4. Здiйснення виробничо-господарськоє дiяльностi сiльсь-
когосподарських пiдприумств провадиться на засадах само-
окупностi, самофiнансування i прибутковостi. Прибутковiсть
кожного з них досягауться шляхом пiдприумництва. Зазначе-
на правосубуктнiсть основана на Законi "Про пiдприум-
346
Роздiл XVI
ництво", прийнятому Верховною Радою Украєни 7 лютого
1991 р. За своєм змiстом цей закон поширюуться на дiяльнiсть
усiх типiв сiльськогосподарських товаровиробникiв. Згiдно з
ст. 1 пiдприумництво становить собою самостiйну iнiцiативу,
повязану з систематичною на власний ризик дiяльнiстю по
виробництву продукцiє, виконанню робiт, наданню послуг та
заняттю торгiвлею з мстою одержання прибутку.
Виробничо-господарська дiяльнiсть, додержання у по-
всякденнiй роботi засад пiдприумництва зумовленi такими
першорядними субуктивними i обуктивними факторами.
Серед них першорядне значення мау фактор необхiдного ма-
терiально-технiчного забезпечення господарства, рацiональне
використання всiх сiльськогосподарських угiдь, використан-
ня прогресивних технологiй, залучення до керiвництва ви-
робництвом високопрофесiональних спецiалiстiв сiльського
господарства та активно-творчих керiвникiв галузей, обкла- ,
дання сiльськогосподарського пiдприумства помiрними по-
датками (зокрема введення удиного земельного податку), за-
стосування зважених цiн на пальне i мастильнi матерiали, за-
паснi частини до сiльськогосподарськоє технiки, заснованi на
засадах ринково-економiчних вiдносин умови i порядок реа-
лiзацiє виробленоє сiльськогосподарськоє продукцiє та iн. Не-
додержання цих вимог за сучасних умов призвело до занепа-
ду, збитковостi i банкрутства значноє частини як колектив-
них, так i державних сiльськогосподарських пiдприумств i то- i
вариств. |
Рiвень виробничо-господарськоє дiяльностi сiльськогоспо-
дарських пiдприумств перебувау в прямiй залежностi вiд |
впровадження у виробництво досягнень сiльськогосподар- i
ськоє, економiчноє науки, високоврожайних сортiв сiльське- !
господарських культур, нових i полiпшених порiд тварин, су- i
часноє сiльськогосподарськоє технiки (включаючи досягнення
зарубiжних краєн).
Нарiвнi з розвитком рослинництва i тваринництва сiльсь-
когосподарськi пiдприумства мають право здiйснювати про-
мислову переробку своує продукцiє - як самостiйно, так i на
основi мiжгосподарськоє кооперацiє як агропромисловоє iн-
теграцiє. Для бiльш повного й рiвномiрного використання
трудових ресурсiв i мiсцевих джерел сировини, пiдвищення
своує прибутковостi вони можуть створювати i розвивати пiд-
собнi виробництва, а також рiзнi промисли; вступати в дого-
Правове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СiТi 347
вiрнi вiдносини з будь-якими субуктами пiдприумництва
(фiзичними i юридичними особами, у тому числi з iноземни-
ми) з метою створення фiлiй, цехiв iз виготовлення рiзних то-
варiв. Така дiяльнiсть у допомiжною, оскiльки основною, ста-
тутною дiяльнiстю у виробництво продуктiв харчування рос-
линного i тваринного походження.
5. Сферою виробничо-господарськоє дiяльностi сiльсько-
господарських пiдприумств у як внутрiшньогосподарськi, так
i мiжгосподарськi вiдносини.
Зазначена правомочнiсть цих пiдприумств випливау зi
змiсту ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське
пiдприумство", згiдно з якою таке пiдприумство мау право
кооперуватися з промисловими пiдприумствами та установа-
ми при переробцi сiльськогосподарськоє продукцiє, виготов-
леннi промислових та iнших товарiв, розширеннi сфери соцi-
ально-культурного, комунально-побутового обслуговування
сiльського населення, пiдготовцi й перепiдготовцi кадрiв. Як
юридичнi особи колективнi сiльськогосподарськi пiдпри-
умства, спiлки селян, сiльськогосподарськi виробничi коо-
перативи, акцiонернi товариства, товариства з обмеженою
вiдповiдальнiстю можуть брати участь у мiжгосподарськiй дi-
яльностi через створення спiльних пiдприумств або на дого-
вiрних засадах. Вони у учасниками рiзноманiтних органiза-
цiйно-майнових вiдносин, що формуються в процесi єхньоє
основноє, статутноє дiяльностi. Сюди входить i наступна єхня
дiяльнiсть, повязана з реалiзацiую вироблених ними продук-
тiв харчування рослинного i тваринного походження (в тому
числi в переробленому виглядi), яка за своєм змiстом нале-
жить до майнових вiдносин, що мають товарно-грошовий
характер.
Впровадження зазначених засад у практику господарськоє
дiяльностi сiльськогосподарських пiдприумств забезпечуу ос-
таннiм оперативно-господарську самостiйнiсть i пiдприум-
ницьку свободу дiй.
Виробничо-господарська дiяльнiсть колективних i держав-
них сiльськогосподарських пiдприумств та iнших субуктiв аг-
рарного пiдприумництва здiйснюуться на планових засадах.
Так, ст. 20 Закону "Про пiдприумства в Украєнi" встановлено
спiльне для всiх субуктiв правило, згiдно з яким вони само-
стiйно планують свою дiяльнiсть i визначають перспективи
розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцiю, ро-
348 РОЗДiЛ XVI
боти, послуги та необхiднiсть забезпечення єх виробничого та
соцiального розвитку, пiдвищення доходiв. Основу планiв
становлять договори, укладенi зi споживачами (покупцями)
продукцiє, робiт, послуг i постачальниками матерiально-тех-
нiчних ресурсiв.
6. Ефективнiсть виробничо-господарськоє дiяльностi сiль-
ськогосподарських пiдприумств перебувау у прямiй залеж-
ностi вiд реалiзацiє комерцiйного планування тобто вiд вико-
нання його бiзнес-плану. У процесi здiйснення своєх органi-
зацiйно-управлiнських посадових функцiй керiвники i спе-
цiалiсти пiдприумства зобовязанi використовувати всi
доступнi єм органiзацiйно-управлiнськi, економiчнi та трудовi
заходи за умови єхньоє реалiзацiє вiдповiдних правових засо-
бiв. З цiую метою пiдприумство як пiдприумець визначау за-
гальнi своє цiлi на 2-5-10 рокiв, опрацьовуу шляхи єх здiй-
снення, а також забезпечуу постiйний контроль за виконан-
ням зазначених у бiзнес-планi показникiв. У бiзнес-планi
окреслюються тi конкретнi завдання, якi ставляться перед
пiдприумством, визначауться доцiльнiсть та обсяги залучення
капiталовкладень (iнвестицiй). Цi завдання повиннi бути кон-
кретними з визначенням певних строкiв виконання, мати
розроблену маркетингову стратегiю пiдприумства.
За умов впровадження ринкових економiчних вiдносин
набувау особливоє значущостi пошук покупцiв своує продук-
цiє, виявлення запитiв та потреб споживача, органiзацiйно-
правове забезпечення збуту виробленоє продукцiє, рентабель-
нiсть виробництва i прибутковостi. При розробцi комерцiй-
ного плану пiдприумство-пiдприумець зобовязанi мати пов-
ну уяву стосовно наступного звернення до банкiвських
кредиторiв.
Комерцiйнi або бiзнес-плани характеризуються такими
складовими:
1) короткий висновок - резюме; 2) пiдприумство, його
продукцiя чи окремий продукт; 3) цiлi i стратегiя; 4) дослiд-
ження ринку; 5) оцiнка конкурентiв; 6) план маркетингу;
7) план виробництва; 8) органiзацiя i управлiння; 9) юридич-
ний план; 10) фiнансовий план; 11) програма iнвестування;
12) вплив на навколишну середовище; 13) програма змен-
шення ризику i страхування.
У бiзнес-планi зазначаються обсяги виробництва у кожнiй
iз галузей, прибуток, строки повернення iнвестицiй за умови
єх залучення для розвитку господарства.
Правове регулювання вчробничо-господарсько! дiяльностi СГП 341i
2. Органiзацiйно-правове забезпечення
впровадження господарського розрахунку
i рентабельностi
1. Головне призначення правосубуктностi сiльськогос-
подарського пiдприумства, акцiонерного товариства i се-
лянського (фермерського) господарства як пiдприумцiв i
юридичних осiб полягау в органiзацiйно-правовому управлiн-
ському забезпеченнi розвитку сiльського господарства, ефек-
тивноє єхньоє виробничо-господарськоє (економiчноє) дiяль-
ностi. Для досягнення цiує мети набувають практичноє значу-
щостi i належного економiчного наповнення такi категорiє як
вартiсть, собiвартiсть, господарський розрахунок, рентабель-
нiсть, прибутковiсть. Названi категорiє у економiчними мето-
дами, за допомогою яких можливо здiйснювати рацiональне i
ефективне будь-яке господарювання взагалi, доцiльною у са-
ма пiдприумницька дiяльнiсть i ведення кожноє iз галузей
сiльського господарства.
Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-
ських пiдприумств, акцiонерних товариств, селянських (фер-
мерських) господарств провадиться на засадах оптимального
господарського розрахунку. Останнiй становить собою еко-
номiчний метод господарювання, з допомогою якого реалiзу-
уться рацiональне i цiльове використання знарядь i засобiв
сiльськогосподарського виробництва, впроваджуються сучас-
нi форми органiзацiє працi) найновiшi технологiє, новi сорти
сiльськогосподарських культур та племiнного тваринництва,
забезпечууться просте i розширене вiдтворення. Вiд рiвня гос-
подарського розрахунку у господарствi залежать економiчний
i соцiальний стан працiвникiв сiльського господарства, єхня
матерiальна зацiкавленiсть у подальшому розвитку свого пiд-
приумства i товариства, розмiри винагороди за вкладену пра-
цю членiв колективно-кооперативних пiдприумств ВСГК, се-
лянського (фермерського) господарства. В цiлому ж стан гос-
подарського розрахунку мау безпосередну вiдношення до
рентабельностi i прибутковостi господарства як мети пiдпри-
умницькоє дiяльностi кожного конкретного господарюючого
субукта. Кожний з них самостiйно здiйснюу свою оператив-
но-господарську дiяльнiсть щодо використання коштiв i за-
безпечення самоокупностi кожноє галузi виробництва, додер-
жання оптимально допустимоє собiвартостi виробництва
350
Роздiл XVI
кожного виду вироблюваноє сiльськогосподарськоє продукцiє
або ж виду продуктiв переробних пiдприумств.
2. Господарський розрахунок охоплюу використання нау-
ково-обгрунтованих обсягiв робочоє сили, рацiонального
використання спецiалiстiв, високоврожайних сiльськогоспо-
дарських культур, високопродуктивного тваринництва. Гос-
подарський розрахунок спрямований на забезпечення вико-
ристання найсучаснiших засобiв транспортування сiльсько-
господарськоє продукцiє, засобiв єє зберiгання i схоронностi,
своучасного i економiчно вигiдного збуту виробленоє продук-
цiє, продуктiв єє перероблення та iн.
Економiчна ефективнiсть господарського розрахунку пе-
ребувау у прямiй залежностi вiд собiвартостi складовоє части-
ни (компонентiв) виробництва кожного з видiв сiльськогос-
подарськоє продукцiє чи видiв продуктiв переробки. Поняття
собiвартостi охоплюу вартiсть працi i засобiв на одиницю
продукцiє, вона визначауться з урахуванням як виробничих
затрат, так i затрат, що виникають в результатi єє реалiзацiє.
При визначеннi виробничоє собiвартостi продукцiє включа-
ються всi затрати виробника, повязанi з виробництвом про-
дукцiє. При цьому використовууться поняття калькуляцiє, як
засiб визначення собiвартостi продукцiє або одиницi робiт.
Залежно вiд економiчноє природи затрати обуднуються в од-
норiднi групи - статтi затрат i розмежовуються на простi i
комплекснi.
При визначеннi собiвартостi сiльськогосподарськоє про-
дукцiє i продукцiє вироблюваноє колективно-кооперативними
i державними пiдприумствами, акцiонерними товариствами i
селянськими (фермерськими) господарствами першорядним
у питання про таку складову собiвартостi сiльськогосподар-
ськоє продукцiє як вартiсть земельних угiдь, без яких таке ви-
робництво взагалi неможливе. Протягом багатьох рокiв гос-
подарювання колгоспiв i радгоспiв при визначеннi вартостi
вироблюваноє ними сiльськогосподарськоє продукцiє вартiсть
земель не враховувалась, вона не бралась до уваги при визна-
ченнi цiни на усi види сiльськогосподарськоє продукцiє, пред-
метiв єє переробки на продукти харчування, а також як сиро-
вини для легкоє промисловостi.
У теоретичному i практичному вiдношеннi при вирiшеннi
питання про собiвартiсть сiльськогосподарськоє продукцiє не
мау значення форма власностi i право власностi на земельнi
Правове регулювання виробнино-господарськоi дiяльностi СГЛ-- 351
дiлянки, що належали i належать нинi КСГП, ДСГП, ВСГК,
АСГТ, селянським (фермерським) господарством i власникам
приватних пiдсобних господарств. У цьому звязку у безпiдс-
тавним твердження про те, що включення вартостi земельних
угiдь при визначеннi вартостi сiльськогосподарськоє продукцiє
у неможливим без визнання землi товаром, тобто обуктом
права купiвлi-продажу i права закладу при одержаннi кредиту.
При застосуваннi господарського розрахунку i використаннi
економiчноє категорiє собiвартостi i рентабельностi у реально
можливим, доцiльним i суспiльне необхiдним використання
вартостi землi як засобу сiльськогосподарського виробництва.
Лише за цiує умови господарський розрахунок стане повним i
неформальним.
У виробничо-господарськiй дiяльностi сiльськогосподар-
ських пiдприумств значне мiсце належить мясо-молочному
тваринництву. Протягом багатьох рокiв воно забезпечувало
потреби краєни у цих продуктах харчування. Йому належить
важлива роль у господарському розрахунку пiдприумства, у
визначеннi собiвартостi цього виду продукцiє, рентабельностi
тваринницьких ферм. Як i в попереднi роки, а особливо за су-
часних умов наведенi питання у надзвичайно складними як
для кожного пiдприумства, так i для всiує тваринницькоє га-
лузi. Перш за все звертау на себе увагу невiдповiднiсть мiж со-
бiвартiстю виробництва молока i мяса i цiнами, за якими
КСГП, ВСГК, ДСГТ, ДСГП реалiзують цi продукти; невiдпо-
вiднiсть мiж цiнами, за якими господарства закуповують ком-
бiкорми; виходячи iз сучасних цiн на пально-мастильнi мате-
рiали для господарства у значними витрати на виробництво
власних кормiв для худоби. Внаслiдок таких обставин у знач-
нiй частинi господарств тваринницька галузь у збитковою,
про єє рентабельнiсть, а тим бiльше про прибутковiсть i гово-
рити не доводиться.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111