Тому правовий режим майна в цьому разi не вiдрiзняуться вiд
правомочностей приватного власника.
Конституцiя Украєни визначау право людини на приватну
власнiсть як непорушне. Це значить, що приватна власнiсть ле-
галiзувалася. iснування такоє власностi не визнавалося союзним
законодавством, а особиста власнiсть, за цим законодавством,
мала споживче призначення. Чинний Закон Украєни <Про влас-
нiсть> передбачау, що обуктом права приватноє власностi у май-
но як споживчого, так i виробничого призначення, i це вiдкри-
вау приватному власнику простiр для здiйснення господарськоє
i пiдприумницькоє дiяльностi. Приватна власнiсть може бути iнди-
, вiдуальною i колективною (а точнiше - спiльною). Так i слiд
59
було, мабуть, визначити в законодавствi. А що ж сталося з влас-
нiстю iндивiдуальноюi Свого часу законодавець внiс змiни до
Закону <Про власнiсть>, за якими iндивiдуальна форма власностi
була вилучена з нього, але вiн не зробив цього стосовно пiдпри-
умств вiдповiдного виду, що передбачалося первiсною редакцiую
Закону <Про пiдприумства в Украєнi>. Таким чином, iндивiдуаль-
ноє форми власностi позбулися, а iндивiдуальне пiдприумство
продовжувало iснувати в законi ще протягом кiлькох рокiв.
За первiсним текстом Закону (ст. 2) iндивiдуальним у пiдприум-
ство, яке засновууться на особистiй власностi фiзичноє особи i
винятково єє працi. Оскiльки, згiдно зi ст. 1 цього ж Закону, пiдприум-
ство у юридичною особою, то фiзична особа-власник майна ста-
ла, як уже зазначалося, юридичною особою. Така сумнiвна конст-
рукцiя по-рiзному сприймалася рiзними авторами. Дехто називав
єє <пiдприумством однiує особи>2. Автори коментарю до закону
<Про пiдприумства в Украєнi> констатують, що на практицi цей вид
пiдприумств не набув великого поширення. Громадянам невигiдно
створювати пiдприумства i платити податки у статусi юридичноє
особи, коли можна зареуструватися як пiдприумцю, не стаючи юри-
дичною особою. При цьому пiдприумець мау право залучити до
роботи найманих працiвникiв3.
Були висловленi й iншi думки про iндивiдуальне пiдприумство.
А. А. Попов вважау, що таке пiдприумство - свого роду iндивiд,
який власною працею здiйснюу дiяльнiсть у пiдприумствi - субук-
тi пiдприумницькоє дiяльностi, власником якого вiн у4. Але ж субукт
пiдприумницькоє дiяльностi - це i у iндивiд, який водночас вис-
тупау i власником цього субукта.
Висловлювалися такi мiркування на користь iндивiдуального
пiдприумства. Як юридична особа пiдприумство-iндивiд несе вiд-
повiдальнiсть у межах вiдокремленого майна (ст. 23 ЦК). На вiд-
мiну вiд юридичних осiб фiзична особа як субукт пiдприумниць-
коє дiяльностi (пiдприумець без створення юридичноє особи) не
мау вiдокремленого майна i вiдповiдау за свою господарську дiяль-
нiсть усiм своєм майном5.
До прийняття 4 лютого 1998 року згаданого вище Закону "Про внесення
чмiн до Закону Украєни "Про пiдприумства в Украєнi".
2 Див. Пшипенко А. Я" Щербина В. С. Згадувана праця. С. 56.
Див. Спасибо И. В., Глушко И. И. Згадувана праця. С. 8.
4 Див. Попов А. А. Згадувана праця. С. 32.
5 Див. Попов А. А. Згадувана праця. С. 33.
60
Але ж у ст. 23 ЦК йдеться про вiдокремленiсть майна юридич-
них осiб вiд майна iнших юридичних i фiзичних осiб та держави,
а не про вiдокремленiсть однiує частини єхнього майна вiд iншоє
частини. Така вiдокремленiсть досягауться правом власностi. Для
права повного господарського вiдання показником вiдокремле-
ностi у наявнiсть самостiйного балансу. Окрiм того, ЦК визначау
юридичну особу як органiзацiю, а фiзична особа не у органiзацiую.
Та закон дiяв. i за оперативними даними в Украєнi в 1997 роцi
працювало 900 тисяч iндивiдуальних пiдприумств (за неофiцiйни-
ми даними тих, що працювали в <тiнi>, налiчувалося близько трьох
мiльйонiв).
То чи ж можна вважати положення закону досконалими, якщо
вiд них ховаються в <тiнь>i Зараз законодавець схаменувся i усу-
нув цей недолiк. Проте це хибне положення було чинним протя-
гом кiлькох рокiв.
Прообразом iндивiдуального пiдприумства, як зазначалося в
лiтературi, були кустарнi i народнi промисли, iндивiдуальна тру-
дова дiяльнiсть, праця у сферi мистецтва i т. iн., якi з уведенням
закону <Про пiдприумництво> набули правовоє легалiзацiє2. Зно-
ву виникау питання: а до прийняття цього закону iндивiдуальна
трудова дiяльнiсть не була легалiзованоюi
Ще й зараз Закон Украєни вiд 1 березня 1991 року <Про зай-
нятiсть населення>3 до категорiє зайнятих громадян вiдносить не
тiльки тих, хто працюу за наймом, а й тих, якi самостiйно забез-
печують себе роботою, включаючи пiдприумцiв i зайнятих iндив-
iдуальною трудовою, а також творчою дiяльнiстю.
Отож, пiдприумцi - це лише частина фiзичних осiб, якi са-
мостiйно забезпечують себе роботою (пiдприумцем може бути да-
леко не кожен громадянин, але легалiзованими у тiльки вони). За-
кону про iндивiдуальну трудову дiяльнiсть немау. Така дiяльнiсть
не урегульована i Кодексом законiв про працю Украєни, згiдно з
яким працею вважауться лише наймана праця.
Отже наше законодавство про працю, як бачимо, не узгод-
жууться з Конституцiую та Загальною декларацiую прав людини,
прийнятою Генеральною асамблеую ООН 50 рокiв тому.
Тож гадаумо, що при виконаннi заходiв щодо забезпечення по-
слiдовностi та стабiльностi нормативно-правового регулювання
Пiдприумцiв кличуть виходити з "тiнi"// Уряд. курур. 1998. 21 лют.
2 Юридический справочник предпринимателя. К., 1992. С. 24.
3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 14. Ст. 170.
61
пiдприумницькоє дiяльностi, про якi йдеться в Указi Президента
Украєни вiд 3 лютого 1998 року, слiд було б усунути i зазначену
непослiдовнiсть, зокрема стосовно колишнiх iндивiдуальних пiд-
приумств, а зараз iндивiдуальних пiдприумцiв, i визнати єх тими,
ким вони у насправдi, - особами, котрi займаються iндивiдуаль-
ною трудовою дiяльнiстю. Бо яке ж то пiдприумництво, коли воно
здiйснюуться однiую особоюi
3. Склад майна промислових
та iнших пiдприумств
Эа цiльовим призначенням i правовим режимом май-
но, що використовууться в процесi господарськоє дiяльностi, по-
дiляуться на основнi фонди i обiговi кошти, а також iншi цiнностi
(спецiальнi фонди, грошовi кошти), вартiсть яких вiдбивауться на
самостiйному балансi пiдприумства (ст. 10 Закону <Про пiдприум-
ства в Украєнi>). Залежно вiд цiльового призначення розрiзняють
основнi виробничi фонди i фонди невиробничого (соцiального)
призначення. На такi ж рiзновиди подiляються i обiговi кошти.
Правовий режим майна залежить як вiд форм власностi, так i вiд
призначення майна у виробництвi, реалiзацiє продукцiє або вико-
ристання в невиробничiй (соцiальнiй) сферi.
Основнi виробничi фонди - це засоби працi, тобто товарно-
матерiальнi цiнностi, що використовуються в процесi працi про-
тягом кiлькох виробничих циклiв i зберiгають при цьому натураль-
ну форму. Вони поступово, частинами переносять свою вартiсть
на виготовлену продукцiю. До основних виробничих фондiв нале-
жать будови i споруди, передавальнi пристроє, верстати, машини,
обладнання, транспортнi засоби та деякi iншi матерiальнi цiнностi.
Основнi невиробничi фонди - це житловi будинки, що нале-
жать пiдприумствам, санаторiє, пансiонати, лiкувальнi заклади та
iншi обукти соцiально-культурного призначення.
До обiгових виробничих фондiв належать предмети працi, якi
повнiстю споживаються в кожному виробничому циклi, змiнюю-
чи чи втрачаючи при цьому натурально-речову форму, i повнiстю
переносять свою вартiсть на вироблену продукцiю (сировина, ма-
терiали, напiвфабрикати i т. iн.).
Див.: Указ Президента Украєни вiд 3 лютого 1998 р. "Про усунення обмежень,
що стримують розвиток пiдприумницькоє дiяльностi" // Уряд. курур. 1998. 7 лют.
62
Основнi i обiговi кошти, вираженi в грошовiй формi, якi на-
лежать пiдприумству на правi власностi чи закрiпленi за ним на
правi повного господарського вiдання або на правi оперативного
управлiння, а також орендованi, створюють статутний фонд пiд-
приумства. У складi виробничих коштiв (власних i позичкових)
розрiзняють виробничi запаси i незавершене виробництво, товар-
ну частину виробленоє продукцiє, що пiдлягау реалiзацiє за дого-
ворами. Готова продукцiя разом з грошовими коштами становить
так званий фонд обертання. Вироблена пiдприумством продукцiя,
необхiдна для внутрiшнього споживання в процесi виробництва,
не у готовою продукцiую, оскiльки вона не реалiзууться спожива-
чам. Вона може бути вiднесена до незавершеного виробництва або
ж до виробничих запасiв.
Чим же рiзниться мiж собою правовий режим окремих видiв
майна пiдприумстваi Якщо вiдносно основних i обiгових фондiв
пiдприумство використовуу в основному своє правомочностi воло-
дiння i користування, то вiдносно готовоє продукцiє воно викорис-
товуу правомочнiсть розпорядження. Слiд сказати, що в умовах пе-
реходу до ринку рiзниця в правовому режимi окремих видiв майна,
що належить пiдприумству, стау менш виразною, нiж це було за
жорсткоє централiзованоє плановоє економiки. Скажiмо, основнi
виробничi фонди вже не у тим недоторканним обуктом, вiдносно
якого державне пiдприумство не мало правомочностей розпоряд-
ження, за винятком реалiзацiє непотрiбного для пiдприумства май-
на (що ним не використовувалося), i то тiльки за умови, коли ви-
щий орган або орган матерiально-технiчного постачання вiдмо-
виться вiд його розподiлу. На цi фонди не поширювалися правила
про стягнення заборгованостi з майна боржника.
Згiдно ж iз чинним законодавством пiдприумство, якщо iнше
не передбачено законом та його статутом, мау право продавати i
передавати iншим пiдприумствам, органiзацiям, установам, об-
мiнювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове ко-
ристування або давати в борг будiвлi, споруди, обладнання, транс-
портнi засоби, iнвентар, сировину та iншi матерiальнi цiнностi, що
йому належать, а також списувати єх з балансу (п. 5 ст. 10 Закону
<Про пiдприумства в Украєнi>). Головне ж призначення основних
виробничих фондiв - використання єх у сферi виробництва. Че-
рез те вони, як правило, закрiплюються за внутрiшнiми структур-
ними пiдроздiлами пiдприумства. Цi пiдроздiли i використовують
єх для виготовлення продукцiє, виконання робiт або ж надання
63
послуг вiдповiдно до виробничих i фiнансових планiв, якi склада-
ють на пiдставi укладених господарських договорiв.
На вiдмiну вiд основних обiговi фонди не закрiплюються за ви-
робничими пiдроздiлами. Реалiзацiя продукцiє здiйснюуться пере-
важно пiдприумством. В умовах переходу до ринку найдоцiльнi-
шим у передача цих функцiй спецiалiзованим пiдроздiлам.
Вiдносно поняття та структури обiгових коштiв у лiтературi
iснують рiзнi трактовки, проте слiд, напевно, виходити з того, що
категорiя обiгових коштiв у вираженням рiзних фаз удиного про-
цесу розширеного виробництва. З огляду на це обiговi виробничi
фонди i фонди обертання в процесi свого кругообiгу безперервно
мiняються мiсцями, послiдовно проходячи як стадiю виробницт-
ва, так i стадiю обертання, i вiдповiдно виступають то у грошовiй,
то у виробничiй, то в товарнiй формi.
Таким чином, обiговi кошти, вкладенi в запаси сировини, ма-
терiалiв, незавершеного виробництва, готовоє продукцiє або пере-
буваючи на банкiвському рахунку чи в касi пiдприумства, пiдпо-
рядковуються правовому режиму вiдповiдно до обiгових фондiв
або фондiв обертання залежно вiд стадiє кругообiгу, в якому вони
на цей час знаходяться.
У союзному законi <Про державне пiдприумство (обуднання)>
. 1987 року до спецiальних фондiв були вiднесенi фонд розвитку ви-
| робництва, науки i технiки; фонд соцiального розвитку i фонд за-
охочення (фонди економiчного стимулювання); ремонтний, фонд
ширужитку i т. iн. У нормативних актах i лiтературi останнього часу
| застосовуються термiни <фонд накопичення> i <фонд споживан-
| ня>. Подiл майна на такi фонди мау на метi регулювання процесу
| спрямування коштiв пiдприумства на цi основнi напрямки витрат.
( До фонду накопичення на рiвнi пiдприумства вiдносять части-
| ну створеноє вартостi, яка спрямовууться на розширення виробниц-
Г тва. До нього направляють вiдрахування вiд чистого прибутку (до-
; ходу), як правило, на збiльшення основних i обiгових фондiв, ство-
| рення й поповнення резервного фонду тощо.
Фонд споживання - це частина вартостi, створеноє на рiвнi
пiдприумства, яка використовууться для задоволення матерiальних
i соцiальних потреб працiвникiв.
i 3 метою зручностi при вирiшеннi питань розподiлу прибутку
|i вибору основних напрямкiв його використання (особливо на ве-
Виких пiдприумствах) кошти цих фондiв пiдроздiляються на ок-
ремi фонди вужчого призначення. Так, у складi фонду накопичен-
64
ня на пiдприумствi можуть створюватися фонд розвитку виробниц-
тва, науки i технiки, iншi фонди. А в складi фонду споживання -
фонд оплати працi i матерiального заохочення. У Законi <Про пiд-
приумства в Украєнi> слiд було б, наприклад, визначити перелiк
фондiв, що мають створюватися на державних пiдприумствах i
можуть формуватись на пiдприумствах iнших форм власностi. Тодi
не було б необхiдностi втручання держави в питання розподiлу
прибутку за згаданими напрямками використання.
Цей обовязок Закон <Про внесення змiн до Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> щодо казенних пiдприумств покла-
дау на вiдповiднi мiнiстерства або iншi центральнi органи вико-
навчоє влади, якi мають визначити порядок використання чистого
прибутку казенних пiдприумств шляхом встановлення обовязко-
вих нормативiв його розподiлу. Звичайно, нормативи розподiлу
прибутку мають визначати мiнiстерства або iншi органи виконав-
чоє влади, але приблизний перелiк фондiв, якi при цьому форму-
ються, на нашу думку, доцiльно визначити в законi2.
Колективнi пiдприумства мають пайовий фонд майна членiв
пiдприумства. До нього включауться вартiсть основних виробни-
чих i оборотних фондiв, створених за рахунок дiяльностi пiдприум-
ства, цiннi папери, акцiє, грошовi кошти i вiдповiдна частка вiд
участi в дiяльностi iнших пiдприумств i органiзацiй.
Право членiв пiдприумства на пайовий фонд майна залежить
вiд єхнього трудового внеску.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48