У бухгалтерії первинні документи
піддаються перевірці з формального погляду (використання бланку відповідної форми, заповнення всіх реквізитів),
арифметичної (рахункової) і по суті (тобто законність і доцільність здійснення операцій). Допущені помилки в первинних
документах (за винятком касових і банківських) виправляються коректурним способом: закреслюють неправильний
текст однією рискою і зверху пишуть правильний текст чи цифру, обумовлюючи написом «виправленому вірити» із
вказівкою дати і підпису осіб, які раніше підписали документ.
2. Інвентаризація
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності НПО зобов'язана проводити
інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан,
оцінка. Вона має істотне значення як спосіб контролю за збереження активів, дає змогу привести у відповідність дані
обліку з фактичною наявністю активів, виявити невраховані цінності чи допущені втрати, розкрадання.
Як передбачено національними стандартами, об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються
керівником, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства. Відповідно до Положення
інвентаризація проводиться в обов'язковому порядку: при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання -
передачі справ); при з'ясуванні фактів крадіжок, зловживань, після стихійних лих; при переоцінці матеріальних
цінностей, якщо їй підлягає понад третина усіх цінностей; при передачі структурних підрозділів (оренді). Інвентаризація
здійснюється відповідно до Основних положень щодо інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних
цінностей, коштів і розрахунків.
Для проведення інвентаризації створюється спеціальна комісія, до складу якої входить керівник (голова комісії),
головний бухгалтер, матеріально відповідальна особа. Призначення інвентаризаційної комісії оформлюється
письмовим розпорядженням керівника.
На момент проведення інвентаризації відповідальні особи складають звіт і дають розписку, що всі прибуткові і
видаткові документи на цінності здано до бухгалтерії, цінності, що надійшли, оприбутковано, а ті, що вибули, -
списано. До моменту закінчення зняття фактичних залишків має бути закінчено обробку всіх документів щодо
надходження і витрат цінностей, зроблено відповідні записи в облікових регістрах і виведено залишки на день
інвентаризації. Фактична наявність цінностей при інвентаризації визначається шляхом перерахування в присутності
матеріально відповідальних осіб і заноситься в інвентаризаційний опис. Кожна сторінка опису підписується всіма
членами комісії.
Для з'ясування результатів інвентаризації складаються порівняльні відомості, де виводять розбіжності фактичної
наявності цінностей з даними бухгалтерського обліку.
3. Оцінка І калькуляція
Прийоми вартісного (грошового) виміру засобів і процесів.
Оцінка - це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірі з метою узагальнення їх в
цілому по організації.
Для відображення бухгалтерського обліку та звітності майно і господарські операції оцінюються в національній
грошовій одиниці України способом підсумовування витрат. Записи у бухгалтерському обліку на валютних рахунках, а
також операції в іноземній валюті здійснюються в національній грошовій одиниці України (в гривнях) у сумах, які
визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом НБУ, що діє на момент здійснення операцій. Водночас
зазначені записи здійснюються у валюті розрахунків і платежів (за кожною іноземною валютою окремо).
4. Рахунки і подвійний запис
Бухгалтерські рахунки - це спосіб групування, відображення і поточного контролю господарських засобів, їх джерел
і процесів. Бухгалтерські рахунки застосовуються для групування економічно однорідних об'єктів обліку. Кожен рахунок
має найменування і номер. До 1 січня 2001 р. діють два плани рахунків: «старий», затверджений Міністерством
фінансів України, і «новий», розроблений відповідно до національних стандартів.
12

Бухгалтерський облік дня неприбуткових арганізацій: нові стандарти - нові можливості
Основний принцип обліку на рахунках полягає в тому, що на (важну рруру однорідних засобів чи джерел від-
кривається окремий рахунок, до якого записується первісний залицюк даної групи засобів і всі подальші його зміни,
спричинені господарськими операціями. Схематично рахунок становить двосторонню таблицю. Один бік призначено
для запису збільшення, інший - для зменшення господарських засобів і їх джерел. Ліва частина таблиці називається
дебет, права - кредит. Дебет і кредит - Цв два комплекти протилежних даних, що мають самостійне значення.
Кожен бухгалтерський рахунок відображує сягалш і динаміку видів г0епад§рських засобів, "їх джерел, а також рух
господарських процесів. Статику (стан на будь,-яіаіи обраний момент ЧЗЄУ) характеризує залишок чи сума засобів, що
знаходиться за даним їх видом на мрмент спостереження (умовне позначення - Сн). Практично залишки визначаються
на рахунках на початок і ирнець звітного місяця, що, однак, не виключає можливості їх визначення на будь-яку дату.
Динаміку (рух) об'єктів бухгалтерського обліку характеризують янррації, що послідовно відображаються на
рахунках (кожна операція окремо) як по дебету, так і по кредиту (залежно рід характеру операції), буми записів
операцій по дебету чи кредиту рахунку називаються рборрто,м (умовне позначення - Об). Різниця між сумами,
записаними на одному боці рахунку, і сумами на ІНШРМУ його боці називається залишком, або сальдо (умовне
позначення - Ск). За відсутності залишку рахунок ввзщетьея ШВИТИМ-
Рахунки бухгалтерського обліку органічно пов'язані з бухгалтерським балансом, що виявом чого є те, що:
• залишиї записуються в рахунок з тоге беку, що й баланс;
• на підстав записів по рахунках визначаються залишки на перше число наступного місяця, за цими залишками
складавЕгтьср бухгалтерській бадане.
Стосовно балансу рахунки поділяються на активні і пасивні-
Активні рахунки призначено для обліку стану, руху і зміни складу господарських засобів за їх видами. На цих
рахунках первісний залишок заносять на лівий бік таблиці, тобто дебет. У дебеті фіксують також всі дані про збі-
льшення залишку; у кредиті відбивають операції, що викликають зменшення залишку. Для того щоб визначити кінцеве
сальдо активного рахунку, необхідно до суми початкового залишку додати дебетовий оборот і відняти оборот кредиту:
Ск=Сн-Юб по дебету - Об по кредиту.
Пасивні рахунки призначено для обліку стану, руху і зміни джерел засобів. На пасивних рахунках порядок записів
прямо протилежний тому, ЯКИЙ застосовуєтеся на активних, Початкове сальдо заносять до кредиту рахунку, де
відбивають і всі записи, що характеризують збільшення засобів, які утворилися за рахунок даного джерела. Відомості
про зменшення засобів відображаються в дебеті пасивного рахунку. Кінцеве сальдо по рахунку визначається в такий
спосіб: до початкового залишку додають оборот по кредиту і віднімають оборот по дебету:
Ск= Сн+Об по кредиту - Об по дебету.
У рахунках господарських процесів дебет і кредит можуть мати різний зміст залежно від характеру операцій, що
відображаються. Відповідно і сальдо по цих рахунках може бути дебетове чи кредитове, наприклад у рахунку
«Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами». Якщо на такому рахунку показано засоби в розрахунках (дебі-
торська заборгованість), такий рахунок є активним. Якщо на рахунку враховується заборгованість організації перед
іншими підприємствами, організаціями й особами (кредиторська заборгованість), рахунок є пасивним. Сальдо по таких
рахунках визначається на основі даних аналітичних рахунків і показується розгорнуто, тобто одночасно і по дебету, і по
кредиту.
Рух і зміна всіх об'єктів бухгалтерського обліку відображаються за допомогою подвійного запису, що є системою
контролю всіх даних за об'єктами бухгалтерського обліку.
б, Подвійний запис
Сутність методу подвійного запису полягає в тому, що кожна господарська операція в одній і тій же сумі запи-
сується на двох рахунках: на одному рахунку по дебету, на іншому - по кредиту. Подвійний запис випливає з по-
двійності і взаємозв'язку змін, які викликає кожна операція. Взаємозв'язок між рахунками називається кореспонденцією
рахунків. Вказівка про кожну операцію рахунків, що дебетується і кредитується, і суми цієї операції називається
бухгалтерським записом чи бухгалтерською проводкою. Бухгалтерська проводка - це форма вираження подвійного
запису на бухгалтерських рахунках і їх взаємозв'язку.
Бухгалтерські проводки поділяються:
За кількістю рахунків, що використовуються, - на прості і складні, Прості бухгалтерські проводки стосуються тільки
двох рахунків, складні - більшої їх кількості.
Приклад. Надійшли гроші до каси з розрахункового рахунку.1
Дт рах. 301 (50) «Каса в національній валюті»
Кт рах. 311 (51) «Поточний рахунок у національній валюті»
Така проводка називається простою, тому що задіяні тільки два рахунки.
У складній проводці дебет одного рахунку кореспондує з кредитом кількох рахунків чи, навпаки, кредит одного
рахунку - з дебетом кількох рахунків.
1У дужках вказується номер «старого» рахунку.
13

Бухгалтерський облік для неприбуткових організацій: нові стандарти - нові можливості______________
З каси видано кошти на заробітну плату і під звіт. Дт
рах. 661 (70) «Розрахунки по заробітній платі» Дт рах.
372 (71) «Розрахунки з підзвітними особами» Кт рах.
301 (50) «Каса в національній валюті»
У бухгалтерському обліку не допускаються складні проводки, у яких одночасно дебетуються і кредитуються кілька
рахунків. Такі проводки виключають можливість встановити кореспонденцію рахунків за кожною окремою
господарською операцією і знижують контролюючі функції обліку.
За характером відображених даних - на реальні, умовні, уточнюючі оцінку засобів чи Інші показники.
Реальні проводки відображають дійсні засоби; умовні зумовлюються технічними прийомами, що вимагають
розподілу списання витрат, закриття деяких рахунків після закінчення звітного періоду і т. п.; уточнюючі оцінку засобів
та інші показники - це бухгалтерські проводки, спрямовані на уточнення реальної вартості матеріальних цінностей і т. п.
3. За включенням сум у загальний підсумок операцій - на звичайні, коли сума додається до попереднього підсумку
чи суми, і сторнувальні, коли запис робиться методом червоного сторно, тобто червоним чорнилом. Такий запис є
від'ємним, відображена проводкою сума віднімається.
Запис на рахунках називається рознесенням. Воно робиться для того, щоб визначити по кожному рахунку підсумок
обороту по дебету і по кредиту та кінцеве сальдо.
Для правильного складання бухгалтерської проводки необхідно відповісти на такі запитання:
• Які явища викликає дана операція?
• Яких рахунків вона стосується?
• Що відбувається з об'єктами, які враховуються (збільшення чи зменшення)?
• Ма якому боці рахунків відіб'ються зміни?
На кожному з рахунків бухгалтерського обліку господарські операції відображаються в календарній послідовності їх
здійснення. Таке групування в рахунках називається хронологічним записом. Він здійснюється у спеціальних
реєстраційних журналах. Форму реєстраційного журналу подано нижче.
№
Число
Зміст операції
Дебет
Кредит
Сума






Залежно від ступеня узагальнення та деталізації облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні
й аналітичні.
Синтетичними називаються рахунки, за допомогою яких здійснюється узагальнене відображення в грошовому
вираженні стану і руху економічно однорідних видів господарських засобів за їх складом і розміщенням, а також за
джерелами їх формування і цільовим призначенням. Це балансові рахунки. Облік, що ведеться на цих рахунках,
називається синтетичним.
Аналітичними називаються рахунки, за допомогою яких здійснюється деталізована характеристика даних си-
нтетичних рахунків. Це рахунки внутрішні і використовуються для контролю, аналізу, управління. Аналітичні рахунки
відкриваються відповідно до синтетичних рахунків, які враховують певні об'єкти - основні засоби, товарно-матеріальні
цінності, розрахунки, фонди, витрати, доходи. Склад і ступінь конкретизації засобів залежить від специфіки діяльності
НПО.
Синтетичний і аналітичний облік взаємопов'язані. Будучи частиною синтетичного рахунку, аналітичні рахунки
мають таку ж структуру, що й синтетичні, тобто якщо синтетичний рахунок активний, то активним є й аналітичний
рахунок (і навпаки). Сума оборотів і сальдо всіх аналітичних рахунків обов'язково дорівнюють сумі оборотів і сальдо
відповідних синтетичних рахунків. Відсутність тотожності свідчить про наявність помилки, яку необхідно знайти і
виправити. Бухгалтерські записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять на підставі даних тих же первинних
документів, тому при звірці синтетичного й аналітичного обліку суми завжди рівні. Аналітичні рахунки ведуть на
картках, у книгах, відомостях.
Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгалтерському обліку застосовують субрахунки, що становлять
перший ступінь деталізації синтетичного обліку. За допомогою субрахунків здійснюється групування даних обліку з
метою одержання необхідних відомостей в іншому розрізі - за видами діяльності НПО. Наприклад, рахунок 10 «Основні
засоби» відповідно до нового плану рахунків має 9 субрахунків. Деякі рахунки не мають субрахунків, наприклад,
рахунок 48 «Цільове фінансування і цільові надходження».
Внаслідок здійснення поточного обліку господарські операції відображаються у багатьох синтетичних і аналітичних
рахунках.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32