3) подавати докази; 4) заявляти
клопотання; 5) мати захисника та побачення з ним на-
одинці до першого допиту; 6) знайомитися з усіма мате-
ріалами справи; 7) заявляти відводи; 8) подавати скарги на
дії та рішення особи, що проводить дізнання, слідчого,
прокурора, судді та суду; 9) підсудний має право на
останнє слово (ч. 2, 3 ст. 43 КПК).
Другий блок складається з того, що на органи, які
висунули обвинувачення, а також суд покладається обо-
в'язок: 1) до першого допиту обвинуваченого (підозрюва-
ного, підсудного) пояснити йому право мати захисника;
2) надати можливість обвинуваченому (підозрюваному,
підсудному) захищатися встановленими законом спосо-
бами; 3) особа, що проводить дізнання, слідчий, проку-
рор, суддя та суд зобов'язані забезпечити охорону особи-
стих і майнових прав обвинуваченого (підозрюваного,
підсудного) (ст. 21 КПК).
.—-———.—«^—_ —- І
Організація судових та правоохоронних органів '
Таким чином, принцип забезпечення обвинуваченому
(підозрюваному, підсудному) права на захист значною мі-
рою спирається на обов'язок посадових осіб реалізувати ці
права. І, нарешті, свої права обвинувачений (підозрюва-
ний, підсудний) може реалізувати через запрошення захи-
сника (або призначення захисника у випадках, коли його
участь є обов'язковою за законом) (ч. З ст. 46 КПК).
Закон містить норму, яку також можна тлумачити як
реалізацію принципу забезпечення обвинуваченому (пі-
дозрюваному, підсудному) права на захист, а саме: суд,
прокурор, слідчий та особа, що проводить дізнання, по-
винні використовувати всі передбачені законом заходи
для всебічного, повного і об'єктивного дослідження об-
ставин справи, виявити обставини, які не тільки викрива-
ють, але й виправдовують обвинуваченого, а також обста-
вини, що не тільки обтяркують, але й пом'якшують його
відповідальність (ч. 1 ст. 22 КПК).
Контрольні запитання
1. Які принципи складають систему принципів правосудця?
2. У чому значення принципу здійснення правосудця виключно
судом? 1
3. Яка природа принципу змагальності та рівноправності сторін?
Розділ ІП. Принципи правосуддя
Розділ IV
СУДОВА СИСТЕМА
§ 1. Загальна характеристика судової системи
України
Судову систему України донедавна складали лише
загальні суди або, як їх ще іменують, суди загальної юрис-
дикції. Ці суди здійснюють правосуддя з цивільних та
кримінальних справ, а також у передбачених законом ви-
падках розглядають справи про адміністративні правопо-
рушення. Разом з тим розвиток, удосконалення або змі-
на судової системи, особливо в періоди соціальних ре-
форм, є природним процесом, оскільки в суспільстві фор-
муються нові види соціальних відносин, що збільшують
кількість і зміст правових зв'язків між громадянами, гро-
мадянами і державою, юридичними особами. Будова су-
дової системи, функціонування її окремих гілок і ланок
мають бути похідними від тих завдань, які суспільство ста-
вить перед судовою владою як однією з основних гілок
державної влади. Судова влада зобов'язана: а) вирішувати
суперечності, які виникають між законодавчою і виконав-
чою гілками влади; б) реалізовувати невід'ємне право гро-
мадян на судовий захист від будь-яких посягань на честь і
гідність, життя і здоров'я, майно тощо, захист від неправо-
мірних дій чи бездіяльності органів державної влади, орга-
нів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
в) забезпечувати захист прав та інтересів громадян і юридич-
них осіб незалежним і компетентним судом; г) гарантува-
ти реалізацію прав громадян і юридичних осіб на оскар-
ження судового рішення в поєднанні з його стабільністю як
одного із чинників юридичне визначеного стану.
Традиційна система загальних судів, яка діяла протя-
гом багатьох десятиріч, не могла вирішити ці значною
мірою нові і не властиві їй завдання. Було визнано за до-
цільне створення ще двох самостійних гілок судової сис-
теми: Конституційного Суду та арбітражних судів. Кон-
ституція України передбачає, що судочинство здійсню-
ється Конституційним Судом та судами загальної юрис-
дикції. Одночасно у побудову системи загальних судів
були закладені принципи територіальності і спеціалізації.
Таку систему загальних судів буде відображено у новому
Законі України «Про судоустрій». '
Таким чином, поки що судова система України скла-
дається з трьох гілок:
- Конституційного Суду;
- загальних судів (або судів загальної юрисдикції);
- арбітражних судів.
Для неї є характерним, що кожна гілка судової систе-
ми автономна, тобто на кожну з них у межах реалізації
судової влади покладено вирішення певних, властивих
лише їй питань.
Так, Конституційний Суд України є незалежним ор-
ганом у системі судової влади, покликаним забезпечува-
ти відповідність законів та інших правових актів Консти-
туції України і давати офіційне тлумачення Конституції
України та законів України.
Загальні суди мають своїм завданням охорону від уся-
ких посягань конституційного ладу, гарантованих Кон-
ституцією України соціально-економічних, політичних та
особистих прав і свобод громадян, а також прав і закон-
них інтересів юридичних осіб.
Арбітражні суди покликані захищати права та інтере-
си учасників господарських правовідносин, що охороня-
ються законом, сприяти зміцненню законності в цій сфері.
Одночасно майже всі суди, які входять до судової си-
стеми України, організовуються та діють на основі єдиних
принципів.
Гілки судової системи (крім Конституційного Суду)
складаються з окремих судових установ, кожна з яких,
залежно від місця в цій системі, наділена певними повно-
важеннями.
Будова судової системи базується на принципах: а)
простоти; б) доступності; в) ієрархічності, ступінчастості;
г) єдності.
Розділ IV. Судова система
Судові системи загальних і арбітражних судів побудо-
вано з урахуванням адміністративно-територіального уст-
рою України. В кожній області, АРК, містах Києві та Се-
вастополі є відповідні арбітражні та загальні суди. За-
гальні суди функціонують в кожному районі (місті) і ра-
йоні в місті. Простота системи, таким чином, забезпечує
доступність судів для населення, оскільки районний (місь-
кий) суд, який розглядає переважну більшість криміналь-
них і цивільних ІЯІрав, відповідно до Закону «Про судо-
устрій України» створюється в кожному районі (місті),
районі в місті незалежно від чисельності населення, що
проживає в ньому, та кількості судових справ. Основна
кількість справ по спорах, що випливають із господарсь-
ких відносин, розглядається арбітражними судами АРК,
областей, міст Києва та Севастополя.
Одним із найважливіших прав громадян і юридичних
осіб є право на оскарження судового рішення. Реалізація
цього права здебільшого гарантується принципами ступін-
частості та ієрархічності.
Над кожним судом, відповідно до адміністративно-
територіального поділу, створюється вищий суд. Стосов-
но районних (міських) судів вищими є Верховний суд
АРК, суди областей, міст Києва та Севастополя. Стосов-
но арбітражного суду АРК і арбітражних судів областей,
міст Києва та Севастополя вищим є Вищий арбітражний
суд України. Повноваження вищого суду відрізняються
від повноважень нижчого і одне з цих повноважень — пе-
ревірка законності і обгрунтованості рішень нижчого суду.
Наступним важливим принципом побудови судової
системи загальних і арбітражних судів є їх єдність. Єдність
системи загальних судів походить, по-перше, з єдності їх
завдань, принципів організації та діяльності, закріплених
в Конституції України і Законі «Про судоустрій України».
По-друге, всі загальні суди України у своїй діяльності
керуються одними й тими ж нормами матеріального і про-
цесуального права, зокрема, кримінального, криміналь-
но-процесуального, цивільного, цивільного процесуаль-
ного, трудового, сімейного. По-третє, існуюча правова
система, що ґрунтується на письмовому, кодифікованому
законодавстві, вимагає однакового розуміння і застосу-
вання законів. Суди, які є самостійними і незалежними
органами судової влади у діяльності щодо здійснення пра-
восуддя, реалізуючи принцип рівності громадян перед за-
коном і судом, повинні бути одноманітними в судовій
практиці. Тому необхідне єдине керівництво як у межах
системи загальних судів, так і в системі арбітражних судів.
Для досягнення цієї мети вищий судовий нагляд і конт-
роль за всіма загальними судами України здійснює Верхо-
вний Суд України. Аналогічні функції покладено і на Ви-
щий арбітражний суд України. Забезпечення однакового
розуміння і застосування законів, орієнтування судової
практики здійснюється цими судами як через розгляд і
вирішення конкретних справ, так і наданням керівних
роз'яснень з питань застосування чинного законодавства.
Для характеристики діючої судової системи необхід-
но усвідомити зміст таких понять: судові інстанції, ланки
судової системи, склад суду.
Поняття «судова інстанція» пов'язане з характером
конкретної діяльності суду щодо здійснення правосуддя,
тобто це поняття судочинне. Процесуальне законодавст-
во налічує три види судових інстанцій: а) перша інстанція,
яка розглядає справу по суті; б) друга (касаційна) інстан-
ція, яка перевіряє законність і обґрунтованість рішення
суду першої інстанції, яке не набрало законної сили; в)
наглядова інстанція, яка перевіряє законність і обгрунто-
ваність судових рішень, що набрали законної сили.
Судова система складається з окремих судів, кожен з
яких є або судом першої інстанції, або ще й одночасно
судом другої (касаційної) та наглядової інстанції.
Необхідність у вищій судовій інстанції обумовлена, як
уже зазначалося, правом зацікавленої особи, що брала
участь у розгляді справи, подати на винесене рішення скар-
гу, а прокурору — подання.
Судом першої інстанції.є суд, який розглядає та вирі-
шує справи по суті, тобто в кримінальній справі — питан-
ня про винність чи невинність підсудного, в цивільній
Розділ IV. Судова система
справі — питання про те, чи порушив відповідач прийняті
на себе за договором або покладені на нього законом зо-
бов'язання. Суд першої інстанції проводить судовий роз-
гляд гласно, усно та безпосередньо; вислуховує показан-
ня та пояснення учасників процесу, оглядає речові дока-
зи, оголошує документи, виконує інші процесуальні дії.
Після розгляду кримінальної справи суд установлює вин-
ність чи невинність підсудного, притягає винного до кри-
мінальної відповідальності, призначає кримінальне пока-
рання. За результатами розгляду кримінальної справи по ]
суті суд першої інстанції виносить вирок. 1
По цивільній справі суд першої інстанції задовольняє
позови або відмовляє в їх задоволенні. За результатами
розгляду цивільної справи по суті суд першої інстанції
виносить рішення.
Судами першої інстанції є всі суди України.
Закон передбачає строк, протягом якого учасники
процесу, що не згодні з рішенням або вироком суду, мають
право подати скаргу. Так, касаційні скарга і подання на
вирок суду першої інстанції можуть бути подані протягом і
семи діб з моменту проголошення вироку, а засудженим, |
який перебуває під вартою, — протягом такого ж строку
з моменту вручення йому копії вироку (ст. 350 КПК).
Касаційні скарга і подання «а рішення районних та
обласних судів можуть бути подані протягом десяти днів
з наступного дня після оголошення рішення суду (ст. 291
ЦПК). Непринесення скарги або подання у зазначені
строки означає, що після їх закінчення рішення і вироки
набирають законної сили та звертаються до виконання. У
разі подання касаційної скарги або касаційного подання
момент, коли вирок або рішення наберуть законної сили,
відкладається до розгляду справи судом касаційної
інстанції.
Отже, судом другої (касаційної) інстанції е вищай суд,
який перевіряє за касаційними скаргами учасників про-
цесу або за касаційним поданням прокурора законність і
обґрунтованість винесеного вироку або рішення, які не
набрали законної сили.
Організація судових та правоохоронних органів
Судами другої інстанції є Верховний Суд України,
Верховний суд АРК, обласні суди, суди міст Києва та Се-
вастополя. Друга інстанція: а) залишає вирок або рішен-
ня без зміни; б) вносить зміни у визначених законом ви-
падках; в) повертає справу для нового розгляду по суті до
суду першої інстанції. За результатами розгляду справи у
другій (касаційній) інстанції суд виносить ух^о/ту. Ухвали
суду касаційної інстанції набирають законної сили негай-
но після їх оголошення. Таким чином, якщо вирок або рі-
шення оскаржено чи на них принесено касаційне подан-
ня прокурора, але судом другої інстанції вони визнані за-
конними і обґрунтованими (чи без усяких змін, чи із вне-
сенням деяких змін), то такий вирок або рішення набира-
ють законної сили негайно, разом з касаційною ухвалою.
Коли вирок або рішення, що набрали законної сили,
виявляться незаконними або необгрунтованими, то вони
підлягають опротестуванню відповідними вищими проку-
рорами та їх заступниками або головами вищих судів та їх
заступниками в порядку нагляду до відповідного вищого
суду. Суд, який здійснює правосуддя у формі розгляду
справ за протестами на вироки і рішення судів першої
інстанції, що набрали законної сили, іменується судом на-
глядової інстанції. Якщо ці вироки і рішення перевірялися
в касаційній інстанції, то одночасно суд наглядової
інстанції проводить перевірку законності і обґрунтованості
ухвал цієї інстанції. За результатами перевірки вироків, рі-
шень та ухвал у порядку нагляду вищий суд також виносить
ухвалу, а якщо справа розглядалася президією суду або Пле-
нумом Верховного Суду України — постанову.
Судами наглядової інстанції є Верховний Суд Украї-
ни, Верховний суд АРК, обласні суди, суди міст Києва та
Севастополя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38