Договiр страхування - це письмова угода мiж страхувальни-
ком i страховиком, згiдно з якою страхувальник зобовязууться
сплачувати страховi платежi (плату за страхування) у визначенi
термiни i виконувати iншi умови договору, а страховик бере на себе
зобовязання в разi настання страхового випадку виплатити стра-
хову суму1 або вiдшкодувати завданий збиток2 у межах страховоє
суми страхувальнику або iншiй особi, визначенiй страхувальником
чи на користь якоє укладений договiр страхування (надати допо-
могу, виконати послугу тощо).
Договiр страхування, згiдно з Законом Украєни <Про страху-
вання>, повинен мiстити: назву документа; назву та адресу стра-
ховика; прiзвище, iмя, по-батьковi або назву страхувальника i його
адресу; зазначення обукта страхування; розмiр страховоє суми;|
перелiк страхових випадкiв; визначення розмiру тарифу3; розмiрi
страхових внескiв! термiни єх сплати; строк дiє Договору; порядок!
i припинення дiє договору; права i обовязки сторiн i вiдповiдаль-
нiсть за невиконання або неналежне виконання умов договору;
iншi умови за згодою сторiн; пiдписи сторiн. |
Договори страхування укладаються вiдповiдно до правил стра-|
хування, якi розробляються страховиком для кожного виду стра-|
хування окремо i пiдлягають затвердженню Комiтетом у справах
нагляду за страховою дiяльнiстю при видачi лiцензiє на право здiйч
снення вiдповiдного виду страхувань.
9. Банкрутство субуктiв господарськоє"
дiяльностi
У всьому цивiлiзованому свiтi банкрутство - буденi
не i досить поширене явище. Це один з необхiдних iнструмент
розвиненоє ринковоє економiки, до якого бiзнесмени вдаються дл
Страхова сума - грошова сума, в межах якоє страховик вiдповiдно до уме
страхування зобовязаний провести виплату при настаннi страхового випадку. \
2 Страхове вiдшкодування - грошова сума, яка виплачууться страховиком i
умовами майнового страхування i страхування вiдповiдальностi при настаннi стрi
хового випадку.
3 Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиницi страховоє суми Зi
визначений перiод страхування.
161
<очищення> вiд боргiв, щоб потiм продовжувати пiдприумницьку
дiяльнiсть у якiсно новому станi. Банкрутство - це комплекс-
ний правовий iнститут. Вiн складауться з норм як матерiального,
так i процесуального права
Що ж означау поняття <банкрутство>i Як розвивалася право-
ва регламентацiя вiдносин, що виникають при цьому, i який стан
сьогоднiшнього законодавства про банкрутство в Украєнii У чому
його особливiстьi :
Походить цей термiн вiд iталiйських слiв Ьапсо - лавка i
гоєєо - зламаний, а в сучасному розумiннi слово банкрутство
означау фiнансовий крах боржника, який стау неспроможним ви-
конати майновi зобовязання перед своєми кредиторами.
Банкрутство вiд часiв його виникнення як iнституту господарсь-
ких вiдносин пройшло довгий iсторичний шлях. Так, у Римськiй
республiцi початкового перiоду збанкрутiлого боржника можна
було продати в рабство, а iсторiя пiзнiших часiв знау i борговi вяз-
ницi, i фiзичне покарання.
У росiйському дореволюцiйному законодавствi банкрутом ви
знавався той, хто не мiг повнiстю сплатити своє борги2. Отже, в ос-
нову поняття про банкрутство була покладена неоплатнiсть, повя-
зана з недостатнiстю майна для покриття всiх боргiв. Законодавець
встановив також спосiб запобiгання банкрутству. Статут про бан-
крутiв 1800 року ввiв правила про вiдстрочення платежу боргiв,
зокрема можливiсть за одностайним рiшенням усiх кредиторiв по-
засудовоє угоди з боржником про зниження боргу чи вiдстрочення
платежу. Вiдстрочення платежу <для виправки> мав право нада-
вати i суд за згодою кредиторiв.
У 1832 роцi був розроблений Статут про торгове банкрутство. В
наступний перiод розвитку законодавства воно зазнало значних змiн.
Негативнi наслiдки визнання боржника неспроможним повязанi
не лише з майном, що ним втрачауться, а й з моральним осудом бан-
крута певною частиною суспiльства. Мабуть, саме тому банкрутство
iнодi закiнчувалося самогубством боржника3. В разi незадоволення
вимог кредиторiв борг пiдлягау примусовому його стягненню з субук-
тiв господарювання. У наш час, звiсно, <боргових ям> (у буквально-
Див.: Хрестоматiя з iсторiє древнього Риму. М., 1962. С. 62-72.
2 Див.: Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 236.
3 Прикладом такого фiналу у самогубство вiдомого харкiвського банкiра i про-
мисловця О. К. Алчевського, що сталося пiд час економiчноє кризи, яка охопила
Росiю на початку XX столiття.
6 о-юо
162
му розумiннi цього термiна) нiде в свiтi не iснуу, а iснуу розгалужена
законодавча система, що регулюу процедуру банкрутства.
iнститут банкрутства в колишньому Радянському Союзi був за-
початкований у перiод НЕПу. Так, в Украєнськiй РСР цих часiв ци-
вiльне законодавство передбачало можливiсть припинення дiяль-
ностi пiдприумства за рiшенням суду внаслiдок його банкрутства
тодi, коли власних коштiв цього пiдприумства не вистачало на
покриття боргiв. Але вже i тодi це положення не застосовувалося
до державних пiдприумств.
Усi iснуючi сьогоднi в рiзних краєнах свiту системи законодав-
ства про банкрутство можна умовно подiлити на двi категорiє:
<прокредиторська> i <продебiторська> (iнодi зустрiчауться визна-
чення <проборжниковське> законодавство). Тобто у свiтовiй прак-
тицi законодавство про банкрутство розвивалося за двома прин,-
ципово рiзними напрямками.
У Францiє i США дiу <продебiторська> система банкрутства,
яка дозволяу боржнику, що опинився в скрутному фiнансовому ста-
новищi, звiльнитися вiд боргiв i отримати можливiсть так звано-
го <Й-т5П аiаєт> (нового старту). При цьому кредитори (за амери-
канським законодавством) змушенi пристосовуватися до умов, що
єх пропонуу суд з метою вiдновлення платоспроможностi боржни-
ка. Багато хто з експертiв вважау, що американський кредитор iз
задоволенням пiдпише мирову угоду з боржником, вiдповiдно до
якоє вiн отримау лише приблизно пяту частину боргу, вважаючи,
що краще отримати хоч щось, нiж нiчого. Тому в США бiльшiсть
справ про банкрутство виникау за заявами боржникiв.
У твропi (за винятком Францiє), навпаки, iз стародавнiх часiв
застосовууться <прокредиторська> система банкрутства, що ста-
вить собi за мету якнайповнiше задовольнити вимоги кредиторiв.
Часто при цьому iнтереси боржника до уваги не беруться. Голов-:
не в цiй системi - жорсткий контроль за зберiганням активiв бор-
жника та єхньою оперативною реалiзацiую.
За сучасних умов у законодавствi розвинутих ринкових держав
простежууться тенденцiя зближення i iнтеграцiя цих напрямкiв.
Тому в чистому виглядi вони майже не зустрiчаються i iсну-
ють або як помiрно <прокредиторське>, або як помiрно <проде-
бiторське> законодавство. Щоб визначитися в такому розподiлi,
слiд насамперед зясувати, що саме мау перевагу в системi зако-
нодавства: захист iнтересiв кредиторiв чи захист iнтересiв бор-
жника. В окремих випадках можна говорити про iснування <ней-
163
трального> законодавства про банкрутство, яке намагауться знай-
ти <золоту середину>.
У бiльшостi краєн iснують спецiальнi державнi органiзацiє та
установи, якi здiйснюють контроль за процесами банкрутства i
певним чином впливають на розвиток подiй у цiй сферi. Сьогоднi
такою структурою в Росiє у Федеральна служба в справах про не-
спроможнiсть, яка активно працюу над удосконаленням норматив-
них актiв, акумулюу претензiє кредиторiв, готуу кризових управ-
ляючих i т. iн.
Украєна теж мау схожу службу - Агентство з питань банкрут-
ства. Це Агентство забезпечуу розроблення та реалiзацiю держав-
ноє полiтики, спрямованоє на запобiгання банкрутству субуктiв
пiдприумницькоє дiяльностi. Зокрема, до основних завдань Агент-
ства вiднесено: проведення за участю мiнiстерств, iнших централь-
них органiв виконавчоє влади аналiзу фiнансово-господарського
стану пiдприумств та органiзацiй, майно яких перебувау у дер-
жавнiй власностi, з метою визначення неплатоспроможних пiд-
приумств, а також ведення єх реустру. Окрiм цього. Агентство мау
здiйснювати заходи щодо реорганiзацiє та санацiє неплатоспромож-
них пiдприумств та органiзацiй, занесених до реустру. До компе-
тенцiє цiує служби вiднесено формування удиноє бази даних про
пiдприумства-банкрути, органiзацiю конкурсiв i тендерiв, повя-
заних з вiдбором iнвесторiв.
У випадках, передбачених законодавством, рiшення Агент-
ства з питань банкрутства у обовязковими для виконання цент-
ральними та мiсцевими органами виконавчоє влади, органами мiс-
цевого самоврядування, пiдприумствами, установами i органiза-
цiями незалежно вiд форм власностi. Безумовно, робота цього
Агентства стане ще одним засобом забезпечення iнтересiв креди-
торiв, з одного боку, i запобiгання банкрутству з другого.
Закон Украєни <Про банкрутство>, що регулюу процедуру бан-
крутства, був прийнятий 14 травня 1992 року в пакетi приватиза-
цiйних законiв. На першому етапi його застосування ним корис-
тувалися, в основному, як засобом змiни форм власностi на май-
но пiдприумств. У звязку з тим, що кiлькiсть звернень у справах
про банкрутство зростала, а окремi норми i положення закону були
недосконалими, що стало зрозумiлими iз арбiтражно-судовоє прак-
Воно було засноване згiдно з Указом Президента Украєни вiд 17 червня 1996 р.
як Агентство з питань запобiгання банкрутству пiдприумств та органiзацiй держав-
ноє форми власностi. А потiм перейменоване в Агентство з питань банкрутства.
164
тики, була розроблена нова редакцiя закону i 6 липня 1996 року
прийнята в першому читаннi Верховною Радою Украєни.
Поняття <банкрутство> закон визначау як неспроможнiсть
юридичноє особи - субукта пiдприумницькоє дiяльностi, задо-
вольнити в мiсячний термiн заявленi йому кредиторами вимоги i
виконати зобовязання перед бюджетом, повязанi з нестачею ак-
тивiв у лiквiднiй формi.
Таким чином законодавець обовязковою вимогою банкрут-
ства визнау лише нестачу в пiдприумства активiв в лiквiднiй формi
i не повязуу неспроможнiсть юридичноє особи задовольнити вiд-
повiднi вимоги з вартiстю загальноє маси майна боржника i сумою
вимог кредиторiв, що властиво законодавству про банкрутство в
деяких iнших краєнах.
Як бачимо, в основу визначення ознак банкрутства покладе-
ний принцип неоплатностi, а саме: якщо боржник протягом одно-
го мiсяця не розраховууться з кредиторами за зобовязаннями, не
вносить обовязковi платежi до бюджету та позабюджетних фон-
дiв, то мауться на увазi, що вiн не в змозi це зробити, тобто у не-;
платоспроможним.
Однак нездатнiсть боржника задовольнити в установлений |
строк предявленi до нього з боку кредиторiв вимоги i виконати i
зобовязання перед бюджетом ще не у неспроможнiстю (а тю
паче - банкрутством), а у тiльки зовнiшньою єє ознакою.
Призупинення поточних платежiв ще не означау перевищена
заборгованостi над майном боржника. Згадуваний ранiше Г. Ф. Шер
шеневич свого часу писав, що для наявностi неспроможностi мож
на визнати одну з двох засад: недостатнiсть майна, тобто встановi
пене перевищення пасиву над активом, або платiжну неспромож|
нiсть, тобто перевищення пасиву над активом, що припускауться
У першому випадку ми маумо справу з безсумнiвною неспромож
нiстю задовольнити повнiстю кожного кредитора, в другому -
з невиконанням зобовязань, яка свiдчить про вiрогiднiсть не
можливостi задовольнити повнiстю кредиторiв. У першому випа
ку перед нами встановлений факт, у другому - припущення2.
В Украєнi у 1992 р. було розглянуто близько 20 справ, у 1993 р.- 144 справи,!
1994 р.- 400, у 1995 р. - понад 2 тисячi, а у 1998 р. тiльки до арбiтражного суду|
Харкiвськоє областi надiйшло понад 800 справ.
2 Див. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 148.
165
Але й неспроможнiсть субукта господарювання не означау,
що вiн банкрут. Вiн стау ним за рiшенням арбiтражного суду, а
до цього моменту в нього ще може зявитися можливiсть вийти
з цього стану.
Суб уктами банкрутства можуть виступати лише юридичнi
особи, якi у встановленому законом порядку зареустрованi в Укра-
єнi як субукти пiдприумницькоє дiяльностi, в тому числi державнi
пiдприумства, пiдприумства, якi мають в уставному фондi частку
державноє власностi, виробничi кооперативи, пiдприумства з iно-
земними iнвестицiями, а також пiдприумства, обукти яких вiдпо-
вiдно до чинного законодавства не пiдлягають приватизацiє (на-
приклад, пiдприумства вiйськово-промислового комплексу, систе-
ми Академiє Наук Украєни та iншi).
Не у субуктами банкрутства вiдособленi пiдроздiли юридич-
ноє особи - субукта пiдприумницькоє дiяльностi (фiлiє, представ-
ництва, вiддiлення), сiльськогосподарськi обслуговуючi коопера-
тиви, а також iноземнi юридичнi особи та мiжнароднi органiзацiє
з постiйним мiсцезнаходженням поза межами Украєни. Не може
бути субуктом банкрутства також i казенне пiдприумство, оскiль-
ки в разi його фiнансовоє неспроможностi за зобовязаннями та-
кого пiдприумства вiдповiдау власник, тобто держава2.
Учасниками процедури банкрутства у: боржник, кредитори, -
сторони в справi, а також санатори, банки, якi обслуговують борж-
ника, розпорядник майна, лiквiдатори, лiквiдацiйна комiсiя. Участь
третiх та iнших осiб у судочинствi у справах про банкрутство не
передбачена.
Боржниками виступають тiльки пiдприумства, вiднесенi до
субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi. Пiсля встановлення єхньоє
неплатоспроможностi рiшенням суду вони визнаються банкрута-
ми. Боржники можуть i самi виступати iнiцiаторами в порушеннi
справи про банкрутство у разi власноє неплатоспроможностi або
в разi єє загрози.
В дореволюцiйному росiйському законодавствi ця теза була викладена до-
сить чiтко: "Нiхто не може бути визнаний неспроможним, перш нiж неспроможнiсть
не буде оголошена в судi" (див.: Устав торгового судопроизводства. Ст. 408).
2 До субуктiв банкрутства за законом не належать також i фiзичнi особи -
субукти пiдприумницькоє дiяльностi, що властиво законодавству Росiє та краєн да-
лекого зарубiжжя. Виключення пiдприумцiв - фiзичних осiб з кола субуктiв бан-
крутства у, на наш погляд, одним з недолiкiв чинного закону, оскiльки вони е учас-
никами господарських правовiдносин i беруть на себе ризик пiдприумця.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48