"А ти крута баба - зразу
вискочила ментам морду бити... З тобою можна в развддку йти", - i тебе
затопить дiтвацькою повiнню гордощiв: нарештi, нарештi це помiчено - бо вiн
сам iз тих, - наче вийшов на волю, по всiх цих роках, i ви зустрiлися, - бо
бiльше, нiж брат, бо вiтчизна i дiм...). Страх уповзав знадвору крiзь стiни
здким протягом, а вдома було тепло, аж душно, юнацька депресiя, нi,
неврастенiя, якiсь дурнi таблетки, вiчне "тридцять сiм i два", i плач
кiльканадцять разiв на добу, лiкарка велiла зй роздягатись, а татковi вийти
- "Девочка уже большая", - зз спантеличило, що татко, замiсть обстоювати
своз права - це ж бо його дитину мали оглядати! - принижено чапав до
виходу, збентежений i змалiлий, мов заскочений на гарячому (найцiкавiше,
мiркуд вона собi, що вiн же був красивий мужик, говiркий i дотепний, охочий
до життя, i жiнкам подобався, i розпрекрасно знайшлось би де оскоромитись,
що ж вiн цноту свою так тяжко берiг, як галицька стара панна, невже тому,
що мама вийшла за нього - ще не реабiлiтованого, i вiн цiлий вiк внутрiшньо
куливсь, боячись почути од нез вголос те, чим виздав собi думки, - що
занапастив зй життя, а зостатися сам, без нез - знов-таки, боявся?), - а
судили його, цим разом, усього тiльки за тунеядство (всього тiльки добу
протримавши в КПЗ), пiслали всього тiльки на стройку вахтером, вiн сидiв у
заскленiй будцi, вiдчиняв браму перед самоскидами, а решту часу читав Бруно
Шульца, про якого колись був замiрявся написати книжку, та так i не написав
(мав добрий смак до лiтератури, лиш еротики не переносив на дух, як
католицький цензор!), - його панiчний страх перед зз невкоськуваним ростом
- "ку-уди?!" - угнiжджувався в тiлi й помаленьку пiдпилював нутрощi тупою
пилкою, але рак продiанностували аж тодi, коли й оперувати виявилось
запiзно, цiла статева система була вражена, i простата, й сiм'яники (мама
щодня терла моркву йому на сiк i чавила вручну, зiбгавши сiчку в марлевий
вузлик, зз пальцi колишньоз гiтаристки набули невiдмивно-жовтяничного
кольору й насилу розгиналися, а доцiк бiгав ночами до автомата на розi
викликати "швидку", i коли мама, з бiлими од жаху очима, прийшовши раз iз
лiкарнi, сповiстила зй дiагноз, який вiд татка вже належало укривати, то
першим вiдрухом думки [котрого звiдтодi нiколи собi не простить!], було
нещадне й зимне, як крiзь зцiпленi зуби: слава Богу!), - по сутi, то було
не що як вiйна - вiйна, в якiй не може бути переможцiв, бо, вичерпавши всi
засоби домогтися свого (придавити колiном, упхати в люлю, "вона в нас iще
зовсiм дитина", хотiлося хлопчика, але нiчого, й дiвчинка вдалася на славу,
от вона зм усiм за нас i покаже!), - мужчина вдадться до останнього засобу
- смертi, i це, нiкуди не дiнешся, переконуд: ти нарештi остаточно стадш по
його сторонi. I твод отроцтво, якого, вiдхрещувалась, нiзащо не хотiла б
iще раз пережити, наздоганяд тебе через двадцять рокiв, випускад з
найглухiших пiдвальних закапелкiв тводз iстоти сплакану й зацьковану
дiвчинку-пiдлiтка, що заповняд тебе цiлком, i лунко, розкотисто регочеться:
а що, втекла?..


Може, й справдi - раби не повиннi родити дiтей, питад вона себе, мляво
втупившись у вiкно: вночi впав перший снiг, але тепер розтанув, i тiльки
вiтровi шиби припаркованих уздовж хiдника авт бiлiють телячими лисинками.
По хiднику пританцьовуючою ступою бреде негр у яро-червонiй куртцi й синiй
бейсбольнiй кепцi, сховавши руки в кишенi: похолоднiшало. Бо що д рабство,
як не iнфiкованiсть страхом, - вона пiдсовуд пiд лiкоть розгорнутого
блокнота, напiвсписаного такого натунку афоризмами, вiд яких - нi тепло, нi
холодно, як у пiдручнику з формальноз логiки. Рабство д iнфiкованiсть
страхом. А страх убивад любов. А без любовi - i дiти, i вiршi, й картини -
все робиться вагiтне смертю. П'ять балiв, ддвушка. You have completed your
research65.


Ледi й джентльмени - нi, наразi тiльки ледi, точнiше, одна ледi: Донна
зi схiднодвропейських студiй, одна з небагатьох, iз ким ти за цей час
заприязнилась, рослява напiвiрландка-напiвслов'янська мiшанка, досить
придмне для ока подднання: пшеничне волосся, теплi карi очi, високi вилицi,
шкiра, притрушена дрiбною зерню ластовиння, як добре пропечена булочка
кмином, - в унiверситетському буфетi, де ви умовилися на ланч, курити
заборонено, i Донна, допивши з паперового кубка ту гарячу темно-буру
рiдину, яку американцi чомусь називають кавою, тут-таки запихад в рота
жуйку: сублiмацiя курива. Це ремигання в нез виглядад цiлком симпатично,
може, тим, що Донна багато й щиро смiдться, i вiд того враження, наче цiлий
час розсмаковуд щось смiшне. Дисертацiю вона пише про нендеризм у
пост-комунiстичнiй полiтицi: зз не на жарт цiкавить, чому в тiй полiтицi не
було й нема жiнок, - запитання, що незмiнно заганяд тебе в глухий кут,
скiльки б тобi його не ставили захiднi iнтелектуали (блiн, ну звiдки менi
знати?). Здадться, Донна пiдозрюд, що тут корiнь усiх наших проблем: як усi
фемiнiстки, вона певна, що men are full of shithref="#s66">66, iно дай зм волю
- починаються вiйни, концтабори, голод, розруха, вiдключають гарячу воду
й електроенергiю, а факультету знов урiзають кошти на цей рiк, i справа з
зз докторатом затягудться. Отож твою iсторiю Донна бере - не те що до
серця, а, здадться, вiдразу собi до течки. Ледi й джентльмени, я продовжую.
Що-о?! - рвучко подадться наперед Донна, аж зз пшеничнi патлi,
зметнувшись, спадають у глибокий вирiз светра.
Як?! - обурюдться Донна, - як таке може бути? Як узагалi можна так
поводитися з живою жiнкою?!
О, май! - скрушно хитад головою Донна, з цiлком непритаманною зй
господарнiстю розгладжуючи долонями по стiльницi невидиму скатертину: жест,
що видад цiлковиту розгубленiсть, брак коментарiв. Нi, вона також мала
проблеми з свозм останнiм бойфрендом, але щоб таке!
Слухай, - каже Донна, й обличчя зй випогоджудться спокодм знайденого
рiшення: looks like the guy is severely sick, don't you think so?name="67a">67 Короткий курс психоаналiзу, шлях до душевного
здоров'я: знайти причину, i проблема знiметься сама собою. Чому досi нiкому
не спало на думку, що те саме можна б проробляти й з народами:
пропсихоаналiзував гарненько цiлу нацiональну iсторiю - i попустить, як
рукою знiме. Лiтература як форма нацiональноз терапiз. А що, not a bad
idea68. Шкода, що в нас, власне, нема
лiтератури.
Я тiльки одного не розумiю, - осудливо каже Донна: тут уже явно
зачеплено пiдвалини зз свiтогляду. - Я не розумiю, чому ти це все терпiла?
I mean, в лiжковi? Чому вiдразу не сказала: нi?
Концептуальний пiдхiд: боротьба жiнок за своз права. Що я можу тобi на
це вiдповiсти, Донцю? Що нас ростили мужики, обйобанi як-тiльки-можна з
усiх кiнцiв, що потiм такi самi мужики нас трахали, i що в обох випадках
вони робили з нами те, що iншi, чужi мужики зробили з ними? I що ми
приймали й любили зх такими, як вони д, бо не прийняти зх - означало б
стати по сторонi тих, чужих? Що ддиний наш вибiр, отже, був i залишадться -
межи жертвою i катом: мiж небуттям i буттям-якевбивад? Вкинувши до
смiттдзбiрнi послiдки ланчу - пластиковi тацi iз зужитим паперовим
начинням, кубками й тарiлками в яскравих соусних плямах - соя, кетчуп,
гiрчиця, сливовий джем (цинобра, кармiн, вохра, умбра), - як декоративнi
палiтри з театрального реквiзиту (мiсце першоз дiз - майстерня художника,
мiсце другоз дiз - квартира в student dorm69,
третю дiю скасовано з технiчних причин, квитки не повертаються, молитви не
вислуховуються), - вони прошкують до виходу, Донна штовхад склянi дверi,
короткий спалах морозного повiтря радiсно заслiплюд легенi, котяться авта,
проходять, смiючись, хлоп'яки в спортивних куртках з емблемою унiверситету,
горить угорi тривожне, електрично-синд небо, i високий, схожий на
обкутаного коцом Леонардо да Вiнчi, в розмаяних сивих космах жебрак на розi
простягад до них пластикову чашку з-пiд кока-коли, побрязкуючи дрiб'язком:
"Help homeless, ma'am!" - "I'm homeless myself"href="#s70">70, хитад вона головою: не до нього - в простiр.
- А знадш, - каже раптом Донна, повертаючись до нез, натягаючи
автомобiльнi рукавички й весело жуючи якусь нову думку, - все-таки цi вашi
схiднодвропейськi мужчини, вони, правда, бувають брутальнi, але в них бодай
пристрасть д, а в наших що?..


...I дивитимешся в iлюмiнатор, як повзтимуть валiзки по стрiчцi
вантажного конвейдра, аби зникнути в черевi лiтака, одна по однiй, i от уже
- пливучий пустий промiжок, i негр-вантажник у форменiй кепцi з написом
"USAir" вскочить у чорне нутро фургончика, i той рушить з мiсця, а поки ти
проводитимеш його поглядом, конвейдр приберуть, натомiсть на сiрому бетонi
темнiтиме проталина пiдсихаючоз калюжi: "Все", - вiдлунить тобi в головi,
як зойк у порожньому храмi, все - це значить, задрадно люки, зараз озветься
сухий трiск мiкрофона, "Ледi й джентльмени", - замуркоче стюардеса, i лiтак
задвигтить, прогрiваючи мотори, i то вже буде iнша дiйснiсть, iнше життя, а
гiрко скiмлячий бiль несправдженостi дотеперiшнього (qu'as tu fait, qu'as
tu fait de ta vie?71 - допитудться голос
звiдкись здалеку, - ах облиште, цiй темi стiльки ж лiт, скiльки людству:
все чогось чекадш, мрiдш i борсадшся, сподiваючись на щось попереду, а тодi
одного дня виявлядться, що то й було життя) - лiпше б тому болевi заткатись
i не висовуватися бiльше. Дайте менi мiкрофона, i я скажу: ледi й
джентльмени, ми створили пречудовий свiт, i приймiть, будь ласка, з цiдз
нагоди вiтання од "USAir", i од Сi-Ен-Ен, i од Сi-Ай-Ей, i уругвайськоз
наркомафiз, i румунськоз секурiтате, i од ЦК Компартiз Китаю, i од
мiльйонiв убивць по всiх тюрмах свiту, i десяткiв мiльйонiв, що ходять на
волi, i од п'яти тисяч зачатих нвалтом сарадвських байстрят, що коли-небудь
же повиростають, i - зростай, пречудовий свiте, от, власне, i все, що я
хотiла сказати, дякую за увагу, ледi й джентльмени, придмного вам польоту.
В юностi я мрiяла про таку смерть: авiакатастрофа над Атлантикою, лiтак,
що розчинядться в небi й морi, - нi могили, нi слiда. Тепер я всiм серцем
бажаю цьому лiтаку щасливого приземлення: менi подобадться дивитись на
високого, жилавого старого з горбатим носом i глибоко вритими вiд очей вдiл
борознами, як вiн запихад в багажний вiдсiк нейлонову торбу з намальованою
на пузi тенiсною ракеткою, i на iспанисту брюнетку в розхристаному
шкiряному пальтi - вона з двома малюками, i, поки, вiдчепивши вiд
наплiчника, примощуд в крiслi меншеньке, друге - дiвчинка рокiв п'яти,
вузеньке смагляве личко в барокковiй рамi обiцяючепримхливих кучерiв, -
розганядться навсiбiч серед проходу засвiченими захватом оченятами й
зубками - перша подорож! - i зупинядться на менi:
- Хай! - щасливо випалюд вона.
- Хай! - кажу я.
Пiтсбурн, вересень - грудень 1994 року.




1 Вбудована кухня. 2 Облиш, дай менi спокiй. name="3">3 Божевiльноз любовi. 4 Божевiлля. 5 Ви
хочете сказати, це не росiйська? 6 Зневажлива кличка
iммiнрантiв-пуерторiканцiв. 7 Прошу? 8 "Край
необмежених можливостей" - стандартне пропанандистське клiше. 9
Болiсне злягання. 10 Не бачу жодних проблем. 11
AAASS - American Association for the Advancement of Slavic Studies,
провiдна славiстична асоцiацiя США. 12 Господи, аби ж вiн
тiльки не був такий збiса добрий художник! 13 Слов'янський
шарм. 14 Звiдки ви? - З Укразни. - А де це? 15
Такий збiса добрий художник. 16 Оце так iсторiя! name="17">17 Край необмежених можливостей. 18 Ви блискучий
поет. 19 Шафок (у роздягальнi). 20 Таки вiрно
тримадтеся цього плавання, еге? 21 Розiрваний зв'язок, одразу
по розлученнi, сексуально травматичний. 22 Страх близькостi,
страх фригiдностi, сузцидальнi настроз. 23 I я таке пережила -
з батьком мозх дiтей. 24 Мати-одиначка. 25 Схоже,
що кожен таке пережив. 26 Просимо до гурту. 27
Кожна жiнка таке переживала. 28 Я знаю. 29
Поважнi психiчнi проблеми. 30 Як ся мадте? - Добре. name="31">31 Для всякого вiку. 32 Звабливоз жiнки. name="33">33 Кого це обходить? 34 Забудьте, викиньте з голови.
35 Столик для кави. 36 Пожежна синналiзацiя. name="37">37 Термiн повернення (книжки). 38 Аптека. name="39">39 Подорожнд анентство. 40 Я сама-самiська у цьому
великому мiстi, Вiлсоне, друже, зглянься. 41 Кермування
автомобiлем у нетверезому станi. 42 Потрiбних людей. name="43">43 Якщо доля укразнськоз лiтератури в руках таких людей, як ви,
то нiчого боятись за зз майбутнд. 44 Я на десять рокiв старша
за тебе. - Брешеш. 45 День Подяки - традицiйно родинне свято.
46 Укразна ще не вмерла, - "Це що за гiмн такий?" name="47">47 Тому що розперетака сука не змогла б вижити! 48
Позику, страхову забезпеку. 49 Не про злидня перебiр. name="50">50 Ваш лiтак щойно вiдлетiв, мем. 51 Придмноз вам
ночi. 52 Падлюка ти, хлопче, чудш? Ану веди менi зараз сюди
свого боса, чув? Зараз же! 53 А ти вибирай вирази! name="54">54 Можете не хвилюватися, мем. 55 Це п'ятнадцять
хвилин ззди, чекадмо на тебе. 56 Чи не могли б ви подзвонити
туди. 57 Тiльки не руштеся, чоловiче, гаразд? 58
Це п'ятнадцять хвилин ззди, чоловiче, ви просто нiчого не тямите в сводму
дiлi! 59 Вечiрка. 60 Добре питання. name="61">61 Бридня. 62 Спiлкуватися, бавитися в товариствi.
63 Цiкаво. 64 Далi буде. 65 Ти
скiнчила свод дослiдження. 66 Мужчини лайна вартi. name="67">67 Тобi не здадться, що хлоп просто серйозно хворий? name="68">68 Непогана думка. 69 Студентському гуртожитку. name="70">70 Поможi ть бездомним, мем! - Я сама бездомна. 71
Що, що зробив ти з свозм життям? (франц.) 71 Що, що зробив ти
з свозм життям? (франц.) 71 Що, що зробив ти з свозм життям?
(франц.)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17