Питання про завдання правоохоронної діяльності, як
і питання про її поняття і зміст, у законодавчому порядку
однозначно не вирішені, проте це не означає, що в неї
немає своїх завдань. Вони є, і про них можна судити по
змісту деяких законодавчих актів, в яких тією чи іншою
мірою вирішуються питання організації і діяльності різ-
них правоохоронних органів. Аналіз цих актів свідчить,
що основними об'єктами, які повинні захищатися систе-
мою правоохоронних органів, є: людина — її права і сво-
боди; суспільство — його матеріальні і духовні цінності;
держава — її конституційний лад, суверенітеті територі-
альна цілісність.
Ці положення і слід вважати основними орієнтирами
при розкритті змісту завдань правоохоронної діяльності,
оскільки в них чітко позначені ті цінності, які повинні
охоронятися.
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
Завданнями правоохоронної діяльності є гарантування
захисту і швидкого поновлення порушених прав, свобод і за-
конних інтересів особи, матеріальних і духовних інтересів
суспільства, захисту конституційного ладу, суверенітету і
територіальної цілісності держави.
§ 2. Функції правоохоронної діяльності
За своїм змістом правоохоронна діяльність є різнорід-
ною, що проявляється у відносній різноманітності викону-
ваних нею функцій, зміст яких визначається основними
напрямками цього виду діяльності. До таких функцій на-
лежать:
— правосуддя;
— судовий контроль;
— прокурорський нагляд;
— розслідування злочинів;
. — надання правової допомоги;
— організаційне забезпечення діяльності судів та
інших органів.
Кожний з цих напрямків має за мету досягнення кон-
кретних результатів, а саме:
1) усунення порушень норм Конституції України;
2) справедливий розгляд цивільних і кримінальних
справ, справ про адміністративні правопорушення, арбі-
тражних справ;
3) виявлення і усунення порушень закону засобам^
прокурорського реагування;
4) розкриття злочинів і викриття осіб, винних в їх вч^-
ненні; Г-
5) підготовка матеріалів для розгляду конкретних
справ у суді;
6) надання всім, кому це необхідно, кваліфікованої
юридичної допомоги, особливо тим особам, що притяга-
ються до кримінальної відповідальності, а також надання
інших юридичних послуг;
7) створення умов для нормальної діяльності судів та
інших органів.
Організація судових та правоохоронних органів
Досягнення цих результатів у кінцевому результаті
забезпечує виконання завдань правоохоронної діяльності,
незважаючи на своєрідність і специфічність методів, що ви-
користовуються в процесі реалізації конкретних її функцій.
Істотним є й те, що всі названі функції взаємозалежні
і доповнюють одна одну. У відповідних розділах цього
посібника наводиться їх докладна характеристика. Тут же
необхідно особливо відзначити, що серед цих функцій
важливе місце посідає правосуддя як форма реалізації су-
дової влади. Незалежна судова влада має стати невід'єм-
ним атрибутом правової держави, до якої прагне Україна.
Проте правова держава неможлива без ефективного і
справедливого правосуддя, до якого всі громадяни повин-
ні ставитися з повагою.
Правосуддя — це така функція правоохоронної діяль-
ності, що прямо стосується захисту найбільш значущих
прав і законних інтересів людини і громадянина. Виконан-
ню завдань правосуддя так чи інакше підпорядкована реа-
лізація всіх інших правоохоронних функцій. Наприклад,
правосуддя по кримінальній справі не може бути здійсне-
не законно, обґрунтовано і справедливо, якщо ця справа не
була попередньо всебічно і повно розслідувана компетен-
тними органами. Реалізація правосуддя — це насамперед
забезпечення конституційних розпоряджень, у тому числі
тих, що прямо пов'язані з належним відправленням право-
суддя, гарантіями його законності, обгрунтованості та
справедливості. Тому про правосуддя, ні якою мірою не
зменшуючи значення інших правоохоронних функцій,
можна говорити як про генеральну функцію в цій системі.
§ 3. Система і загальна характеристика органів,
що здійснюють правоохоронну діяльність
Для виконання функцій правоохоронної діяльності
існують конкретні органи, що відповідно й іменуються
правоохоронними.
Перелік правоохоронних органів уперше закріплений
в Законі України «Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів». Відповідно до цього Закону до
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
правоохоронних органів належать: суди, органи прокура-
тури, органи Міністерства внутрішніх справ України, орга-
ни Служби безпеки України, митні органи, органи охоро-
ни державного кордону, органи державної податкової адмі-
ністрації, органи державної контрольно-ревізійної служби,
органи державної лісової охорони, інші органи, що вико-
нують правозахисні та правоохоронні функції.
Такий широкий перелік правоохоронних органів пояс-
нюється насамперед тим, що в законодавчому порядку не
вирішене питання про поняття правоохоронної діяльності.
Тому законодавцю слід професійно підходити до викори-
стання юридичних термінів у законодавчому процесі.
З урахуванням наведеного визначення правоохорон-
ної діяльності і характеристики її функцій (напрямків) до
правоохоронних органів належать: суди (Конституційний
Суд України і суди загальної юрисдикції), органи проку-
ратури, органи попереднього розслідування, органи.
Служби безпеки України, органи Міністерства внутрішніх
справ України, адвокатура, нотаріат, органи юстиції.
Протягом тривалого часу вважалося безспірним, що суд е
одним з правоохоронних органів, причому основним. Однак це
положення нерідко заперечуєя^я. ?нсдоюцрється думка, що
суди не можна відносити до правоохоронних органів, оскіль-
ки вони є органами судової влади, і їх не слід включати в один
перелік з органами прокуратури і органами виконавчої влади
(юстиції, внутрішніх справ, Служби безпеки). Суди повинні
бути незалежними від них, подібно тому як судова влада має
бути незалежною від законодавчої і виконавчої влади.
Прихильники такої позиції не беруть до уваги при-
наймні три істотні обставини.
По-перше., віднесення того чи іншого органу до чис-
ла правоохоронних аж ніяк не означає позбавлення його
незалежності і підпорядкованості іншим однорідним ор-
ганам. Наприклад, віднесення органів юстиції до право-
охоронних не призводить до їх залежності від органів вну-
трішніх справ або прокуратури. Так само належність про-
куратури і міліції до правоохоронних органів не означає
їх залежності одна від одної.
Організація судовій піа правоохоронних органів
По-друге, виключення судів із числа правоохоронних
органів неминуче приведе до заперечення того, що вони
уповноважені займатися охороною права. Це вже зовсім
позбавлено логіки. Суд був і залишається органом, що
уособлює судову владу, яка здатна ефективно охороняти
право. Саме в суд частіше за все звертаються люди за захи-
стом своїх прав і свобод. Туди ж звертаються і юридичні
особи, коли їм необхідно захистити свої законні інтереси.
Приналежність судів до самостійної гілки публічної влади
слід розглядати як обставину, внаслідок якої за ними визна-
ється особливий статус серед інших органів, що стоять на
сторожі права, як вагому підставу для твердження, шр вони -
вершина піраміди всієї системи правоохоронних органів.
Заперечення того, що суди є правоохоронними орга-
нами, тобто органами, що охороняють (захищають) пра-
во, суперечить загальновизнаному положенню про те, що
суд — найкращий гарант захисту прав і свобод людини і гро-
мадянина. Саме ця ідея покладена в основу ст. 55 Консти-
туції України і міжнародних нормативно-правових актів
в галузі прав людини. - .
По-третє, виключення судів із числа правоохоронних
органів;— результат спрощеного розуміння сутності пра-
воохоронної діяльності,' ототожнення її з діяльністю по
боротьбі зі злочинністю, по охороні порядку в громадсь-
ких місцях тощо.
Прокуратура як правоохоронний орган здійснює:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави
в суді;
- нагляд за додержанням законів органами, що здій-
снюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і до-
судове слідство;
- нагляд за додержанням законів при виконанні судо-
вих рішень в кримінальних справах, а також при застосу-
ванні інших заходів примусового характеру, позв'язаних з
обмеженням особистої свободи громадян.
Адвокатура є професійним добровільним громадсь-
ким об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, сво-
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
бод і представництву інтересів фізичних та юридичних
осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Отже, адвока-
тура, не будучи державним органом, бере участь у реалі-
зації конституційного принципу права осіб на юридичну
допомогу.
Адвокати мають право здійснювати свою діяльність
індивідуально або створити своє адвокатське бюро, об'єд-
нуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фір-
ми, контори та ін.
До правоохоронних органів належить і нотаріат. Но-
таріуси (державні і приватні) забезпечують правильне
оформлення і посвідчення різних документів, правочинів,
договорів. Нотаріус зобов'язаний сприяти громадянам,
підприємствам і організаціям у реалізації їх прав і захис-
ту законних інтересів, роз'яснювати їх права і обов'язки,
попереджати про наслідки, які можуть настати, щоб їх
правова непоінформованість не могла бути використана
їм на шкоду. Нотаріус повинен відмовити у вчиненні но-
таріальної дії, якщо вона не відповідає законодавству. Та-
ким чином, нотаріальна діяльність є складовою частиною
правоохоронної діяльності.
В організації деяких правоохоронних органів, їх кад-
ровому, фінансовому, матеріально-технічному і методич-
ному забезпеченні важливу роль виконують органи юс-
тиції, повноваження яких є досить широкими, що дозво-
ляє назвати ці органи правоохоронними. До таких повно-
важень належать повноваження по організаційному за-
безпеченню судів, організації роботи нотаріату і перевірці
його діяльності, державної реєстрації нормативних актів,
що видаються міністерствами, відомствами та іншими ор-
ганами і стосуються прав і законних інтересів фізичних та
юридичних осіб.
Характеризуючи систему правоохоронних органів,
необхідно враховувати й передбачену ст. 101 Конституції
України особливу посадову особу — Уповноваженого Вер-
ховної Ради України з прав людини. Ця посада уведена для
забезпечення парламентського контролю за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Організація судових та прав'юхоронних органів
Головна функція Уповноваженого — розгляд скарг грома-
дян України та іноземців або осіб без громадянства, що
перебувають на її території, після того як ці особи зверну-
лися зі своїми скаргами в суди України або інші компе-
тентні органи, але не одержали там відповідного захисту.
Аналіз Закону України «Про Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини» дозволяє зробити висновок
про те, що Уповноважений самостійно здійснює право-
охоронну діяльність. Як правоохоронний орган Уповно-
важений має право:
1) направити в Конституційний Суд України подан-
ня щодо конституційності законів і офіційного тлума-
чення Конституції і законів України (ст. 40 Закону
України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний
Суд України»);
2) звернутися у Вищу раду юстиції з пропозицією прий-
няти подання про звільнення судді з посади (ст. ЗО Зако-
ну України від 15 січня 1998 р. «Про Вищу раду юстиції»);
3) звернутися в суд із заявою про захист прав і сво-
бод людини, порушених рішеннями або діями (бездіяль-
ністю) державного органу, органу місцевого самовряду-
вання або посадової особи, а також особисто або через
свого представника брати участь в процесі у встановле-
них законом формах;
4) подати до компетентних державних органів кло-
потання щодо порушення адміністративного чи дисци-
плінарного провадження або кримінальної справи від-
носно посадової особи, в рішеннях або діях (бездіяль-
ності) якої вбачаються порушення прав і свобод людини
і громадянина;
5) внести в суд або прокуратуру клопотання про пере-
вірку рішення, що набрало чинності, вироку суду, виснов-
ку або постанови суду чи постанови судці;
6) викласти свої доводи посадовій особі, що має пра-
во вносити протести на судове рішення, а також бути при-
сутнім при судовому розгляді справи та деякі інші повно-
важення.
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
§ 4. Предмет і система навчальної дисципліни
«Організація судових та правоохоронних
органів» та її співвідношення з іншими
юридичними дисциплінами
Предметом будь-якої навчальної дисципліни є коло
питань і проблем, що в ній вивчаються. Предмет навчаль-
ної дисципліни «Організація судових та правоохоронних
органів» містить у собі характеристику правоохоронної
діяльності, відомості про органи, що здійснюють право-
охоронну діяльність, їх структуру і повноваження, а також
про статус посадових осіб, що працюють у цих органах.
Таким чином, предметом навчальної дисципліни «Ор-
ганізація судових та правоохоронних органів» є положення
про основи організації, систему, завдання і повноваження
правоохоронних органів та статус посадових осіб, що пра-
цюють у цих органах.
Система навчальної дисципліни взагалі становить
собою перелік тем, які вивчаються в ній. До системи нав-
чальної дисципліни «Організація судових та правоохорон-
них органів» включаються теми, в яких розглядаються
загальні шггання, пов'язані з поняттям правоохоронної
діяльності, характеристикою органів, що здійснюють цю
діяльність, аналізом принципів, що лежать в основі їх по-
будови і діяльності.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38