєн, де бiржа народилась як наслiдок вiль-
ноє iнiцiативи самоорганiзованого купецтва, в Росiє вона була за-
снована <по высочайшему повелению> Петра i в 1703 роцi. Ство-
рена на зразок <Нiдерландського стандарту> Санкт-Петербурзька
206
товарна бiржа розташувалась у спецiально побудованому для неє
будинку на Васильувському островi. У Харковi були заснованi камя-
новугiльна та залiзо-торговельна бiржi, у Москвi - скотопромис-
лова i мясна, у Мiнську - лiсова, на пiвночi Украєни - хлiбнi.
Як свiдчать лiтературнi джерела, в пiсляреволюцiйний перi-
од (в 1920-1930 рр.) бiржi були органами державного регулюван-
ня ринками в умовах багатоукладноє економiки. Учасниками бiрж
в основному були державнi пiдприумства. В подальшому бiржi пе-
ретворилися на громадськi установи, утворенi за типом асоцiацiй.
В умовах згортання НЕПу, визначення курсу на жорстку цен-
тралiзацiю в управлiннi народним господарством послiдовно про-
водилася лiнiя на лiквiдацiю бiрж. Завершена вона була в 1927
роцi. Бiржi були повнiстю лiквiдованi.
Вiдроджуватися в Украєнi бiржi почали з прийняттям Закону
Украєни вiд 10 грудня 1991 року <Про товарну бiржу>2.
Згiдно з ч. 1 цього закону товарна бiржа у органiзацiую, що
обуднуу юридичних та фiзичних осiб, якi здiйснюють виробни-
чу та комерцiйну дiяльнiсть, i мау за мету надання послуг в укла-
деннi бiржових угод, виявлення товарних цiн, попиту i пропозицiй
товарiв, вивчення, упорядкування i полегшення товарообiгу i по-
вязаних з ним торговельних операцiй. З цього визначення можна
зробити висновок, що товарна бiржа - це автономна органiза-
цiйно-правова форма дiяльностi некомерцiйноє органiзацiє. Про це
свiдчить ч. З ст. 1 Закону <Про товарну бiржу>, яка визначау, що
товарна бiржа не займауться комерцiйним посередництвом i не мау
на метi одержання прибутку.
Свою дiяльнiсть товарна бiржа здiйснюу за принципами рiв-
ноправностi учасникiв бiржових торгiв, публiчного єх проведен-
ня, а також застосування вiльних (ринкових) цiн.
Основнi напрямки дiяльностi товарноє бiржi випливають на-
самперед з поняття цiує органiзацiє i покликанi створити рiвно-
правний та справедливий простiр в цiлому шляхом:
створення умов для проведений бiржовоє торгiвлi;
регулювання цiн на пiдставi спiввiдношення попиту та пропозицiй
на товари, що допускаються до обiгу на бiржi;
надання членам i вiдвiдувачам бiржi органiзацiйних та iнших
послуг;
збору, обробки i поширення iнформацiє, повязаноє з конюнк-
турою ринку.
Див., напр.: Правовi основи пiдприумницькоє дiяльностi. К.,1997. С. 528.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № 10. Ст. 139.
207
Таким чином, товарна бiржа у iнфраструктурою ринковоє еко-
номiки i єй притаманнi функцiє самого ринку, такi як органiзацiй-
на, цiноутворювальна, регулювальна, сануюча та iнформацiйна.
Стаття 3 Закону <Про товарну бiржу> визначау права товарноє бiр-
жi. Товарна бiржа, зокрема, встановлюу вiдповiдно до чинного за-
конодавства Украєни власнi правила бiржовоє торгiвлi та бiржового
арбiтражу; створюу пiдроздiли бiржi; розробляу з урахуванням
державних стандартiв власнi стандарти; зупиняу на деякий час
бiржову торгiвлю, якщо цiни бiржових угод протягом дня вiдхи-
ляються бiльше нЬк на визначений бiржовим комiтетом розмiр;
встановлюу вступнi та перiодичнi внески для членiв бiржi, плату
за послуги; встановлюу iншi грошовi збори; встановлюу i стягуу
вiдповiдно до статуту бiржi плату за реустрацiю угод на бiржi,
штрафи та iншi санкцiє за порушення статуту бiржi та бiржових
правил; засновуу арбiтражнi комiсiє для вирiшення спорiв з тор-
говельних угод; укладау мiжбiржовi угоди з iншими бiржами, мау
своєх представникiв на них, у тому числi на бiржах-, розташованих
за межами Украєни;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48