Доставка супер магазин Wodolei
Пленуму Верховного Суду
Украєни, викладених у постановi N2 7 вiд 4 жовтня 1991 Р- (з
наступними змiнами) "Про практику застосування судами за-
конодавства, що регулюу право власностi громадян на ЖЕЛВЙ
будинок". За цими розясненнями розмiр грошовоє компенсацiє
визначауться за угодою сторiн, а при вiдсутностi такоє угоди
- судом за дiйсною вартiстю будинку на час розгляду справи.
Пiд дiйсною вартiстю будинку мауться на увазi грошова сума,
за яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi
чи мiсцевостi.
З матерiалiв справи вбачауться, що за вiдсутнiстю узгад-
ження сторонами вартостi будинку суд погодився з пiдрахунком
експертом вартостi будинку та суми грошовоє компенсацiє не в
згаданому порядку, а за цiнами на 1984 р. . -.
Не вiдповiдау вимогам закону рiшення суду i Щодо виз-
- 235
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раiии, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. >
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка ж
позбавлена, можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу, i
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1-991 р. (а.с 9) площа присадибноє \
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення-суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимоги статей 15,. 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩГК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
\ ." .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
> .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня 1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселеная з квартири, посилаючись
- 236 -
на те, що наймач цього примiщення, з яким вiдповiдачка була
у фактичних шлюбних вiдносинах, помер, а остання вiдмо-
вилась звiльнити жиле примiщення, хоча права на нього не
набула.
Рiшенням Ленiнського районного суду м. Вiнницi вiд 12
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
в цивiльних справах Вiнницького обласного суду, позов за-
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни поставлено
питання про скасування зазначених судових рiшень i направ-
лення справи на новий розгляд.
Президiя Вiнницького обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно зi ст. 65 ЖК
особи, якi вселились в жиле примiщення у встановленому ло-
рядку як члени сiмє наймача, набувають .рiвного з iншими
членами сiмГ права користування жилим примiщенням, якщо
при вселеннi мiж цими особами, наймачем та членами сiмє,
якi проживають з ним, Не було iншоє угоди про порядок ко-
ристування жилим примiщенням.
У судовому засiданнi вiдповiдачка пояснювала, що вона з
1976 р. проживау у спiрнiй квартирi як член сiмє наймача
- квартири, який помер у сiчнi 1987 р. Однак в порушення статей
15, 203 ЦПК суд цих доводiв вiдповiдачки не перевiрив i в
своуму рiшеннi не навiв мотивiв, на пiдставi яких доказiв i
якого закону вiн дiйшов висновку, що К., проживаючи з 1976 р.
у спiрнiй квартирi на правах члена сiмє наймача, не набула
на неє права. .
Виходячи з наведеного, президiя Вiнницького обласного
суду скасувала судовi рiшенняi справу направила на новий
розгляд.
Вiдповiдно до ст, 160 ЦПК суд,, що розглядау цивiльну справу
по попереднiй iнстанцiє, повинен безпосередньо дослiдити до-
кази в справi: заслухати пояснення осiб, якi беруть участь у.
справi, показання свiдкiв висновки експертiв, ознайомитись з
письмовими доказами, оглянути речовi докази
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украйни вiд 20 липня 1992 р.
(вит яг)
У листопадi 1984 р. К. предявила позов до К-оє про вихiд
з колгоспного двору. .Позивачка зазначала, що в колгоспному
дворi у жилий будинок, куплений нею з К. за 1780 крб., гос-
подарськi будови, худоба на- загальну суму 5119 крб., три тонни
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раєни, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. .
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства ари розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка х
позбавлена можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу.
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1991 р. (а.с 9) площа присадибноє
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення- суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимогистатей 15" 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩiК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
л " .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
< .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселення з квартири, посилаючись
>>л
на те, що наймач цього примiщення, єЛ
у фактичних шлюбних вiдносинах, по>
вилась звiльнити хиле примiщення, хоч> "Д(
набула. -
Рiшенням Ленiнського районного судуЧИЯ
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвала
в цивiльних справах Вiнницького обласного
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни 1
питання про скасування зазначених судових ршгеЭД
лення справи на новий розгляд. i
Президiя Вiнницького обласного суду знайшла, що <
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно зi ст. <
особи, якi вселились в жиле примiщення у встановленоє
рядку як члени сiмє наймача, набувають-рiвного з i
членами сiмГ права користування жилим примiщенням,
при вселеннi мiж цими особами, наймачем та членами
якi проживають з ним, не було iншоє угоди про порядок
ристування жилим примiщенням. 1
У судовому засiданнi вiдповiдачка пояснювала, що иоiiiиєЖi
1976 р. проживау у спiрнiй квартирi як член сiмє нахййй||
> квартири, який помер у сiчнi 1987 р. Однак в порушення ейИр9(;i|Й
15, 203 ЦПК суд цих доводiв вiдповiдачки не перевiр>>8 ЙЄi|в|
своуму рiшеннi не навiв мотивiв, на пiдставi яких доiйiЗiЄЄi!
якого закону вiн дiйшов висновку, що К., проживаючи з 19i6ф|
у спiрнiй квартирi на правах члена сiмє наймача, не Ївв"<"i й
на неє права. ._
Виходячи з наведеного, президiя Вiнницького об
суду скасувала судовi рiшення i справу направила ЙК
розгляд. ""
.,;,:,.,".1я::.;1
:: 1>!
Ч-1111)1""i
НТ>,.;!,-,.;. :Щ
;"-11"1111 "є"1111
Вiдповiдно двст, 160 ЦПК суд,, що
по попереднiй iнстанцiє, повинен бе
кази в справiєжслухати.поi|аш|iii|
справi, показання свiдкiв, ;1п1|йiщi:1рт
письмовими доказамнг оглмута рмогi док>эн
Ухвала судовоє колегiє в Цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 20 липня 1992 р.
(витяг)
У листопадi 1984 р. К. предявила позов до К-оє про вихiд
з колгоспного двору. Позивачка зазначала, що в колгоспному
дворi у жилий будинок, куплений нею з К. за 1780 ,крб.> єтпс-
подарськi будови, худоба назагальну суму 5119 крб" три тойЦг
-131- .. ,
картоплi, грошовi вклади на ЄЄ та вiдповiдача iмя на загальну
суму 8100 крб. .
З 1983 р. в колгоспному дворi проживав П чоловiк Н. У
вереснi 1989 р. вона з двома неповнолiтнiми: дiтьми перейшла
на постiйне прожинання в колгоспний двiр Н., забравши з
колгоспного двору вiдповiдачки худобу загальною вартiстю
481Ї крб. та 800 кг картоплi. -
Посилаючись на. те., що єй з неповнолiтнiми дiтьми як чле-
нам колгоспного двору належить 3/4 частини майна, позивачка
просила видiлити єє з двору шляхом стягнення з вiдповiдачки
грошовоє компенсацiє в сумi 6740 крб. 25 коп.
В ходi вирiшення спору до участi в справi на сторонi
позивачки залучений Н. Справа судами розглядалась неодно-
разово. ,
Останнiм рiшенням Кролевецького районного народного су- |
ду вiд 13 березня 1992 р. позов задоволене частково. К. i єє |
дiтям та Н. видiлено в натурi двi корови та iнше майно на -i
загальну суму 6095 крб. Крiм цього, стягнуто з вiдповiдачки
3043 крб. грошовоє компенсацiє та судовi витрати. Вiдповiдачцi
видiлено жилий будинок вартiстю 800 крб., погрiб - 250 крб.,
свиню - 280 крб., всього на суму 1330 крб. i
В касацiйному порядку справа не розглядалася. ,
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни ]
ставиться питання про скасування судових рiшень як таких,
що не вiдповiдають вимогам закону.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау задоволенню з таких пiд-
став. В ухвалi судовоє колегiє в цивiльних справах Сумського
обласного суду вiд 19 грудня- 1990 р., якою було скасоване
попередну судове рiшення в справi, вказувалось на необхiднiсть
при новому розглядi справи, зокрема, встановити, яке майно
було власнiстю колгоспного двору, а яке - власнiстю кожного
з членiв двору, та вартiсть спiльного майна, яка частка майна
в грошовому виразi належить кожному члену двору, зясувати,
хто iз сторiн i яке саме майно забрав, всебiчно перевiрити
обгрунтованiсть доводiв i заперечень сторiн.
Всупереч вимогам ст. 319 ЦПК народний суд неповно ви-
конав вказiвки суду касацiйноє iнстанцiє.
Вiдповiдного ст. 160 ЦПК народний суд при розглядi спра-
ви повинен безпосередньо дослiдити докази в справi i заслухати
пояснення осiб, якi беруть-участь у справi, показання свiдкiв,
висновки експертiв, ознайомитися з письмовими доказами, ог-
лянути речовi докази.
Порушивши принцип безпосередностi, народний суд, .розг-
лянувши справу у вiдсутностi позивачки, не оголошував i не
дослiджував ранiше даних його пояснень, але в судовому рi-
шеннi послався на них, чим порушив також 1 вимоги ст. 202
ЦПК. .
- Вiдповiдачка подала суду письмовi заперечення проти по-
зову, в яких песилалась на те, що позивачка при виходi з
т>а .
двору забрала бiльшу частину майна, а також
саме майно було забрано позивачкою, i зазначила :
На це вона посилалась i в судових засiданнях (а-с
373-374, 377-379).
З пояснень Н. та показань Б. вбачауться, що дiб
виходi з колгоспного двору забрала, зокрема, овець, -у, _.
рей, сiно. Зазначене судом не враховано при подiлi майнвiДвору
i не дайо оцiнки поясненням сторiн в цiй частиш, чим пору-
шено вимоги статей 15, ЗО, 62, 203 ЦПК
Суд також не дав належноє оцiнки поясненням позивачки
про те, що нею при виходi з колгоспного двору у вереснi
1989 р. забрано придбанi разом а вiдпевiдачiЕОi диван-лiжко,
шафу, килим, палас, йодушки, ковдри та всю худобу (а.с 331-
332). : . , - . . " ... ". . ,,, . ,,
З договору купiвлi-продажу будинку вбачауться, що пози-
вачка його придбала за 1780 крб., а в поясненнях вона зазна-
чала, що будинок куплений за 2400 крб., потiм його капiтально
вiдремонтували. Цих доказiв суд такожтiе дослiджував, у звяз-
ку з чим висновок про те, що вартiсть будинку становить
800 крб., не можна визнати обгрунтованим.
Народний суд зробив висновок про те, що заощадженi Н.
грошi не пiдлягають подiлу мiж усiма членами двору без пе-.
ревiрки i врахування доводiв вiдповiдачки,, що пi грошовi зао-
щадження зробленi за рахунок продажу худоби, вирощеноє всi-
ма членами колгоспного двору.
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала рiшення, а справу: напра-
вила на новий розгляд. ;
Суд може постановити додаткове рiшення у випадках, пере-
дбачених ст. 214 ЦПК, зокрема, коли вiдаосмо iк№еебудь
позовноє вимоги, з приводу якоТ стороiга поммЦа! ЯОкази i
давали пояснення, не було пост>ноалено>1В№Я1Й1
Постанова преаиди Сумського обяайюНо суду
вiд 22 червня 1992 р.
У травнi 1991 р. Свiський лiсгоспзаг Сумськоє областi
предявив позов до Б. про зобовязання передати проданий
жилий будинок. У позовi зазначалось, що 26 вересня 1990 р.
мiж сторонами було укладено договiр купiвлi-продажу будинку,
ця угода була нотарiально оформлена. Позивач згiдно з дого-
вором сплатив вiдповiдачевi 11070 крб., але вiдповiдач не
Ввiльняу i не передау позивачу проданий будинок. Посилаючись
на такi обставини, позивач просив позов задовольнити.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51
Украєни, викладених у постановi N2 7 вiд 4 жовтня 1991 Р- (з
наступними змiнами) "Про практику застосування судами за-
конодавства, що регулюу право власностi громадян на ЖЕЛВЙ
будинок". За цими розясненнями розмiр грошовоє компенсацiє
визначауться за угодою сторiн, а при вiдсутностi такоє угоди
- судом за дiйсною вартiстю будинку на час розгляду справи.
Пiд дiйсною вартiстю будинку мауться на увазi грошова сума,
за яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi
чи мiсцевостi.
З матерiалiв справи вбачауться, що за вiдсутнiстю узгад-
ження сторонами вартостi будинку суд погодився з пiдрахунком
експертом вартостi будинку та суми грошовоє компенсацiє не в
згаданому порядку, а за цiнами на 1984 р. . -.
Не вiдповiдау вимогам закону рiшення суду i Щодо виз-
- 235
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раiии, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. >
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка ж
позбавлена, можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу, i
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1-991 р. (а.с 9) площа присадибноє \
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення-суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимоги статей 15,. 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩГК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
\ ." .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
> .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня 1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселеная з квартири, посилаючись
- 236 -
на те, що наймач цього примiщення, з яким вiдповiдачка була
у фактичних шлюбних вiдносинах, помер, а остання вiдмо-
вилась звiльнити жиле примiщення, хоча права на нього не
набула.
Рiшенням Ленiнського районного суду м. Вiнницi вiд 12
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
в цивiльних справах Вiнницького обласного суду, позов за-
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни поставлено
питання про скасування зазначених судових рiшень i направ-
лення справи на новий розгляд.
Президiя Вiнницького обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно зi ст. 65 ЖК
особи, якi вселились в жиле примiщення у встановленому ло-
рядку як члени сiмє наймача, набувають .рiвного з iншими
членами сiмГ права користування жилим примiщенням, якщо
при вселеннi мiж цими особами, наймачем та членами сiмє,
якi проживають з ним, Не було iншоє угоди про порядок ко-
ристування жилим примiщенням.
У судовому засiданнi вiдповiдачка пояснювала, що вона з
1976 р. проживау у спiрнiй квартирi як член сiмє наймача
- квартири, який помер у сiчнi 1987 р. Однак в порушення статей
15, 203 ЦПК суд цих доводiв вiдповiдачки не перевiрив i в
своуму рiшеннi не навiв мотивiв, на пiдставi яких доказiв i
якого закону вiн дiйшов висновку, що К., проживаючи з 1976 р.
у спiрнiй квартирi на правах члена сiмє наймача, не набула
на неє права. .
Виходячи з наведеного, президiя Вiнницького обласного
суду скасувала судовi рiшенняi справу направила на новий
розгляд.
Вiдповiдно до ст, 160 ЦПК суд,, що розглядау цивiльну справу
по попереднiй iнстанцiє, повинен безпосередньо дослiдити до-
кази в справi: заслухати пояснення осiб, якi беруть участь у.
справi, показання свiдкiв висновки експертiв, ознайомитись з
письмовими доказами, оглянути речовi докази
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украйни вiд 20 липня 1992 р.
(вит яг)
У листопадi 1984 р. К. предявила позов до К-оє про вихiд
з колгоспного двору. .Позивачка зазначала, що в колгоспному
дворi у жилий будинок, куплений нею з К. за 1780 крб., гос-
подарськi будови, худоба на- загальну суму 5119 крб., три тонни
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раєни, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. .
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства ари розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка х
позбавлена можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу.
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1991 р. (а.с 9) площа присадибноє
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення- суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимогистатей 15" 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩiК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
л " .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
< .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселення з квартири, посилаючись
>>л
на те, що наймач цього примiщення, єЛ
у фактичних шлюбних вiдносинах, по>
вилась звiльнити хиле примiщення, хоч> "Д(
набула. -
Рiшенням Ленiнського районного судуЧИЯ
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвала
в цивiльних справах Вiнницького обласного
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни 1
питання про скасування зазначених судових ршгеЭД
лення справи на новий розгляд. i
Президiя Вiнницького обласного суду знайшла, що <
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно зi ст. <
особи, якi вселились в жиле примiщення у встановленоє
рядку як члени сiмє наймача, набувають-рiвного з i
членами сiмГ права користування жилим примiщенням,
при вселеннi мiж цими особами, наймачем та членами
якi проживають з ним, не було iншоє угоди про порядок
ристування жилим примiщенням. 1
У судовому засiданнi вiдповiдачка пояснювала, що иоiiiиєЖi
1976 р. проживау у спiрнiй квартирi як член сiмє нахййй||
> квартири, який помер у сiчнi 1987 р. Однак в порушення ейИр9(;i|Й
15, 203 ЦПК суд цих доводiв вiдповiдачки не перевiр>>8 ЙЄi|в|
своуму рiшеннi не навiв мотивiв, на пiдставi яких доiйiЗiЄЄi!
якого закону вiн дiйшов висновку, що К., проживаючи з 19i6ф|
у спiрнiй квартирi на правах члена сiмє наймача, не Ївв"<"i й
на неє права. ._
Виходячи з наведеного, президiя Вiнницького об
суду скасувала судовi рiшення i справу направила ЙК
розгляд. ""
.,;,:,.,".1я::.;1
:: 1>!
Ч-1111)1""i
НТ>,.;!,-,.;. :Щ
;"-11"1111 "є"1111
Вiдповiдно двст, 160 ЦПК суд,, що
по попереднiй iнстанцiє, повинен бе
кази в справiєжслухати.поi|аш|iii|
справi, показання свiдкiв, ;1п1|йiщi:1рт
письмовими доказамнг оглмута рмогi док>эн
Ухвала судовоє колегiє в Цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 20 липня 1992 р.
(витяг)
У листопадi 1984 р. К. предявила позов до К-оє про вихiд
з колгоспного двору. Позивачка зазначала, що в колгоспному
дворi у жилий будинок, куплений нею з К. за 1780 ,крб.> єтпс-
подарськi будови, худоба назагальну суму 5119 крб" три тойЦг
-131- .. ,
картоплi, грошовi вклади на ЄЄ та вiдповiдача iмя на загальну
суму 8100 крб. .
З 1983 р. в колгоспному дворi проживав П чоловiк Н. У
вереснi 1989 р. вона з двома неповнолiтнiми: дiтьми перейшла
на постiйне прожинання в колгоспний двiр Н., забравши з
колгоспного двору вiдповiдачки худобу загальною вартiстю
481Ї крб. та 800 кг картоплi. -
Посилаючись на. те., що єй з неповнолiтнiми дiтьми як чле-
нам колгоспного двору належить 3/4 частини майна, позивачка
просила видiлити єє з двору шляхом стягнення з вiдповiдачки
грошовоє компенсацiє в сумi 6740 крб. 25 коп.
В ходi вирiшення спору до участi в справi на сторонi
позивачки залучений Н. Справа судами розглядалась неодно-
разово. ,
Останнiм рiшенням Кролевецького районного народного су- |
ду вiд 13 березня 1992 р. позов задоволене частково. К. i єє |
дiтям та Н. видiлено в натурi двi корови та iнше майно на -i
загальну суму 6095 крб. Крiм цього, стягнуто з вiдповiдачки
3043 крб. грошовоє компенсацiє та судовi витрати. Вiдповiдачцi
видiлено жилий будинок вартiстю 800 крб., погрiб - 250 крб.,
свиню - 280 крб., всього на суму 1330 крб. i
В касацiйному порядку справа не розглядалася. ,
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни ]
ставиться питання про скасування судових рiшень як таких,
що не вiдповiдають вимогам закону.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау задоволенню з таких пiд-
став. В ухвалi судовоє колегiє в цивiльних справах Сумського
обласного суду вiд 19 грудня- 1990 р., якою було скасоване
попередну судове рiшення в справi, вказувалось на необхiднiсть
при новому розглядi справи, зокрема, встановити, яке майно
було власнiстю колгоспного двору, а яке - власнiстю кожного
з членiв двору, та вартiсть спiльного майна, яка частка майна
в грошовому виразi належить кожному члену двору, зясувати,
хто iз сторiн i яке саме майно забрав, всебiчно перевiрити
обгрунтованiсть доводiв i заперечень сторiн.
Всупереч вимогам ст. 319 ЦПК народний суд неповно ви-
конав вказiвки суду касацiйноє iнстанцiє.
Вiдповiдного ст. 160 ЦПК народний суд при розглядi спра-
ви повинен безпосередньо дослiдити докази в справi i заслухати
пояснення осiб, якi беруть-участь у справi, показання свiдкiв,
висновки експертiв, ознайомитися з письмовими доказами, ог-
лянути речовi докази.
Порушивши принцип безпосередностi, народний суд, .розг-
лянувши справу у вiдсутностi позивачки, не оголошував i не
дослiджував ранiше даних його пояснень, але в судовому рi-
шеннi послався на них, чим порушив також 1 вимоги ст. 202
ЦПК. .
- Вiдповiдачка подала суду письмовi заперечення проти по-
зову, в яких песилалась на те, що позивачка при виходi з
т>а .
двору забрала бiльшу частину майна, а також
саме майно було забрано позивачкою, i зазначила :
На це вона посилалась i в судових засiданнях (а-с
373-374, 377-379).
З пояснень Н. та показань Б. вбачауться, що дiб
виходi з колгоспного двору забрала, зокрема, овець, -у, _.
рей, сiно. Зазначене судом не враховано при подiлi майнвiДвору
i не дайо оцiнки поясненням сторiн в цiй частиш, чим пору-
шено вимоги статей 15, ЗО, 62, 203 ЦПК
Суд також не дав належноє оцiнки поясненням позивачки
про те, що нею при виходi з колгоспного двору у вереснi
1989 р. забрано придбанi разом а вiдпевiдачiЕОi диван-лiжко,
шафу, килим, палас, йодушки, ковдри та всю худобу (а.с 331-
332). : . , - . . " ... ". . ,,, . ,,
З договору купiвлi-продажу будинку вбачауться, що пози-
вачка його придбала за 1780 крб., а в поясненнях вона зазна-
чала, що будинок куплений за 2400 крб., потiм його капiтально
вiдремонтували. Цих доказiв суд такожтiе дослiджував, у звяз-
ку з чим висновок про те, що вартiсть будинку становить
800 крб., не можна визнати обгрунтованим.
Народний суд зробив висновок про те, що заощадженi Н.
грошi не пiдлягають подiлу мiж усiма членами двору без пе-.
ревiрки i врахування доводiв вiдповiдачки,, що пi грошовi зао-
щадження зробленi за рахунок продажу худоби, вирощеноє всi-
ма членами колгоспного двору.
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала рiшення, а справу: напра-
вила на новий розгляд. ;
Суд може постановити додаткове рiшення у випадках, пере-
дбачених ст. 214 ЦПК, зокрема, коли вiдаосмо iк№еебудь
позовноє вимоги, з приводу якоТ стороiга поммЦа! ЯОкази i
давали пояснення, не було пост>ноалено>1В№Я1Й1
Постанова преаиди Сумського обяайюНо суду
вiд 22 червня 1992 р.
У травнi 1991 р. Свiський лiсгоспзаг Сумськоє областi
предявив позов до Б. про зобовязання передати проданий
жилий будинок. У позовi зазначалось, що 26 вересня 1990 р.
мiж сторонами було укладено договiр купiвлi-продажу будинку,
ця угода була нотарiально оформлена. Позивач згiдно з дого-
вором сплатив вiдповiдачевi 11070 крб., але вiдповiдач не
Ввiльняу i не передау позивачу проданий будинок. Посилаючись
на такi обставини, позивач просив позов задовольнити.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51