засуджені на вигнання з втратою громадянства. Правове станові ще перегринів визначалося конкретними договорами Риму з тим' іншим народом. ^
Рабовласницькі відносини призводили до загальної незацікавле| ності рабів у наслідках своєї праці, що примушувало рабовласники! шукати ефективніші форми експлуатації. Однією з них став пекулій-частина майна хазяїна, яку він передавав рабу для самостійного веде* господарства і отримання частини прибутку від нього. Другою формс., став колонат — особлива форма експлуатації. Колони — це не раби, І орендарі землі, які потрапляли в економічну залежність від власнвд землі. Згодом стан колона став спадковим.
Наприкінці республіканського періоду практикувався масові відпуск рабів на волю.
§ 3. Державний лад
У,
розвитку держави античного світу можна ві явити ступені, подібні до тих, які були притаманні розвитку суспії но-економічного ладу.
Аристократична республіка Спарта. Першою сходинкою в І витку античної державності була Спарта. В ній виразно помітні рисі первіснообщинної епохи. Основи державного ладу Спарти були кладені, як вважається, в VII столітті до н.е. реформами Лікурга.
На чолі Спарти стояли два архагети, яких у літературі інколй| називають царями. Подвійність цієї посади пояснюється об'єднай-1 ням на початку спартанської історії двох дорійських племен. Владар архагетів була спадковою, наступником архагета ставав його старший син. Становище архагетів було почесним. Вони отримували частину! воєнної здобичі, здійснювали важливі жрецькі функції, розглядалн| і вирішували всілякі спори і конфлікти. Досить сильною спочатк} була і військова влада архагетів: вони очолювали військове ополчен-| ня, в поході мали право на життя та смерть своїх воїнів. Але дос» скоро їх військові права і повноваження були істотно обмежені. 8
Діяли архагети колегіальне, кожне їхнє рішення мало бути узгод*| женим. Однак влада їх не була міцною. Через кожні вісім років ефоН ри провадили ворожіння по зірках і, якщо результати ворожби булІСІ несприятливими, архагетів віддавали до суду або позбавляли владші
Другим органом державної влади в Спарті була рада сі арійшин — герусія, яка збереглася ще з часів родового ладу. До її складу входили двадцять вісім геронтів, що довічно обиралися народними зборами із представників знатних спартанських родів, які досягли шістдесятилітнього віку, і обох архагетів. Герусія займалася важливими державними справами, готувала питання на розгляд народних зборів, мала право призупиняти будь-яке рішення народних зборів.
Герусія мала й судові функції. Вона розглядала кримінальні справи, в яких обвинуваченому загрожувала смертна кара, вигнання або позбавлення честі. Але дедалі, у зв'язку із посиленням влади ефорів, герусія в державному житті почала відігравати незначну роль.
Народні збори — апела, де зберігалися досить примітивні принципи роботи (наприклад, прийняття рішення криком), не були впливовими в Спарті. Скликалися вони один раз на місяць, у їх роботі брали участь лише повноправні громадяни чоловічої статі, які досягли двадцятилітнього віку і мали земельні клери. На народних зборах приймалися закони, обиралися посадові особи, вирішувалися питання війни і миру і т.ін. Але народні збори мали право лише приймати або відхиляти проекти рішень, внесені герусією або ефорами, не обговорюючи їх по суті. .
Виняткове становище в Спарті займали ефори. Інститут ефорів виник у VIII столітті до н.е. з метою обмеження довічної спадкової влади племінних вождів з боку родової аристократії. Спочатку вони вважалися немовби помічниками архагетів і наглядали за дотриманням порядку на ринках. Однак їхня влада дедалі посилювалася. Вони здійснюють нагляд за способом життя і поведінкою громадян, над належним вихованням молоді, над періеками та ілотами. Починаючи з VI століття до н.е., особливо широких повноважень набуває колегія п'яти ефорів, які обиралися строком на один рік. Головував у колегії ефор — епонім, іменем якого називався рік. Рішення в колегії ефорів приймалися більшістю голосів.
Ефори скликали народні збори і герусію, головували на них. Вони тримали у своїх руках все управління країною, здійснювали нагляд за Дотриманням дисципліни, виконували різноманітні поліцейські Функції, стежили за збереженням правопорядку, і моральних підва-Лин Спарти. Нагляд з боку ефорів поширювався і на архагетів. Під час військових походів вони супроводжували архагетів і пильнували За 'х діяльністю. У випадках суперечності між архагетами ефорам Належав вирішальний голос. Ефори мали також право звинувачува-
44
45
Частина перша
Історія держави і права Стародавнього світу
Дерзісава і право античного світу
Розділ II
ти перед герусією і притягати до відповідальності архагетів, скас вувати їх рішення. Що стосується ілотів, то ефори щорічно орг зовували проти них кріптії — масове знищення неозброєних ілотів
Збройні сили Спарти базувалися на зобов'язанні всіх грома віком від двадцяти до шістдесяти років нести військову службу . важкоозброєні воїни. Це стосувалося і періеків. Інколи до лег озброєної піхоти залучали ілотів. У складі війська був кінний загії 300 вершників. У війську панувала залізна дисципліна, безумові підпорядкування наказам командирів.
Такий державний механізм визначав військово-аристократичщ характер політичної організації Спарти і приводив до того, що в де жавному ладі Спарти можна було знайти також поєднання сили державної влади з елементами родового устрою, які ще продов вали зберігатися.
^•-Ф-:-^№?:і /%?••ний*;:^/^-:':-і.%Л^"й;~ш:-М :К; -..• •:'- МА«-
Демократична республіка Афіни. Державу-місто Афіни сі вважати найбільш яскравим зразком античної державності. Найв ливішим органом Афінської держави, який вирішував усі основ питання, і фактично, і юридичне були народні збори — еклезія. 36 рались вони чотири рази на місяць, для їх проведення був потрі? кворум — шість тисяч чоловік. У засіданнях народних зборів ма право і були зобов'язані брати участь тільки повноправні громадді .Афін, які досягай двадцяти років. З VI століття, до н.е. за відвідув народних зборів виплачувались гроші (від шести до дев'яти оболів)
Державний лад Спарти (ІХ-ІУ ст. до н.е.)
Колегія п'яти ефорів
Народні збори
Герусія
28 геронтів
2архагети|
Посадові особи
Полемарх
Армія
Компетенцію народних зборів не було чітко визначено. Вони огли розглядати будь-які питання, що стосувалися як внутрішньо-життя, так і зовнішньої політики Афін>. Компетенція народних Гборів постійно розширювалась, вони вирішували різноманітні державні справи, а саме: обирали службових осіб, оголошували стан війни і укладали мир, приймали рішення зовнішньополітичного характеру, розглядали скарги громадян, виступали як найвища судова інстанція і т.д. Але основною функцією народних зборів було прийняття законів. Вважалося, що кожний громадянин Афін має право запропонувати проект нового закону. Однак існувало кілька обмежень: автор законопроекту підлягав кримінальній відповідальності, якщо його пропозиція суперечила діючим законам, кожен законопроект проходив попередній розгляд у Раді п'ятисот, остаточне рішення по законопроекту належало суду присяжних — геліеї. І, нарешті, існувала особлива процедура, суть якої полягала в тому, що під час проходження законопроекту проти нього міг виступити будь-який громадянин з заявою, що протягом року він порушить проти автора законопроекту судову справу. З цього моменту подальше проходження законопроекту призупинялося. Справу передавали в геліею, де автор законопроекту відстоював його доцільність, а той, хто звернувся зі скаргою, — його шкідливість та антидемократичний характер. Якщо справу вигравав скаржник, то законопроект касувався, а його автор підлягав покаранню.
У народних зборах провадився остракізм. Засуджений через остракізм повинен був протягом десяти днів залишити Афіни на десять років. Потім цей строк було скорочено до п'яти років.
Своєрідним урядом Афін була Рада п'ятисот. До неї входило по 50 громадян від кожної з десяти територіальних філ. Члени Ради п'ятисот обиралися жеребкуванням на один рік з числа громадян, які до-сягли тридцятилітнього віку. Засідання Ради відбувалися щоденно. Обрані члени — булевти — піддавались докімасії, тобто перевірці їх прав на зайняття посади та їхньої політичної благонадійності. За свою службу булевти отримували винагороду.
Повноваження Ради п'ятисот були досить широкими: фінансові питання, дипломатичні відносини, нагляд за флотом, контроль за службовими особами, попередній розгляд справ, які виносились на Народні збори, і т.д. Це був громіздкий орган і тому для ведення поточних справ Рада п'ятисот розділялась на десять пританій — комісій, які по черзі виконували обов'язки Ради п'ятисот, кожен день обира-
46
47
Частина перша
Історія держави і права Стародавнього світу
Держава і право античного світу
\
Розділ II
ючи жеребкуванням нового голову. Після закінчення строку служби булевти звітували про свою роботу.
Участь у законодавчій діяльності брала також геліея. Цей вищий судовий орган складався з шести тисяч членів, які обиралися щорічно від кожної філи жеребкуванням з повноправних громадян, які досягай тридцятилітнього віку. У складі геліеї утворювалося десять колегій — декастерій, кожна з яких виконувала свої безпосередні функції протягом одного місяця (місяців у греків було десять). Геліея була апеляційною інстанцією для інших судів і першою інстанцією у найбільш важливих справах. Вона здійснювала також контроль за діяльністю службових осіб і провадила докімасію, а також остаточно затверджувала постанови народних зборів.
Важливу роль в управлінні Афінською державою відігравали окремі посадові особи. Вони обиралися відкритим голосуванням на народних зборах або жеребом. Обирались, як правило, строком на один рік, за свою службу отримували (за винятком стратегів) винагороду.
Головними службовими особами були стратеги і архонти. Колегія стратегів складалася з десяти членів, які обиралися народними зборами. У V столітті до н.е. вони набули дуже важливих повноважень. Стратеги розпоряджалися коштами, що виділялись на утримання армії та флоту, мали деякі повноваження у сфері зовнішніх відносин, підписували перемир'я і т.д. Мали вони також судові функції при розгляді воїнських злочинів. У разі війни стратеги вирушали на чолі війська.
Політична роль архонтів була незначною. Як єдина колегія вони виступали рідко — при вирішенні народними зборами питання про остракізм і при перевірці посадових осіб. За першим архонтом —
Державний лад Афін (У-ІУ ст. до н.е.)
Народні збори
Рада п'ятисот
Геліея
Посадові особи
архонтом-епонімом (його іменем називали рік, протягом якого діяла колегія) зберігалися лише судові функції в сімейних справах, другий архонт — архонт-базилевс відав питаннями релігійного культу. Ар-хонт-полемарх займався справами іноземців. Інші шість архонтів-фесмофетів мали лише судову владу. ч
Були також посадові особи, які розпоряджалися державним майном, займалися державною скарбницею, стежили за порядком і т.ін. Деякі судові функції зберігав ареопаг. Обирали в Афінах і службовців поліції. До них належали астиноми, які відповідали за чистоту, наглядали за будівельними роботами; агораноми, що наглядали за роботою ринків; метрономи, які контролювали міри і ваги; інспектори портів і гаваней. Обирали їх народні збори жеребкуванням. Поліцейські функції виконували також раби-токсоти.
Афінська армія формувалася на базі загального ополчення вільних громадян вісімнадцяти-шістдесяти років. Під час війни кожна філа повинна була виставити загони важкоозброєних та легкоозброєних воїнів і певну кількість кінноти, надалі з'являються і наймані війська, які охороняли насамперед кордони Афінської держави.
Чисельність посад і різного роду колегій, плата громадянам за виконання службових обов'язків призводили до того, що до управління державою були залучені майже всі вільні повноправні громадяни, і Афіни перетворилися на рабовласницьку демократичну республіку.
Грецька колонізація Північного Причорномор'я. Антична рабовласницька цивілізація тією чи іншою мірою впливала на життя численних осілих та кочових племен, які населяли північне Причорномор'я, Причому найважливішу роль відіграли грецька колонізація причорноморських земель і утворення грецьких міст-колоній.
Перше поселення грецьких колоністів з'явилося ще в VII столітті до н.е. на острові Березань біля гирла Дніпро-Бузького лиману. В VI столітті до н.е. вже було засновано ряд міст: на березі Бузького лиману Ольвію, в Криму — Феодосію, Пантікапей. У V столітті до н.е. виникають Херсонес, Тіра та ін. Свого розвитку ці міста досягають у У-ІУ століттях до н.е., після чого починається їх занепад. У III столітті н.е. міста-колонії на території Північного Причорномор'я вступають у період загального розкладу, що привів через сто з лишком років до їхньої остаточної загибелі.
За своєю суттю грецькі міста-колонії Північного Причорномор'я мало чим відрізнялися від метрополії. Важливе місце в економічно-
48
49
Частина перша
/Історія держави і права /______Стародавнього світу
Держава і право античного світу
\
Розділ II
му житті Ольвії, Херсонеса та інших міст займали землеробство і скотарство. Значну роль відігравало ремісниче виробництво. Інтенсивно розвивалася заморська торгівля.
До панівної верхівки належали судновласники, купці, господарі ремісничих майстерень, землевласники та ін. Існувала і значна за своєю кількістю верства вільних землеробів, ремісників, дрібних торговців, основну масу експлуатованих становили раби, їх праця використовувалася як у ремісничому виробництві, так і в сільському господарстві, на розробках солі, в домашньому господарстві. Крім того, раби становили значну частину експорту.
Державний лад грецьких міст Причорномор'я створювався на тих самих засадах, що й політичний устрій античних полісів Греції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67