Головне, щоб баланс мiг вiдпо-
вiдати на запитання, якi назрiли на момент його формування. iнак-
ше кажучи, <говорив>.
Рiзниця мiж загальною сумою активiв i сумою зобовязань
буде називатися вашим чистим капiталом.
Отже, маумо у пасивi:
Роздiл i. Чистий капiтал.
Роздiл II. Фiнансовi зобовязання.
Роздiл III. Поточнi зобовязання.
Таким чином, сформувавши баланс свого бiзнесу, ви вирiшили
одразу два питання: визначили розмiр вашого чистого капiталу i на-
вели належний порядок у справах з метою надалi не випускати з рук
контроль над ними. Проте скласти баланс - це лише <сфотографу-
вати> стан справ на той чи iнший момент. До того ж, це був приклад
89
побудови <аврального> балансу, аби було вiд чого <вiдштовхнутися>.
Справжнiй облiк почнеться разом iз початком руху цiнностей, а тому
i справжнiй баланс на будь-яку дату ви складатимете на основi облiко-
вих даних. Робiть iнвентаризацiю, як цього вимагау iснуючий зако-
нодавчий порядок, а ще для того, щоб пересвiдчитися у неушкодже-
ностi майна i цiнностей, якими ви на певну дату володiуте.
Таким чином, баланс у бухгалтерському облiку розглядауть-
ся як спосiб узагальнення i групування господарських засобiв пiд-
приумства та єх джерел на визначену дату.
За своую структурою - це двостороння таблиця, з лiвого боку
якоє вiдображено склад засобiв господарства та єх розмiщення -
<актив>, а з правого боку - утворення засобiв господарства та єх
цiльове призначення - <пасив>.
Баланс пiдприумства - це основна форма бухгалтерськоє звiт-
ностi, яка у завершальним етапом бухгалтерського облiку.
У перекладi з латинськоє слово "баланс" означау "двочашковi терези", що сто-
совно бухгалтерського облiку означау обовязкову рiвнiсть результатiв пасиву i активу.
ЩУ-ШiiУ
Основнi положення про державне
регулювання виробничоє i
комерцiйноє (господарськоє)
дiяльностi
1. Принципи та форми державного
регулювання господарськоє дiяльностi
З початку 90-х рокiв в Украєнi вiдбувауться докорiнне
реформування економiчних вiдносин, викликане кризовими яви-
щами, якi поступово наростали в економiцi колишнього Радянсь-
кого Союзу i майже всiх держав Схiдноє твропи.
Протягом шести десятилiть, починаючи з кiнця 20-х рокiв, в
умовах загальнодержавноє власностi на всi засоби виробництва,
землю, природнi ресурси складався господарський механiзм, ос-
новою якого було централiзоване директивне планування, прiори-
тетний розвиток галузей вiйськово-виробничого комплексу тощо.
Вже в 60-тi роки стало очевидним, що система господарюван-
ня, яка склалася, не вiдповiдау потребам розвитку виробничих сил.
Про це свiдчило падiння темпiв економiчного зростання, несприй-
няття виробництвом досягнень науково-технiчного прогресу, низь-
кий життувий рiвень населення.
Керiвництво колишнього Радянського Союзу неодноразово на-
магалося реформувати (<вдосконалювати>) господарськi вiдноси-
ни та органiзацiю управлiння економiкою. Найпомiтнiшими захо-
дами в цiй сферi була, наприклад, спроба встановити в 1957 роцi
територiальну систему управлiння господарством на вiдмiну вiд
галузевоє; реформа 1965 року, спрямована на полiпшення керiвниц-
тва промисловiстю, вдосконалення планування та посилення еко-
номiчного стимулювання промислового виробництва; всебiчний
економiчний експеримент 1987 року по розширенню прав пiд-
приумств у плануваннi та господарськiй дiяльностi тощо.
Проте всi цi спроби не дали вiдчутних результатiв. Продовжу-
валося падiння темпiв виробництва, <проєдалися> сировиннi ре-
91
сурси, що змусило керiвництво колишнього СРСР змiнити еконо-
мiчну полiтику. Але запропонований у 1985 роцi <курс прискорен-
ня> i програма докорiнноє перебудови економiки на практицi дуже
негативно вплинули на стан народного господарства, поглибили
кризу, ще бiльш знизили життувий рiвень населення. Однак, не зва-
жаючи на вiдверту неспроможнiсть подолати кризовi явища мето-
дами державного регулювання економiки, правотворча дiяльнiсть
того перiоду базувалася на недоторканностi базисного закону <пла-
номiрного та пропорцiйного розвитку>. Як i ранiше, стверджува-
лося, що на вiдмiну вiд анархiє ринковоє конкуренцiє державне пла-
нування <виступау як спосiб функцiонування економiки, механiзм
регулювання пропорцiй... де суспiльство мау можливiсть узгодже-
ного розподiлу суспiльноє працi за рiзними сферами>.
А вже на той час деякi краєни Схiдноє твропи мали досвiд по-
зитивного впливу обмеженого приватного пiдприумництва i еко-
номiчноє конкуренцiє на розвиток виробничих сил. Так, наприклад,
в Угорщинi пiд час економiчноє реформи 1966-1967 рокiв були
визнанi недолiки директивного планування i вжитi заходи щодо
стимулювання конкуренцiє мiж державними пiдприумствами.
Усвiдомлюючи багаторiчний негативний досвiд реформуван-
ня господарських вiдносин у межах незмiнного економiчного ба-
зису - монополiє загальнодержавноє власностi на засоби вироб-
ництва, бiльшiсть членiв нашого суспiльства дiйшла висновку про
необхiднiсть змiнити соцiально-економiчну орiунтацiю.
На основi Декларацiє <Про державний суверенiтет Украєни>2
Верховною Радою 3 серпня 1990 року був прийнятий Закон <Про
економiчну самостiйнiсть Украєнськоє РСР>3, який встановив, що
економiчна самостiйнiсть Украєнськоє РСР базууться на принципах
рiзноманiтностi i рiвноправностi форм власностi та єх державному
захистi; децентралiзацiє власностi i роздержавленостi економiки;
повнiй господарськiй самостiйностi i свободi пiдприумництва всiх
юридичних i фiзичних осiо у рамках законiв Украєнськоє РСР.
На основi постанови Верховноє Ради Украєнськоє РСР вiд 3 серп-
ня 1990 року <Про реалiзацiю Закону <Про економiчну самостiй-
нiсть Украєнськоє РСР>4 протягом наступних рокiв були прийнятi
Политическая экономика социализма - теоритическая основа экономичес-
кой политики КПСС / Под. ред. Л. И. Абалкина. М., 1986- С. 179.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.
Див.: Там само. № 34. Ст. 499.
4 Див.: Там само. Ст. 500.
92
законодавчi акти, якi створили правовi засади становлення ринко-
воє економiки в нашiй державi. Остаточно перехiд вiд командно-ад-
мiнiстративних методiв управлiння народним господарством до рин-
ковоє економiки був закрiплений Конституцiую Украєни.
Свiтовий досвiд економiчного розвитку свiдчить, що вiдмiннiсть
мiж суспiльними устроями полягау передусiм у ступенi впливу дер-
жави на цей розвиток, який залежить вiд форм власностi. Якщо дер-
жава зовсiм не втручауться в економiку, в основi якоє лежить приват-
на власнiсть, то це модель класичного (дикого) капiталiзму.
У XX столiттi державне втручання в господарську дiяльнiсть
стау характерним для всiх краєн. Зараз немау жодноє держави, яка
стояла б осторонь вiд вирiшення економiчних питань. Проте втру-
чання держави в усi iнфраструктури економiки, яке притаманне то-
талiтарнiй системi, державному соцiалiзму, не сприяу єє розвитку,
що можна простежити на прикладi Радянського Союзу.
За часткового втручання держави в економiку, - в деякi сфе-
ри бiльше (скажiмо, в економiчну та соцiальну iнфраструктуру),
а в деякi - менше (виробничу та фiнансово-кредитну),- маумо
змiшану економiку, в якiй усi форми власностi рiвноправнi i рiв-
ноцiннi. Це напрямок ринковоє системи господарювання. В нiй
цiлеспрямований вплив держави на господарськi вiдносини здiй-
снюуться шляхом видання нормативно-правових актiв i органiзацiє
дiяльностi державних органiв, що впливають на цi вiдносини пе-
реважно економiчними методами.
Конституцiя Украєни, виходячи з такоє концепцiє, визначау пра-
ва кожного громадянина володiти, користуватися i розпоряджати-
ся своую власнiстю, здiйснювати пiдприумницьку дiяльнiсть, не
заборонену законом. Держава забезпечуу захист цих прав, прав
конкуренцiє в пiдприумницькiй дiяльностi. Але нею не допускауть-
ся зловживання монопольним становищем на ринку, неправомiр-
не обмеження конкуренцiє i недобросовiсна конкуренцiя. Держа-
ва здiйснюу контроль за якiстю продукцiє, робiт i послуг, за тим,
щоб використання громадянами власностi не зашкоджувало пра-
вам i свободам iнших громадян, iнтересам суспiльства (статтi 41,
42 Конституцiє). Отже державне регулювання господарськоє дiяль-
ностi в умовах переходу до ринковоє економiки виходить з прин-
ципiв, з одного боку, невтручання державних органiв безпосеред-
Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубiжних краєн. К., 1996.
С.43.
93
ньо в дiяльнiсть субуктiв господарювання, крiм випадкiв, перед-
бачених законодавством, а з другого боку, держава не може стояти
осторонь органiзацiє, упорядкування господарськоє дiяльностi i кон-
тролю за нею. Теоретичнi розробки видатних економiстiв i практи-
ка функцiонування ринковоє економiки в розвинутих краєнах свiту
пiдтверджують цю тезу.
Вiдповiдно до теорiє органiзацiй соцiальних систем державний
вплив на економiчнi процеси, обсяг та напрямок цього впливу за-
лежать вiд багатьох факторiв економiчного, полiтичного, соцiаль-
но-психологiчного та iншого характеру. iнакше кажучи, пiдтримання
економiчноє системи в найефективнiшому станi передбачау гнучку
систему втручання держави в економiчнi процеси2.
Законодавство Украєни установлюу, що втручання в госпо-
дарську та iншу дiяльнiсть пiдприумств i пiдприумцiв з боку дер-
жавних та iнших органiв, а також посадових осiб не допускауть-
ся. Збитки, заподiянi субуктам господарювання неправомiрним
втручанням у єхню дiяльнiсть, пiдлягають вiдшкодуванню за ра-
хунок винних.
Але цi положення не обмежують права державних органiв
щодо здiйснення контролю за дiяльнiстю субуктiв господарюван-
ня. Органи державного управлiння у своєх вiдносинах з субукта-
ми господарювання в умовах ринку впливають на єхнi iнтереси
через податковi i фiнансово-кредитнi системи, встановлюючи став-
ки податкiв i вiдсоткiв державних кредитiв, податковi пiльги, пра-
вила цiноутворення, цiльовi дотацiє, розмiри економiчних санкцiй;
державне майно i систему резервiв, лiцензiй, лiзингу, соцiальнi,
екологiчнi та iншi норми i нормативи; науково-технiчнi та iншi за-
гальнодержавнi i регiональнi програми; договори виконання робiт
i поставок для державних потреб.
Держава забезпечуу субуктам господарювання (незалежно вiд
форм власностi) однаковi правовi i економiчнi умови господарю-
вання; сприяу розвитку ринку, здiйснюу його регулювання, вико-
ристовуючи економiчнi закони i стимули, реалiзуу антимонопольнi
заходи; забезпечуу пiльговi умови пiдприумствам, якi застосову-
Але як серед економiстiв, так i серед правникiв визначилися двi течiє: з одно-
го боку, прихильники регульованого ринку - представники господарсько-право-
воє концепцiє, а з другого, так званi неолiберали - iдеологи повернення до еконо-
мiки часiв Адама Смiта, якi заперечують необхiднiсть втручання держави в госпо-
дарську дiяльнiсть пiдприумницьких структур i пiдприумцiв.
2 Див.: Кубко Е. Наука не втручатися // Уряд. курур. 1998. 7 лют.
94
ють прогресивнi технологiє, створюють новi робочi мiсця; стиму-
люу розвиток малих пiдприумств (ст. З Закону <Про пiдприумства
в Украєнi>, ст. 15 Закону <Про пiдприумництво>).
Отже, в перiод переходу до ринковоє економiки державне регу-
лювання господарськоє дiяльностi мау сприяти становленню само-
регулюючих факторiв, притаманних єй, створенню законодавчого
середовища для ринкового суспiльства.
Необхiднiсть державного впливу на господарську дiяльнiсть
визначауться низкою вимог охорони публiчних iнтересiв. Це, зок-
рема, забезпечення державних та суспiльних потреб, прiоритетiв
в економiчному та соцiальному розвитку; формування державно-
го бюджету; захист навколишнього середовища i користування
природними ресурсами; забезпечення оборони краєни; реалiзацiя
свободи пiдприумництва i конкуренцiє, захист вiд монополiзму;
дотримання правопорядку як у внутрiшнiй господарськiй дiяль-
ностi, так i при здiйсненнi зовнiшньоекономiчних звязкiв та iно-
земного iнвестування.
Вельми слушним у подiл державного впливу на господарську
дiяльнiсть з точки зору пiдстав його прояву на загальний, засно-
ваний на тому, що держава та єє органи виступають вiд iменi на-
роду i в публiчних iнтересах, вирiшуючи зазначенi вище завдан-
ня, та особливий, коли держава (єє органи) дiу як власник, управ-
ляючи своєм майном.
Дiяльнiсть держави (та єє органiв) як власника забезпечууться за-
конодавством про власнiсть, нормативними актами про компетенцiю
органiв, що регулюють це право, створюють i лiквiдують пiдприум-
ства, здiйснюють перетворення державноє власностi на iншi форми.
Вплив загального господарського порядку забезпечууться регу-
люванням, що обслуговуу рiзноманiтнi види господарськоє дiяль-
ностi залежно вiд поставлених завдань та iнтересiв, якi належить
захищати. Наприклад, бюджетнi iнтереси - законодавством про ре-
гулювання цiн, про податки, про порядок формування собiвартостi;
екологiчнi завдання - законодавством про охорону природи i т. iн.
З точки зору змiсту державного впливу вiн може поширюва-
тися на створення i лiквiдацiю субуктiв господарювання, плану-
вання, регулювання господарськоє дiяльностi та контроль за нею.
При переходi вiд державного директивного управлiння еконо-
мiкою до ринкового на змiну директивним методам приходять iн-
Див.: Мартемьянова В. С. Згадувана праця. С. 190.
95
дикативнi. Роль держави змiнюуться. Вона тепер мау виступати ко-
ординатором i посередником, що регулюу розвиток ринку.
Все це пояснюуться тим, що ринок не все може (наприклад,
вiн не може регулювати цiни природних монополiстiв). Глибокi
структурнi змiни економiки, розвязання цiлоє низки глобальних
проблем можливi не на основi ринкових стимулiв, а лише за до-
помогою державного програмування. Це, по-перше. А по-друге,
багато що ринок робить погано. Зокрема, вiн погано розвязуу соцi-
альнi проблеми (скрiзь у свiтi держава вирiшуу питання перероз-
подiлу багатства i зменшення ступеня нерiвностi), а також пробле-
ми розвитку невиробничоє сфери. Тому скрiзь застосовують вмон-
тованi регулятори, що коригують дiю ринку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48