Нормативними актами передба-
чалися кiлька категорiй товарiв народного споживання для регу-
лювання цiн, а саме: товари, щодо яких не пiдвищуються дiючi
державнi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких встановлюються новi
(пiдвищенi) державнi фiксованi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких
дiють договiрнi (вiльнi) роздрiбнi цiни; товари, що реалiзуються
населенню за регульованими роздрiбними цiнами, якi мали ви-
значатися введенням граничних рiвнiв чи розмiрiв у порядку, вста-
новленому органами цiноутворення. Перелiченi та iншi заходи
щодо реформування цiноутворення не призвели та й не могли
призвести до стабiлiзацiє товарообiгу, стабiлiзацiє споживчого рин-
ку, оскiльки з економiко-правовоє точки зору вони далеко не пов-г
ною мiрою вiдповiдали законам суспiльних ринкових вiдносин,
мiцно зберiгаючи принципи соцiалiстичного цiноутворення. При
цьому подiбне <реформування> зводилося переважно до чергово-
го адмiнiстративного пiдвищення цiн.

Згiдно з Декларацiую про державний суверенiтет Украєни та
Законом <Про економiчну самостiйнiсть Украєни> 3 грудня 1990
р. був прийнятий Закон Украєни <Про цiни i цiноутворення>,
який фактично започаткував основи самостiйноє украєнськоє цiно-
воє полiтики. За цим Законом у народному господарствi засто-
совуються вiльнi цiни i тарифи, державнi фiксованi та регульо-
ванi цiни i тарифи, створюються необхiднi економiчнi гарантiє
для виробникiв; цiни внутрiшнього ринку мають бути орiунто-
ванi на рiвень свiтового ринку. Однак втiлення цих правильних
у принципi положень проходило iз значними труднощами навiть
пiсля проголошення Украєною незалежностi. Невпинно розви-
валися iнфляцiйнi процеси в народному господарствi, неконт-
рольовано зростали цiни, падала платоспроможнiсть населення.
З метою подолання цих та iнших кризових явищ 23 грудня 1992
р. Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни було прийнято Постанову <Про
регулювання цiн> (iз змiнами вiд 3 червня 1993 р.). Одночасно
цiую самою постановою було затверджено Тимчасове положен-
ня про державне регулювання цiн i тарифiв. Вiдповiдно до зга-
даноє постанови встановлювалися граничнi розмiри пiдвищення
цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i послуг, що
мають важливе соцiальне значення (наприклад, енергоносiє,

58

лiкарськi засоби i вироби медичного призначення), визначалися
повноваження органiв державноє виконавчоє влади щодо вста-
новлення цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i по-
слуг. У додатках №1 i №2 до вищезгаданого Тимчасового поло-
ження визначено вiдповiдно перелiк продукцiє, товарiв i послуг,
на якi може запроваджуватися державне регулювання цiн i та-
рифiв, i перелiк продукцiє, товарiв i послуг, за якими пiдприум-
ства-виготовлювачi здiйснюють декларування змiни цiн i тарифiв.

iстотний вплив на формування розмiру цiн мало введення спе-
цiальних торговельних надбавок (нацiнок). Так, Постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 червня 1993 р. <Про обмеження
торговельних i постачальницько-збутових надбавок (нацiнок)>
для всiх субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi незалежно вiд форм
власностi, що займаються торговельною i постачальницько-збу-
товою дiяльнiстю, встановлено граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) реалiзацiє товару (продукцiє) кiнцевому споживачевi не-
залежно вiд кiлькостi його перепродажу в розмiрi 50 вiдсоткiв
цiни вiтчизняного виготовлювача. Вiдповiдно до Указу Прези-
дента Украєни вiд 3 листопада 1993 р. <Про заходи щодо стриму-
вання темпiв зростання цiн> цей граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) пiдвищено на 55 вiдсоткiв, а єє розмiр у межах граничного
рiвня надано право визначити кожному продавцю з урахуван-
ням пятивiдсоткового граничного нормативу рентабельностi до
товарообороту. Цим самим Указом пiдприумствам i органiзацi-
ям усiх форм власностi дозволялося змiнювати оптовi цiни (та-
рифи) на продукцiю (товари, послуги), як правило, тiльки у разi
зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд єхньоє
господарськоє дiяльностi.

Полiтика цiноутворення перiоду 1991-1993 рр. була спрямо-
вана на поступовий перехiд вiд тотального державного регулю-
вання цiн до максимально вiльного цiноутворення. У цей перiод
вводилися граничнi (фiксованi) цiни, обмеження рiвня рента-
бельностi, розмiру торговельних i постачальницько-збутових
надбавок та обовязкове декларування цiн. Однак перелiченi та
iншi заходи щодо становлення системи цiноутворення не вiдзна-
чалися послiдовнiстю i стабiльнiстю, зберiгали практику держав-
них дотацiй на широкий перелiк товарiв i послуг, а вiдтак не
сприяли подоланню кризових явищ у краєнi.

21 жовтня 1994 р. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв Поста-
нову <Про цiноутворення в умовах реформування економiки>,
яка фактично ознаменувала зародження нового етапу державноє
полiтики цiн. Постановою, зокрема, передбачено скоротити об-
сяги державного регулювання цiн i тарифiв, обмеживши єх тiльки

59

природними та окремими штучними монопольними утворення-
ми. Започатковане поетапне скорочення державних дотацiй на
паливо, енергоносiє, житлово-комунальнi послуги тощо. Все це
сприятиме наближенню роздрiбних цiн i тарифiв до реальноє
вартостi. У звязку з прийняттям зазначеноє Постанови значну
частину ранiше прийнятих нормативних актiв щодо формуван-
ня цiн було визнано такими, що втратили чиннiсть. В умовах
прискорення ринкових економiчнихреформ, приватизацiє дер-
жавноє власностi тривау процес вдосконалення механiзму цiно-
утворення, який мау бути адекватним змiсту здiйснюваних ре-
форм. Однак з певнiстю можна передбачити, що домiнуючими
будуть методи вiльного цiноутворення.

Отже, за чинним законодавством сторони в договорi купiвлi-
продажу, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, вправi
вiльно визначити цiну предмета угоди, а в передбачених зако-
ном випадках повиннi керуватися державними фiксованими чи
регульованими цiнами. Абсолютно вiльно визначають цiну гро-
мадяни, якi укладають разовi угоди купiвлi-продажу, наприклад,
на речових ринках.

Особливий порядок визначення цiн передбачений для зов-
нiшньоекономiчних угод. Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяль-
ностi Украєни усiх форм власностi при здiйсненнi експортно-
iмпортних операцiй (у тому числi купiвлi-продажу) повиннi вра-
ховувати так званi iндикативнi цiни, якi встановлюються з ме-
тою збiльшення надходжень валютних коштiв, зменшення ва-
лютних витрат на закупiвлю товарiв за iмпортом, запобiгання
демпiнгу.

Залежно вiд органiзацiйно-правовоє форми торгiвлi цiни на то-
вари (продукцiю) можуть бути оптовими або роздрiбними. У
роздрiбнiй торговельнiй мережi вони фiксуються в прейскуран-
тах, цiнниках тощо. Придбання продукцiє на пiдставi державно-
го замовлення здiйснюуться за закупiвельними цiнами. Нацiо-
нальним банком Украєни закупiвельнi цiни встановлюються та-
кож на дорогоцiннi метали.

Звичайно ж у договорi купiвлi-продажу, крiм предмета й цiни,
сторони можуть визначати й iншi умови, наприклад, порядок
розрахункiв, доставки товару, строки виконання договору.

Договiр купiвлi-продажу, як i будь-яка iнша цивiльно-правова
угода, мау певну форму. В Цивiльному кодексi Украєни вiдсутня
стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усiх рiзно-
видiв договору купiвлi-продажу. Однак цей Кодекс та iншi зако-
нодавчi акти мiстять норми, в яких обумовлюуться особливий
порядок оформлення окремих договорiв купiвлi-продажу. Якщо

60

спецiальними правовими нормами не визначена форма того чи
iншого рiзновиду договору купiвлi-продажу, то необхiдно керу-
ватися загальними правилами цивiльного законодавства про
форму угод. Тобто, договiр купiвлi-продажу може укладатися в
уснiй чи письмовiй (звичайнiй або нотарiальнiй) формi, а також
шляхом здiйснення так званих конклюдентних дiй залежно вiд
умов, передбачених статтями 42-43 ЦК Украєни.

У законодавствi передбачено порiвняно небагато випадкiв, коли
необхiдне спецiальне оформлення договiрних вiдносин купiвлi-
продажу. Зокрема, за статтею 227 ЦК Украєни договiр купiвлi-
продажу жилого будинку повинен бути нотарiально посвiдче-
ний, якщо хоча б однiую з сторiн у громадянин. Недодержання
цiує вимоги тягне недiйснiсть договору (ст.47 ЦК Украєни).

Такий договiр мау бути зареустрований у виконавчому комi-
тетi мiсцевоє Ради народних депутатiв. Реустрацiя договору
купiвлi-продажу жилого будинку, яку безпосередньо здiйсню-
ють бюро технiчноє iнвентаризацiє, мау переважно адмiнiстра-
тивно-правове значення, а єє вiдсутнiсть не тягне за собою
недiйснiсть нотарiально посвiдченоє угоди купiвлi-продажу.

Як вiдомо, обуктами права власностi громадян з недавнього
часу можуть бути також квартири. Так, ще Постановою Ради
Мiнiстрiв СРСР вiд 2 грудня 1988 р. <Про продаж громадянам в
особисту власнiсть квартир у будинках державного i громадсь-
кого житлового фонду> було вперше за перiод iснування СРСР
дозволено громадянам набувати за договором купiвлi-продажу в
особисту власнiсть квартири в будинках державного i громадсь-
кого фонду. На такi договори Постановою Ради Мiнiстрiв УРСР
i Укрпрофради вiд 19 травня 1989 р. <Про затвердження Поло-
ження про продаж громадянам в особисту власнiсть квартир у
будинках державного i громадського житлового фонду, єх утри-
мання i ремонт> (втратила чиннiсть. - Авт.) було поширене пра-
вило про єх нотарiальне посвiдчення. Вiдповiдно до Закону Ук-
раєни <Про приватизацiю державного житлового фонду>, прий-
нятого 19 червня 1992 р., одержання громадянами державного
житла в порядку приватизацiє, безоплатно чи з доплатою, оформ-
ляуться Свiдоцтвом про право власностi на квартиру (будинок),
яке реуструуться в органах приватизацiє i не потребуу нотарiаль-
ного посвiдчення (п.5 ст.8).

Згiдно iз статтею 15 Закону Украєни <Про власнiсть> кожному
наймачевi жилого примiщення в будинку державного чи гро-
мадського фонду та членам його сiмє було надано право прид-
бати у власнiсть вiдповiдну квартиру або будинок шляхом єх ви-
купу або на iнших пiдставах, передбачених законодавством. Не-
бi

зважаючи на застосування в Законi термiну <викуп>, фактично
законодавець мав на увазi придбання такого житла на умовах
договору купiвлi-продажу, для якого необхiдне вiдповiдне нота-
рiальне посвiдчення. Нинi у звязку iз здiйсненням в Украєнi
приватизацiє державного та громадського житлового фонду ви-
куп втратив своу первiсне значення.

За Законами Украєни <Про приватизацiю майна державних
пiдприумств> i <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)> договори купiвлi-продажу дер-
жавного майна пiдлягають нотарiальному посвiдченню з наступ-
ною реустрацiую виконкомом Ради народних депутатiв протя-
гом мiсяця з дня його укладення (за першим Законом) або мiсце-
вою Радою народних депутатiв (за другим Законом).

Вiдповiдно до статтi 18 Земельного кодексу Украєни земельнi
дiлянки також можуть бути у приватнiй або колективнiй влас-
ностi. Так, громадянам надаються з державного земельного фонду
дiлянки у власнiсть для ведення селянського (фермерського)
господарства у встановлених межах безоплатно, а понад цi межi
- за договором купiвлi-продажу з посвiдченням у нотарiально-
му порядку. Однак для укладення такого договору повинно бути
прийняте вiдповiдною Радою народних депутатiв рiшення з цьо-
го питання. Придбання земельних дiлянок, що перебувають у
колективнiй або приватнiй власностi, проводиться лише за но-
тарiально посвiдчуваним договором купiвлi-продажу. В обох ви-
падках договiр купiвлi-продажу земельноє дiлянки i документ про
сплату вартостi землi у пiдставою для вiдведення земельноє дiлян-
ки в натурi i видачi державного акта на право власностi.

Необхiдно враховувати, що окремими актами законодавства
або продавцем можуть бути передбаченi особливi умови та по-
рядок оформлення окремих рiзновидiв купiвлi-продажу (на
бiржах, аукцiонах, ярмарках, виставках, у зовнiшньоекономiчнiй
дiяльностi тощо) або для окремих видiв майна (автомобiлiв, акцiй,
валюти тощо).

Недодержання форми договору купiвлi-продажу та iнших ви-
мог до його оформлення тягне за собою наслiдки, визначенi за-
гальними правилами цивiльного права, якщо iнше не передба-
чено спецiальним законом.

4. Змiст договору купiвлi-продажу та правовi наслiдки його
порушення

З укладенням договору купiвлi-продажу, як i будь-якоє iншоє
двосторонньоє угоди, у кожноє iз сторiн виникають права i

62

обовязки, якi становлять його змiст. Важливо, що права однiує
сторони спiввiдносяться з обовязками iншоє сторони таким
чином, що вiдповiдному обовязку продавця кореспондууться
вiдповiдне право покупця i навпаки. Так, одним з найважли-
вiших обовязкiв продавця у передача ним майна у власнiсть (у
повне господарське вiдання або оперативне управлiння) по-
купця, а останнiй набувау право вимагати передачi йому цього
майна. У свою чергу покупець зобовязаний прийняти вiд про-
давця придбане майно i сплатити за нього обумовлену цiну, а
продавець вiдповiдно вправi вимагати прийняття покупцем
проданого майна (якщо вiн у цьому зацiкавлений) i сплати за
нього належноє грошовоє суми. Тому аналiз змiсту обовязкiв
дау одночасно уявлення i про вiдповiдний змiст прав сторiн,
що робить недоцiльним детальний розгляд усiх прав сторiн.
Виконання зазначених обовязкiв мау здiйснюватися обома сто-
ронами одночасно, якщо iнше не передбачено законом або
договором (ст.171 ЦК Украєни).

Цивiльним кодексом Украєни безпосередньо визначено також
ряд iнших додаткових обовязкiв продавця. Так, продавець зо-
бовязаний: попередити покупця про всi права третiх осiб на рiч,
яка продауться (ст.229); зберiгати продану рiч, якщо право влас-
ностi переходить до покупця ранiше передачi речi (ст.230); по-
вiдомити про можливi наявнi недолiки продаваноє речi (ст.234).
У сторiн можуть виникнути й iншi обовязки, обумовленi пред-
метом та рiзновидом купiвлi-продажу, особливостями мiсця i
способу виконання договору та iнших обставин, якi визначенi
актами законодавства чи договором або випливають iз змiсту
останнього.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85