Вiдповiдно до статтi 26 згадуваного Закону особи, якi
використовують твори, що стали суспiльним надбанням, зо-
бовязанi також дотримуватись вимог недоторканостi твору, ви-
кладених у пунктi 4 статтi 13.

Контроль за дотриманням вимог недоторканостi твору здiйснюу
Державне агентство Украєни з авторських i сумiжних прав.

Право автора на недоторканiсть полягау i в тому, що переклад
твору iншою мовою з мстою випуску у свiт допускауться лише
за згодою автора або його правонаступникiв i на пiдставi дого-
вору. Переклад може здiйснюватись лише за умови збереження
цiлiсностi та змiсту твору.

Право на обнародування твору. За законом про авторське право
обнародування твору - це дiя, що робить твiр доступним для
публiки, якими б засобами це не досягалось.
Зазначене право у iстотним особистим немайновим правом.
Його ще називають правом випуску твору у свiт. Вiдповiдно до
Закону твiр вважауться випущеним у свiт (опублiкованим, обна-
родуваним), якщо вiн виданий, публiчно виконаний, публiчно
показаний, переданий по радiо чи телебаченню або будь-яким
способом повiдомлений невизначеному колу осiб.

Твiр може бути випущений у свiт рiзними способами, але iстот-
ним у те, що його змiст повiдомлений невизначеному колу осiб.
Спосiб випуску твору у свiт залежить вiд його форми, характеру.
Письмовi твори (науковi, художнi, драматичнi, музично-драма-
тичнi тощо) випускаються у свiт шляхом видання: твори обра-
зотворчого мистецтва - шляхом єхнього показу на виставках,
розмiщення в музеях для загального огляду. Скульптури, наприк-
лад, виставляють на площах, вулицях, у памятних мiсцях тощо.
Музичнi твори можна випустити у свiт шляхом публiчного ви-
конання, передання по радiо чи телебаченню або шляхом ви-
дання.

391

Не вважауться випуском у свiт (опублiкуванням) iнформацiя
про твiр з викладенням його короткого змiсту або повiдомлення
вузькому колу осiб (наприклад, коли поет прочитау свiй вiрш у
колi друзiв, композитор виконау сонату на сiмейному вечорi).

Право першого опублiкування твору належить самому автору.
Тiльки вiн вправi вирiшувати, чи готовий його твiр до випуску у
свiт. Порушення цих прав дау автору пiдставу вимагати виплати
гонорару або вiдшкодування завданих збиткiв, а також вжиття iнших
заходiв аж до вилучення твору i заборони випуску його у свiт.

Майновi права автора чи iншоє особи, що мау авторське право.
Передусiм автору чи iншiй особi, що мау авторське право, нале-
жить виключне право на використання твору в будь-якiй формi
i будь-яким способом (п.1 ст.14 Закону про авторське право).
Виключне право - право, коли жодна особа, крiм тiує, якiй на-
лежить авторське право або сумiжнi права, не може використо-
вувати твiр, не маючи на те вiдповiдного дозволу (лiцензiє), за
винятком випадкiв, установлених Законом про авторське право
(про винятки з цього загального права йтиметься нижче).

Закон надау автору чи iншiй особi, що мау авторське право,
виключне право дозволяти або забороняти:

1. Вiдтворення творiв, тобто виготовлення одного або бiльше
примiрникiв твору в будь-якiй матерiальнiй формi, в тому числi
у звуко- i вiдеозапису, а також запис твору або фонограми для
тимчасового чи постiйного зберiгання в електроннiй (включаю-
чи цифрову), оптичнiй або iншiй формi, яку читау машина. При-
мiрник - це результат будь-якого вiдтворення твору.

2. Публiчне виконання i публiчне сповiщення творiв. Публiч-
не виконання - це подання творiв, виконань, фонограм, пере-
дач органiзацiє мовлення шляхом декламацiє, гри, спiву, танцю
та iншим способом як безпосередньо (у живому виконаннi), так
i за допомогою будь-яких пристроєв i процесiв (за винятком пе-
редачi в ефiр чи по проводах) у мiсцях, де присутнi чи можуть
бути присутнiми особи, якi не належать до звичайного кола сiмє
або близьких знайомих сiмє, незалежно вiд того, чи присутнi
вони в одному мiсцi i в один i той же час або в рiзних мiсцях i в
рiзний час.

Публiчне сповiщення (сповiщення для загального вiдома) -
така передача в ефiр чи по проводах зображень i (або) звукiв
творiв, виконань фонограм, передач органiзацiй мовлення, коли
зазначенi зображення чи звуки можуть бути сприйнятi невизна-
ченим колом осiб.

3. Публiчний показ - будь-яка демонстрацiя оригiналу або
примiрника творiв, виконань, передач органiзацiй мовлення без-

392

посередньо або на екранi за допомогою плiвки, слайда, теле-
вiзiйного кадру тощо (за винятком передач в ефiр чи по прово-
дах) або за допомогою iнших пристроєв чи процесiв невизначе-
ному колу осiб.

4. Будь-яке повторне публiчне сповiщення в ефiрi чи по проводах
вже переданих в ефiр творiв, якщо воно здiйснюуться iншою
органiзацiую.

5. Переклади творiв. Автор оригiналу може сам перекласти свiй
твiр iншою мовою (авторський переклад). За наявностi автор-
ського перекладу нiхто iнший не може перекладати цей твiр тiую
самою мовою. Вiд авторського перекладу слiд вiдрiзняти автори-
зованi переклади, схваленi автором.

6. Переробки, адаптацiє, аранжування та iншi подiбнi змiни
творiв.

7. Розповсюдження творiв шляхом продажу, вiдчуження iншим
способом або шляхом здавання в найом чи у прокат та iншоє
передачi до першого продажу примiрникiв твору.

8. Здавання в найом пiсля першого продажу, вiдчуження iншим
способом примiрникiв аудiовiзуальних творiв, музичних творiв у
нотнiй формi, а також творiв, зафiксованих на фонограмi або у
формi, яку читау машина.

9. iмпорт примiрникiв творiв.

Зазначений перелiк не у вичерпним. Автор мау право дозволя-
ти або забороняти використовувати свiй твiр i iншими способа-
ми.

Разом з тим Закон певною мiрою обмежуу виключне право
автора на використання твору. Використання твору без згоди
автора Закон називау вiльним використанням. Дозволяуться в
окремих, зазначених у Законi, випадках вiльне використання
творiв без згоди автора i без виплати йому авторськоє винагоро-
ди i вiльне використання твору без згоди автора, але з виплатою
йому авторськоє винагороди.

Без згоди автора або iншоє особи, що мау авторське право, але
з обовязковим зазначенням iменi автора i джерела запозичення
допускауться:

1) використання цитат (коротких уривкiв) з опублiкованих
творiв;

2) використання лiтературних i художнiх творiв як iлюстрацiй
у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку або зобра-
ження навчального характеру;

3) вiдтворення у пресi, передача в ефiр або iнше публiчне по-
вiдомлення опублiкованих у газетах чи журналах статей з поточ-
них економiчних, полiтичних, релiгiйних питань, або передача в

393

сцпр творiв такого самого характеру, якщо це спецiально не за-
боронено автором;

4) вiдтворення з метою висвiтлення поточних подiй засобами
фотографiє або кiнематографiє, передача в ефiр або iнше публiч-
не повiдомлення творiв, побачених або почутих пiд час перебiгу
таких подiй;

5) видання випущених у свiт творiв рельуфно-крапковим шриф-
том для слiпих;

6) вiдтворення творiв для судового i адмiнiстративного провад-
ження;

7) публiчне виконання музичних творiв пiд час офiцiйних i
релiгiйних церемонiй, а також похоронiв;

8) вiдтворення з iнформацiйною метою у газетах та iнших пе-
рiодичних виданнях, передача в ефiр або iнше публiчне сповi-
щення публiчно виголошених промов, звернень, доповiдей та
iнших подiбних творiв.

В усiх зазначених випадках твори використовуються чи вiдтво-
рюються в обсязi, виправданому поставленою метою;

9) вiдтворення твору в особистих цiлях за умов, передбачених
статтями 16-19 Закону про авторське право.

Цей перелiк у вичерпним, крiм випадкiв, зазначених у статтях
16-19 Закону.

Допускауться вiльне вiдтворення одного примiрника твору пол-
iграфiчним способом бiблiотеками та архiвами для власних потреб
за певних умов, визначених у Законi про авторське право (ст.16).

Допускауться також без згоди автора чи iншоє особи, що мау
авторське право, вiльне вiдтворення примiрникiв твору для на-
вчання. Йдеться лише про вiдтворення репрографiчним спосо-
бом для аудиторних занять опублiкованих статей та iнших неве-
ликих за обсягом творiв, а також для вiдтворення уривкiв з опуб-
лiкованих письмових та iнших творiв (ст.17 Закону про автор-
ське право).

Детально регламентоване вiльне вiдтворення компютерних
програм (ст.18 Закону про авторське право).

Вiдтворення творiв в особистих цiлях без згоди автора або iншоє
особи, що мау авторське право, але з виплатою єм винагороди
допускауться лише в одному випадку. Вiдповiдно до пiдпункту 9
статтi 15 Закону про авторське право допускауться вiдтворення
виключно в особистих цiлях творiв, зафiксованих у звуко- та
вiдеозаписах (ст.19 Закону про авторське право).

Зазначенi обмеження майнових прав здiйснюються за умови,
що вони завдаватимуть шкоди нормальному використанню твору
i не обмежуватимуть безпiдставно законнi iнтереси автора.

394

Право на авторську винагороду - це основне майнове право
автора чи iншоє особи, що мау авторське право. Пiдставою для
винагород у факт використання твору будь-яким способом. Ос-
новнi правовi форми використання творiв у, власне, виключним
правом дозволяти або забороняти тi чи iншi дiє, визначенi у статтi
14 Закону про авторське право i викладенi вище. Найчастiше
вживаються обнародування i опублiкування творiв.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у автора
чи iншоє особи, яка мау авторське право, право на винагороду,
можуть бути:

а) авторський договiр (видавничий, постановчий, сценарний,
художнього замовлення тощо);

б) факт позадоговiрного використання твору, коли не вима-
гауться згода автора, але передбачена виплата авторськоє вина-
городи (ст.19 Закону про авторське право);

в) неправомiрне використання твору.

З наведених пiдстав виникнення права на авторську винагоро-
ду випливау висновок, що право на одержання винагороди по-
роджууться, як правило, лише фактом використання твору. Сам
по собi факт наявностi твору в обуктивнiй формi права на вина-
городу породжуу не завжди.

Винагорода, одержана автором чи iншою особою, яка мау ав-
торське право, у по сутi винагородою за працю, вкладену у ство-
рення твору. Вона може бути у формi заробiтноє плати (наприк-
лад, штатний художник, науковий спiвробiтник науково-дослiд-
ноє установи) або авторського гонорару. Можливе поуднання
цих форм оплати.

За винятком випадкiв, коли допускауться використання твору
без згоди автора i без виплати йому авторськоє винагороди (ст. 15-
18 Закону про авторське право), винагорода мау виплачуватися за
будь-яке використання твору. Винагорода може здiйснюватися у
виглядi одноразового платежу (одноразова винагорода), у формi
вiдрахувань (вiдсоткiв) за кожний проданий примiрник чи кожне
використання твору або складатися iз змiшаних платежiв.

Розмiр i порядок обчислення авторськоє винагороди за створен-
ня i використання твору визначаються в авторському договорi.

Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни можуть встановлюватися
мiнiмальнi ставки авторськоє винагороди, що iндексуються од-
ночасно з iндексацiую мiнiмальних розмiрiв заробiтноє плати.
Так, Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв постанову вiд 18 листо-
пада 1994 р. №784 <Про мiнiмальнi ставки авторськоє винагоро-
ди за використання творiв лiтератури i мистецтва>. Ця постано-
ва затвердила мiнiмальнi ставки авторськоє винагороди за пуб-

395 i

... ж..>, .,,.,/iiиiiпл ширю, а вщiвирсння ТВОрiВ ШЛЯХОМ ЗВуКОЗВ-

пису та здавання примiрникiв звукозаписiв i аудiовiзуальних творiв
(вiдеофiльмiв) у прокат, за вiдтворення творiв образотворчого
мистецтва i тиражування у промисловостi творiв декоративно-
прикладного мистецтва та порядок єх застосування.

Винагорода за вiдтворення в особистих цiлях творiв, зафiксо-
ваних у звуко- i вiдеозаписах, виплачууться у формi вiдрахувань
(вiдсоткiв) виробниками або iмпортерами обладнання (аудiо-
апаратури, вiдеомагнiтофонiв тощо) та матерiальних носiєв (зву-
ко- i (або) вiдеоплiвки, касет, лазерних дискiв, компакт-дискiв
тощо), якi використовуються для такого вiдтворення.

Розмiр винагороди та умови єє виплати визначаються догово-
рами мiж вказаними виробниками, iмпортерами та органiзацiя-
ми, що управляють майновими правами на колективнiй основi.

Авторська винагорода, право на одержання якоє за використан-
ня творiв вiтчизняних авторiв у межах Украєни виникло пiсля 1
червня 1973 р., нараховууться i виплачууться вiтчизняним спад-
коумцям у тому самому розмiрi, в якому цю винагороду слiд було
б нарахувати i сплатити самому авторовi, якби вiн був живий.

iноземним авторам та єхнiм правонаступникам, права яких
пiдлягають охоронi на територiє Украєни у звязку з приуднан-
ням Украєни до Всесвiтньоє (Женевськоє) конвенцiє по охоронi
авторських прав, авторська винагорода за використання в Ук-
раєнi єхнiх творiв нараховууться у розмiрi i порядку, встановле-
них для украєнських авторiв.

Своурiдною формою права на винагороду у право слiдування.
Його суть полягау в тому, що автор протягом свого життя, а
пiсля його смертi його спадкоумцi протягом строку дiє автор-
ського права користуються невiдчужуваним правом на одержан-
ня пяти вiдсоткiв вiд цiни кожного наступного продажу оригi-
налу твору образотворчого мистецтва через аукцiон, галерею,
салон, магазин тощо, що йде пiсля першого його вiдступлення,
здiйсненого автором твору (право слiдування).

Збiр i виплата винагороди, одержаноє в результатi використан-
ня права слiдування, здiйснюються через органiзацiє, якi управ-
ляють майновими правами авторiв на колективнiй основi.

Глава 23 Сумiжнi права

Поняття сумiжних прав. У чинному законодавствi Украєни про
iнтелектуальну власнiсть зявилося нове поняття - <сумiжнi
права>. Зокрема назву <Сумiжнi права> мау роздiл III Закону
Украєни <Про авторське право i сумiжнi права>. До прийняття

396

зазначеного Закону цивiльне законодавство Украєни не знало
правовоє охорони сумiжних прав.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85