Усна заява, як i всi пояснення осiб, якi беруть участь
у справi, обовязково вноситься до протоколу судового засiдан-
ня, письмове - прилучауться до справи.
Визнання факту, зроблене не в судовому засiданнi, не у дока-
зом. Будучи доказовим фактом, воно само потребуу доказуван-
ня, тобто обгрунтування iншими доказами.
Так, факт позасудового визнання вiдповiдачем батькiвства в
справi про встановлення батькiвства суд встановлюу на пiдставi
доказiв, якi з достовiрнiстю його пiдтверджують.
Особливе процесуальне значення мау визнання стороною
факту, для пiдтвердження якого допустимi лише певнi засоби
доказування - письмовi докази або нотарiальна форма угоди.
Недотримання передбаченоє законом форми угоди позбавляу
сторони права у випадку спору посилатися для пiдтвердження єє
здiйснення на показання свiдкiв.
Процесуальне значення визнання стороною факту звершен-
ня угоди без дотримання юридичноє форми полягау у тому, що
воно знiмау спiр сторiн у цiй частинi й робить можливим пiдтвер-
дження угоди будь-якими засобами доказування, у тому числi й
показаннями свiдкiв.
Згiдно iз ст. 40 ЦПК на доказування визнаного в судi факту
не поширюються правила, встановленi ст. 29 ЦПК, крiм ви-
падкiв, коли факт повинен бути стверджений нотарiально по-
свiдченим документом.
7. Показання свiдкiв
удин iз засобiв доказування в цивiльному процесi - по-
казання свiдкiв, тобто повiдомлення суду свiдком вiдомостей (фак-
тичних даних) про обставини, якi мають значення для справи.
202_________________Глава XV_________________
Свiдком може бути кожна особа, якiй вiдомi будь-якi обставi
що вiдносяться до справи (ст. 41 ЦПК). Свiдок зобовязаний зяi
тися до суду i дати правдивi показання про вiдомi йому обставиi
Як правило, свiдками викликаються громадяни, яким особи-
сто вiдомi будь-якi iстотнi для справи обставини. Особи, якi зна-
ють про цi обставини iз слiв iнших чи в результатi ознайомлення
з певним документом, при необхiдностi можуть також допитува-
тись як свiдки. Єх показання вважаються похiдними i дозволяюч
знайти первiснi докази. Коли ж свiдок не може назвати джерел
своєх вiдомостей, такi фактичнi данi не будуть доказами.
Згiдно iз ст. 42 ЦПК не можуть бути свiдками особи, не здатнi
через своє фiзичнi або психiчнi вади правильно сприймати обста-
вини, що мають значення для справи, або давати про них пра-
вильнi показання. Не можуть бути свiдками також представни-
ки по цивiльнiй справi або захисники в кримiнальнiй справi по
обставинах, якi стали єм вiдомi у звязку з виконанням обовязкiв ;
представника або захисника.
Особа, що просить про виклик свiдка, повинна зазначити
його прiзвище, iмя, по батьковi, мiсце проживання та обстави- ]
ни, якi вiн може ствердити.
Якщо викликаний свiдок не зявиться в судове засiдання з
причин, визнаних судом неповноважними, його може бути пiдда-
но штрафу, а при неявцi за повторним викликом - примусово-
му приводу через органи внутрiшнiх справ. ,
За злiсне ухилення вiд явки до суду, вiдмову вiд свiдчень на ,
судi i за дачу завiдомо неправдивих показань свiдок пiдлягау кри-1
мiнальнiй вiдповiдальностi згiдно iз статтями 178 i 179 КК.
Закон встановлюу усну форму показань свiдкiв. Якщо зазна-
ченi вище свiдки зявляться у засiдання суду, який розглядау спра-
ву, єх слiд допитати.
Свiдкiв, якi постiйно проживають поза мiсцем знаходження
суду, що розглядау справу, i не можуть з поважних причин зя-
витись у судове засiдання, може допитати суд за мiсцем єх про-
живання за дорученням суду, який розглядау справу.
Свiдок може бути допитаний судом також за мiсцем його пе-
ребування, якщо вiн внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або
з iнших поважних причин не може зявитися на виклик суду.
Допит свiдкiв за мiсцем єх проживання або перебування про-
вадиться з iнiцiативи суду, на прохання сторони або iнших осiб,
якi беруть участь у справi, чи самого свiдка (ст. 45 ЦПК).ии"
________Доказування та докази в цивiльному судочинствi______203
Крiм обовязку дати показання свiдок надiлений процесу-
альними правами. Свiдок, даючи показання, може користувач
тиея письмовими замiтками в тих випадках, коли його показан-
ня повязанi з будь-якими обчисленнями та iншими даними, якi
важко зберегти в памятi. Цi замiтки предявляються судовi та
особам, якi беруть участь у справi, i можуть бути приуднанi до
справи за ухвалою суду (ст. 183 ЦПК). Свiдок може давати по-
казання рiдною мовою, користуватися послугами перекладача
(ст, 9 ЦПК). За ним зберiгауться його середнiй заробiток за
мiсцем роботи. Свiдкам, якi не у робiтниками або службовця-
ми, за вiдрив єх вiд роботи чи звичайних занять виплачууться ви-
нагорода у встановленому розмiрi. Свiдковi у встановлених роз-
мiрах оплачууться також вартiсть переєзду, добовi та витрати по
найму житла (ст. 71 ЦПК).
У судовому засiданнi кожний свiдок допитууться окремо.
Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть перебувати в залi за-
сiдання суду пiд час розгляду справи.
Перед допитом свiдка суд встановлюу його особу, вiк, рiд за-
нять, вiдношення до даноє справи i стосунки з сторонами та iнши-
ми особами, якi беруть участь у справi, i попереджау його про
кримiнальну вiдповiдальнiсть за дачу суду завiдомо неправдивих
показань i за вiдмову дати показання.
Свiдкам, якi не досягли шiстнадцяти рокiв, головуючий розяс-
нюу обовязок правдиво розповiсти, що єм вiдомо по справi, але
вони не попереджуються про вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд дачi
показань i за дачу завiдомо неправдивих показань.
Допит свiдка починауться з пропозицiє головуючого розповi-
сти все, що йому особисто вiдомо по данiй справi, пiсля чого пер-
шою йому ставить запитання особа, за заявою якоє викликано
свiдка, а потiм iншi особи, якi беруть участь у справi. Свiдковi, вик-
ликаному з iнiцiативи суду, першим ставить запитання позивач.
Суддi мають право ставити запитання свiдку в будь-який час
його допиту.
Кожний допитаний свiдок залишауться в залi засiдання суду
до закiнчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним
свiдкам залишити зал засiдання суду до закiнчення розгляду спра-
ви за згодою сторiн.
Свiдок може бути допитаний повторно на тому ж або на на-
ступному засiданнi за його власною заявою, за заявою сторiн та
iнших осiб, якi беруть участь у справi., або з iнiцiативи суду,
204
Глава XV
Суд може призначити свiдкам очну ставку для зясуваш
причин розходжень в єх показаннях.
Порядок допиту неповнолiтних свiдкiв специфiчний. Дот
свiдкiв, якi не досягли пятнадцяти рокiв, - обовязково, а непов-
нолiтних свiдкiв вiд пятнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв - за роз-;
судом суду провадиться в присутностi педагога або близьких для
свiдка осiб (батькiв, усиновителiв, опiкунiв, пiклувальникiв),
якщо вони не заiнтересованi у справi.
Зазначенi особи можуть з дозволу суду ставити свiдковi за-
питання.
У виняткових випадках, коли це необхiдно для встановлен-
ня iстини, на час допиту осiб, якi не досягли повнолiття, з залу
судового засiдання за ухвалою суду може бути видалена та чи
iнша особа, яка бере участь у справi. Пiсля повернення цiує осо-
би до залу судового засiдання єй повiдомляють про показання
свiдка, який не досяг повнолiття, i надають можливiсть постави-
ти запитання свiдковi.
Свiдок, який не досяг шiстнадцяти рокiв, по закiнченнi його
допиту видаляуться iз залу судового засiдання, крiм випадкiв,
коли суд визнау за необхiдне присутнiсть цього свiдка в залi су-
дового засiдання.
Показання свiдкiв, зiбранi в порядку судового доручення,
оголошуються в судовому засiданнi.
8. Письмовi докази
У законi передбачауться, що письмовими доказами у
будь-якого роду документи, акти, листування службового або
особистого характеру, що мiстять у собi вiдомостi про обстави-
ни, якi мають значення для справи (ст. 46 ЦПК).
У науцi найбiльш розповсюджений погляд, згiдно з яким
письмовi докази визначаються як предмети, на яких за допомо-
гою знакiв закрiпленi думки, що мiстять свiдчення про факти, не-
обхiднi для вирiшення справи. Дане визначення вiдбивау головнi
ознаки письмового доказу.
iстотною ознакою письмового доказу у те, що вiдомостi про
факти закрiплюються в обуктивнiй формi на тих або iнших мате-
рiальних предметах. Предмет, який може бути використаний для
закрiплення думок, повинен бути придатним для письма, щоб на-
несенi знаки могли зберегтися протягом певного часу (папiр тощо). ;
_____Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____205
Ознакою письмового доказу у й те, що закрiплення людиною
на предметi своєх думок здiйснюуться за допомогою певних знакiв.
Засiб нанесення знакiв повинен бути таким, щоб на предметi ут-
ворювалися матерiальнi слiди цих знакiв, доступнi для сприйнят-
тя. Знаки наносяться певними хiмiчними засобами або шляхом
механiчноє змiни поверхнi предмета.
Вiдомостi про факти можуть бути вираженi або в формi дум-
ки, або у виглядi певних слiдiв на матерiальних предметах. Тiльки
своєм змiстом письмовi докази можуть пiдтверджувати наявнiсть
або вiдсутнiсть шуканого факту.
Письмовi докази за своєм джерелом належать до доказiв особи-
стих, внаслiдок чого єм притаманний процес формування особис-
тих доказiв. На єх формування впливають особистi якостi людини:
освiта, спецiальнiсть, вiк, спостережливiсть, заiнтересованiсть, роз-
виненiсть органiв чуття, душевний стан тощо. Сукупнiсть цих фак-
торiв i визначау обуктивнiсть i повноту одержання i закрiплення
вiдомостей. Особливiсть письмового доказу полягау у тому, що при
закрiпленнi вiдомостей можливi всякого роду неточностi, перекру-
чення, неповнота, що нерiдко виявляються при наступнiй перевiрцi
документа за допомогою показань осiб, якi його склали.
Важливiсть письмових доказiв у цивiльному процесi перш за все
визначауться значенням форми матерiально-правових вiдносин.
Законом передбачена обовязкова письмова форма ряду угод
i заборонено використання iнших засобiв доказування на пiдтвер-
дження єх укладення.
У судовiй практицi використовуються рiзнi види письмових
доказiв, яким притаманнi певнi особливостi, що необхiдно вра-
ховувати при єх дослiдженнi. Знання класифiкацiє орiунтуу судовi
органи в оцiнцi достовiрностi окремих письмових доказiв.
Письмовi докази класифiкуються за такими ознаками: за
субуктом (джерелом) формування; за характером змiсту; за фор-
мою закрiплення; за засобом формування.
За субуктом письмовi докази подiляються на офiцiйнi i нео-
фiцiйнi. Офiцiйнi письмовi докази - це документи, акти, якi ви-
ходять вiд державних органiв, установ, пiдприумств, службових
осiб i громадських органiзацiй. Неофiцiйнi - це документи, якi
виходять вiд громадян.
Розмежування письмових доказiв на офiцiйнi i неофiцiйнi зу-
мовлюу не однаковий порядок єх дослiдження. Дослiдження офi-
цiйних документiв потребуу зясування наявностi повноважень
206 Глава XV
органiв i службових осiб, якi склали документ, дотримання перед-
баченого законом порядку складання документiв i перевiрки
iстинностi викладених у документах вiдомостей. ,
Оспорювання офiцiйних документiв у рядi випадкiв можли-
во лише у встановленому законом порядку.
Офiцiйнi письмовi докази - такi письмовi матерiали, якi ви-
ходять вiд державних, громадських органiзацiй, службових осiб
i складенi в порядку здiйснення службових, державних або гро-
мадських обовязкiв. До офiцiйних письмових доказiв належить
велика група документiв, у складi якоє можна видiлити певнi
пiдгрупи, у тому числi документи, що виходять вiд органiв вла-
ди та мiсцевого самоврядування; службових осiб; судово-проку-1
рорських органiв; органiв громадських органiзацiй.
У судовiй практицi з цивiльних справ часто зустрiчаються
неофiцiйнi документи. У всiх випадках особа, яка склала доку-
мент, виступау тiльки як громадянин. До неофiцiйних документiв
належить листування дiлового i особистого характеру, рiзнi за-
писи, щоденники, рукописи, договори тощо.
Дослiдження неофiцiйних документiв допускау перевiрку ;
iстинностi вiдомостей, якi мiстяться в документi, або волевияв-
лення субукта. Неофiцiйнi документи мають велике доказове
значення для правильного вирiшення спору, тому що вони мо-
жуть мiстити позасудове визнання певних фактiв.
За змiстом письмовi докази подiляються на розпорядчi й;
iнформативнi. Розпорядчi докази визначаються як документи, якi
мiстять вираження волi. До розпорядчих потрiбно вiднести акти i
органiв державноє влади i державного управлiння, мiсцевого са-1
моврядування, а також документи, в яких виражауться воля i
субуктiв права, спрямована на встановлення, змiну i припинен-
ня правовiдносин. iнформативнi документи мiстять вiдомостi про;
наявнiсть або вiдсутнiсть певних фактiв. ,
Рiзноманiтнiсть розпорядчих документiв пояснюуться харак-1
тером субукта доказування i його функцiями, що мау враховува-
тися при дослiдженнi цих доказiв. Розпорядчi документи характе-
ризуються наявнiстю двох головних ознак: правомiрнiстю волеви- |
явлення i наявнiстю дiйсноє волi субукта, вираженоє в документi. 1
У судовiй практицi часто використовуються iнформативнi |
письмовi докази (довiдки, звiти, акти, листи, повiдомлення). i
iстотною ознакою iнформативного документа у те, що в ньо-
му повiдомляуться лише про певнi факти, єх наявнiсть або вiд-
_______Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____207
сутнiсть. У таких документах головним при дослiдженнi доказiв
у встановлення вiдповiдностi закрiплених вiдомостей самим фак-
там дiйсностi. Особливо старанно потрiбно вияснити умови його
складання, враховуючи усi фактори, якi впливають на процес
формування.
Наведений подiл документiв мау умовний характер, тому що
в одному й тому ж документi можуть бути закрiпленi одночасно
i волевиявлення особи, i вiдомостi iнформативного характеру.
За формою письмовi докази подiляються на простi i нотарi-
ально засвiдченi, або документи простоє письмовоє форми i ква-
лiфiкованоє письмовоє форми.
Для документiв простоє письмовоє форми характерно те, що
порядок єх викладу не мау значення, вони не мають обовязкових
реквiзитiв. Цi документи можуть бути використанi як докази з
урахуванням вимог допустимостi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80