судді кожного штату будуть ним зв'язані, незважаючи на те, що у конституції і законах окремих штатів трапляються протилежні постанови» (ст. VI). Відповідно до конституції США кримінальне і цивільне законодавство було передане штатам. Таким чином кожний штат утворював свою особливу систему. Саме цією обставиною викликані відмінності в законодавстві окремих штатів. Якщо в одних штатах використовувалося загальне право, то в інших штатах успішно проводилися кодифікаційні роботи, а в деяких штатах були прийняті і почали діяти цивільні та кримінальні кодекси.
У цивільному праві принципи рівної правоздатності всіх громадян США, рівності всіх перед законом, проголошені в Декларації незалежності, не були проведені в життя. Расова сегрегація, обмежена цивільна правоздатність деяких категорій населення (негри, індійці, емігранти та ін.) були характерними рисами цивільно-правового розвитку США. Принцип приватної власності послідовно провадився вже-в період війни за незалежність. Утверджувалася приватна власність на землю, феодальні обмеження поземельної власності були скасовані. У штатах дістає законодавче закріплення принцип буржуазної приватної власності, нерозривно пов'язаний з правом вільного розпорядження землею. Тут була ліквідована система невідчужуваності земле-. володіння, а також був скасований принцип первородства. Землю у спадок почали одержувати так, як і рухоме майно. Землі, розташовані на Заході, які не входили до складу штатів, оголошувалися «вільними», тобто були експропрійовані в індійців. Такі землі ставали державною власністю, їх почали продавати великими ділянками.
Серйозні зміни в системі американського землеволодіння відбуваються в період громадянської війни. Виданий урядом А. Лінкольна 1862 року Закон про гомстеди (Гомстєд-акт) надавав можливість будь-якому громадянину США, який досягнув двадцять одного року, був головою сім'ї, не брав участі у війні проти Сполучених Штатів і не допомагав їх ворогам, вступити в законне володіння 160 акрами (приблизно 62,4 гектара) «вільної» землі. Для цього йому треба було присягнути, що землю він отримує, щоб поселитися на ній, а не для спекуляції, і сплатити десять доларів реєстраційного мита.
Після п'ятирічного користування, обробітку і забудовування земля ставала власністю того, хто жив на ній і обробляв. Якщо він хотів
285
І
Частина третя
Історія держави І права Нового часу _____
відразу стати власником ділянки, то повинен був сплатити по 1,25 долара за акр. Всі особи, які служили «в армії чи флоті Сполучених Штатів протягом чотирнадцяти днів як добровольці або по мобілізації», діставали право на придбання землі до того, як їм виповниться двадцять один рік. Цей законодавчий акт забезпечував американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві.
Право приватної власності було оголошено священним і недоторканним. Як утверджував Білль про права, «ніяка приватна власність не відбиратиметься для цілей суспільного користування без справедливої винагороди» (поправка V).
У праві зобов'язання встановлювалася свобода укладення дого вору, стверджувалося, що сторони вільно, на власний розсуд визначають його умови. Але саме в США з переходом до імперіалізму порушення свободи договору з боку монополій стає поширеним явищем.
Відповідно до конституції США сформувалися дві системи кри- $ мінального законодавства: федеральне законодавство і законодавство ] штатів. До компетенції федерації було віднесено видання законів про • найбільш тяжкі і небезпечні злочини (підробка державних цінних паперів і карбування монети, що була в обігу; піратство; злочини, які були вчинені у відкритому морі; зрада). Визначення і встановлення покарань за всі інші злочини були в компетенції штатів.
В основу кримінального права штатів було покладено англійське загальне право. У зв'язку з цим так само, як і в англійському праві, злочини в СТА підрозділяються на зраду, тяжкі кримінальні злочини і провини. Були переглянуті і норми англійського права: скасовані особливо жорстокі і суворі покарання, скорочена кількість злочинів за які була встановлена кара на горло.
Норми загального права відкривали широкий простір судам США для боротьби з робітничим рухом. Так, доктрина «злочинної змови» використовувалася проти робітничих організацій і учасників страйків/1 З особливою силою переслідували негрів-рабів. Суворо карався най- ' менший протест негритянського населення. Варварський звичай під назвою суду Лінча став «законною» формою розправи і терору над Ц неграми. |* У відповідь на визволення негрів від рабства внаслідок грома- Л дянської війни в південних штатах були видані особливі криміналь- § но-правові і цивільно-правові закони, що дістали загальну назву «чор- -• них кодексів». Це насамперед закони про бродяжництво. Усі дорослі негри, що «не мали певного заняття», постійної роботи, а також —
286
Розвиток бурхсуашої держави Ч до початку XX століття____\
Розділ II
них засобів до існування, вважалися бродягами і засуджувалися до грошового штрафу. Якщо негр не мав змоги сплатити штраф, його передавали в тимчасове рабство на приватну плантацію тій особі, яка сплачувала за нього штраф і судові видатки. Такими примусовими заходами забезпечувалась експлуатація дорослих негрів.
Закони «про учнівство» наказували віддавати білим «для підготовки до вільного життя» неповнолітніх негрів віком до вісімнадцяти років. Вважалося, що такі діти негрів віддавалися плантаторам на навчання. Якщо вони тікали від господаря, їх карали тюремним ув'язненням.
До складу «чорних кодексів» входили також закони про робітничі контракти. Вони зобов'язували сільськогосподарських робітників, у першу чергу також негрів, укладати на початку року робітничий контракт для всієї родини на черговий рік. Відмова від праці зумовлювала кримінальне покарання. У деяких штатах негри, крім того, були позбавлені права опановувати певні професії.
Все це законодавство мало цілком визначену мету — забезпечити робочою силою плантаторів, примусити негрів працювати на своїх колишніх хазяїв.
Таким чином, у буржуазному праві США можна помітити і закономірності виникнення та розвитку права, властиві англосаксонській системі, коли стара правова форма наповнюється новим буржуазним змістом, і шлях рішучого насадження нових буржуазних правових принципів. Все це свідчить про те, що англійська система права прищепилася в США в дуже модифікованому вигляді.
§ 2. Континентальна система буржуазного права
.Ллрактерним для цієї системи було рішуче знищення старого феодального права, утвердження нових правових норм, завершеної правової системи, що виражала інтереси буржуазії. Особливо яскраво ця риса проявилася у цивільному і кримінальному праві Франції.
Цивільне право
Становлення і розвиток буржуазного цивільного права у Франції. Для континентальної системи показовими були вже самі джерела буржуазного цивільного права Франції. В його основу були
287
Частина третя
Історія пержави і права Нпвого часу_______
покладені ідеї Руссо і Монтеск'е, принципи, що дістали обгрунтування і розвиток у процесі буржуазної революції. Широко використовувалось і римське право з його докладною розробкою поняття приватної власності.
Центральне місце у французькому цивільному праві посідав інститут приватної власності, який визначав природу і зміст усього права в цілому. За часів революції відбувалася докорінна ломка феодальних відносин і передусім феодальної земельної власності з її ієрархічною структурою, становими привілеями, різного роду обмеженнями, утверджувалася «чиста» буржуазна приватна власність на землю.
Установчі збори ще в 1789 році проголосили ліквідацію феодальних повинностей селянства на основі викупу. Законодавчі збори своїм декретом від 25 серпня 1792 року оголосили землю вільною від феодальних повинностей, якщо сеньйор документально не доведе протилежного. Але остаточно феодальна земельна власність була скасована в період якобінської диктатури. Поділ общинних земель, закріплення наділів, одержаних селянами в приватну власність, повне скасування без викупу всіх феодальних повинностей — все це привело до утворення класу дрібновласницького вільного селянства, яке становило на той час основу буржуазного ладу. Збереглось і набрало подальшого розвитку і велике володіння капіталістичного типу. Таким чином, земля стала вільною від феодальних обмежень. Кожен мав змогу купити її, продати, подарувати тощо.
Рішуче встановлювалася буржуазна приватна власність і в промисловості. Декретом від 16 лютого 1791 року був ліквідований цеховий устрій, а також скасовані королівські монополії, урядова регламентація промисловості і торгівлі. Щоб займатися підприємницькою діяльністю, тепер досить було придбати податковий патент і сплатити перший внесок. Ніяких станових обмежень більше не існувало, кожен мав право «займатися торгівлею або промислом, який вважатиме для себе придатним», — було сказано в законі від 2 березня 1791 року. Розвиткові торгівлі сприяли також запровадження єдиної для всієї Франції системи мір і ваги, скасування внутрішніх митних оплат.
Так дістало визнання і повністю утвердилося буржуазне право приватної власності. Все цс давало змогу сформулювати його загальне визначення. «Оскільки власність є право недоторканне і священне, — підкреслювалося в статті 17 Декларації прав людини і громадянина 1789 року, — ніхто не може бути позбавлений її інакше як у разі установленої законом незаперечної суспільної потреби і за умо-
288
Гтвикюк гіурлт'аніої іїсржпки до почаїчгу XX століття
Розділ II
ті справедливого і попереднього відшкодування». Зміст цього «священного і недоторканного» права розкривала якобінська Декларація 1793 року: «Право власності полягає в можливості, що належить кожному громадянину, користуватися і розпоряджатися на власний розсуд своїм майном, своїми прибутками, здобутками своєї праці і свого промислу» (ст. 16).
Своє класичне відображення всі ці зміни знайшли в Цивільному кодексі Наполеона 1804 року.
Основні принципи буржуазного цивільного права закріплювалися в найважливіших законодавчих актах французької революції — Деклараціях прав людини і громадянина 1789 і 1793 років та різного роду декретах революції. Характерно, що вже з перших днів революції кодифікацію цивільного права розглядали як невідкладне завдання. Ще в 1790 році Установчі збори прийняли постанову про необхідність розробки цивільного кодексу, який повинен був складатися із законів простих, ясних, таких, що відповідають Конституції. Про необхідність термінової розробки кодексу цивільних законів, «загальних для всього королівства», було сказано в Конституції 1791 року. Слідом за цим Законодавчі збори запропонували громадянам передавати свої пропозиції щодо розробки Цивільного кодексу. Два проекти кодексу розглядав у 1793 році якобінський Конвент: перший з них складався з 695 статей, другий включав двісті дев'яносто сім. Ще один проект Цивільного кодексу був розроблений Директорією, однак і він не був реалізований.
Завдання створення зводу буржуазного цивільного права у Франції вирішив Наполеон. У 1800 році була призначена спеціальна комісія з відомих французьких юристів для розробки проекту кодексу. Підготовлений проект було розіслано вищим судам Франції, які дали про нього позитивний відгук. Після цього проект розглядався Державною радою, Трибунатом та Законодавчим корпусом. Нарешті 1804 року Цивільний кодекс Франції був прийнятий.
Кодекс закріпив найважливіші завоювання Французької буржуазної революції, забезпечив захист приватної власності, інтересів буржуазії. Це був класичний кодекс буржуазного цивільного права. Він відрізнявся стрункістю викладу, точністю і стислістю юридичних формулювань, чіткістю трактування основних інститутів цивільного права.
Кодекс Наполеона, як він став називатися, було запроваджено в завойованих Францією країнах: Голландії, Бадені, Ганновері, Італії та іи. Його вплив позначився на цивільному праві Румунії, Греції,
Частина третя
Історія дерлсави і права Нового часу
Розділ II
Болівії, Гаїті, Домініканської Республіки та багатьох інших країн. Дуже сприяла популярності кодексу його чітка і ясна мова, досконала юридична техніка.
Французький Цивільний кодекс 1804 року складався з трьох книг (2281 стаття), що відображало схему побудови інституцій римського права: особи, речі, зобов'язання. Така структура кодексу в буржуазному цивільному праві отримала назву інституційної.
Перша книга («Про особи») була присвячена насамперед визначенню юридичного статусу фізичної особи. Виходячи з таких загальних принципів буржуазного права, як рівність і свобода, Цивільний кодекс стверджував, що «кожен француз має цивільні права» (ст. 8) і що здійснення цивільних прав не залежить від якості громадянина (ст. 7). Ці положення означали, що цивільна правоздатність розпочинається з моменту народження людини і триває до самої її смерті. Позбавити громадянина правоздатності можна було лише через присудження його до громадянської смерті. Дієздатність надавалася з двадцяти одного року, коли людина визнавалася повнолітньою (ст. 388).
Характерною рисою Цивільного кодексу 1804 року була відсутність у ньому поняття юридичної особи. Пояснювалося це побоюваннями, що під виглядом юридичної особи зможуть відроджуватися цехові та інші феодальні корпорації,
У першій книзі були також закріплені основні принципи сімейного права. Слід мати на увазі, що революційне законодавство внесло серйозні зміни в сімейне право. Головне нововведення полягало в тому, що була скасована чинність канонічного права. Віднині визнавався тільки цивільний шлюб. Обмежена була влада батьків над неповнолітніми дітьми. Революція дозволила розірвання шлюбу шляхом розлучення. Були встановлені мотиви, за якими воно визнавалося можливим, у тому числі й за згодою подружжя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67