Однак
суд не зробив цього та не зажадав вiдповiдних доказiв, тому
не мав достатнiх пiдстав для задоволення позову позивачки:
З урахуванням наведеного рiшення обласного суду
пiдлягало скасуванню, а справа - направленню на новий роз-
гляд. При новому розглядi справи суду слiд зясувати, в чому
конкретно полягала вина вiдповiдача у нещасному випадку та
залежно вiд встановленого i вiдповiдно до вимог закону поста-
новити рiшення.
Тему судова колегiя Верховного Суду УРСР касацiйну
скаргу Волочиського районного шляхового вiддiлу задовольнила
частково. Рiшення обласного суду скасувала, а справу напра-
вила до того ж суду на новий розгляд.
Закон не передбачау можливостi звiльнення вiдповiдача пов-
нiстю вiд вiдшкодуваиня збиткiв з мотиву його матерiальноє
иеаабезиечеiйiюрi.";1,1;- , 111: .
Ухвала судове>колега в цивiльних -справах Верховного. Суду
УРСР вiд 5 березня 1964 р.
(витяг) > .
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши в су-
довому засiданнi протест заступника Голови Верховного Суду
на рiшення народного суду Центрально-Мiського району
м. Горлiвки вiд 27 лютого 1963 р, та ухвалу судовоє колегiє
Донецького обласного суду вiд 21 березня 1963 р. в справi за
позовом Н. до К. про вiдшкодування збиткiв у звязку з ка-
лiцтвом, встановила, що 21 квiтня 1957 р. вiдповiдач пострiлом
з мисливськоє рушницi заподiяв Н. тяжкi тiлеснi ушкодження,
внаслiдок чого юна втратила працездатнiсть на 60 процентiв.
Рiшенням народного суду Центрально-Мiського району
м. Горлiвки вiд 2 лiОТОГо 1962 р. з вiдповiдача стягнуто на єє
користь по 5 крб. щомiсяця на перiод з 1 сiчня по 1 вересня
1962 р. Пiсля цього вона пройшла повторний огляд у судово-
медичнiй експертизi, тому юову предявила позов про стягнен-
ня" збиткiв. - .; , 1 . ".1 .i i - .
Рiшенням народного суду Центрально-Мiського району
. , - Є94-
м. Горлiвки вiд 27 лютого 1963 р. у позовi вiдмовлено. Судова
колегiя Донецького обласного суду ухвалою вiд 21 березня
1963 р. рiшення народного суду залишила без змiни.
Протест щодо скасування цих судових рiшень та спряму-
вання справи на новий розгляд пiдлягав задоволенню з таких
пiдстав.. . . ..,
Вiдмовляючи у позовi, народний суд послався на те, що у
вiдповiдача .склалися тяжкi матерiальнi умови, тому вiн не може
вiдшкодувати вiдповiдачцi збиткiв. Крiм того, суд зазначив, що
позивачка одержуу пенсiю у розмiрi 23 крб., а єє чоловiк за-
робляу по 70 крб. ва мiсяць. Тахоi ж думки додержувалась i
судова колегiя обласного суду. .,-.". є-к,/. - ,
Проте з зазначеними мотивами погодить не можна. По-
зивачка ставила питання про стягнення з вiдповiдача збиткiв,
яких вона зазнала з 1 вересня 1963 р., тобто про покладення
на вiдповiдача обовязкiв, що виникли пiсля введення в дiю
Основ цивiльного; законодавства Союзу РСР i союзних респуб-
лiк. Ст. 93 цих Основ не передбачау можливостi повного звiль-
нення вiдповiдача вiд обовязку вiдшкодування збиткiв з мо-
тивiв матерiальноє незабезпеченостi, а також у звязку з за->.
безпеченiстю потерпiлого. Тому вказанi судом обставини про
майновий стан вiдповiдача могли бути лише пiдставою для
зменшення розмiру вiдшкодування збиткiв, а не для вiдмов-
лення в позовi. .
На пiдставi наведеного та керуючись Статтями 336 i 337
ЦПК, судова колегiя Верховного Суду УРСР протест заступ-
ника Голови Верховного Суду задовольнила., Рiшення народ-
ного суду Центрально-Мiського району м. Горлiвки i ухвалу
судовоє колегiє Донецького обласного суду скасувала, а справу
направила до народного суду на новий розгляд в iншому складi
суддiв. -



Постановивши рiшення i
ного з його вини о>єу>ог<
його варткть, суд вйходм> >в|<эдг ст. 453 Цтеєльного кодексу
про спосiб вiЦтiкодуицi штоди, тому у президiТ обласного
суду не було пiдстав для скасування цього рiшення
Ухвала судовоє колега а цивiльних справах Верховного Суду
УРСРвiд 29 листопада i9<9 р.
(витяг) , , "
Подружжя Ю. i К. предявили позов до Н. про вiдшiєа
дування шкоди. Позивачi зазначали, що вiдповiдач, """


Це питаний з 1 сiчня 1964 р. регулюуться ст.
кодексу.
: -195- . : .-.
належним йому автомобiлем в нетверезому станi, ворушив пра-
вила дорожнього руху i зiткнувся з належним К. автомобiлем,
яким за довiренiстю керував Ю. Пiд час аварiє Ю. та його
дружинi заподiяно тiлеснi ушкодження, внаслiдок чого вони
стали тимчасово непрацездатними, а кузов належного К. авто-
мобiля вартiстю 2118 крб. став непридатнимi поновленню не
пiддягав. Пiсля аварiє остаточна вартiсть автомобiля визначена
в 6038 крб. Посилаючись на .те, що вiдповiдач вiдмовився вiд-
шкодувати заподiяну шкоду, подружжя Ю. просили стягнути
на єх користь втрачений заробiток, а- К. просив стягнути з
вiдповiдача вартiсть автомобiля - 6038 крб., а йому передати
пошкоджений автомобiль. ,
- Вiшенням Котовського районного народного суду Одеськоє
областi позови подружжя Ю. та К. задоволене в повному обсязi.
В касацiйному порядку справа не розглядалася. Президiя
Одеського обласного суду рiшення в частиш стягнення з вiд-
повiдача 6038 крб. i зобовязання позивача передати йому по-.
шкоджений автомобiль скасувала i справу в цiй частинi напра-
вила на новий розгляд. При новому розглядi справи
Анавьiвський районний народний суд, з яким погодилася судова
колегiя Одеського обласного суду, стягнув з Н. на користь К.
2118 крб. i витрати, повязанi з проведенням експертизи, всього
2317 крб.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР задовольнила про-
тест заступника Голови Верховного Суду, скасувала постанову
Президiє Одеського обласного суду та наступнi судовi рiшення
i залишала в силi рiшення Котовського районного народного
суду, вказавши в ухвалi на таке.
Судом встановлено, що вироком суду Н. визнаний винним
i засуджений за вчинення автоаварiє до позбавлення валi з
Вiдстрочкою виконання вироку. Проте нiяких заходiв до вiд-
шкодування заподiяноє злочинними дiями шкоди вiн не вживав.
Згiдно зi ст. 453 Цивiльного кодексу, присуджуючи вiд-
шкодування шкоди, суд вiдповiдно до обставин справи зобо-
вязуу особу, винну в заподiяннi шкоди, вiдшкодувати єє в на-
турi (надати рiч того ж роду i якостi, виправити єє тощо) або
повнiстю вiдшкодувати збитки. . , .
Вирiшуючи даний спiр, суд погодився," з урахуванням кон-
кретних обставин справи (неможливостi поновити пошкоджений
вiдповiдачем автомобiль), з вимогами позивача про повне вiд-
шкодування заподiяно! шкоди i стягнув на його користь вар-
тiсть автомобiля, зобовязавши передати його вiдповiдачевi. Ос-
таннiй з таким рiшенням погодився i не оскаржив його в ка-
сацiйному порядку.
Скасувавша не рiшення, президiя обласного суду, а також
народний СУД. прiуя>уєотаг К. при новому розглядi справи
вартiсть пошкодженого кузова, не врахували, що такий спосiб
фактично не вiдшкодовуу заподiяноє шкоди, оскiльки позивач
позбавлений можливостi поновити автомобiль, i тому. таке вирi-
шення спору не можна визвати правильним. " :
196
- Достатнiх, пiдстав для скасувавау i>шенвх суяу у пре
. обласного суду не було, томг<]здов]яМв<
УРСР скасувала тактаноиу щрйд!3"1"1
судовi рiшення-i залишила в аiййаiiиii
суду.. \.- 1 -1:- - - . 111i


Наявнiсть постанови слiдчих органiв про/вiдсутнiсть Складу
злочину у водiєв транспортних засобiв, що зiткнулись, не звiль-
няу суд, який розглядау позов про вiдшкодування шкоди,
заподiяноi транспортному засобу, вiд обовязку перевiрити
доходи- сторони щодо порушення правил дорожнього руху
заподiювачем шкоди
Постанова президiє Тернопiльського обласного суду
ви9.22 липня 1991 р.
(в ц т я. г) . л"
Д. предявив позов до В. про стягнення 1124 крб. Позивач
зазначав, що внаслiдок зiткнення належного йому автомобiля .
ВАЗ-2101, яким керував його зять Т., iавтомобiля ЗАЗ--968,
належного вiдповiдачу, яким керував останнiй, пошкоджено
його, позивача, автомобiль. Збитки становлять 1124 крб. По-
силаючись на це, кiн просив зобовязати вiдповiдача
вiдшкодувати єх. .- , . : i. .>
Справа судом розглядалась неодноразово.
Останнiм рiшенням Тернопiльського, мiського народного су-
ду, залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Тер-
нопiльського обласного суду, в позовi вiдмовлено.
Президiя Тернопiльського обласного суду, задовольняючи
протест заступника Голови Верховного Суду Украєни, у пост>- ; ;
новi про скасування зазначених, судових рiшень i направдеаааiг
справи на новий розгляд вказала на таке. - 1
При вiдмовленнi у позовi суд, виходячи з постанова слiдфЕ "єiй
органiв про вiдмову в порушеннi кримiнальноє справи за iйi,;;;i є,
сутнiстю в дiях водiєв складу злочину, послався на те, що < Є: ;
позивач, нi вiдповiдач не допустили порушення правил дiфваi;.i
нього руху, аварiя трапилась через складнi погоднi умови: Я>
мокрий снiг, дорога була мокрою. Оскiльки вини сторiн
встановлено, кожназ них не повинна вiдшкодовувати зба
iншiй. , .: \ . ; \" й
Проте цей висновок зроблено без всебiчного зяс
сних обставин справи i належноє оцiнки доказiв.
Вiдповiдно до ст. 15 ЦПК наявнiсть постанови.
ганiв про вiдсутнiсть у дiях водiєв складу злочину
суд, що розглядау справу про дивiльно-иг -
дiй, вiд обовязку вжити всiх передбачених
всебiчного, повного i обуктивного зясування дiйсних обставин
справи, прав i обовязкiв сторiн.
Допитаний судом свiдок А. (працiвник iгiлiпи) показав, що
на своуму автомобiлi вiн рухався на вiдстанi 80--90 м за ав-
томобiлем вiдповiдача i бачив, як на спуску автомобiль остан-
нього стало заносити, вiв ве справився з управлiнням i став
виєжджати на зустрiчну полосу руху. Назустрiч єхав Т., який,
намагаючись уникнути зiткнення, вiдвертав автомобiль вправо,
але воно в звязку з виєздом позивача на зустрiчну полосу
вiдбулось. Свiдок вважав, що це трапилось тому, що вiдповiдач
не був досвiдченим водiум. Вiдхиляючи показання свiдка А.,
суд послався на те, що вiн не е очевидцем цiує транспортноє
подiє. Однак це не вiдповiдау дiйсним обставинам Справи.
Правильнiсть постанови слiдчих органiв про вiдмову в по-
рушеннi кримiнальноє справи, якою суд обгрунтував висновок
про вiдсутнiсть вини вiдповiдача, викликау сумнiв. У постановi
зазначено, що В., рухаючись в складних дорожнiх умовах,
допустив виєзд на зустрiчну полосу руху, що i у причиною
автоаварп. Пункт 9.6 Правил дорожнього руху зобовязуу водiя
вжити всiх заходiв для уникнення аварiє, знизити швидкiсть
аж до зупинення транспортного засобу. Невжиття таких заходiв
е порушенням правил дорожнього руху.
З врахуванням цього суду необхiдно було перед вiдповiдник
прокурором поставити питання про перевiрку правильностi вис-
новкiв слiдчих органiв. Судова, колегiя обласного суду не звер-
нула уваги на зазначене i залишила рiшення без змiна. За
таких обставин слiд було бiльш повно i всебiчно зясувати об-
ставини даноє дорожньоє подiє.
Згiдно з розясненнями Пленуму Верховного Суду Украєни,
даними у а, 9 постанови № 6 вiд. 27 березня 1992 р. "Про
практику розгляду судами "справ за позовами про вiдшкоду-
вання шкоди" (iз змiнами, внесеними постановами Пленуму
вiд 8 липня 1994 р. № 7 та вiд ЗО вересня 1994 р. № 11), у
тому разi, коли на час виконання рiшення про вiдшкодування
шкоди, виправлення пошкодження за одержанi за рiшенням
кошти, збiльшились цiни на майно або роботи, на придбання
чи проведення яких воно було присуджено, потерпiлий з цих
пiдстав може заявити додатковi вимоги до особи, вiдповiдаль-
ноє за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання
проводилося пiсля збiльшення цiн i тарифiв
Ухвала судова ков в <них справах Верховного Суду
УiфДкйiЗЗ.iййяЙйиЙ1.: 1 , ;..
.(ви-лг\,.,/\у.:\..-- .. ..
Л. предявила позов до С. про вiдшкодування шкоди. По-
зивачка вказувала, що вироком Євано-Франкiвського мiського
- єй -
суду вiд 12 травня 1992 р. С. визнано винним i засуджено за
ч. 2 ст. 140 гаi ч. З ст. 140 КК i стягнуто з нього на єє користь
131650 крб. на вiдшкодування збиткiв, спричинених внаслiдок
викрадення належноєєй автомашини ВАЗ-21063.
Посилаючись на те, що за станом на 8 червня 1993 р.
вiдповiдач вiдшкодував й тiльки 10700 крб.; а вартiсть авто-
машини ВАЗ-21063 зросла i становить 13033350 крб., пози-
вачка просила додатково стягнути з вiдповiдача на єє користь
13018300 крб.
- Потiм позивачка змiнила своє позовнi вимоги i з врахуван-
ням вартостi такоє автомашини-станом на 25 жовтня, 1993 р.,,
просила стягнути з вiдповiдача на єє користь 55992009 крб.
Рiшенням iвано-Франкiвського мiського суду вiд 5 листо-
пада 1993 р. позов задоволене. .
Постановою- президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 5 листопада 1993 р. рiшення суду- скасоване з закриттям
провадження в справi i запропоновано суду вирiшити питання "
про змiну способу виконання та стягнути фактичну вартiсть
автомашини на день розгляду цього питання в судi в порядку
ст. 366ЩiК.
Ухвалою iвано-Франкiвського мiського суду вiд 23 березня
1994 р. було Задоволене заяву Л., змiнено спосiб виконання
рiшення i стягнуто на єє користь з С. 150097Э65 крб.
~ Постановою президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 24 червня 1994 р. зазначена ухвала залишена без змiн, а
протест заступника прокурора областi - без задоволення.
В протестi заступника Генерального прокурора Украєни ста-
вилося питання про скасування всiх судових рiшень. Оскiльки
вони постановленi без повного i всебiчного дослiдження обста-
вин справи. Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 36 постанови № 12
вiд ,25 грудня 1992 "р. "Про судову практику справах про
корисливi злочини проти приватноє власностi" розяснив, що
судам слiд мати на увазi, що у вiдповiдностi з п. 9 постанови
№ 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р,
"Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами
про вiдшкодування шкоди" в тому разi, холи на час виконаная
рiшення про вiдшкодування шкоди збiльшились цiнв па майно
або роботи, на придбання чи проведення яких було стягнуто
грошовi суми, потерпiлий з цих пiдстав може заявити додатковi
вимоги до винноє особи.


Такi додатковi вимоги i були заявленi Л. до С. у липнi
1993 р. i президiя обласного суду своую постановою вiд 28
сiчня 1994 р. безпiдставно закрила провадження у справi та
запропонувала суду вирiшити питання про змiну способу ви-
конання i, стягнути фактичну вартiсть автомашини на даяь
розгляду цього питання в судi в порядку ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51