зали-
шила без задоволення.
Суд наглядноє iнстанцiє скасував касацiйну ухвалу i направив
справу на новий касацiйний розгляд, оскiльки в порушення
встановленого порядку розгляду цивiльних справ у касацiйнiй
iнстанцiє ця iнстанцiя постановила нове рiшення при вiдсут-
ностi до цього умов, передбачених п. 4 ст. 311 ЦПК
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 5 листопада 1992 р.
(витяг)
У травнi 1992 р. П. предявила позов до виконкому Вели-
ко-Бучаєвськоє сiльськоє Ради народних депутатiв, правлiння
колгоспу "Промiнь" про визнання права власностi на будинок.
- 257 -
9 Вiол/законодавства, № 395
- ввайЙг.ii;
Позивачка вказувала, що у серпнi 1986 р. єй, як переселенцi
з радiоактивноє зони внаслiдок аварiє на Чорнобильськiй АЕС,
був виданий ордер на право користування будинком № 18 по
вул. Чорноморськiй в с. Великiй Бучаєвцi.
Посилаючись на те, що правлiння колгоспу "Промiнь" вiд-
мовляу єй в приватизацiє будинку, посилаючись на те, що в
будинку проживають також єє онуки, якi були включенi в ордер,
позивачка просила задовольнити єє позов;
Рiшенням Василькiвського мiського народного суду вiд 26
травня 1992 р. позов задоволене.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд ЗО червня 1992 р. рiшення суду скасоване
i постановлене нове рiшення, яким в позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування ухвали судовоє колегiє з
направленням справи на новий розгляд до суду касацiйноє
iнстанцiє. Президiя Києвського обласного суду знайшла, що
протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до вимог п. 4 ст. 311 ЦПК суд, розглядаючи
справу в касацiйному порядку, вправi своую ухвалою змiнити
рiшення або постановити нове рiшення, не передаючи справи
на новий розгляд, або якщо по справi не вимагауться збирання
чи додатковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi
судом першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущено по-
милку в застосуваннi норм матерiального права.
З рiшення суду вбачауться, що, визнаючи за П. право влас-
ностi на спiрний будинок, суд керувався п. 12 ст. 20 Закону
УРСР в редакцiє вiд 19 грудня 1991 р. "Про статус i соцiальний
захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоє
катастрофи", що передбачау безоплатну передачу в особисту
власнiсть таких громадян займаних ними та єх сiмями жилих
примiщень у будинках державного та громадського житлового
фонду, i визнав, що позивачцi безпiдставно було в цьому
вiдмовлено.
Скасовуючи ж рiшення народного суду i постановлюючи
нове рiшення про вiдмову у позовi, судова колегiя зазначила
в ухвалi, що, вирiшуючи спiр, суд вийшов за межi своує ком-
петенцiє, оскiльки питання про передачу в особисту власнiсть
таких громадян жилих примiщень повиннi вирiшуватись викон-
комами, пiдприумствами та органiзацiями, на балансi яких вони
перебувають, i послалась при цьому на постанову Ради Мi-
нiстрiв УРСР вiд ЗО червня 1990 р. № 149.
Вважаючи, що судовою колегiую порушено порядок розг-
, ляду справ у касацiйнiй iнстанцiє, президiя скасувала ухвалу
i справу направила на новий касацiйний розгляд.
хя -
Суд касацiйноє iнстанцiє не мау права постановлювати нове
рiшення, якщо суд першоє iнстанцiє не дав оцiнки зiбраним
доказам, що стосуються предмета спору.
Рiшенням про визнання недiйсним ордера на жиле примiщення
мають бути вирiшенi питання про наслiдки визнання ордера
недiйсним, передбаченi ст. 117 ЖК
Постанова президiє Херсонського обласного суду
вiд 4 листопада 1994 р.
У листопадi 1992 р. М. звернулась з позовом до Херсонсь-
кого мiськвиконкому, херсонськоє автобази "Укрбуд" i Б. про
визнання недiйсним ордера, переважного права на отримання
квартири та вселення. Позивачка зазначала, що вона перебу-
вала на квартирному облiку за мiсцем роботи пiд № 7, проте
видiлена автобазi "Укрбуд" двокiмнатна квартира була неза-
конно надана сiмє Б., яка на квартирному облiку була пiд № 8
i мали кращi житловi умови.
Рiшенням Суворовського окружного суду вiд 18 квiтня
1994 р. у позовi вiдмовлено.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Херсонського
обласного суду вiд 25 травня 1994 р. рiшення скасовано в
повному обсязi, позов про визнання ордера недiйсним задово-
лене, в частинi позову про виселення справа направлена на
новий розгляд, а щодо вимог про порушення П переважного
права на одержання квартири провадження в справi закрито.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про змiну ухвали судовоє колегiє i передачу
справи на новий розгляд у повному обсязi.
Президiя Херсонського обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до розяснень, даних у п. б Постанови Пленуму
Верховного Суду Украєни № 2 вiд 12 квiтня 1985 р. (iз змi-
нами, внесеними постановами Пленуму вiд 10 березня 1989 р.
та 25 грудня 1992 р.) з питань застосування ЖК, вирiшуючи
спiр про визнання ордера недiйсним, суд водночас розглядау
питання про наслiдки, повязанi з визнанням ордера недiйсним,
якi передбаченi ст. 117 ЖК, зокрема, про виселення. Зазна-
чених вимог закону обласним судом не дотримано.
Крiм того, судова колегiя, скасовуючи рiшення обласного
суду всупереч п. 4 ст. 311 ЦПК, постановила нове рiшення,
вказавши, що суд не дав належноє оцiнки зiбраним у справi
доказам. ,
Проте зазначена обставина у безумовною пiдставою для
направлення справи на новий розгляд, оскiльки йдеться про
додаткову перевiрку доказiв i єх оцiнку, що мау зробити суд
першоє iнстанцiє. "
Що стосууться вимог позивачки щодо порушення єє пере-
важного права на одержання спiрного житла, то висновки су-
довоє колегiє про непiдвiдомчiсть судовi спору в цiй частинi
зробленi без достатньоє перевiрки сутi позовних вимог. До того
ж в порушення правил ст. 318 ЦПК судом-касацiйноє iнстанцiє
не вказанi пiдстави, з яких вiн дiйшов висновку про непiд-
вiдомчiсть цього спору судовi.
Оскiльки вказанi вище обставини можуть бути встановленi
лише при розглядi справи судом першоє iнстанцiє, ухвалу су-
довоє колегiє обласного суду щодо розгляду по сутi вимог про
визнання ордера недiйсним та закриття провадження в частинi
позову про порушення переважного права позивачки на одер-
жання квартири слiд змiнити i справу направити на новий
судовий розгляд у повному обсязi.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, президiя обласного
суду змiнила ухвалу судовоє колегiє i постановила направити
справу на новий розгляд у повному обсязi.
Для визначення, чи могла особа, яка, уклала угоду, розумiти
значення своєх дiй або керувати ними на час єє укладення,
якщо з цих пiдстав заявленi вимоги про визнання угоди
недiйсною, повинна призначатися судово-психiатрична
експертиза
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня 1993 р.
(витяг)
Рiшенням Замостянського районного суду вiд 15 вересня
1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє в ци-
вiльних справах Вiнницького обласного суду вiд 3 листопада
1992 р., в позовi К. до Б. про усунення перешкод у користу-
ваннi гаражем - вiдмовлено. Позов Б. до К. про визнання
угоди недiйсною задоволене.
У протестi першого заступника Голови Верховного Суду
Украєни ставиться питання про скасування судових рiшень.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно зi
ст. 55 Цивiльного кодексу угода, укладена громадянином, хоча
i дiуздатним, але який в момент єє укладення був у такому
станi, що не мiг розумiти значення своєх дiй або керувати ними,
може бути визнана судом недiйсною за позовом цього
громадянина.
К. пояснив, що вiн у iнвалiдом 2-є групи i страждау пси-
хiчним захворюванням, а тому в момент продажу гаража не
розумiв значення своєх дiй.
\
п
З листа Вiнницькоє обласноє психiатричноє лiкарнi вiд 7
травня 1992 р. (а.с 6) видно, що К. був на лiкуваннi з приводу
астенно-депресивного стану та що питання про те, чи мiг К.
керувати своєми дiями, належало поставити на вирiшення су-
дово-психiатричноє експертизи.
Однак суд всупереч вимогам ст. 15 ЦПК не перевiрив до-
водiв К., для зясування його психiчного стану в момент ук-
ладення угоди i питання про те, чи мiг вiн керувати своєми
дiями i розумiти єх значення, не призначив судово-психiатрич-
ноє експертизи. Без достатнiх пiдстав з рiшенням народного
суду погодилась i судова колегiя обласного суду.
Президiя обласного суду визнала, що за таких обставин
судовi рiшення залишатися в силi не можуть i пiдлягають
скасуванню.
Справа про визнання громадянина недiуздатним внаслiдок пси-
хiчноє хвороби або недоумства може бути розпочата, лише за
заявою осiб, зазначених у ст. 256 ЦПК
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд ЗО серпня 1967 р.
Д. предявив позов до Ф. про стягнення 700 крб. Вiн за-
значав, що в перiод шлюбу з ним вiдповiдачка без його до-
вiреностi у 1956-1967 рр. одержала нараховану йому допомогу
за час хвороби та 700 крб. пенсiє i використала цi кошти на
своє потреби.
Народний суд Решетилiвського району Полтавськоє областi
ухвалою вiд 3 вересня 1963 р. позов залишив без розгляду з
мотивiв недiуздатностi позивача.
У звязку зi скаргами Д., в яких вiн оспорював правильнiсть
висновку судово-психiатричноє експертизи, цей же народний
суд направив Д. на повторну судово-психiатричну експертизу
i рiшенням вiд 23 сiчня 1967 р. визнав його недiуздатним.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
виться питання про скасування рiшення народного суду вiд23
сiчня 1967 р. i закриття провадження в справi.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Вiдповiдно
до ст. 256 ЦПК справа про визнання громадянина недiуздатним
внаслiдок психiчноє хвороби або недоумства може бути розпо-
лата за заявою членiв його сiмє, профспiлок та iнших громад-
ських органiзацiй, прокурора, органiв опiки i пiклування, пси-
хiатричного лiкувального закладу. З матерiалiв справи видно,
що нiхто iз зазначених осiб до суду з такою заявою не звер-
тався. Я-к уже зазначалось, дана справа виникла в звязку
зi скаргами Д, на неправильнiсть висновкiв щодо його недiу-
здатностi.
Проте законом не передбачено можливостi судового розг-
ляду справ про визнання громадянина недiуздатним або про
поновлення в дiуздатностi за заявою про поновлення в дiу-
здатностi за заявою цього громадянина.
За таких обставин суд не правi був розглядати дану справу,
тому рiшення суду пiдлягау скасуванню з закриттям провад-
ження в справi.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя ухва-
лила; протест заступника Голови Верховного Суду УРСР за-
довольнити; рiшення народного суду Решетилiвськото району
вiд 23 сiчня 1967 р. скасувати й провадження в справi закрити.
Тримiсячний строк на подачу заяви про перегляд рiшень, ухвал
або постанов, що набрали законноє сили, вiдповiдно до п. З
ст. 345 ЦПК обчислюуться з дня набрання чинностi вироком,
рiшенням, ухвалою або винесення iншоє постанови, прийнятих
замiсть тих (протилежного змiсту), якими обгрунтовувалося
судове рiшення, зазначене в заявi
Ухвала суйовоi" колега в цивiльних, справах Верховного Суду
УРСР вiд iЗ жовтня 1965 р.
(витяг)
У липнi 1963 р. Г. предявив позов до Ц. про стягнення
170 крб. У заявi зазначалося, що внаслiдок побоєв, заподiяних
5 грудня 1962 р. Ц. з хулiганських мотивiв, позивач не пра-
цював 57 днiв. За цей час вiн потребував посиленого харчу-
вання, на що було витрачено додатковi кошти. Внаслiдок цього
позивач зазнав збиткiв на 170 крб.
Рiшенням народного суду Христинiвського району вiд 6 ве-
ресня 1963 р. позов задоволене в сумi 90 крб. Ухвалою судовоє
колегiє Черкаського обласного суду вiд 3 жовтня 1963 р. рi-
шення народного суду залишено без змiн.
12 березня 1964 р. Ц. у скарзi до обласного суду просив
судовi рiшення по справi опротестувати. Вiн зазначав, що, за-
довольняючи позовнi вимоги Г., народний суд виходив з наяв-
ностi кримiнальноє справи. Проте постанову про єє порушення
скасовано, провадження в справi за недоведенiстю закрито.
31 березня 1964 р. скарга була надiслана до народного суду
для перегляду рiшення у звязку з нововиявленими обставина-
ми. Ухвалою народного суду Христинiвського району вiд 15
червня 1964 р. заяву про перегляд рiшення вiдхилено. Судова
- 262 -
колегiя Черкаського обласного суду 9 липня 1964 р. ухвалу
народного суду залишила без змiн, виходячи з того, що заявник
пропустив строк для подачi заяви, передбачений ст. 345 ЦПК.
Президiя Черкаського обласного суду також погодилася з
такою думкою.
Заступник Голови Верховного Суду принiс протест у судову
колегiю Верховного Суду УРСР щодо скасування всiх судових
рiшень i направлення справи на новий розгляд з таких мотивiв.
Вiдповiдно до ст. 345 ЦПК заяви про перегляд судових рiшень,
ухвал та постанов у звязку з нововиявленими обставинами
можуть подаватись сторонами та iншими особами, якi брали
участь у справi, протягом трьох мiсяцiв з дня встановлення
обставини, що стала пiдставою для перегляду рiшення, ухвали
або постанови. Згiдно з п. З цiує статтi вказання тримiсячний
строк обчислюуться з дня набрання вироком, рiшенням, ухва-
лою чи постановою суду законноє сили або винесення органом
державного управлiння постанови, протилежноє за своєм змiстом
вироку, рiшенню, ухвалi чи постановi, на яких було обгрунто-
вано рiшення, ухвалу або постанову, що переглядаються у
звязку з нововиявденими обставинами.
З матерiалiв справи видно, що постанова прокурора про
закриття провадження в кримiнальнiй справi винесена 7 лютого
1964 р. Заява Ц. про перегляд справи надiйшла до обласного
суду 12 березня 1964 р. i була надiслана для вирiшення до
народного суду, який запропонував заявниковi скласти нову
заяву, яку потiм розглянув та за пропуском строку вiдхилив.
Отже, заявник звернувся до суду iз заявою своучасно, тому не
було пiдстав для єє вiдхилення за пропуском строку. Судова
колегiя в цивiльних справах Верховного Суду УРСР протест
задовольнила.
Суд касацiйноє iнстанцiє вiдповiдно до п. 4 ст. 311 ЦПК вправi
змiнити рiшення або постановити нове, не передаючи справ на
новий розгляд, якщо по нiй не вимагауться збирання або до-
датковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi су-
дом першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущено помилку
в застосуваннi норм матерiального права
Постанова президiє Львiвського обласного суду
(витяг)
У звязку з втратою годувальника 3.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51