(витяг)
У квiтнi 1981 р. П. та В. предявили позов до Г.В. про
визнання недiйсним договору купiвлi-продажу будинку. Пози-
вачi зазначали, що пiсля смертi батька вiдкрилася спадщина
- 269 -
на будинок, що належав йому на правi особистоє власностi.
Проте нотарiус вiдмовив єм видати свiдоцтво про право на спад-
щину, оскiльки виявилося, що 28 грудня 1972 р. судовий ви-
конавець Кiверцiвського районного народного суду продав з
прилюдних торгiв 1/2 частину цього будинку у звязку iз стяг-
ненням заподiяноє батьком шкоди. Посилаючись на те, що тор-
ги проведенi у порушення встановленого порядку (ст. 391-398
ЦПК), позивачi просили договiр купiвлi-продажу будинку з
торгiв визнати недiйсним.
Рiшенням Кiверцiвського районного народного суду вiд ЗО
вересня 1981 р. позов задоволене. Ухвалою судовоє колегiє в
цивiльних справах Волинського обласного суду вiд 26 жовтня
1981 р. рiшення залишено без змiн.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
виться питання про скасування постановлених судових рiшень
i направлення справи на новий розгляд. Протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав. Постановлюючи рiшення про за-
доволення позову, народний суд виходив з того, що торги були
проведенi 28 грудня 1972 р. з порушенням вимог закону. Су-
дова колегiя в цивiльних справах обласного суду цi висновки
вважала правильними.
Проте з цим погодитися не можна. Вважаючи неправиль-
ними дiє судового виконавця, боржник мiг оскаржити єх i в
порядку, передбаченому ч. 2 ст. 373 ЦПК. Згiдно з цим зако-
ном скарги на процесуальнi дiє судового виконавця по вико-
нанню рiшення або вiдмову у вчиненнi таких дiй можуть бути
поданi стягувачем чи боржником протягом пяти днiв з дня
вчинення оскаржуваноє дiє або з дня, коли зазначеним особам,
не повiдомленим про час i мiсце виконання дiє, стало про неє
вiдомо.
Цих питань суд не дослiджував, виконавче провадження у
справi не витребував. У порушення вимог ст. 203 ЦПК в рi-
шеннi не дано оцiнки поясненням вiдповiдачки Г.В. про те, що |
батьку сторiн, з яким вона перебувала у фактичному шлюбi, г
було вiдомо про прилюднi торги i вiн не тiльки не вважав єх
незаконними, а навпаки, настоював на переоформленнi доку- ;
ментiв на будинок на єє iмя. ;
За таких обставин постановленi у справi рiшення пiдлягають
скасуванню. ;
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, президiя обласного
суду постановила: протест заступника Голови Верховного Суду
УРСР задовольнити. Рiшення Кiверцiвського районного народ-
ного суду вiд ЗО вересня 1981 р. i ухвалу судовоє колегiє в
цивiльних справах Волинського обласного суду вiд 26 жовтня
1981 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд.
- 270 -
У справах про виселення здiйснення в передбаченому/ст. 420
ЦПК повороту виконання скасованого рiшення полягау у при-
веденнi сторiн в становище, яке iснувало на час виконання
рiшення. Ухвала суду про поворот виконання рiшення не може
бути постановлена щодо особи, котра вселилась не за судовим
рiшенням у жиле примiщення, яке сторона мау звiльнити
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 1 липня 1992 р.
(витяг)
Рiшенням Дзержинського районного народного суду м. Хар-
кова вiд 11 листопада 1986 р. було задоволене позов виконкому
Дзержйнськоє районноє Ради народних депутатiв м. Харкова
про виселення С-оє iз сином С. з будинку № ЗО по вул. Клоч-
кiвськiй з наданням двокiмнатноє квартири № 144 по пр. Мо-
сковському, 294. Це рiшення було виконано судовим виконав-
цем 24 грудня 1986 р.
Постановою президiє Харкiвського обласного суду вiд 8 квiт-
ня 1988 р. рiшененя народного суду було скасоване i при
новому розглядi справи за рiшенням судовоє колегiє у цивiльних
справах Харкiвського обласного суду вiд 1 грудня 1988 р. вiд-
повiдачам на сiмю з чотирьох осiб надано трикiмнатну квар-
тиру № 10 по вул. Машинобудiвникiв.
У звязку з цим виконком звернувся до суду iз заявою про
виселення С-оє з квартири № 144 по пр. Московському, 294,
в порядку повороту виконання скасованого рiшення суду вiд
11 листопада 1986 р.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Харкiвського
обласного суду вiд 15 жовтня 1991 р. заяву про поворот ви-
конання задоволене. Зобовязано вiдповiдачiв i К. звiльнити
зазначену квартиру, а при єх вiдмовi - виселити єх у надану
трикiмнатну квартиру,
У Протестi заступника Генерального прокурора Украєни по-
ставлено питання про скасування цiує ухвали.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау задоволенню з таких пiд-
став. З матерiалiв справи видно, що К. не була стороною у.
данiй справi при єє вирiшеннi у 1986 р. i вiдносно неє рiшенням
про виселення не приймалось i у квартиру № 144 пи пр. Мо-
сковському, 294, вона вселилась не за судовим рiшенням. Тому
вiдносно неє не могли застосовуватись норми, що зобовязують
вчинити певнi дiє в порядку повороту виконання рiшення.
За змiстом ст. 420 ЦПК поворот виконання скасованого
рiшення полягау у приведеннi сторiн у становище, яке iснувало
на час виконання рiшення. Однак жилоє площi, яку займали
на той час вiдповiдачi, не iснуу в звязку iз знесенням будинку.
- 271 -


За таких умов питання про виселення мало вирiшуватися не
в порядку повороту виконання рiшення.
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала ухвалу, а справу напра-
вила на новий розгляд.
Вказiвки, викладенi в ухвалi суду, що розглядау справу в ка-
сацiйному порядку, в силу ст. 319 ЩiК у .обовязковими для
суду, який заново розглядау цю справу
Постанова президiє Донецького обласного суду
вiд 1 грудня 1993 р.
(витяг)
У вереснi 1992 р. житлово-експлуатацiйна контора Торезь-
кого мiськвиконкому звернулась до суду з позовом до 3. про
визнання таким, що втратив право користування жилим при-
мiщенням. Позивач зазначав, що 25 жовтня 1990 р. на сiмю
з чотирьох чоловiк 3. отримав трикiмнатну квартиру, але в нiй
не проживав, квартплату не сплачував. Його сiмя мешкала в
будинку матерi в смт Андрiєвцi. Посилаючись на те,що вiд-
повiдач та члени його сiмє в зазначенiй квартирi були вiдсутнi
понад шiсть мiсяцiв, позивач, просив суд задовольнити його
позовнi вимоги.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнiм рiшенням Торезького мiського суду вiд 18 березня
1993 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє в ци-
вiльних справах Донецького обласного, суду вiд 26 квiтня
1993 р., позов задоволене.
У протестi заступник Голови Верховного Суду Украєни про-
сить судовi рiшення скасувати, посилаючись на необгрунто-
ванiсть єх висновкiв.
Президiя вважау, що протест пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що вiд-
повiдач та члени його сiмє без поважних причин не проживали
в спiрному примiщеннi понад шiсть мiсяцiв, а тому згiдно зi
ст. 71 ЖК втратили на нього право. На ствердження таких
висновкiв суд послався на показання свiдкiв П., Г., Ш., Д. та
iн. про вiдсутнiсть вiдповiдача. При цьому суд не взяв до уваги
показання свiдкiв М., М-к i пояснення вiдповiдача про те, що
вiн та дружина вимушено не проживали в спiрному примiщеннi,
оскiльким в смт Андрiєвцi допомагали батькам в ремонтi бу-
дiвель та здiйснювали за ними догляд.


З висновками суду не можна погодитись, оскiльки вiн всу-
переч вимогам статей. 15, 40, 62 та 203 ЩiК не вжив пере-
дбачених законом заходiв до всебiчного i повного зясування
всiх обставин справи, а в рiшеннi не навiв доводiв, за якими
вiдхилив пояснення вiдповiдача та не виконав вимог, передба-
чених ст. 319 ЩiК.
Вiдповiдно до ст. 319 ЦПК викладенi _в ухвалi вказiвки
суду, що розглядау справу в касацiйному порядку, у обовяз-
ковими для суду, який заново розглядау дану справу.
Скасовуючи попередну рiшення, судова колегiя обласного
суду в ухвалi вiд 21 грудня 1992 р. запропонувала при новому
розглядi спору всебiчно перевiрити доводи вiдповiдача про те,
що вiн тимчасово з поважних причин був вiдсутнiй в спiрному
примiщеннi, вимушено мешкав у недобудованому будинку бать-
кiв, виєжджав за межi областi та iн. Зверталась увага i на те,
що суд тiльки перелiчив зiбранi в справi докази, але правовоє
оцiнки єм не дав.
Розглядаючи справу, суд не виконав цих вимог закону, не
звернув уваги на те, що вiдповiдач отримав квартиру на пiль-
гових умовах як пенсiонер армiє. При постановленнi рiшення
суд знову тiльки перелiчив зiбранi в справi докази, але належ-
ноє оцiнки єм не дав. Пославшись в рiшеннi i на те, що вiд-
повiдач за час своує вiдсутностi здавав у пiднайом одну кiмнату
згаданого примiщення, суд не врахував, що згiдно зi ст. 91
ЖК наймач вправi укладати такий договiр.
Залишились без перевiрки i оцiнки поряд зi> iншими
зiбраними в справi доказами i пояснення вiдповiдача про те,
що вiн здавав у пiднайом кiмнату своуму родичевi Д., який
згодом вивiз його майно з квартири та поставив замки на вхiднi
дверi, внаслiдок чого вiн не мiг зайти в це примiщення. Не
зясував суд i причини суперечливостi доказiв, якi у в справi.
Зокрема, допитана як свiдок П. зазначила, що вiдповiдач у
спiрному примiщеннi не проживав, а в довiдцi вiд 15 березня
1993 р., яка пiдписана нею, вказано, що факт проживання в
квартирi 3. не був перевiрений.
Як вбачауться з матерiалiв справи, вiдповiдач оспорював
також i правильнiсть актiв, складених працiвниками позивача.
З цього приводу свiдок Н. показував, що вiн не знау, що
пiдписував.
Потребують перевiрки та оцiнки й iншi документи, якi у в
справi - про стан будинку батькiв, який ремонтував вiдповiдач,
про навчання його дiтей за мiсцем проживання та про не-
обхiднiсть стороннього догляду за Р. (а.с. 233, 235, 241).
Виходячи з наведеного, президiя Донецького обласного суду
скасувала судовi рiшення i справу направила на новий розгляд.
10 Бюл. законодавства, № 395
- 273 -
Суд касацiйноє iнстанцiє при скасуваннi рiшення може закрити
провадження у справi, не передаючи справи на новий розгляд
судовi першоє iнстанцiє, коли не потрiбна перевiрка обставин,
що у пiдставою для закриття провадження
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 6 сiчня 1993 р.
(витяг)
У березнi 1991 р. Острозький мiськвиконком звернувся до
суду з позовом до подружжя П. про виселення. Позивач за-
значав, що 23 жовтня 1990 р. вiдповiдачi з дiтьми самовiльно
вселилися в квартиру № 2 по вул. Волгiна, 3, в м. Острозi. ЗО
жовтня 1990 р. прокурор району дав санкцiю на адмiнiстра-
тивне виселення сiмє П. Але 19 лютого 1991 р. вищестоящим
прокурором ця постанова була скасована, оскiльки мiж сторо-
нами виник спiр про право на жиле примiщення в звязку з
тим, що вiдповiдачi вселилися в спiрне примiщення з двзволу
колишнiх наймачiв Р.
П-и предявили позов до мiськвиконкому про надання єм
жилого примiщення.
Рiшенням Здолбунiвського районного народного суду вiд 7
липня 1992 р. позов Острозького мiськвиконкому задоволений.
Вiдповiдачi виселенi iз спiрного примiщення в квартиру № 1,
будинку № 28-а по вул. Островського в м. Острозi.
Ухвалою того ж суду вiд 7 липня 1992 р. провадження в
справi за позовом подружжя П. до мiськвиконкому закрито,
оскiльки позов не пiдлягау розглядовi в судi.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Рiвненського
обласного суду вiд 3 серпня 1992 р. рiшення народного суду
скасовано, а провадження в справi закрито.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставилося питання про скасування ухвали обласного суду i
залишення в силi рiшення народного суду. Крiм того, пропо-
нувалося виключити з мотивувальноє частини рiшення слово
"самоправне".
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау частковому задоволенню
з таких пiдстав. Згiдно зi ст. 109 ЖК виселення з жилих
примiщень провадиться у судовому порядку. Допускауться ви-
селення в адмiнiстративному порядку з санкцiє прокурора лише
осiб, якi самоправне зайняли жиле примiщення або проживають
у будинках, що загрожують обвалом. ~
Звертаючись до суду з позовом, Острозький мiськвиконком
вказував, що вiдповiдачi самоправне зайняли спiрну квартиру. :
При розглядi справи представник позивача просив виселити
подружжя П. у звязку з неправомiрнiстю єх вселення. Гене-
ральна прокуратура Украєни пiсля перевiрки обставин, повяза-


них з вселенням вiдповiдачiв у це примiщення, дiйшла виснов-
ку, що єх дiє не мають ознак самоправства, а тому спiр пiдлягау
вирiшенню у судовому порядку.
Вiдповiдно до ст . 103 ЦПК позивач вправi протягомусього
часу розгляду справи по сутi змiнити пiдстави позову.
Задовольняючи позов про виселення вiдповiдачiв з поселен-
ням єх у квартирi № 1 по вул. Островського, 28-а, суд не
зясував, з яких саме пiдстав був предявлений позов мiськ-
виконкомом. Змiнити пiдставу позову суд вправi тiльки за зго-
дою позивача.
Як вбачауться з матерiалiв справи , будинок № 10 по вул.
Волгiна, де мешкали вiдповiдачi, загрожуу обвалом (а.с. 119).
Вiдповiдно до рiшення суду вiдповiдачi повиннi пересели-
тись в кв. № 1 будинку № 28-а по вул. Островського. Про
технiчний i санiтарний стан цiує квартири в справi у супереч-
ливi документи. В актi вiд 15 червня 1992 р. зазначено, що
вона придатна для проживання, а в актi вiд 15 липня 1992 р.
вказано, що це примiщення не придатне для проживання (а.с.
234, 251).
Згiдно з довiдкою першого заступника глави районноє де-
ржавноє адмiнiстрацiє Ф. вiд 31 липня 1992 р. використання
будинку № 28-а пiд житло неможливе, оскiльки вiн у ветхим,
знаходиться у виробничiй зонi поряд з пилорамою, столярною
майстернею та трансформаторною пiдстанцiую, що суперечить
будiвельним нормам i правилам (а.с. 265).
Розглядаючи справу, суд зазначенi питання всебiчно не
зясував.
Судова колегiя обласного суду, скасовуючи рiшення i за-
криваючи провадження в справi, не усунула згаданих недолiкiв.
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни визнала, що всi судовi рiшення у
справi пiдлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд.
Справи за протестами порядком судового нагляду в президiє
обласного суду не може доповiдати член суду, який ранiше
брав участь у розглядi цiує справи
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 6 сiчня 1965 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51