https://wodolei.ru/catalog/podvesnye_unitazy/Roca/dama-senso/
Двадцятого грудня 1860 року штат Південна Кароліна заявив про свій вихід із Союзу штатів. Слідом за ним відокремились ще дев'ять рабовласницьких штатів. У лютому 1861 року представники штатів, що вийшли із Союзу, зібралися на з'їзд у місті Монтгомері і утворили «Конфедерацію американських штатів». Був обраний президент конфедерації, сформований свій уряд. І нарешті була прийнята Конституція Конфедеративних штатів Америки, яка проголошувала рабство негрів «оплотом цивілізації». Дванадцятого квітня 1861 року конфедерати розпочали громадянську війну, що тривала протягом чотирьох років (186І--І865 рр.).
Законодавчі акти уряду А. Лінкольна. У першому періоді громадянської війни (І86І-І862 рр.) успіх був на боці Конфедерації. Перелом у ході війни наступив лише після того, як уряд А. Лінкольна видав кілька важливих законодавчих актів. У травні 1862 року уряд А. Лінкольна провів через конгрес Закон про гомстеди — «акт для забезпечення земельними наділами тих, що дійсно оселяються на громадській землі, і для забезпечення нагороди солдатам». Згідно з цим законом кожна особа, що є головою сім'ї і якій виповнився двадцять один рік, яка є громадянином Сполучених Штатів, яка «ніколи не брала участі у війні проти Сполучених Штатів і не допомагала їх ворогам», мала право з 1 січня 1863 року на отримання земельної ділянки розміром не більше ста шістдесяти акрів (приблизно шістдесят чотири гектари). Після сплати десяти доларів така особа вступала у володіння зазначеною кількістю землі, а після того, як вона жила і обробляла протягом п'яти років цю землю, вона одержувала патент на цю ділянку. Особи, які служили в армії чи флоті Сполучених Штатів протягом чотирнадцяти днів як добровольці або за мобілізації, могли скористатися цим законом, коли їм ще не виповнився двадцять один рік.
Двадцять другого вересня 1862 року президент А. Лінкольн випустив Прокламацію про звільнення, рабів. З першого січня 1863 року всі особи, які вважаються рабами в якому-небудь штаті або певній частині штату, населення яких буде в стані повстання проти Сполучених Штатів (в Прокламації наводився перелік таких штатів та графств).
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу____
стають вільними і влада «визнаватиме і охоронятиме свободу згаданих осіб». Такі особи віднині можуть бути прийняті на військову службу Сполучених Штатів у гарнізони, на пости, кораблі і т.д.
Ці акти вирішили головне завдання уряду А. Лінкольна — створення численної боєздатної армії, залучення до армії значної кількості людей. Одночасно уряд видав закони про конфіскацію майна заколотників, увів загальну військову повинність, звільнив армію Сполучених Штатів від прихильників Конфедерації, закрив реакційні газети і т.д. Усі ці заходи привели до корінного перелому в ході громадянської війни і забезпечили перемогу капіталістичної Півночі.
§ 3. Економічні і політичні наслідки громадянської війни
г - „
А ромадянська війна привела до серйозних змін в економічній, політичній і правовій системі Сполучених Штатів.
Громадянська війна 1861-1865 років знищила на Півдні рабовласництво, ліквідувала останні залишки докапіталістичних соціальних структур, остаточно вирішила завдяки Гомстед-акту аграрне питання шляхом передачі раніш націоналізованих земель північного заходу у власність фермерів. Остаточно утвердився так званий американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві, коли основною фігурою стає капіталістичний фермер. У цьому відношенні війна Півночі з Півднем може вважатися продовженням і завершенням буржуазної революції, що була розпочата війною за незалежність. За своїм характером це була радикальна буржуазно-демократична революція.
Громадянська війна залишила Південь у стані економічного і політичного хаосу. Щоб досягти нормалізації, протягом дванадцяти років вживалася низка заходів, що отримали назву «реконструкції Півдня». Штати розгромленої Конфедерації були поставлені під контроль федеральних військ. Місце загальних судів зайняли військові трибунали. З обох палат конгресу були виключені представники Півдня. Особам, що брали участь у заколоті, була заборонена політична діяльність.
Негри після громадянської війни землю не отримали. Більше того, щоб забезпечити плантації робочою силою, парламенти південних штатів видали постанови, які отримали назву «Чорних кодексів». Відповідно до цих постанов негри, які не мали роботи і визнавалися
Розвиток буржуазної держаки до початку XX століття
л
Розділ II
«бродягами», каралися штрафом, а при його несплаті — примусовими роботами на плантаціях; неграм було заборонено займатися ремісництвом або торгівлею; неіри, яким ще не виповнилося вісімнадцяти років, насильно віддавалися в «учнівство» білим господарям.
Водночас конгрес прийняв 1865 року ХІЙ поправку до Конституції, відповідно до якої в Сполучених Штатах «не повинні існувати ані рабство, ані підневільне слугування», окрім тих випадків, коли це є покаранням за злочин. Тим самим була скасована дія «чорних кодексів».
У тому ж 1865 році конгрес, звільнений від заколотників, приймає XIV поправку до Конституції, що забороняла штатам приймати закони, які обмежують права і привілеї громадян США. Штатам було заборонено позбавляти будь-кого життя, волі або власності «без належної судової процедури».
Як заявив конгрес, повернення до конституційних порядків у південних штатах і скасування військової влади будуть залежати від схвалення XIV поправки. Південні штати змушені були погодитися з відновленням Союзу. Рішенням Верховного суду в 1868 році федерація була проголошена непорушним союзом, право сецесії (виходу) було скасоване.
Наслідки громадянської війни в політичній сфері були значними. Перемога Півночі привела до зміцнення американської федерації, посилилася президентська влада, виріс авторитет Верховного суду США.
§ 4. Еволюція державного ладу США у другій половині XIX століття
другій половині XIX століття Сполучені Штати за формою державного устрою являли собою класичну буржуазну федерацію. Відбувалося неухильне збільшення кількості членів федерації. Якщо у 70-х роках XIX століття налічувалося тридцять вісім штатів, то на початок XX століття їх було вже сорок п'ять. Так, цього статусу набули Північна Дакота, Вашингтон, Монтана, Південна Дакота, Айдахо, Вайомінг.
Значно зміцніла після громадянської війни центральна влада. Питання про можливість невизнання (нуліфікації) суб'єктами федерації актів Союзу, про право штату на сецесію були остаточно зняті з порядку денного. Ще 1819 року Верховний суд США сформулював доктрину «повноважень, що розуміються», яка дозволяла віднести до компетенції федерації практично будь-яке питання. Таким чином,
218
219
Частина третя
Історія держави і права Нового час\'
Розвиток буржуазної держаки до початку XX сто.чіття
Розділ II
Вищі органи влади і управління в штатах
ЗАКОНОДАВЧІ ЗБОРИ
і Генерал-лейтенант і СЕНАТ ^•ж-живм^ ГУБЕРНАТОР 1 * 1 __.лІиІІІІІІццилІІлІ мшчІГ
Л- 1 1
Спікер Iі і 1 —— " ———————— ;ї'г * РАДА
Палата представників Збори (Нью-Йорк) 5;:'. • ^Ч Г* К, Національна ' І 1 гвардія ; і Масачусетс Е ' тщт,мя^тя<к ] і - МЄН
1 ІсШеІІа Дс-ІсІ а* ЇВ (Вірджинія) Загальні збори 1 Нью-Гемпшир У: Північна Кароліна її:"- : 1
(Нью-Джерсі) й'!: "••.'^^^Щ^^^^^^.^^Ш^М^^
: ". - - '"': --' : %
Генеральний атторней Супер-інтенданти освіти, І аудитори, контролери і т.д.
одним із важливих підсумків громадянської війни стала беззаперечна перевага Союзу над штатами.
Однак штати, як члени Союзу, зберегли значні права: вони зай-. малися питаннями конституційного та іншого законодавства, освітою, місцевим самоврядуванням, міліцією, в'язницями і т.д.
Вищі органи влади і управління штатів за формою нагадували федеральні: законодавчі функції вручалися двопалатному парламенту, а виконавчі — губернатору. Законодавчі збори штатів складалися з сенату і нижньої палати, яка називалася в різних штатах по-різному — палата представників, збори і т.д. Сенатори обиралися на чотири роки, а члени нижньої палати — на два.
Губернатор штату обирався електоральним корпусом на строк від двох до чотирьох років. У деяких штатах при губернаторі утворювалася Рада. Становище губернатора штату було своєрідним. Він вважався носієм виконавчої влади, однак інші посадові особи штату (генеральний атторней, головні супер-інтенданти освіти, аудитори та ін.) не були відповідальними перед ним.
За невеликим винятком усі істотні питання вирішувалися суб'єктами федерації. Це давало можливість деяким штатам перетворитися на своєрідні «заповідники» консерватизму. Так, у 1875 році в Тен-
несі був прийнятий перший «закон Джима Кроу», який ввів обмеження для негрів та кольорових. У ] 885 році в більшості південних штатів вводиться расова сегрегація в школах. У 189Гроці тут з'являються окремі вагони для негрів на залізниці, спеціальні готелі, ресторани, бібліотеки, театри, лікарні і т.д. для чорношкфих. Нарешті, і 896 року Верховний суд США сформулював доктрину «рівне, але окреме», яка стала фундаментом системи сегрегації на Півдні Сполучених Штатів.
Конгрес Сполучених Штатів. У другій половині XIX століття конгрес був впливовим органом. Більше того, можна навіть вести мову про пріоритет конгресу над президентом. Сенат, наприклад, тримав у своїх руках контроль над такими дуже суттєвими галузями державного життя, як зовнішні відносини і призначення на федеральні посади. Думка верхньої палати конгресу була дуже авторитетною, президенти повинні були рахуватися з нею при прийнятті своїх рішень. Деякі юристи називають період 80-90-х років XIX століття епохою «правління конгресу в Сполучених Штатах».
У цей час виникає і розвивається комітетська система в конгресі. Попередній розгляд законопроектів здійснювався парламентськими комітетами, яких було кілька десятків у кожній палаті. Комітетська система привела до значних змін у роботі конгресу: гласність змінилася суворою секретністю, стало правилом провадити консультації з тими, хто був прямо зацікавлений у прийнятті законопроекту і т.д.
Одночасно відбувається обмеження такого важливого інституту буржуазної парламентської демократії, як свобода дискусії в конгресі. У 1889 році були значно розширені повноваження спікера палати представників. Відтепер він мав змогу робити часто вирішальний вплив на хід законодавчого процесу в конгресі.
Відбувалися певні зміни і у виборчому праві. Так, XIV і XV поправки до Конституції США проголошували загальне виборче право для чоловіків, які відповідали вимогам вікового цензу і цензу осілості. У 1871 році було введене таємне голосування на федеральних виборах. З 1876 року встановлено новий порядок виборів до палати представників конгресу за округами, які були спеціально організовані для цього. Слідом за Союзом майже всі штати (за винятком Північної і Південної Кароліни та Джорджп') також ввели в себе закрите балотування.
Крім основних існували чисіенні додаткові цензи, що запроваджувалися штатами: володіння майном або сплата податків (Пенсільванія, Род-Айленд та Ін.), відповідність моральним критеріям (Ала-
220
т
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу_______
бама, Луїзіана і т.д.). У деяких південних штатах виборчого права позбавлялися атеїсти. Існував ценз письменності (Мен, Делавер та ін.), траплявся особливий ценз осілості. Фактично існував расовий ценз, який відстороняв від участі у виборах мільйони негрів, індіанців і т.ін. Різке звуження прав виборців було пов'язане з широким поширенням у США «боссизму». У цей час остаточно оформилася двопартійна система, яка включала демократів і республіканців. «Партійні машини» на чолі з «боссами» зуміли поставити під свій контроль політичну діяльність у межах міста, графства або штату.
, ". . • . :• ' . -. • . • ' -• . - : : •:'..' - , - .: •:' : -.- ;' • • '.ґ;/
Президент США. У другій половині XIX століття Сполучені Штати були президентською республікою, глава якої одночасно очолював і уряд, і державу. Причому уряд не відповідав перед конгресом.
У руках президента були зосереджені великі повноваження, серед яких особливе місце займало право «вето». Спростувати його було дуже важко. Так, за період з 1798 по 1898 рік з 433 законопроектів, що були відхилені виконавчою владою, лише 29 отримали кваліфі-1 ковану більшість голосів у конгресі, що було необхідним для їхньо-го повторного схвалення.
Про посилення влади президента свідчить значне зростання кількості «виконавчих наказів», які видавав президент і які прирівнювалися до прокламацій і законів конгресу. Якщо А. Лінкольн підписав тільки два таких нормативних акти, то Т. Рузвельт (1901-1909рр.) — тисячу одинадцять.
Одночасно відбувається процес бюрократизації управління, зро- ] стає кількість федеральних установ. У 1870 році було утворене мініс-1 терство юстиції, у 1872 — міністерство зв'язку, у 1888 — міністерство | торгівлі, у 1889 — міністерство землеробства. У середині XIX століття * налічувалося лише дві з половиною тисячі федеральних службовців, тоді як на кінець XIX століття їх було вже понад двісті тисяч.
Місцеве управління базувалося на принципі самоврядування.; Форми його були різними. Існувала, наприклад, система невеличке-1 го за своїми розмірами тауна. Верховна влада належала тут сільському \ сходу, який обирав уповноважених і посадових осіб (скарбника, кон- ' стеблів тощо). Ще однією формою була система графств. На чолі графства стояло бюро комісарів, яке обиралося населенням. Обира- |Р лися також судді, шериф, коронер, атторней.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
Законодавчі акти уряду А. Лінкольна. У першому періоді громадянської війни (І86І-І862 рр.) успіх був на боці Конфедерації. Перелом у ході війни наступив лише після того, як уряд А. Лінкольна видав кілька важливих законодавчих актів. У травні 1862 року уряд А. Лінкольна провів через конгрес Закон про гомстеди — «акт для забезпечення земельними наділами тих, що дійсно оселяються на громадській землі, і для забезпечення нагороди солдатам». Згідно з цим законом кожна особа, що є головою сім'ї і якій виповнився двадцять один рік, яка є громадянином Сполучених Штатів, яка «ніколи не брала участі у війні проти Сполучених Штатів і не допомагала їх ворогам», мала право з 1 січня 1863 року на отримання земельної ділянки розміром не більше ста шістдесяти акрів (приблизно шістдесят чотири гектари). Після сплати десяти доларів така особа вступала у володіння зазначеною кількістю землі, а після того, як вона жила і обробляла протягом п'яти років цю землю, вона одержувала патент на цю ділянку. Особи, які служили в армії чи флоті Сполучених Штатів протягом чотирнадцяти днів як добровольці або за мобілізації, могли скористатися цим законом, коли їм ще не виповнився двадцять один рік.
Двадцять другого вересня 1862 року президент А. Лінкольн випустив Прокламацію про звільнення, рабів. З першого січня 1863 року всі особи, які вважаються рабами в якому-небудь штаті або певній частині штату, населення яких буде в стані повстання проти Сполучених Штатів (в Прокламації наводився перелік таких штатів та графств).
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу____
стають вільними і влада «визнаватиме і охоронятиме свободу згаданих осіб». Такі особи віднині можуть бути прийняті на військову службу Сполучених Штатів у гарнізони, на пости, кораблі і т.д.
Ці акти вирішили головне завдання уряду А. Лінкольна — створення численної боєздатної армії, залучення до армії значної кількості людей. Одночасно уряд видав закони про конфіскацію майна заколотників, увів загальну військову повинність, звільнив армію Сполучених Штатів від прихильників Конфедерації, закрив реакційні газети і т.д. Усі ці заходи привели до корінного перелому в ході громадянської війни і забезпечили перемогу капіталістичної Півночі.
§ 3. Економічні і політичні наслідки громадянської війни
г - „
А ромадянська війна привела до серйозних змін в економічній, політичній і правовій системі Сполучених Штатів.
Громадянська війна 1861-1865 років знищила на Півдні рабовласництво, ліквідувала останні залишки докапіталістичних соціальних структур, остаточно вирішила завдяки Гомстед-акту аграрне питання шляхом передачі раніш націоналізованих земель північного заходу у власність фермерів. Остаточно утвердився так званий американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві, коли основною фігурою стає капіталістичний фермер. У цьому відношенні війна Півночі з Півднем може вважатися продовженням і завершенням буржуазної революції, що була розпочата війною за незалежність. За своїм характером це була радикальна буржуазно-демократична революція.
Громадянська війна залишила Південь у стані економічного і політичного хаосу. Щоб досягти нормалізації, протягом дванадцяти років вживалася низка заходів, що отримали назву «реконструкції Півдня». Штати розгромленої Конфедерації були поставлені під контроль федеральних військ. Місце загальних судів зайняли військові трибунали. З обох палат конгресу були виключені представники Півдня. Особам, що брали участь у заколоті, була заборонена політична діяльність.
Негри після громадянської війни землю не отримали. Більше того, щоб забезпечити плантації робочою силою, парламенти південних штатів видали постанови, які отримали назву «Чорних кодексів». Відповідно до цих постанов негри, які не мали роботи і визнавалися
Розвиток буржуазної держаки до початку XX століття
л
Розділ II
«бродягами», каралися штрафом, а при його несплаті — примусовими роботами на плантаціях; неграм було заборонено займатися ремісництвом або торгівлею; неіри, яким ще не виповнилося вісімнадцяти років, насильно віддавалися в «учнівство» білим господарям.
Водночас конгрес прийняв 1865 року ХІЙ поправку до Конституції, відповідно до якої в Сполучених Штатах «не повинні існувати ані рабство, ані підневільне слугування», окрім тих випадків, коли це є покаранням за злочин. Тим самим була скасована дія «чорних кодексів».
У тому ж 1865 році конгрес, звільнений від заколотників, приймає XIV поправку до Конституції, що забороняла штатам приймати закони, які обмежують права і привілеї громадян США. Штатам було заборонено позбавляти будь-кого життя, волі або власності «без належної судової процедури».
Як заявив конгрес, повернення до конституційних порядків у південних штатах і скасування військової влади будуть залежати від схвалення XIV поправки. Південні штати змушені були погодитися з відновленням Союзу. Рішенням Верховного суду в 1868 році федерація була проголошена непорушним союзом, право сецесії (виходу) було скасоване.
Наслідки громадянської війни в політичній сфері були значними. Перемога Півночі привела до зміцнення американської федерації, посилилася президентська влада, виріс авторитет Верховного суду США.
§ 4. Еволюція державного ладу США у другій половині XIX століття
другій половині XIX століття Сполучені Штати за формою державного устрою являли собою класичну буржуазну федерацію. Відбувалося неухильне збільшення кількості членів федерації. Якщо у 70-х роках XIX століття налічувалося тридцять вісім штатів, то на початок XX століття їх було вже сорок п'ять. Так, цього статусу набули Північна Дакота, Вашингтон, Монтана, Південна Дакота, Айдахо, Вайомінг.
Значно зміцніла після громадянської війни центральна влада. Питання про можливість невизнання (нуліфікації) суб'єктами федерації актів Союзу, про право штату на сецесію були остаточно зняті з порядку денного. Ще 1819 року Верховний суд США сформулював доктрину «повноважень, що розуміються», яка дозволяла віднести до компетенції федерації практично будь-яке питання. Таким чином,
218
219
Частина третя
Історія держави і права Нового час\'
Розвиток буржуазної держаки до початку XX сто.чіття
Розділ II
Вищі органи влади і управління в штатах
ЗАКОНОДАВЧІ ЗБОРИ
і Генерал-лейтенант і СЕНАТ ^•ж-живм^ ГУБЕРНАТОР 1 * 1 __.лІиІІІІІІццилІІлІ мшчІГ
Л- 1 1
Спікер Iі і 1 —— " ———————— ;ї'г * РАДА
Палата представників Збори (Нью-Йорк) 5;:'. • ^Ч Г* К, Національна ' І 1 гвардія ; і Масачусетс Е ' тщт,мя^тя<к ] і - МЄН
1 ІсШеІІа Дс-ІсІ а* ЇВ (Вірджинія) Загальні збори 1 Нью-Гемпшир У: Північна Кароліна її:"- : 1
(Нью-Джерсі) й'!: "••.'^^^Щ^^^^^^.^^Ш^М^^
: ". - - '"': --' : %
Генеральний атторней Супер-інтенданти освіти, І аудитори, контролери і т.д.
одним із важливих підсумків громадянської війни стала беззаперечна перевага Союзу над штатами.
Однак штати, як члени Союзу, зберегли значні права: вони зай-. малися питаннями конституційного та іншого законодавства, освітою, місцевим самоврядуванням, міліцією, в'язницями і т.д.
Вищі органи влади і управління штатів за формою нагадували федеральні: законодавчі функції вручалися двопалатному парламенту, а виконавчі — губернатору. Законодавчі збори штатів складалися з сенату і нижньої палати, яка називалася в різних штатах по-різному — палата представників, збори і т.д. Сенатори обиралися на чотири роки, а члени нижньої палати — на два.
Губернатор штату обирався електоральним корпусом на строк від двох до чотирьох років. У деяких штатах при губернаторі утворювалася Рада. Становище губернатора штату було своєрідним. Він вважався носієм виконавчої влади, однак інші посадові особи штату (генеральний атторней, головні супер-інтенданти освіти, аудитори та ін.) не були відповідальними перед ним.
За невеликим винятком усі істотні питання вирішувалися суб'єктами федерації. Це давало можливість деяким штатам перетворитися на своєрідні «заповідники» консерватизму. Так, у 1875 році в Тен-
несі був прийнятий перший «закон Джима Кроу», який ввів обмеження для негрів та кольорових. У ] 885 році в більшості південних штатів вводиться расова сегрегація в школах. У 189Гроці тут з'являються окремі вагони для негрів на залізниці, спеціальні готелі, ресторани, бібліотеки, театри, лікарні і т.д. для чорношкфих. Нарешті, і 896 року Верховний суд США сформулював доктрину «рівне, але окреме», яка стала фундаментом системи сегрегації на Півдні Сполучених Штатів.
Конгрес Сполучених Штатів. У другій половині XIX століття конгрес був впливовим органом. Більше того, можна навіть вести мову про пріоритет конгресу над президентом. Сенат, наприклад, тримав у своїх руках контроль над такими дуже суттєвими галузями державного життя, як зовнішні відносини і призначення на федеральні посади. Думка верхньої палати конгресу була дуже авторитетною, президенти повинні були рахуватися з нею при прийнятті своїх рішень. Деякі юристи називають період 80-90-х років XIX століття епохою «правління конгресу в Сполучених Штатах».
У цей час виникає і розвивається комітетська система в конгресі. Попередній розгляд законопроектів здійснювався парламентськими комітетами, яких було кілька десятків у кожній палаті. Комітетська система привела до значних змін у роботі конгресу: гласність змінилася суворою секретністю, стало правилом провадити консультації з тими, хто був прямо зацікавлений у прийнятті законопроекту і т.д.
Одночасно відбувається обмеження такого важливого інституту буржуазної парламентської демократії, як свобода дискусії в конгресі. У 1889 році були значно розширені повноваження спікера палати представників. Відтепер він мав змогу робити часто вирішальний вплив на хід законодавчого процесу в конгресі.
Відбувалися певні зміни і у виборчому праві. Так, XIV і XV поправки до Конституції США проголошували загальне виборче право для чоловіків, які відповідали вимогам вікового цензу і цензу осілості. У 1871 році було введене таємне голосування на федеральних виборах. З 1876 року встановлено новий порядок виборів до палати представників конгресу за округами, які були спеціально організовані для цього. Слідом за Союзом майже всі штати (за винятком Північної і Південної Кароліни та Джорджп') також ввели в себе закрите балотування.
Крім основних існували чисіенні додаткові цензи, що запроваджувалися штатами: володіння майном або сплата податків (Пенсільванія, Род-Айленд та Ін.), відповідність моральним критеріям (Ала-
220
т
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу_______
бама, Луїзіана і т.д.). У деяких південних штатах виборчого права позбавлялися атеїсти. Існував ценз письменності (Мен, Делавер та ін.), траплявся особливий ценз осілості. Фактично існував расовий ценз, який відстороняв від участі у виборах мільйони негрів, індіанців і т.ін. Різке звуження прав виборців було пов'язане з широким поширенням у США «боссизму». У цей час остаточно оформилася двопартійна система, яка включала демократів і республіканців. «Партійні машини» на чолі з «боссами» зуміли поставити під свій контроль політичну діяльність у межах міста, графства або штату.
, ". . • . :• ' . -. • . • ' -• . - : : •:'..' - , - .: •:' : -.- ;' • • '.ґ;/
Президент США. У другій половині XIX століття Сполучені Штати були президентською республікою, глава якої одночасно очолював і уряд, і державу. Причому уряд не відповідав перед конгресом.
У руках президента були зосереджені великі повноваження, серед яких особливе місце займало право «вето». Спростувати його було дуже важко. Так, за період з 1798 по 1898 рік з 433 законопроектів, що були відхилені виконавчою владою, лише 29 отримали кваліфі-1 ковану більшість голосів у конгресі, що було необхідним для їхньо-го повторного схвалення.
Про посилення влади президента свідчить значне зростання кількості «виконавчих наказів», які видавав президент і які прирівнювалися до прокламацій і законів конгресу. Якщо А. Лінкольн підписав тільки два таких нормативних акти, то Т. Рузвельт (1901-1909рр.) — тисячу одинадцять.
Одночасно відбувається процес бюрократизації управління, зро- ] стає кількість федеральних установ. У 1870 році було утворене мініс-1 терство юстиції, у 1872 — міністерство зв'язку, у 1888 — міністерство | торгівлі, у 1889 — міністерство землеробства. У середині XIX століття * налічувалося лише дві з половиною тисячі федеральних службовців, тоді як на кінець XIX століття їх було вже понад двісті тисяч.
Місцеве управління базувалося на принципі самоврядування.; Форми його були різними. Існувала, наприклад, система невеличке-1 го за своїми розмірами тауна. Верховна влада належала тут сільському \ сходу, який обирав уповноважених і посадових осіб (скарбника, кон- ' стеблів тощо). Ще однією формою була система графств. На чолі графства стояло бюро комісарів, яке обиралося населенням. Обира- |Р лися також судді, шериф, коронер, атторней.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67