Найважливiшим повноваженням з цiує групи у повноваження
суду касацiйноє iнстанцiє постановити касацiйну ухвалу (ст. 317
ЦПК). На наш погляд, цi ухвали повиннi постановлятися iмям
Украєни, оскiльки у них суд касацiйноє iнстанцiє вирiшуу питання
про рiшення суду першоє iнстанцiє, яке винесене iмям держави.
Згiдно iз ст. 322 ЦПК суд касацiйноє iнстанцiє мау право по-
становити i додаткову касацiйну ухвалу по скаргах, якi надiйшли
до нього пiсля розгляду справи в касацiйному порядку.
Суд касацiйноє iнстанцiє за певним пiдсумком розгляду спра-
ви також вправi давати обовязковi вказiвки суду, який заново
розглядау дану справу по сутi (ст. 319 ЦПК). Але вiн не вправi вста-
новлювати або вважати доведеними обставини, що не були вста-
новленi в рiшеннi чи вiдкинутi судом першоє iнстанцiє, вирiшува-
ти наперед питання про достовiрнiсть або недостовiрнiсть того чи
iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими, а також
про те, яка мау бути застосована норма матерiального права i яке
рiшення мау бути постановлене при новому розглядi справи.
Остання група повноважень - повноваження суду касацiйноє
iнстанцiє щодо недолiкiв судового рiшення i касацiйноє ухвали.
Якщо суд касацiйноє iнстанцiє змiнюу рiшення суду першоє iн-
станцiє, вiн вправi виправити допущенi в ньому описки чи явнi
арифметичнi помилки. В процесуальному законi не передбачена
можливiсть подiбноє процесуальноє дiє щодо касацiйноє ухвали, але
таке право, на наш погляд, випливау iз ст. 213 ЦПК, оскiльки нор-
ми права, якi регулюють провадження в судi першоє iнстанцiє,
мають значення для вирiшення тотожних питань i в iнших проце-
суальних провадженнях. Здауться, що суд касацiйноє iнстанцiє
вправi ще доповнити i розяснити судове рiшення та касацiйну
ухвалу, а також вирiшити питання про розстрочку або вiдстроч-
ку виконання, про змiну засобу та порядку виконання рiшення.
6. Пiдстави для скасування рiшення суду
в касацiйному порядку
-Оизначаючи пiдстави для скасування рiшень, потрiбно
керуватися вимогами, якi предявляються до судових постанов. У
статтi 202 ЦПК зазначено, що рiшення суду першоє iнстанцiє по-
винно бути законним i обгрунтованим. Тому пiдставами длска-
Оскаржеиня та перевiрка судових постанов,
що не набрали законноє сили
391
ування судових рiшень буде єх незаконнiсть i необгрунтованiсть.
Конкретизацiю цих понять дау ст. 312 ЦПК, згiдно з якою пiдста-
|9ми для скасування рiшення суду в касацiйному порядку i пере-
iдчi справи на новий розгляд до суду першоє iнстанцiє у: 1) непов-
С зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недо-
|еденiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд вважау
|становленими; 3) невiдповiднiсть висновкiв суду, викладених у
рiшеннi, обставинам справи; 4) порушення або неправильне зас-
тосування норм матерiального або норм процесуального права.
| Необгрунтованiсть судового рiшення може виявитися у нспов-
ому зясувашєi обставин, що мають значення для справи. Непов-
|ота частiше за все i у пiдставою для скасування судових рiшень в
|асацiйнiй практицi. Перевiряючи обгрунтованiсть рiшення, суд
|(асацiйноє iнстанцiє повинен перевiрити, чи всi обставини, якi скла-
дають предмет доказування, встановив i дослiдив суд першоє
Дистанцiє. Предметом дослiдження можуть бути також доказовi
ракти (сумiсне проживання, ведення спiльного господарства то-
що), хоча самi по собi вони правових наслiдкiв не тягнуть, але бе-
руться до уваги при встановленнi шуканого факту.
Необгрунтованiсть судового рiшення може зводитися i до
| Недоведеностi обставин, що мають значення для справи, якi суд
першоє iнстанцiє вважав встановленими. В ходi перевiрки суд
касацiйноє iнстанцiє повинен переконатися, що кожна обставина,
Котру суд першоє iнстанцiє вважау встановленою, пiдтверджена
нiдповiдними доказами. Крiм того, суд касацiйноє iнстанцiє по-
иинен встановити достовiрнiсть доказiв, перевiрити доброякiс-
нiсть єх джерела та процесу єх формування. Нарештi, необхiдно
перевiрити, чи до держанi судом першоє iнстанцiє принципи оцi-
нки доказiв (ст. 62 ЦПК).
Якщо висновки суду першоє iнстанцiє, викладенi ним у рiшеннi,
не вiдповiдають обставинам справи, то рiшення теж у необгрун-
тованим.
Незаконнiсть рiшення суду першоє iнстанцiє як пiдстава для
Його скасування або змiни полягау у порушеннi або неправиль-
ному застосуваннi норм матерiального або процесуального пра-
ва. Конкретизацiя цього правила дауться в статтях 313, 314 ЦПК.
Порушення або неправильне застосування норм матерiаль-
ного права може полягати, по-перше, у тому, що суд першоє
iнстанцiє при постановленнi рiшення не застосував закону, який
Треба було застосувати (п. 1 ст. 313 ЦПК). Одним з окремих ви-
392 Глава XXIII
падкiв незаконностi судового рiшення з мотиву незастосування
належного матерiального закону у вирiшення справи на пiдставi
аналогiє закону або аналогiє права при обставинах, коли у норма
що регулюу данi спiрнi правовiдносини. Але слiд мати на увазi, що
вiдсутнiсть посилання у мотивувальнiй частинi рiшення на норму
матерiального права ще не означау, що суд не застосував закон,
який пiддягау застосуванню. Частiше за все це свiдчить про про-
цесуальну недбалiсть суду, а не про незаконнiсть рiшення.
Порушення або неправильне застосування норм матерiально-
го права, по-друге, може полягати у тому, що суд першоє iнстанцiє
при винесеннi рiшення застосував закон, який не треба було зас-
тосовувати (п. 2 ст. 33 ЦПК). З даним порушенням суд касацiйноє
iнстанцiє мау справу тодi, коли суд першоє iнстанцiє своу рiшення
грунтуу на скасованому законi або на законi, який ще не набрав
чинностi, тобто всупереч правилам про дiю норм права в часi.
Незаконним рiшення може бути i у випадках недотримання судом
першоє iнстанцiє правил про межi дiє закону у просторi. Якщо су-
дове рiшення грунтууться на пiдзаконних або локальних норматив-
них актах, якi протирiчать законовi, то воно теж у незаконним.
Однак частiше за все зустрiчаються випадки незаконностi
судових рiшень внаслiдок неправильноє юридичноє квалiфiкацiє i
спiрних матерiальних правовiдносин. Вона зводиться до того, |
що: 1) при постановленнi рiшення суд першоє iнстанцiє правиль- \
но визначив галузь матерiального права, але допустив помилку!
у виборi норми права, яка регулюу спiрне правовiдношення;
2) суд правильно визначив галузь матерiального права, але зас-
тосував норму права з iншоє галузi права, яка не пiдходить до да-
ного випадку; 3) суд неправильно визначив галузь матерiально-
го права, а тому i квалiфiкацiя правовiдносин у невiрною.
Порушення або неправильне застосування норм матерiально-
го права, нарештi, може полягати i в неправильному тлумаченнi
матерiального закону (п. З ст. 313 ЦПК). У данному разi йдеться
про застосування належних норм права, але помилкове усвiдом-
лення судом смислу закону тягне неправильне його застосування.
Неправильний висновок суду про права та обовязки сторiн може
бути через недодержання правил про способи тлумачення (iсто-
ричний, систематичний тощо). Але частiше за все помилки в су-
довiй практицi мають мiсце при тлумаченнi норм права за обся-
гом єх дiє, коли суди тлумачать i застосовують єх або необгрунто-
вано поширено, або, навпаки, необгрунтовано обмежено.
Оскарження та перевiрка судових постанов,
що не набрали законноє сили


Порушення або неправильне застосування норм процесуаль-
ного права, як i порушення або неправильне застосування норм
i iтерiального права, також може бути пiдставою для скасування
удових рiшень, оскiльки при розглядi та вирiшеннi цивiльних
прав суди повиннi додержуватись цивiльноє процесуальноє фор-
ми - визначеного нормами процесуального права порядку судо-
чинства, який забезпечуу режим законностi у цивiльному процесi,
i,i хист порушених або оспорюваних прав громадян та органiзацiй.
Вплив порушень або неправильного застосування норм ма-
Срiального i норм процесуального права на суть рiшення рiзний.
Порушення або неправильне застосування норм матерiального
iрава завжди тягне за собою не тiльки незаконнiсть, але й нео-
iГрунтованiсть рiшення, а отже i його скасування. Що стосууть-
Н наслiдкiв порушення або неправильного застосування норм
(iроцесуального права, то процесуальний закон ставиться до
|iчних процесуальних порушень по-рiзному (ст. 314 ЦПК).
Г Порушення або неправильне застосування норм процесуально-
го права у пiдставою до скасування рiшення лише при умовi, якщо
| це порушення призвело або могло призвести до неправильного
вирiшення справи (ч. 1 ст. 314 ЦПК). Як видно, одна група проце-
суальних порушень тягне скасування рiшення лише тодi, коли вони
| iiтотно вплинули або могли вплинути на судове рiшення. Проце-
С уальний закон надiляу суд касацiйноє iнстанцiє правом оцiнити, чи
иилинуло або чи могло вплинути дане процесуальне порушення
гуду першоє iнстанцiє на правильнiсть вирiшення справи. Наприк-
iiiiд, порушення правил про пiдсуднiсть призводить до скасування
судового рiшення лише тодi, коли внаслiдок даного порушення ви-
несено неправильне рiшення або порушенi процесуальнi права осiб,
якi брали участь у справi, щодо особистоє участi в розглядi справи.
, До iншоє групи процесуальних порушень закон ставиться
цiлком певно, визнаючи єх безумовними пiдставами для скасуван-
ня судового рiшення. До цих порушень належать, перш за все,
розгляд справи неправомочним складом суду (п. 1 ст. 314 ЦПК).
[ 1 iсправомочним склад суду буде, якщо: 1) порушенi вимоги ст. 16
|iЩК про склад суду першоє iнстанцiє; 2) суддi призначенi з по-
єушенням встановленого порядку; 3) суддя бере участь у ново-
му розглядi справи по першiй iнстанцiє в разi скасування рiшен-
iй, постановленого з його участю (ч. 1 ст. 21 ЦПК); 4) суддя, який
5рав участь у розглядi справи в касацiйному порядку або в по-
рядку нагляду, брав участь у розглядi тiує ж справи по першiй
394 Глава ХХШ
iнстанцiє (чч. 2 i 3 ст. 21 ЦПК); 5) порушенi правила статей 18-20
ЦПК про вiдводи та самовiдводи. ;!
Пункт 2 ст. 314 ЦПК як безумовну пiдставу до скасуванн
рiшення розцiнюу розгляд справи з порушенням правил ст. 210 ЦПКi
про таумницю нарадчоє кiмнати. Порушення правил про мовуу якоєй|
ведеться судочинство (ст. 9 ЦПК), також тягне безумовне скасуванУЄ
ня рiшення (п. З стi 314 ЦПК). Вiдсутнiсть пiдййсу будь-якого з|
суддiв у рiшеннi або наявнiсть пiдпису суддi, який не зазначенийщ
рiшеннi, позбавляу данерииенйя якостi є процесуального докумен-
та, i акта правосуддя. Тому i такерiшення повинйо скасовуватйс
Аналогiчно ставиться закой iдоти випадкiв, коли рiшення пост
новлено не тими суддями, якi входили до складу суду, що розгл
дав справу (п. 5 ст. 314 ЦПК). Дане процесуальне порушення зус
рiчауться у судовiй практицi частiше за все тодi, коли згiдно iз ст. 21
ЦПК складання мотивованого рiшення суд вiдкладав.
Згiдно iз ст. 314 ЦПК рiшення суду першоє iнстанцiє пiдляга
безумовному скасуванню, якщо у справi вiдсутнiй протокол су|
дового засiдання або вiн не пiдписаний головуючим i секретарем
судового засiдання; якщо справу в судi першоє iнстанцiє розгля|
нуто у вiдсутностi будь-якоє з осiб, якi берутьучасть у справi, щ
повiдомлених про час i мiсце судового засiдання, тобто порушеє
субуктивнi права цих осiб по участi у справi, рiшення також пс
винно скасовуватися. i, нарештi, безумовною пiдставою до ска
сування навiть правильного по сутi рiшення суду першоєiнстанi
у тi випадки, коли суд вирiшив питання про права i обовязi
осiб, якi не були притягнутi до участi в справi.
Перелiк безумовних пiдстав до скасування рiшень суду пеє
шоє iнстанцiє у касацiйному порядку у вичерпним. Але складнрс
судовоє практики диктують необхiднiсть його розширення. Так,1
порушення принципiв незалежностi суддiв i пiдкорення єх тiльки!
законовi, здiйснення правосуддя тiльки судом i на засадах рiвностi|
громадян перед законом i судом, гласностi повиннi передбачати-!
ся процесуальним законом як безумовнi пiдстави до скасування!
рiшень у касацiйному порядку.
7. Оскарження ухвал суду першоє iнстанцiє
-Ц.ивiльне процесуальне законодавство передбачау мс
ливiсть оскарження в касацiйному порядку не тiльки рiшень, <
й ухвал суду першоє iнстанцiє, -ж
, .i-ЛШШi.лЛХЛШШЛ...-
єЗДЙЯЄЯiДiЯЯЄВiч1.
Оскарження та перевiрка судових постанов,
що не набрали законноє сили
395
Згiдно iз ст. 323 ЦПК ухвали суду першоє iнстанцiє, крiм ухвал
Исрховного Суду Украєни, можуть бути протягом десяти днiв з
ниступного дня пiсля єх оголошення оскарженi окремо вiд рiшен-
ня суду сторонами та iншими особами, якi брали участь у справi,
i> суду касацiйнрєiiнстанццу.випадках, прямо передбачених у за-
iнi, iякцю вониперешкоджаютб;-даьшому руховi справи.
3. точки, зору можливостi касацiйного оскарження ухвали суду
iсрщоє iнстанцщ таким, чином, ;м<жна;ррзподiлити на двi групи.
Перша група --ухвали, якi иабирiадоть законноє сили.негай-
но, а тому касацiйному оскарженню не пiдлягають, Заперечення
Проти них (крiм, ухвал Верховного. Суду Украєни) можна вклю-
|ити до касацiйноє скарги або подання (ч. 2ст. 323 ЦПК). До них
[(влежать, зокрема, такi ухвали; з питань вiдводу, заявленного
iУДДЯМ,.прокурору, секретарюсудового засiдання, експерту, пе-
рекладачевi,крiм випадкiв передачi справи узвязку з вiдводом
иа розгляд iншого суду (ст. 22 ЦПК); про задоволення заяви про
Забезпечення доказiв, у тому числi про призначення експертизи
(статтi 39, 57 ЦПК); про зняття штрафу або зменшення розмiру
рiтрафу (ст. 83 ЦПК); про поновлення процесуальних строкiв
|ст. 89 ЦПК); про допущення або притягнення до участi в справi
Гретiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет спору
|ст. 108 ЦПК); про залишення без руху заяви, що не вiдповiдау
iимогам закону (ч. 1 ст. 139 ЦПК); про обуднання в одне провад-
Кення кiлькох позовiв (ст. 144 ЦПК); про продовження строку
Пiдготовки справи до судового розгляду (ст. 146 ЦПК) та iн. До
дiує групи вiдносяться також ухвали Верховного Суду Украєни.
Друга група - ухвали, якi можуть бути самостiйним обук-
iiом касацiйного оскарження. До них вiдносяться ухвали, пере-
|лiченi в п.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80