Позови, якi
спрямованi на пiдтвердження наявностi певних правовiдносин
мiж позивачем i вiдповiдачем (наприклад, визнати право влао
ностi на будинок) визнаються позитивними. Якщо ж позива
просить суд пiдтвердити вiдсутнiсть певних правовiдносин мiя
ним i вiдповiдачем (наприклад, визнати угоду недiйсною), такиi
позов визнауться негативним.
Характерною особливiстю позовiв про визнання у те, щ<
рiшення по цих позовах нiколи не вимагають примусового вико-!
нання, а захист права здiйснюуться безпосередньо рiшенням суду.,
У судовiй практицi нерiдко позови про визнання доповню-
ються позовами про присудження, коли визнання служить необ-
хiдною передумовою присудження. Так, наприклад, у позовах
про поновлення на роботi суд перш за все повинен визнати звiль-
нення працiвника незаконним i на цiй пiдставi поновити його на
роботi i стягнути заробiтну плату за вимушений прогул. |
Перетворювальнi позови - це такi, коли позивач просить суд|
перетворити iснуючi мiж ним i вiдповiдачем правовiдносини. 1
Залежно вiд мети, яку ставить позивач, звертаючись до суду, |
перетворювальнi позови пiдроздiляються на: а) позови, спрямо-4
ванi на змiну правовiдносин. Прикладом такого позову може
бути позов про видiлення частини iз спiльного майна на пiдставi
ст. 115 ЦК. Позивач у цьому випадку вимагау такого рiшення, яке
б змiнило iснуючi правовiдносини; б) позови, спрямованi на при-
пинення правовiдносин. Характерним прикладом у позови про
розiрвання шлюбу, коли позивач просить суд припинити iснуючi
мiж ним i вiдповiдачем правовiдносини.
В юридичнiй лiтературi висловлюються заперечення проти
видiлення цього виду позовiв, якi зводяться до того, що завдан-
ня суду полягау не в твореннi правовiдносин, а в захистi реально
221
iснуючих прав та iнтересiв, якi мають мiсце незалежно вiд суду,
а також, що перетворювальнi позови повнiстю охоплюються
i позовами про визнання i про присудження.
i Такi висновки суперечать чинному цивiльному законодав-
ству, яке передбачау можливiсть подання позовiв про змiну чи
припинення правовiдносин окремо вiд позовiв про визнання чи
про присудження (ст. 6 ЦК). Це зовсiм не означау, що суд творить
правовiдносини. Вiн змiнюу чи припиняу iснуючi правовiдноси-
ни, оскiльки тiльки суд компетентний це зробити, а сторони ма-
ють право на єх змiну чи припинення ще до виникнення процесу.
Змiна чи припинення iснуючих правовiдносин у одним iз за-
собiв захисту цивiльних прав. А оскiльки критерiум класифiкацiє
позовiв на види за процесуальною ознакою у засiб захисту, то не
може викликати сумнiвiв iснування перетворювальних позовiв.
Характерною ознакою позовiв про визнання у те, що вони
i предявляються, як правило, якщо у сторiн виникли сумнiви в
iснуваннi правовiдносин i суд своєм рiшення повинен усунути цi
сумнiви, тобто визнати наявнiсть чи вiдсутнiсть правовiдносин.
При поданнi перетворювальних позовiв таких сумнiвiв у
сторiн не iснуу. Мiж ними iснують правовiдносини i сторони це
i знають, однак вони просять суд перетворити єх (замiнити або
припинити), що входить в його компетенцiю.
2. Право на предявлення позову
1 i-раво на звернення за судовим захистом тiсно повяза-
не з субуктивним матерiальним правом, яке пiдлягау захисту. З
порушенням матерiального субуктивного права заiнтересованоє
особи виникау право на позов. Засобом реалiзацiє цього права у
звернення заiнтересованоє особи з позовом до суду, який у пев-
ному порядку розглядау вимогу позивача i дау вiдповiдь у виг-
лядi судового рiшення.
В теорiє цивiльного процесу поняття права на позов визна-
чауться по-рiзному. В одному випадку право на позов визна-
чауться як процесуальне поняття, в другому - зводиться до ма-
терiального, в третьому - матерiально-правовi i процесуально-
правовi можливостi судового захисту обуднуються в удине
поняття права на позов.
Аналiз матерiального i процесуального законодавства та су-
доврГ практики показуу, що право на позов - це удине матерi-
222 Глава XVI ______________
альне i цивiльно-процесуальне поняття, яке мау матерiальниi
змiст i процесуальну форму. В цивiльному процесуальному правiч
не може бути самостiйного права на звернення до суду, вiдiрва-[
ного вiд права на позов в матерiальному розумiннi. i навпаки, |
матерiальне право не може iснувати без притаманноє йому мож-
ливостi бути реалiзованим у примусовому порядку. тднiсть мате-
рiально-правового змiсту права на позов i його процесуальноє
форми визначауться тим, що право на позов - це право на вiднов-1
лення порушеного права в певнiй, встановленiй законом, проце-1
суальнiй формi, в певному процесуальному порядку, який забез-;
печуу обуктивнiсть i реальнiсть захисту. ;
Таким чином, право на позов у удиним поняттям, яке вклю-1
чау: право на предявлення позову i порушення справи в судi i пра-
во на задоволення матерiально-правовоє вимоги позивача. Пра-
во на предявлення позову до суду у засобом реалiзацiє права на
позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на по-
зов, право на предявлення позову користууться певною само-
стiйнiстю. Це проявляуться в тому, що процесуальний порядок
реалiзацiє права на позов виступау як особливий вид дiяльностi, яка
регулюуться цивiльним процесуальним правом, що надау учасни-|
кам процесу особливi процесуальнi права i обовязки, якi забезпе-
чують реальну можливiсть одержання правового захисту.
Тому пiд правом на предявлення позову слiд розумiти пра-:
во назвернення до суду з метою порушення цивiльноє процесу-
альноє дiяльностi по захисту порушеного або оспорюваного1
субуктивного права чи охоронюваного законом iнтересу.
Правом на звернення до суду з позовом надiленi всi грома-
дяни i органiзацiє, якi користуються правами юридичноє особи
(ст. 102 ЦПК). Така широка можливiсть звернення до суду, на-
дана процесуальним законодавством, може бути реалiзована
лише при наявностi певних передумов, встановлених законом
(ст. 136 ЦПК).
В теорiє цивiльного процесуального права передумови права
на предявлення позову пiдроздiляються на двiтрупи: субуктивнi
i обуктивнi.
До субуктивних передумов належать перш за все процесуаль-
на правоздатнiсть позивача i вiдповiдача. Право на звернення до
суду за захистом виникау одночасно з виникненням цивiльноє
процесуальноє правоздатностi. Оскiльки всi громадяни набува-
ють процесуальноє правоздатностi з моменту народженняiне
г___________________Позов_______________223
СГожуть позбавлятисяЗдатностi на звернення до суду за захистом,
уо в судовiй практицi питання щодо процесуальноє правоздат-
ностi може виникати тiльки щодо органiзацiй. Процесуальна
Правоздатнiсть органiзацiй залежить вiд того, чи у органiзацiя
оридичною особою.
Субуктивною передумовою прав на звернення до суду у та-
(ож процесуальна заiнтересованiсть особи. За загальним прави-
iюм звертатися до суду з позовом можна лише для захисту пра-
Иа чи iнтересу, якi, на думку позивача, належать йому. Тому ст. 4
ЦПК пiдкреслюу, що за захистом порушеного або оспорювано-
,ю права чи охоронюваного законом iнтересу до суду може звер-
татися не будь-яка, а заiнтересована особа. Позивач у своєй за-
явi повинен вказати на свою заiнтересованiсть у справi, послав-
шись на звязок iз спiрними матерiальними правовiдносинами, а
також на заiнтересованiсть у справi вiдповiдача.
Обуктивнi передумови права на звернення з позовом до суду
пiдроздiляються на позитивнi i негативнi.
Передумови, наявнiсть яких у необхiдною для реалiзацiє пра> ,
на на звернення до суду, називаються позитивними. До них нале-,
жать: а) пiдвiдомчiсть справи суду; б) правовий характер вимоги ;
позивача. При вiдсутностi даних передумов процес не може бути,
порушений, оскiльки позивач не мау прав на звернення до суду.
Негативними вважаються передумови, з вiдсутнiстю яких за-
i.он повязуу можливiсть звернення до суду з позовом. До них на-
лежать: а) вiдсутнiсть судового рiшення, що набрало законноє
> чли, винесеного по спору мiж тими ж сторонами, про той же
предмет i з тих же пiдстав; б) вiдсутнiсть ухвали суду, яка набра-
на законноє сили, про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн; в) вiдсутнiсть рiшення
товариського суду, прийнятого в межах його компетенцiє, по
спору мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав;
г) вiдсутнiсть у провадженнi суду справи по спору мiж тими ж сто- ,
ронами, про той же предмет i з тих же пiдстав; г) вiдсутнiсть укла-
деного мiж сторонами договору про передачу даного спору на
вирiшення третейського суду.
Всi цi передумови права на звернення до суду з позовом мають
виключно процесуальний характер i не торкаються питань про
наявнiсть чи вiдсутнiсть у позивача субуктивного матерiального
права. Право на звернення до суду з позовом - це право вимага-
ти, щоб заявлений позов був прийнятий до судового проваджен-
.224 Глава XVI
ня, розглянутий ним у встановленому процесуальному порядку ]
щоб по ньому суд винiс своу рiшення. В звязку з цим суддя н<|
вправi вiдмовити в прийняттi позовноє заяви з тих причин, що ц
позивача вiдсутну матерiальне право, тобто право на задоволена
ня позову, якщо дана категорiя справ пiдлягау розгляду в судi.
В тому випадку, коли суддя встановить вiдсутнiсть необхiдн
передумов права на звернення до суду, вiн вiдмовляу в прийня
позовноє заяви. Якщо ж вiдсутнiсть необхiдних передумов бє
встановлена при розглядi справи в судовому засiданнi, суд
вправi розглядати таку справу по сутi, а постановляу ухвалу п]
закриття провадження по справi або залишау заяву без розгляд
В практицi зустрiчаються випадки, коли одна особа предя
ляу до iншоє декiлька позовних вимог, якi iнколи випливаютi
одних i тих саме правовiдносин. У таких випадках позивач впрає
обуднати в однiй позовнiй заявi кiлька вимог, звязаних мiж со-
бою. Суддя також вправi постановити ухвалу про обуднання в
одне провадження кiлькох однорiдних позовних вимог за позо-
вами одного й того ж позивача до того ж самого вiдповiдача чи
до рiзних вiдповiдачiв або за позовами рiзних позивачiв до од-
ного й того ж вiдповiдача (ст. 144 ЦПК), якщо це приведе до
бiльш швидкого i правильного розгляду спору мiж сторонами.
Якщо обуднання кiлькох вимог в одне провадження усклад-
нюу процес i затримуу розгляд i вирiшення справи по сутi, то суд-
дя вправi постановити ухвалу про розуднання одного або кiлькох
поуднаних в одне провадження позовiв у самостiйнi проваджен-
ня (ст. 145 ЦПК).
3. Захист iнтересiв вiдповiдача
-i-цивiльне процесуальне законодавство гарантуу вiдш
вiдачу право на захист вiд заявленого позову. Це право випливау
з принципiв рiвноправностi сторiн, диспозитивностi, змагальностi.
Захист вiдповiдача проти предявленого до нього позову
може здiйснюватися рiзними засобами, передбаченими законом.
До них належать: заперечення проти позову i зустрiчний позов.
Заперечення проти позову - це пояснення вiдповiдача, якi
стосуються правомiрностi виникнення i розвитку процесу по
справi або матерiально-правовоє вимоги позивача по сутi. В звяз-
ку з цим заперечення вiдповiдача проти позову можуть бути ма
терiально-правовими або процесуально-правовими.
________________Позов________________225
Матерiально-правове заперечення полягау в тому, що вiдпо-
| нiдач, не заперечуючи проти виникнення процесу по справi, ос-
i iюрюу матерiально-правову вимогу позивача. Використовуючи
матерiально-правове заперечення, вiдповiдач може наводити
факти i обставини, якi спростовують вимогу позивача i пiдтвер-
джують вiдсутнiсть у позивача права на задоволення позову по-
внiстю або в його частинi.
Суть процесуально-правового заперечення виражауться в
тому, що вiдповiдач, не торкаючись матерiально-правовоє вимо-
ги позивача, висловлюу сумнiв щодо правомiрностi виникнення
процесу по справi, тобто звертау увагу суду на вiдсутнiсть у по-
зивача права на звернення до суду, на порушення процесу по
данiй справi. Використовуючи процесуально-правове заперечен-
ня проти позову, вiдповiдач намагауться довести, що процес по
справi виник незаконно i пiдлягау закриттю. Такими заперечен-
нями можуть бути: непiдвiдомчiсть справи суду, наявнiсть по цiй
справi рiшення суду, яке набрало законноє сили, наявнiсть по
данiй справi рiшення товариського суду тощо. Процесуальнi за-
перечення вiдповiдача грунтуються на недотриманнi процесуаль-
них норм, якi можуть бути усунутi самим судом.
Зустрiчний позов - це звернення до суду вiдповiдача з само-
стiйною вимогою до позивача про захист порушеного чи оспо-
рюваного права в процесi, який порушений позивачем (ст. 140
ЦПК). При поданнi зустрiчного позиву позивач по первiсному
позову стау вiдповiдачем по зустрiчному позову, а вiдповiдач зай-
мау процесуальне становище позивача.
При зверненнi до суду вiдповiдача з зустрiчним позовом вiн
ставить перед собою мету, по-перше, захистити своу порушене чи
оспорене право. В цьому розумiннi зустрiчний позов у само-
стiйним позовом i повинен вiдповiдати всiм вимогам, якi став-
ляться до будь-якого позову. По-друге, вiдповiдач захищауться
проти вимог позивача. Як правило, зустрiчний позов викорис-
товууться вiдповiдачем для того, щоб нейтралiзувати первiсний
позов повнiстю або в частинi.
Закон чiтко регулюу умови предявлення зустрiчного позову.
Вiдповiдно до ст. 141 ЦПК суд або суддя повинен прийняти зус-
трiчний позов до сумiсного розгляду з первiсним позовом, якщо
обидва позови взаумно повязанi та сумiсний єх розгляд у доцiль-
ним, зокрема, коли вони випливають з одного правовiдношен-
ня або коли вимоги по них можуть зараховуватися.
8 є-144
226
Глава XVI
В тих випадках, коли вiдповiдач, предявляючи зустрiчний
позов, не ставить собi за мету захиститися вiд первiсного позо>"
ву, а направляу його на задоволення самостiйних вимог, суд може
прийняти такий позов до сумiсного розгляду лише тодi, коли
первiсна i зустрiчна вимоги взаумоповязанi i це приведе до бiльш
швидкого i правильного розгляду та вирiшення справи. В про-
тилежному випадку суд вiдмовляу в прийняттi зустрiчноє позов-.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80