Списом в ол'^н.и кидать,
Веслувать, як досвідний гребець,
Мечем, луком, воювать.
А проте дівчина з Руської країни.
Що в короні сяє, мене не приймає...
— Кому призначені ці вірші?
— Хто переклав цю поезію норвезького короля Га-
ральда III Суворого, де йдеться про Україну?
(Княжна Єлизавета, дочка Ярослава Мудрого; Іван
Франко).
5. Про Анну зовсім не згадано в наших літописах,
а от її племінниці Євпраксії пощастило. «Повесть вре-
менньїх лет», під 1109 роком повідомляє: «Померла Євп-
раксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклали її в Пе-
черському монастирі, біля південних дверей. І зробили
над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її...».
— Чим була відома ця жінка?
— Який слід залишила в історії?
(Євпраксія-Адельгейда вільно володіла грецькою
мовою, займалася наукою. Через деякий час Зоя (так
її звали у Константинополі) завершила свій медичний
трактат «Мазі». Розділом про гігієну тіла імператриця
випередила європейських вчених на два століття. Муж-
ня жінка — виступила публічно проти глави Константи-
нополя—Генріха IV—від нього зазнала наруги і по-
просила захисту в Церкви).
6. Однією з найбільш відомих активних політичних
діячів древньої Русі була дочка улюбленого сина Яро-
слава — великого князя київського Всеволода — Анна,
яку літописці прозвали Янка. Літопис Нестора віщує:
«Отправилась в Греческую землю Янка... Й привела
Янка митрополита Иоанна».
З» 35
— Яка подія відображена в літопису?
— Чим була відома Янка?
(З невідомих причин Янка ще в дівоцтві постриглася
в монахині, а Всеволод створив для неї жіночий монас-
тир святого Андрія. Коли вмер київський митрополит,
знайти йому заміну було доручено саме дочці Всеволо-
да. Про цю подію і розповідає літопис).
Я. АГ. ДМИТРОВСЬКА,
3. О. СЕРГ1ЙЧУК.
КОЗАЦЬКА БЕРЕГИНЯ
Літературний вечір
X* ,
?: Ведучий 1: 3 давніх-давен людям відомо: «дере-
во життя» — це гілочка, на якій ростуть три листочки.
Перший листочок — символ минулого часу, другий —
сучасного, а третій — майбутнього. Зображення «дере-
ва життя» зустрічається на каменях далеких часів і
свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нероз-
ривний взаємозв'язок минулого, сучасного і майбутньо-
го. Як це розуміти? А так, що все навколишнє — це
наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається за-
раз, народжується майбутнє.
А.-,,,/ Ведучий 2: Історія народу, як і життя людини, має
с1'*" героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскіль-
ки в героїчному найбільше виявляється національний
характер народу, його душевна краса, його талант, то
ці сторінки особливо хвилюють і викликають почуття
національної гордості. В історичному минулому україн-
ського народу було таке неповторне і легендарне явище,
як Запорізька Січ. Це про неї М. В. Гоголь у своєму
творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те
гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви!
Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Укра-
їну!»
г, ,'• Ведучий 1: Запорізька Січ... Козаччина... Найле-
гендарніше минуле українського народу, його святиня...
36
Синонім свободи, людської й національної гідності, та-
лановитості...
Читець:
" Було колись в Україні —
Ревіли гармати;
Були колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю...
^
' : ' Ведучий 2: Та хто ж вони — козаки? Давайте
спробуємо на хвилину замислитись над змістом слів
«козак», «козаки». Що вони будять в душі? Мабуть, у
вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих
рідній землі людей. Мабуть, через віки до вас дійшов
шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, сто-
гін української землі від копит навальних ординців, бій,
як блискавка, як межа між життям і смертю, між мину-
лим і майбутнім нашого народу.
; Ведучий 1: Живучи у дикому степу чи на дніпров-
ських островах, козаки байдужіли до звичних мирських
радостей. Нехтували і добробутом, глузували з багатст-
ва, здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними
влади. Відданий жінці душею і тілом, козак уже не
зміг би беззастережно виконувати свій обов'язок. Для
забезпечення високої боєздатності війська потрібні були
насамперед молоді, неодружені. За свідченням Даніеля
Крмана, який 1709 року із шведською армією побував
на Україні, запорожці свідомо цуралися жінок, аби бути
хоробрішими, повсякчас готовими до війни. Звідси — су-
вора етика неписаних законів Великого Лугу, звідси й
усі історії, пов'язані з цією темою — - серйозні, смішні,
скандальні.
>•• Ведучий 2: До фортеці Запорізької Січі під стра-
хом смерті заборонялося приводити жінок. Крім того,
запорожці вважали не бажаним козаку женитися з мо-
лодих років. В основі цих звичаїв було, по-перше, ба-
жання мати регулярне військо з високою бойовою го-
товністю. Це досягалось за рахунок відречення запо-
рожців від^сімей, жіноцтва взагалі, і концентрації всіх
своїх розумових і фізичних сил на військовій справі,
Вони перебували фактично на казармовому становищі.
По-друге, у козака було дуже небезп.ечне життя, над
ним повсякчасно кружляла смерть, тож мати дружину
37
та дітей за таких обставин означало свідомо прирікати
їх на сирітство.
Ч й т е й ь:
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшіиоь,
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший —
Молоду дівчину.
(Т. Шевченко. «В казематі»)
Ведучий 1: Як повідомляє Д. І. Яворницький, на
одному з запорозьких прапорів був зображений козак
, на коні, а під ним — напис: «Козак куди хоче, туди й
скаче, ніхто за ним не заплаче». Але, на жаль, помиля-
лися козаки, бо у кожного була мати, були й сестри, ко-
хані, наречені, були й дружини з дітьми. Вони й пла-
кали, виряджаючи козаків на січ, у похід, чекали рока-
ми їх повернення, а, не дочекавшись, знову чекали...
Вели без чоловіків домашнє господарство, ростили й
виховували синів і знову їх проводжали услід за бать-
ками...
Читець:
.. .'/-••'-« / десь там юрми, натовпи, там люди!
> Там зорі в небі чисті, як ромен.
Ще жінка мужу падає на груди,
І діти тягнуть руки до стремен.
Жінки дорогу слізьми перемили...
(Л. Костенко. «Маруся Чурай»)
Ведучий 2: Проводам козаків, розлученню сина з
матір'ю, хлопця з дівчиною, чоловіка з дружиною при-
свячено багато народних пісень та літературних творів.
Серед найпопулярніших пісень — «Гомін, гом.ін по діб-
рові», «йшли корови із діброви», «їхав козак за Дунай»,
«Засвіт встали козаченьки»...
Читець:
'' Ой на горі жито — тоненькі покоси,
А хто буде розплітати дівчиноньці коси?
Козак буде розплітати, козак буде плести,
Козак буде дівчиноньку до шлюбоньку вести...
Ведучий 1: Мабуть, неможливо знайти людину,
38
яка б не чула пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...»,
але не всі знають, що це тільки початок балади
Т. Г. Шевченка «Причинна», де на фоні бентежної при-
роди відчувається страшна трагедія. Втративши надію
дочекатися повернення козака, дівчина гине, а козак,
повернувшись, від горя кінчає життя самогубством. Ми
захоплюємося коханням Ромео і Джульєтти і не знає-
мо, що маємо про кохання козака і дівчини неперевер-
шені шедеври вияву цього почуття в українському
фольклорі, творах письменників, зокрема Т. Г. Шевчен-
ка. Вірш «Тополя». В дівчині, що перетворилася від
марного чекання свого коханого в тополю,—доля укра-
їнської жінки.
Читець:
г:^Г'
- Полюбила чорнобрива
Козака дівчина,
Полюбила — не спинила:
Пішов — та й загинув...
Якби знала, що покине,—
Була б не любила:
Якби знала, що загине,—
Була б не пустила...
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля диаа наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
,л " (Т. Шевченко. «Тополя»).
'Ведучий 2: Звичай заборони появи жінки на Січі
та пропагування безшлюбності серед запорожців був
викликаний не зневагою до жінки, а, навпаки,— висо-
кою пошаною до неї та відповідальністю козака за свої
чоловічі обов'язки перед дівчиною, дружиною, матір'ю^
Та це й закономірно — сильні духом люди, маємо на
увазі перш за все чоловіків, ніколи не образять жінку,
не виявлять до неї зневаги. Там, де лицарство,— там
мужність і%ніжність ідуть поряд. Атмосфера лицарської
доблесті, честі, людської гідності та порядності, що існу-
вала серед козацтва, а також лицарське ставлення ко-
зака до дівчини та дружини створювали високу мораль-
ну чистоту дошлюбіїих та шлюбних взаємин.
39
Читець:
Вранці
Ярему вінчали;
А ввечері мій Ярема
, ., • (От хлопець звичайний'),
•''.','' Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кінча; з Залігняком
Весілля справляє
В Уманщині, на пожарах.
Вона виглядає,—
Виглядає, чи не їде...
(Т. Шевченко. «Лебедин»)
Ведучий 1: Особливо ганебним злочином вважа-
лась зрада кохання, зрада дружині чи чоловікові або
другові. Народний суд цього явища був викликаний тим,
що людина, непорядна в особистому житті, не може
прислужитися своїй землі, вітчизні. Якщо хтось здатний
зрадити близьку людину, то він зрадить і батьківщину.
На цьому тлі і сформувався неповторний за своєю жі-
ночою красою образ Марусі Чурай, в якому з особли-
вою силою проявилися вже згадувані прекрасні риси
характеру української жінки.
Читець:
Ця дівчина не просто так, Маруся,
' Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
(Л. Костенко. «Маруся Чурай»)
Ведучий 2. Пошана до матері, до бабусі, до сест-
ри, що мала місце і пропагувалася в сімейному вихо-
ванні, у хлопця — майбутнього козака — поступово пе-
реростала в пошану до дівчини, до майбутньої дружи-
ни. 'Це лицарство закоханого юнака з великою силою
передано в українських ліричних піснях, в яких юнак,
поряд із звертанням до коханої з найніжнішими і най-
пестливішими словами, заявляє про свою готовність
завжди піклуватись про неї, бути захисником і опорою:
Я ж тебе, вірная, аж до хспшоньки
Сам на руках однесу...
(«Ніч яка м.сячна...»)
40
Ведучий 1: У запорозькому фольклорі, як і в
дійсності, цурання жінок суперечливо поєдналося з пал-
ким їх оспівуванням; культ матері, сестри — з відчуже-
но-іронічним ставленням до прекрасної статі. В одній із
пісень козацької епохи батько, виряджаючи сина на Січ,
напучує:
Читець:
Ми жінок мусимо любити,
Так, як наших сестер, матерів,
А опріч них нам не треба нікого любити,
1 утікати, як од злих чортів.
•І". Ведучий 2: А чи знаєте ви, чому Карась («Запо-
рожець за Дунаєм») боявся, що Одарка буде його бити
та ще й за чуприну волочити? Між іншим, якби жарт
дозволив собі навіть кум Оверко — ухопити козака за
оселедець — то злетіла б дурна кумова голова з плечей
від змаху Карасевої шаблі. Бо то була найвища образа
козацького гонору. А от жінці це дозволялось. Дозво-
лялося тому, що саме вона і робила політику в козаць-
кому домі. Славетний Микола Васильович Гоголь да-
ремно образив полковничиху Бульбу, дружину хоробро-
го Тараса. Бо не були жінки полковників, сотників і
навіть рядових козаків такими забитими, як їх опису-
вав Гоголь у своїх творах.
;! Ведучий 1: Коли козак повертався з походу, то на
порозі власного дому закінчувалась його влада. Для
початку дружина влаштовувала йому добрячий розгін:
він-бо і волоцюга, і чорт-зна-де і невідомо з ким веш-
тався, і одіж не береже — он знову шапку прострілили, і
коняка у нього засапана, і... діставалось козакові.' І не
тому, що у наших українських жінок такий сварливий
характер. То був древній магічний обряд. Саме в такий
спосіб кохана дружина відводила від свого чоловіка
злих духів, які чатували на нього і після боїв та похо-
дів. Це вже потім, за зачиненими дверима, під іконою
Божої Матері вона своєму єдиному пошепки зовсім
інші слова скаже...
V./ В е Д у ч й й 2: Постійна відсутність чоловіка-козака,
що пішов на Січ, в похід або загинув, сприяла форму-
ванню в українській жінці незалежного характеру, ви-
сокого авторитету та поваги в сім'ї. Про незалежність
жінки та повагу до неї в козацькі часи свідчить її ви-
сока освіченість: більшість із них уміли читати і знали
порядок церковних служб і церковні співи.
41
Ведучий 1: Незалежності української жінки в ко-
зацькі часи могла позаздрити дворянка будь-якої євро-
пейської країни. Бо козачка була рівноправною з чоло-
віком, мала такі ж громадські права, особисту незалеж-
ність, як і її чоловік.' Жінка була членом церковних
братств, засновувала школи, монастирі, богадільні, слу-
жила у війську, вільно вибирала собі нареченого, вихо-
вувала дітей, сама розпоряджалась своїм майном,
управляла ним, розривала шлюб. Оспівуючи славу ко-
* зацьку, не можна не згадати, що першими фермерами
в Україні були козацькі мадонни. Звідки б узялася ота
козацька сила без них, хліборобів-годувальниць?
, В е Д у ч й й 2: Почуття гідності та поваги, що ото-
чували українську жінку в козацькі часи, сприяли тому,
що вона підносилась до високого розуміння інтересів
народу і вітчизни.
, , Так, Олена Горностаєва, що походила з родини ко-
1 заків Чарторийських, була фундатором Пересопницько-
го монастиря, де збереглося знамените Пересопницьке
Євангеліє, написане живою українською мовою. Олена
склала для цього монастиря оригінальний статут, засну-
вала шпиталь для вбогих і недужих, а також школу
для дітей.
; і?' Ведучий 1: Ганна Гойська в XVI столітті засну-
вала Почаївський монастир, де була друкарня, а Раїна
Ярмолинська — Загаєцький./Софія Михайлівна Чарто-
рийська відкрила в своєму~маєтку Рахманові на Волині
-' друкарню і сама перекладала з грецької на українську
мову книги святого письма (євангельські та апостольсь-
кі).' Раїна Могилянка Вишневецька підтримувала пра-
вославну віру, надавала допомогу Густинському, Мгар-
ському, Ладинському монастирям. Ганна Борзобагата-
Красенська управляла казною Луцької Єпархії, роби-
ла наїзди на маєтки сусідів-шляхтичів, навіть відмовля-
лась виконувати накази і вимоги самого короля.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28